Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"12" грудня 2019 р.м. ХарківСправа № 922/2317/19
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Кухар Н.М.
при секретарі судового засідання Руденко О.О.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 , смт.Новопсков Луганської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі", м.Харків,
до Фізичної особи ОСОБА_2 , м. Київ,
про визнання укладеним договору
за участю представників:
позивача - Носова К.В. (ордер серія ПТ № 138298 від 26.09.2019;
відповідача - Гардаушенка С.П. (ордер серія ХВ № 000079 від 14.09.2019);
третьої особи - не з'явився,
Фізична особа ОСОБА_1 (позивачка) 19.07.2019 звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до фізичної особи ОСОБА_2 (відповідача) про визнання укладеним договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі". В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на норми ст. 637, 640, 641, 642, 643 Цивільного Кодексу, а також на ст.20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", на підставі яких вона, як учасник товариства, має переважне право на придбання частки іншого учасника товариства, що продається третій особі. Позивачка зазначає, що скористалася своїм правом після пропозиції відповідача щодо продажу цієї частки у строки, визначені законом, та погодилась на всі істотні умови, запропоновані відповідачем, проте в порушення Закону, відповідач ухиляється від укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 23.07.2019 вищевказану позовну заяву було залишено без руху на підставі ч. 1 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з поданням незасвідчених належним чином копій додатків до позову; відсутністю інформації про наявність у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів та про докази, які не можуть бути подані разом із позовною заявою; відсутність попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи, що є порушенням п.п. 8, 9 ч. 3 ст. 162, ч.2 ст. 164 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 21.08.2019, після усунення позивачкою недоліків позовної заяви, позовну заяву Фізичної особи ОСОБА_1 було прийнято до розгляду; відкрито провадження у справі №922/2317/19 за правилами загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 20.09.2019, відповідач проти позову заперечував повністю, посилаючись, зокрема, на те, що позивачкою не надано жодного доказу щодо ухилення відповідача від укладення договору купівлі-продажу корпоративних прав та укладення акту прийому-передачі частки долі відповідача.
Ухвалою господарського суду від 26.09.2019 було задоволено заяву ОСОБА_1 про залучення до участі у справі № 922/2317/19 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі", м. Харків.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 26.09.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі продовжено на 30 днів - до 19.11.2019.
07.11.2019 позивачкою надано до суду відповідь на відзив відповідача на позовну заяву, в якому позивачка не визнала доводів відповідача з огляду на те, що Закон України "Про господарські товариства", на який посилається відповідач у відзиві, з 17.06.2018 не регулює питання правових відносин між учасниками товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю. Крім того, позивачка зазначила, що процедура відчуження частки у статутному капіталі товариства іншим учасникам товариства або третім особам не передбачає надання учаснику, який відчужує належну йому частку, річного звіту товариства або участь такої особи у загальних зборах товариства. Діюче на момент спірних правовідносин законодавство не встановлювало обов'язкової нотаріальної форми договору про відчуження частки (частини частки) у статутному капіталі. До вказаного виду правочинів застосовувались загальні вимоги щодо форми правочину. Відповідач систематично ухиляється від участі у Загальних зборах учасників товариства, що не дозволяє ані привести у відповідність до вимог Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" Статут товариства, ані вирішити питання з приводу відчуження частки відповідача, ані прийняти рішення з приводу актуальних питань поточної діяльності товариства.
18.11.2019 до суду надійшли письмові пояснення третьої особи щодо позову, в яких ТОВ "Вірекс Енерджі" підтримало позовні вимоги ОСОБА_1 та зазначило, що через непорозуміння учасників товариства Загальні збори ТОВ "Вірекс Енерджі" фактично не є органом управління товариством, що негативно впливає на загальну діяльність товариства та призводить до неможливості вирішення нагальних питань діяльності, вирішення яких віднесено до виключної компетенції Загальних зборів учасників. Відповідач протягом 2017-2019 років не відреагував на жодне повідомлення про скликання Загальних зборів товариства, що свідчить про його ухилення від участі в управлінні товариством.
У письмових запереченнях на відповідь на відзив, які було подано до суду 28.11.2019, відповідач зазначив, що він був позбавлений приймати участь у зборах та в отриманні річного звіту товариства. Проте, перед виходом учасника з ТОВ повинен бути затверджений звіт за рік, в якому учасник подав заяву про вихід. Виходячи з даних звітності, учаснику, який вибув, виплачується належна частина прибутку, який ТОВ отримало за рік, що передував виходу. Відповідно до Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", встановлено перелік необхідних документів для посвідчення договору про відчуження корпоративних прав. Крім того, у разі здійснення будь-яких змін, які будуть внесені до статуту ТОВ з 17.06.2018 по 17.06.2019, нова редакція такого статуту повинна відповідати вимогам Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю". Проте, Статут ТОВ "Вірекс Енерджі" не відповідає чинному законодавству. Відповідач також зазначив, що ним було висловлено намір про продаж долі, як учасника, та здійснено намір отримати фінансову звітність щодо вивчення її та в подальшому обговорення ринкової вартості. Станом на теперішній час за заявою відповідача триває перевірка ТОВ "Вірекс Енерджі" Головним управлінням ДФС у Харківській області.
Ухвалою господарського суду від 28.11.2019, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі № 922/2317/19 закрито; розгляд справи по суті розпочато безпосередньо після закінчення підготовчого засідання.
У судовому засіданні, яке відбулося 12.12.2019, представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував на підставах, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь позивача на відзив.
Третя особа на стороні позивача у судове засідання не з'явилась; про причину неявки суд не повідомила; про час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, про що свідчить підпис представника ТОВ "Вірекс Енерджі" на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, суд встановив наступне.
17.02.2016 ОСОБА_1 (позивачка), згідно протоколу №1 установчих зборів учасників, було засновано Товариство з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" (код ЄДРПОУ: 40281969).
Було сформовано статутний капітал у розмірі 1000,00 грн.
Відповідно до Протоколу № 2 загальних зборів учасників ТОВ "Вірекс Енерджі" від 15.04.2016, позивачку було виключено зі складу учасників товариства у зв'язку із продажем 50% частки у статутному капіталі ОСОБА_3 та 50% частки у статутному капіталі ОСОБА_2 (відповідач).
Протоколом № 6 загальних зборів учасників ТОВ Вірекс Енерджі" від 23.09.2016, ОСОБА_3 було виключено зі складу учасників товариства у зв'язку із продажем 50% частки у статутному капіталі позивачці.
Отже, на підставі викладеного, згідно п. 6.4 Статуту товариства, в редакції від 23.09.2016, учасниками ТОВ Вірекс Енерджі" (код ЄДРПОУ: 40281969) є позивачка - ОСОБА_1 , яка володіє 50% частки у статутному капіталі товариства, що становить 500,00 грн, та відповідач - ОСОБА_2 , який також володіє 50% частки у статутному капіталі товариства, що становить 500,00 грн.
Як вказує позивачка, 19.03.2019 до неї звернувся відповідач із заявою, в якій повідомив про намір продати належну йому частку у розмірі 50% у статутному капіталі ТОВ "Вірекс Енерджі" (код ЄДРПОУ: 40281969) за ціну 5000,00 грн. При цьому, відповідач застеріг, що відповідь на вказану заяву необхідно надіслати на його адресу протягом одного місяця від дня її отримання. Вказану заяву було отримано позивачкою 26.03.2019.
Позивачка заявою від 10.04.2019 висловила намір скористатися переважним правом на придбання частки у статутному капіталі та надала згоду на придбання частки у статутному капіталі відповідача у розмірі 50% за ціною 5000,00 грн.
При цьому, позивачка зазначає, що вона погодилася на всі умови, запропоновані відповідачем щодо купівлі-продажу вказаної частки у статутному капіталі. Вказану заяву було направлено відповідачу 15.04.2019 та отримано останнім 23.04.2019.
Отже, позивачка вважає, що сторони погодили всі істотні умови для укладання договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі в строк, визначений відповідачем.
Проте, в подальшому, відповідач, в порушення ч. 4 ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ухилився і продовжує ухилятися від укладання договору купівлі-продажу частки у розмірі 50% в статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" на запропонованим ним умовах, які були повністю погоджені позивачкою.
За таких обставин, позивачка вважає, що договір купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Вірекс Енерджі" (код ЄДРПОУ: 40281969) у розмірі 50%, між відповідачем - ОСОБА_2 , як продавцем, та позивачкою - ОСОБА_1 , як покупцем, за ціну 5000,00 грн є укладеним.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, суд, приймаючи рішення у даній справі, виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України визначено основні способи захисту цивільних прав та інтересів.
З огляду на положення зазначених норм та принцип диспозитивності у господарському судочинстві, позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.
Звертаючись до господарського суду, позивач вказує у позовній заяві предмет та підстави позову, тобто, самостійно визначає, яке його право, на його суб'єктивну думку, є порушеним, та в який спосіб належить здійснити судовий захист порушеного права.
При цьому, господарський суд зазначає, що під порушенням права слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Як на підставу позовних вимог, позивачка у справі, що розглядається, посилається на порушення відповідачем приписів ч.ч. 1, 3, 4 ст.ст. 20 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Так, відповідно до вищевказаної норми Закону, учасник товариства має переважне право на придбання частки (частини частки) іншого учасника товариства, що продається третій особі. Учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, зобов'язаний письмово повідомити про це інших учасників товариства та поінформувати про ціну та розмір частки, що відчужується, інші умови такого продажу. Якщо жоден з учасників товариства протягом 30 днів з дати отримання повідомлення про намір учасника продати частку (частину частки) не повідомив письмово учасника, який продає частку (частину частки), про намір скористатися своїм переважним правом, вважається, що такий учасник товариства надав свою згоду на 31 день з дати отримання повідомлення, і така частка (частина частки) може бути відчужена третій особі на умовах, які були повідомлені учасникам товариства. Якщо учасник товариства, який має намір продати свою частку (частину частки) третій особі, отримав від іншого учасника письмову заяву про намір скористатися своїм переважним правом, такі учасники зобов'язані протягом одного місяця укласти договір купівлі-продажу пропонованої до продажу частки (частини частки). У разі ухилення продавця від укладення договору купівлі-продажу покупець має право звернутися до суду із позовом про визнання договору купівлі-продажу частки (її частини) укладеним на запропонованих продавцем умовах.
Позивачка зазначає про ухилення відповідача, як продавця, від укладення договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підтвердження ухилення відповідача від укладення договору позивачкою не надано будь-яких доказів. Також не надано доказів, що відповідач намагається продати свою частку третім особам. Також до суду не надано жодного доказу , що позивачка вчиняла будь-які діі щодо укладення договору купівлі-продажу, а саме надсилання проекту договору купівлі- продажу для узгодження істотних умов , звернення до нотаріуса для підписання договору , листування з приводу зустрічі для підписання такого договору, тощо.
При цьому, суд бере до уваги, що відповідачем було заявлено лише про намір продати свою частку у статутному капіталі товариства ,та будь яких дій щодо продажу її іншим особам не було вчинено .
Згідно з частиною першою статі 15 Цивільного кодексу України (кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а у частині першій статті 16 цього Кодексу визначено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Реалізуючи визначене у статті 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа наводить у позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Спосіб захисту повинен насамперед слугувати поновленню порушених прав позивача або захисту його охоронюваного законом інтересу.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Таким чином, позивачкою не доведено факту порушення її суб'єктивного права з боку відповідача. А відтак, вимоги щодо визнання договору укладеним є передчасними.
Крім того, вирішуючи спір про визнання договору укладеним, суд повинен дослідити кожну умову такого договору та зазначити в резолютивній частині рішення, в якій саме редакції та на яких умовах договір є укладним.
Проте, позивачем до позовної заяви не додано ані проекту договору, ані зазначено в її тексті його істотних умов, у зв'язку з чим суд не вбачає можливості надати відповідну правову оцінку такому договору з метою визнання його укладеним.
Враховуючи викладене вище в сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати, у зв'язку з відмовою у позові, покладаються на позивача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 29, 42, 73, 74, 86, 91, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
У задоволенні позову Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ІПН: НОМЕР_1 ) до Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ; ІПН: НОМЕР_2 ) про визнання укладеним договору - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду безпосередньо або через Господарський суд Харківської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено "20" грудня 2019 р.
Суддя Н.М. Кухар