65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"18" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/3266/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/3266/19
За позовом: Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького,6; код ЄДРПОУ 20077720)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 33072627)
Про стягнення 53051,65 грн.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Встановив: Позивач - Акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” про стягнення 53051,65 грн.
Позовні вимоги позивача направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” пені у розмірі 30934,41 грн., 3% річних у розмірі 7143,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14973,66 грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.11.2019р. прийнято позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3266/19. Справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на "09" грудня 2019 р. о 11:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив із урахуванням вимог ст. 166 ГПК України протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень із урахуванням вимог 167 ГПК України, протягом 10 днів з дня отримання відповіді на відзив. Викликано учасників справи у засідання на 09.12.2019р. о 11:00. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2019р. відкладено розгляд справи по суті на "18" грудня 2019 р. о 14:40. Викликано представників сторін у судове засідання для розгляду справи по суті на "18" грудня 2019 р. о 14:40.
Позивач підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просить суд їх задовольнити.
Відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” відзиву на позовну заяву не надано, відповідач свого права на захист не використав, хоча відповідача було належним чином повідомлено про дату, час та місце проведення засідання суду, шляхом скерування на його реєстраційну адресу ухвал суду, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про вручення кореспонденції суду.
У судові засідання представник відповідача не з'явився, про поважність причин відсутності суд не повідомив.
Згідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Приймаючи до уваги, що судове відправлення скеровувалось судом на адресу реєстрації відповідача, а також відсутність жодних клопотань з боку відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до п.9 ст.165 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представника позивача, суд встановив.
07 вересня 2017 року між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” (Споживач) було укладено Договір №8106/1718-БО-23 постачання природного газу (надалі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а Споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
Відповідно до п. 1.2. Договору, природний газ, що постачається за цим договором, використовується Споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Згідно до п. 2.1. Договору, Постачальник передає Споживачу з 01 жовтня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 113,5 тис.куб.м., у тому числі за місяцями: жовтень - обсяг 10, листопад - обсяг 17, грудень - обсяг 25, IV квартал 2016р. - обсяг 52, січень - обсяг 23, лютий - обсяг 25,5, березень - обсяг 13, І кв. 2017р. - обсяг 61,5.
Обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - плановий обсяг), повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у п. 2.1. цього Договору (п. 2.2. Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, Постачальник передає Споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом УКТ ЗЕД 2711210000, ввезений на тину територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України”) - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з ПСГ в газотранспортну систему. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з право власності на природний газ.
Умовами п. 3.7. Договору визначено, що приймання-передача природного газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг використання природного газу Споживачем у відповідному місяця постачання встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Споживача.
Відповідно до п. 5.1. Договору, ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором. Встановлюється Положенням. На дату укладання договору ціна на природний газ становить 4942,00 грн. за 1000 куб.м. До визначеної ціни застосовується коефіцієнт 1,6.
Умовами п. 6.1. Договору сторонами було визначено, що оплата за природний газ здійснюється Споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Відповідно до п. 8.1. Договору, за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим договором.
Згідно до п. 8.2. Договору, у редакції додаткової угоди №1 від 11.01.2018р. у разі прострочення споживачем оплати згідно п. 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних. але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Також, відповідно до п. 10.3. Договору, строк, у межах якого Сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.
На виконання умов укладеного Договору №8106/1718-БО-23 постачання природного газу від 07.09.2017р. позивачем на користь Споживача було поставлено природний газ, що підтверджується атами приймання-передачі природного газу від 31.10.2017р., 30.11.2017р., 31.12.2017р., 31.01.2018р., 28.02.2018р., 31.03.2018р., 30.04.2018р., 31.05.2018р., копії яких містяться в матеріалах справи.
Проте, в порушення договірних зобов'язань за умовами укладеного Договору №8106/1718-БО-23 постачання природного газу від 07.09.2017р., відповідач здійснював сплату вартості отриманого природного газу несвоєчасно та в порушення умов, що викладені у п. 6.1. укладеного між сторонами Договору, що підтверджується відповідними виписками по сплаті боргу, наявними в матеріалах справи.
У зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного договору щодо своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 30934,41 грн., 3% річних у розмірі 7143,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14973,66 грн.
Позовні вимоги позивача у даній справі - Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами укладеного Договору №8106/1718-БО-23 постачання природного газу від 07.09.2017р. та направлено на стягнення з відповідача пені у розмірі 30934,41 грн., 3% річних у розмірі 7143,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14973,66 грн., що загалом становить грошову суму у розмірі 53051,65 грн.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч.1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Крім того, відповідно до частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст. 193 ГК України).
Згідно з п. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що правовідносини між Акціонерним товариством „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” та Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” виникли на підставі укладеного між ними 07 вересня 2017 року Договору №8106/1718-БО-23 постачання природного газу.
Відповідно до ч.1 ст. 901 Цивільного кодексу України, договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1. ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. ч. 1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу", постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом. Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Згідно зі ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору №8106/1718-ТЕ-23 постачання природного газу від 07 вересня 2017р. щодо своєчасної сплати вартості отриманого природного газу, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.
Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання і одночасно способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов'язанням сплатити кошти (п. 6.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”).
Позивачем було здійснено нарахування 3% річних у розмірі 7143,58 грн. та інфляційних втрат у розмірі 14973,66 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3 % річних у розмірі 7143,58 грн. та переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем інфляційних втрат у розмірі 14973,66 грн., вважає такі розрахунки вірним, а вимоги про їх стягнення - правомірними.
За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України встановлено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем було здійснено нарахування пені у розмірі 30934,41 грн. Суд, перевіривши розрахунок позивача щодо нарахованої відповідачу пені в сумі 30934,41 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення пені - правомірними.
Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог позивача в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 1921,00 грн. покладаються на відповідача, у зв'язку з задоволенням позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „КОМПАНІЯ З ТЕПЛОПОСТАЧАННЯ” (65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 12-А; код ЄДРПОУ 33072627) на користь Акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України” (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 30934 (тридцять тисяч дев'ятсот тридцять чотири) грн. 41 коп., 3% річних у розмірі 7143 (сім тисяч сто сорок три) грн. 58 коп., інфляційні втрати у розмірі 14973 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три) грн. 66 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко