65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,
e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"16" грудня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/2381/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Д'яченко Т.Г.
при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.
розглянувши справу №916/2381/19
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" (22400, Вінницька обл., Калиніський район, м. Калинівка, вул. Вадима Нестерчука, буд. 1; код ЄДРПОУ 35165147)
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128; код ЄДРПОУ 38110834)
Про стягнення 558250,00 грн.
Представники:
від позивача: Молодецький Р.А., адвокат
від відповідача: Соболева П.В., адвокат
Встановив: Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про стягнення 558250,00 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" , з урахуванням заяви від 25.10.2019р. вх. № ГСОО 22093/19, направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" грошових коштів у розмірі 175000,00 грн. та неустойки у розмірі 383250,00грн.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.08.2019р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2381/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "18" вересня 2019 р. о 14:30. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 18.09.2019р. о 14:30. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
16.09.2109р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
18.09.2019р. судом було оголошено перерву по справі до 09.10.2019р. 14:00.
04.10.2019р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано відповідь на відзив.
09.10.2019р. до господарського суду Одеської області від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у справі. Однак, повноважним представником були надані пояснення та зазначено, що представник відповідача просить суд таке клопотання залиши без розгляду.
Ухвалою господарського суду Одеської області 09.10.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/2381/19 на 30 днів до 20.11.2019р. Відкладено підготовче засідання на "04" листопада 2019 р. о 12:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 04.11.2019р. о 12:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві заперечення на відповідь на відзив, оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.167 ГПК України, в строк до 18.10.2019р.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.11.2019р. закрито підготовче провадження у справі №916/2381/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "20" листопада 2019 р. о 11:25. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 20.11.2019р. о 11:25. Повідомлено учасників справи про відсутність у суду технічної можливості забезпечення учасникам справи права брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.
У судовому засіданні 16.12.2019 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 19.12.2019р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ", Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", суд встановив.
03 січня 2017р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" (підрядник) було укладено Договір підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р (надалі - договір), згідно умов якого замовник доручив, а підрядник зобов'язався на свій страх і ризик своїми та/або залученими силами та засобами, у термін, визначений додатком №2 до договору та в рамках ціни договору виконати роботи, з обов'язковим досягненням усіх вимог та показників, вказаних у технічному завданні - додаток №1 до цього договору, який є невід'ємною частиною договору.
Обставини щодо укладення відповідного Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р. встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. у справі №916/384/19.
Так, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про розірвання Договору на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", стягнення пені у розмірі 410625,00 грн. та суми авансового платежу в розмірі 175000,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 позов задоволено частково. Розірвано договір на виконання проектних робіт по реконструкції котельні за №1/2017-Р від 03.01.2017р. В решті позову відмовлено та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" 1921,00 грн. судового збору.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, судом враховано, що рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили.
Відповідно до п. 1.3 Договору визначено, що результатом робіт за договором є затверджена замовником, погоджена в органах державного технічного контролю та нагляду, яка пройшла експертизу, проектна документація стадії робочий проект у складі згідно технічного завдання (додаток 1).
Згідно до п. 2.1 Договору, роботи повинні бути виконані у термін, встановлений в календарному графіку виконання робіт, передбаченому додатком №2 до договору.
Відповідно до п. 3.1, Договір складається з таких документів (невід'ємних частин договору): основний текст договору, додаток №1 Технічне завдання на проектування, додаток №2 Календарний графік виконання робіт, додаткові угоди та інші документи, які за погодженням сторін стануть невід'ємними частинами договору, перелік видів палива, встановлений у додатку №1 може бути змінений замовником, після погодження з підрядником.
Згідно до п. 4.1.2 Договору встановлено обов'язок замовника прийняти виконані роботи в порядку, передбаченому договором.
Відповідно до п.п. 4.2.1, 4.2.3 Договору, замовник має право контролювати строки та якість робіт, а також перевіряти їх відповідність вимогам діючого законодавства України, в будь-який момент в процесі їх виконання. У випадку порушення термінів виконання робіт підрядником, замовник має право вимагати прийняття мір підрядником для виконання робіт в зазначений договором строк, а підрядник зобов'язаний задовольнити такі вимоги замовника протягом встановленого замовником строку.
Положеннями п. 4.3 Договору сторонами було встановлено обов'язок підрядника: виконати роботи якісно у встановлений договором строк та згідно з умовами договору, технічним завданням, вимогам замовника, вимогам державних будівельних норм та правил, іншими вимогами законодавчих актів до робіт такого виду, у повному обсязі та у строки, встановлені договором (п.п. 4.3.1); розробити проектну документацію на підставі технічного завдання замовника (додаток №1 до договору); згідно календарного графіку виконання робіт (додаток №2 до договору) та затвердити її в замовника (п.п. 4.3.2); здійснити експертизу проектної документації в експертній установі, відповідній критеріям, яким повинні відповідати експертні установи, які здійснюють експертизу проектів в Україні (п.п. 4.3.2); усувати за свій рахунок у рамках, встановлених замовником строків, усі недоліки, дефекти та недоробки в роботах або відступах від умов договору та/або вимог замовника, які будуть виявлені в роботах під час їх виконання та після їх закінчення.
Відповідно до п. 4.4 Договору, підрядник має право вимагати від замовника приймати та сплачувати виконані роботи.
Згідно до 5.1 Договору визначено, що погоджена сторонами ціна договору складає 350000,00 грн. у т.ч. ПДВ 20%.
У відповідності до п. 5.3 Договору, ціна договору є твердою та включає в себе вартість усіх робіт, які повинні бути виконані підрядником згідно з договором, в тому числі: вартість розробки, друку, копіювання та при необхідності, погодження в органах державного технічного контролю та нагляду проектної документації; вартість проведення досліджень та видачі висновку придатності існуючих мереж та обладнання замовника; вартість експертизи проектної документації в уповноваженій експертній організації; всі необхідні для виконання робіт відрядження, адміністративні та інші витрати.
Відповідно до п. 5.5 Договору, оплата робіт здійснюється в два етапи: 1) авансовий платіж 50% від ціни договору у сумі 175000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - протягом 15 банківських днів після підписання договору; 2) кінцевий розрахунок 50% від ціни договору у сумі 175000,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - протягом 7 банківських днів після отримання від підрядника повного комплекту проектної документації, її затвердження замовником, погодження з органами державного технічного контролю та нагляду і отримання позитивного висновку експертизи проектної документації та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Згідно до п. 6.1 Договору, роботи за договором приймаються замовником після їх повного виконання підрядником.
Відповідно до п. 6.2 Договору визначено, що прийняття робіт замовником здійснюється у викладеному нижче порядку: після виготовлення підрядником проектної документації підрядник передає замовнику повний комплект проектної документації, оформлений згідно з вимогами законодавства України, даного договору та технічного завдання на проектування (додаток №1 до договору) у паперовому вигляді у 4-х примірниках та в електронному вигляді на компакт-диску в 1-му примірнику за актом прийому-передачі проектної документації. При цьому кожний документ у паперовому вигляді повинен бути підписаний відповідальними за проектування особами та мати печатку проектної організації, а документація, яка передається в електронному вигляді, повинна бути надана в форматах: AutoCad однієї з останніх версій (для креслень), MS Excell (для таблиць та кошторисів), MS Word (для пояснюючих записок та інших текстових документів). Разом з проектною документацією підрядник передає замовнику акт прийому-передачі проектної документації у 2-х примірниках (п.п. 6.2.1).
Згідно до п.п. 6.2.1.1 Договору, замовник розглядає проектну документацію протягом 10 робочих днів із дня її отримання і, у випадку відсутності у замовника мотивованих заперечень у прийманні проектної документації, затверджує її для проведення експертизи.
Відповідно до п.п. 6.2.1.2 Договору, у випадку наявності у замовника мотивованих заперечень у прийманні проектної документації з причини її неповноти, наявності в ній помилок та неточностей, неправильного її оформлення і т.п., замовник проектну документацію не затверджує, а сторонами, у такому випадку, складається та підписується дефектний акт, після чого підрядник зобов'язується у встановлений замовником строк усунути недоліки проектної документації. У випадку ухилення підрядника від підписання дефектного акту, замовник має право скласти акт із залученням представника компетентної організації, яка має діючі дозволи чи сертифікати на виконання даного виду робіт. У випадку виникнення незгоди будь-якої із сторін відносно визнання наявності недоліків, дефектів (у т.ч. виявлених протягом строку гарантійних зобов'язань), будь-яка сторона має право залучити незалежного спеціаліста компетентної організації, яка має діючі дозволи або сертифікати на виконання цього виду робіт, для надання висновку за цим питанням з віднесенням витрат на сплату його послуг на винну сторону.
Умовами п.п. 6.2.1.3 Договору сторонами було узгоджено, що після затвердження замовником проектної документації та передачі такої за актом прийому-передачі проектної документації підряднику, підрядник здійснює її погодження в органах державного технічного контролю і нагляду та здійснює її експертизу в уповноваженій експертній організації, та, отримавши позитивний висновок такої експертизи, надає замовнику за актом прийому-передачі проектної документації проектну документацію, а також надає замовнику на підписання акт прийому-передачі виконаних робіт.
Положеннями п.п. 6.2.1.4 Договору встановлено, що з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт, до замовника переходить право власності на проектну документацію, а роботи вважаються прийнятими замовником.
Згідно п. 7.1 Договору, підрядник гарантує відповідність робіт (результатів робіт), які виконуються підрядником за договором, показникам, визначеним технічним завданням на проектування та діючому законодавству України.
У відповідності до п. 9.4 Договору, замовник довіряє наступним особам діяти в якості представників замовника з будь-яких питань, які пов'язані з реалізацією договору, для отримання/надання всієї інформації, кореспонденції, протоколів зустрічей, кошторисної документації, погоджень, юридичних заяв, повідомлень, доручень та виконання будь-яких інших дій відносно відносин за договором від імені замовника: керівник проекту - Дудар О.І. тел.:(097) 6918843, електронна пошта: dudar@biohim.com.
За умовами п.10.4 Договору, у випадку порушення підрядником строків виконання окремого етапу, комплексу, виду або іншої частини робіт, які передбачені календарним графіком виконання робіт (додаток №2 до договору), він зобов'язаний за вимогою замовника сплатити на користь замовника неустойку у розмірі 0,5% від вартості такої частини робіт за кожен день такої прострочки.
Відповідно до п. 10.5 Договору, у випадку порушення підрядником строків виправлення недоліків у роботах, які зафіксовані відповідними актами, він зобов'язаний виплатити на користь замовника неустойку в розмірі 0,5% від вартості цих робіт за кожен день такої прострочки.
Умовами п. 12.1 Договору встановлено, що у випадку невиконання та/або неналежного виконання підрядником умов договору та зобов'язань за договором (включаючи додатки, детальні графіки та інші невід'ємні частини договору), у тому числі порушення підрядником строку початку або порушення строків виконання робіт, повного або часткового припинення виконання робіт, замовник має право у формі листа констатувати невиконання підрядником зобов'язань за договором з вимогою негайного покращення стану справ. У випадку продовження невиконання підрядником зобов'язань протягом 5-ти робочих днів з дня відправлення замовником такого листа, замовник має право в якості оперативно-господарської санкції частково чи повністю відмовитись від договору.
За умовами п. 15.1 Договору, договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту виконання ними своїх договірних зобов'язань у повному обсязі.
Як встановлено судом, у відповідності до додатку №1 „Технічне завдання" до Договору №1/2017-Р від 03.01.2017р., сторонами було визначено основні завдання, найменування об'єкту , вимоги до проекту, вид палива, потужність та характеристики об'єкту та інші вимоги та завдання, а також порядок передачі проектної документації.
Також, згідно додатку №2 „Календарний графік виконання робіт" до Договору №1/2017-Р від 03.01.2017р. найменування робіт складається із 23-х окремих стадій із зазначенням терміну їх виконання протягом 8 тижнів після сплати авансового платежу.
Як встановлено судом та визнано сторонами за час розгляду справи, 02 лютого 2017 року між сторонами у справі було укладено додаткову угоду №1 до Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р.
Відповідно до умов додаткову угоду №1 від 02.02.2017р. до Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. сторонами було вирішено змінити та доповнити додаток №1 до Договору №1/2017-Р від 03.01.2017р. та викласти п. 12 в наступній редакції: 12. Вид палива: основне паливо: 1. Пілети із лузги соняшника (сертифікат додається). 2. Тріска дремени хвойні та/або листяних порід дерева вологістю до 35%. Додаткове паливо: 3.Пілети з ріпаку (сертифікат додається). 4.Пілети з деревини хвойних та/або листяних порід дерева. 5. Пілети з соломи пшениці (сертифікат додається). 6. Пілети з соломи ячменю (сертифікат додається). 7. Відпрацьований у якості фільтруючої маси та при освітлені гліцерину гранульоване та пилоподібне активоване вугілля вологістю до 20% ( в якості домішки обсягом 5-10% від загальної маси палива, зазначеного в п.п. 1-6 вище). 8. Лузга соняшника."
Також, у п. 2 додаткової угоди №1 від 02.02.2017р. до Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. зазначено, що сторони домовились збільшити строк виконання п.5 та п.23 додатку №2 на два тижня.
За матеріалами справи судом встановлено, Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" було перераховано грошові кошти за розробку проектної документації: робочий проект реконструкція котельні зг. рах. №3 від 17.01.2017р. у розмірі 175000,00 грн., про що свідчить платіжне доручення №2747 від 18.01.2017р., копія якого наявна в матеріалах справи.
Як було зазначено позивачем за час розгляду справи, 26.07.2017 р. Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" з претензією №2 (вих. №41 від 26.07.2017 року), згідно якої позивачем було повідомлення про складання дефектного акту від 17.05.2017 року щодо проектної документації, отриманої 10.05.2017 року, а також позивач вимагав протягом 7 календарних днів, з дня отримання даної претензії, привести робочий проект у відповідність до вимог Закону України „Про регулювання містобудівної діяльності" зі змінами та згідно вимог п. 6.2.1 договору №1/2017-Р від 03.01.2017р. „Про виконання проектних робіт по реконструкції котельні".
17.05.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" складено дефектний акт (вих. №22 від 17.05.2017р.), згідно якого позивач просив Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" усунути встановлені недоліки протягом 7 робочих днів. При цьому, із змісту зазначеного дефектного акту вбачається, що виявлені позивачем недоліки, стосуються робочого проекту реконструкції (за 24 пунктами) та робочого проекту Системи протипожежного захисту (за 7 пунктами).
10.11.2017р. між сторонами у справі було укладено додатковий договір до договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. на виконання проектних робіт з реконструкції котельні, за умовами якого на підставі введених з 10.06.2017 р. змін в законодавство України у сфері містобудівної діяльності, у відповідності до Закону України „Про внесення змін у деякі законодавчі акти України відносно містобудівної діяльності" та враховуючи вимоги п. 15.8 договору, підрядник додатково приймає на себе зобов'язання розробити та погодити стадію „Проект" проектної документації „Реконструкція котельної з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива замовника (ТОВ „Біохімінвест") по вул. В. Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької області", згідно договору та додатків до нього.
Положеннями п. 2 додаткового договору від 10.11.2017 року визначено, що термін виконання додаткового етапу робіт, згідно п. 1 даного додаткового договору складає 30 календарних днів від дати підписання даного додаткового договору.
Умовами п. 3 додаткового договору передбачено, що з метою виконання п. 1 даного додаткового договору, внести зміни (доповнити) технічне завдання на проектування реконструкції парової котельні під спалювання твердого палива (додаток №1) до договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. на виконання проектних робіт з реконструкції котельні, виклавши технічне завдання на проектування реконструкції парової котельні, під спалювання твердого палива в новій редакції (додаток №1) до даного додаткового договору.
Відповідно до п. 4 додаткового договору, строк проведення експертизи визначається Порядком затвердження проектів будівництва та проведення їх експертиз (затвердженими Постановою КМУ №560 від 11.05.2011 року з урахуванням всіх змін та доповнень діючих на дату підписання цього договору та складає не менше ніж 30 (тридцять) календарних днів, від дати отримання експертною організацією затвердженої замовником проектної документації.
Положеннями п. 5 додаткового договору встановлено, що даний додатковий договір не змінює умови виконання робіт за договором підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. на виконання проектних робіт з реконструкції котельної, за винятком умов викладених у даному додатковому договорі та додатку №1 до нього, та в іншому сторони керуються його умовами.
Як вказує позивач, відповідно до листів від 23.08.2017р., від 24.10.2017р., від 30.11.2017р. Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" зверталось до відповідача з вимогою належного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" прийнятих договірних зобов'язань, а також позивач просив відповідача надати пояснення щодо причини невиконання умов додаткового договору та надання відповідної проектної документації, а також з повідомленням про порушення кінцевого терміну виконання робіт - 10.12.2017р.
Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, між сторонами у справі проводились протокольні зустрічі 03.08.2017р., 17.08.2017р., 29.08.2017р., 14.09.2017р., 10.10.2017р., 31.10.2017р., 14.11.2017р., 30.01.2018р. та 06.03.2018р., на яких сторони весь час ставили питання щодо терміну виконання проектних робіт по договору №1/2017-Р від 03.01.2017р., приведення проектної документації до вимог чинного законодавства України та отримання експертиз в рамках проекту.
У протоколі зустрічі № 8 від 30.01.2018 року після обговорення відповідних питань сторонами було зафіксовано, що представником Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" надано на попереднє ознайомлення документацію для огляду і обговорення представником Дудар О.І. та Белік І.С. , передача повного комплекту у відповідності договору буде виконана до 26.02.2018 року та після затвердження замовником проектної документації, вона буде направлена на комплексну експертизу, зазначений протокол зустрічі підписаний представниками сторін.
Відповідно до листа вих. №60 від 10.03.2017 року, встановлено, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" стверджувало, що позивачу було направлено на погодження розділи проектної документації „Робочий проект реконструкції котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива ТОВ „Біохімінвест" по вул. В. Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької обл." в т.ч.: розділи ТМ, ШУ, ОВ, ВК, „Загальні специфікації" за вказаними розділами, які відповідач просив розглянути у максимально коротші строки.
Відповідно до накладної №50-18/36 від 29.01.2018 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „Укренерго-Промпроект" передає замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" технічну документацію - Реконструкція котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" по вул. В. Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької обл. Робоча документація у кількості 4-х примірників та накладна №50-18/35 від 29.01.2018р. про передачу технічної документації - Реконструкція котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" по вул. В. Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької обл. Проект у кількості 1-го примірника.
За час розгляду господарської справи №916/384/19 було встановлено, що відповідно до акту приймання-передачі проектної документації до договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. вбачається, що зазначений акт датований 06.03.2018 року із зазначенням щодо передачі від підрядника замовнику проектної документації стадія „П" та „Р" у кількості 1 екземпляра.
Також за час розгляду господарської справи №916/384/19 було досліджено висновок експертизи №51-01-31-0027.17 від 10.03.2017 року про відповідність проектної документації нормативним актам з охорони праці щодо робочого проекту „Реконструкція котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива ТОВ „Біохімінвест" по вул. В.Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької області" здійснена ДП „Чорноморський експертно-технічний центр держпраці".
Крім того суд зазначає, що під час розгляду господарської справи №916/384/19 було прийнято до уваги лист Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" від 10.03.2017р. за №60 щодо дефектного акту від 17.05.2017 року, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" про зміну робочого проекту після дефектного акту №2 від 17.05.2017 року, із зазначенням, серед іншого, не виправлено: відповідно тех. завдання „Лузга соняшника" не входить до складу видів палива, які використовуються.
В обґрунтування поданого позову, позивачем було зазначено суду, що у зв'язку з порушенням підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" встановлених договором та додатковою угодою від 10.11.2017р. зобов'язань, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" 15.02.2019р. звернувся до господарського суду Одеської області та відповідним рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 було вирішено спір між сторонами про розірвання укладеного між ними договору, стягнення авансу та пені.
Позивачем було зазначено суду, що вказаним рішенням суду по справі №916/384/19 було зазначено, що після розірвання Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. грошові кошти у розмірі 175000,00 грн. втрачають ознаки авансу та набувають статусу майна набутого підрядником без достатньої правової підстави.
Отже, посилаючись на положення ст. 1212 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 175000,00 грн.
Позивачем було вказано суду, що проектна документація була передана підрядником - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" 05.05.2017р., тобто з порушенням строку передбаченого календарним графіком строку. Що підтверджується актом прийому-передачі документації від 05 травня 2017р.
Отже, у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. та з урахуванням додатків до нього, позивачем, керуючись п. 10.4. Договору, заявлено до стягнення неустойку в розмірі 0,5% від вартості відповідної частини робіт від суми 350000,00 грн. за період з 30.03.2017р. по 04.05.2017р. у розмірі 63000,00 грн.
Також позивачем було зауважено суду та зазначено, що у зв'язку з набранням чинності 10 червня 2018р. Законом України „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення містобудівної діяльності" за ініціативою Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" між сторонами 10 листопада 2017р. було укладено додаткову угоду від 10.11.2017р. до Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р.
В обґрунтування своїх тверджень, позивачем зазначалось суду, що сторонами було підписано додаткову угоду лише у зв'язку зі змінами в законодавстві, яка лише збільшила обсяг зобов'язань підрядника в межах укладеного між сторонами Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. та було пояснено, що враховуючи п. 2 додаткової угоди від 10.11.2017р. строк з виконання додаткового етапу робіт, Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" повинно було передати проектну документацію, розроблену відповідно до чинного законодавства, з урахуванням погоджених змін до 10 грудня 2017р.
Також зверталась увага суду позивачем та було зазначено, що відповідачем не було підготовлено та передано в порядку п. 6.2. Договору проектну документацію в повному обсязі відповідно до умов укладеного договору та додаткової угоди від 10.11.2017р.
14.11.2017р. відповідач на зустрічі №7 повідомив, що 24.11.2017р. буде проведено коригування проектної документації відповідного до дефектного акту №22 та 12.12.2017р. буде надана проектна документація в повному об'ємі, про що зафіксовано в протоколі зустрічі. Також позивач зазначив, що відповідачем не було в повному обсязі виправлено відповідні дефекти.
Крім того, позивач зазначає, що наразі відповідачем не надано в порядку п. 6.2. договору повного комплекту проектної документації, розробленої відповідно до умов договору та додаткової угоди від 10.11.2017р.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням з боку відповідача прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р. та з урахуванням додатків до нього, позивачем, керуючись п. 10.4. Договору, заявлено до стягнення неустойку в розмірі 0,5% від вартості відповідної частини робіт від суми 350000,00 грн. за період з 11.12.2017р. по 11.06.2018р. у розмірі 320250,00 грн.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" , з урахуванням заяви від 25.10.2019р. вх. № ГСОО 22093/19, направлено на стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" неустойки у загальному розмірі 383250,00 грн. та грошових коштів у розмірі 175000,00 грн.
Надаючи заперечення щодо позову, відповідачем було зазначено суду, що дійсно між сторонами було укладено 03.01.2017р. Договір підряду №1/2017-Р на виконання проектних робіт по реконструкції котельної з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива ТОВ „Біохімінвест" по вул.В.Нестерчука, 1 в м. Калинівка Вінницької області.
Згідно п.5.5 Договору №1/2017-Р, позивач сплачує авансовий платіж 50% від ціни договору у сумі 175000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20%, у термін 15 банківських днів після підписання договору.
Відповідачем було зазначено суду, що остаточний розрахунок 50% від ціни Договору на суму 175000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 20%, протягом 7 банківських днів після отримання від Підрядника повного комплекту проектної документації, її затвердження Замовником, узгодження з органами державного технічного контролю і нагляду та отримання позитивного висновку експертизи проектної документації та підписання сторонами акту прийому-передачі виконаних робіт.
Також було вказано, що позивач сплатив 175000,00 грн. платіжним дорученням №2747 від 18.01.2017р. Строк виконання робіт складав 8 тижнів з дати отримання авансового платежу. Тобто початок виконання відповідачем робіт починався з 19.01.2017 року та повинен був закінчитися 16.03.2017 року.
Відповідачем було вказано, що позивач у своєму позові не вказав на наявність підписаної додаткової угоди №1 від 02.02.2017р. Так, з ініціативи керівника проекту позивача до проектної документації було внесено додатковий вид палива - лушпиння соняшника, що суттєво змінило проектну документацію. У зв'язку з чим п.2 цієї додаткової угоди №1 сторони домовились збільшити строк виконання п.5 календарного графіку (завантаження, прийом, складування та подача палива у котельню) та п.23 (узгодження та експертиза проектної документації) на два тижня.
Відповідачем зверталась увага суду, що розроблення проектної документації було узгоджено сторонами по етапам. Саме тому відповідач надавав позивачу на узгодження окремі розділи проектної документації по мірі їх виготовлення, а позивач надавав свої зауваження щодо відповідних розділів проектної документації.
Як вказує відповідач, позивач не заперечує що згідно акту прийому-передачі документації від 05.05.2017 року він отримав проектну документацію - „Робочий проект системи протипожежного захисту" та „Робочий проект реконструкції котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива" з робочими кресленнями у 4 екземплярах та екземпляр проекту на електронному носії СВ диск, у порядку як встановлено договором. Акт прийому-передачі було підписано сторонами без жодних претензій щодо несвоєчасного виконання зобов'язань відповідачем.
Відповідачем було зазначено суду, що з огляду на надані позивачем докази, між сторонами було укладено не додаткову угоду, а Додатковий договір до Договору №1/2017-Р, в якому не має п.1.1, а у п.1 вказано, що на підставі введення з 10.06.2017 року змін до законодавства України у сфері містобудівної діяльності, у відповідності до Закону України „Про внесення змін у деякі законодавчі акти України відносно містобудівної діяльності" та враховує вимоги п.15.8 Договору, Підрядник додатково бере на себе зобов'язання розробити та узгодити стадію „Проект" проектної документації „Реконструкція котельні з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива Замовника по вул.В.Нестерчука,1 в м.Калинівка Вінницької області", згідно Договору та Додатків до нього.
Ціна Договору №1/2017-Р узгоджена сторонами у сумі 350000,00 грн. за розробку проектної документації „Робочий проект". Розробка додаткового розділу проектної документації „Проект" та проведення експертизи проектної документації відповідач виконує за свій рахунок.
Як зазначає відповідач, враховуючи, що стадія „Робочий проект" проектної документації вже була передана позивачу 05.05.2017 року, у Додатковому договорі був вказаний строк виконання тільки для розроблення стадії „Проект" проектної документації та встановлення строку для проведення експертизи проектної документації. Проектну документацію стадії „Робочий проект" відповідач не повинен був передавати повторно в повному обсязі, так як передав її згідно умов Договору №1/2017-Р 05.05.2017р.. Відповідач повинен був передати тільки ті розділи проектної документації „Робочий проект" по яким були зроблені зауваження Позивача у дефектному акті №22.
Як вказує відповідач, у зв'язку з набранням законної сили змін до законодавства України в сфері містобудівної діяльності з 10.06.2017р., відповідач запропонував позивачу укласти додатковий договір до Договору про розробку та узгодження додаткової стадії „Проект" проектної документації „Реконструкція котельної з реконструкцією будівлі вуглекислотного цеху під склад палива". Сторони більш п'яти місяців обговорювали декілька проектів додаткового договору до Договору підряду №1/2017-Р, що підтверджується листом позивача №63 від 30.11.2017р., (відправленого відповідачу 05.12.2017р. №2240000820871) в якому він вимагає відповідача відповісти на лист №55 від 05.10.2017 року про направлення додаткового договору в редакції від 04.10.2017р. та додатку до нього (№2240000793785 від 06.10.2017р.). Тобто, на думку відповідача, цей лист підтверджує факт того, що станом на 30.11.2017 року існувала тільки редакція додаткового договору від 04.10.2017 року. Ці обставини, як вказує відповідач, також підтверджуються протоколом зустрічі представників сторін №5 від 10.10.2017р. у другому питанні „Питання приведення проектної документації до вимог чинного законодавства України", а редакція додаткового договору, яка датована 10.11.2017 року була відправлена відповідачу тільки 19.01.2018 року, що підтверджується Ц/Л №2240000819890 (опис вкладення). Оригінал додаткового договору датований 11.10.2017р. до Договору №1/2017-Р було отримано відповідачем 30.01.2018 року (електронний лист Відповідача №77 від 01.02.2018р. з посиланням на відправлення №2240000819890). У зв'язку з тим що у відповідача знаходились на узгодженні одразу два проекту додаткового договору, він вважав дійсним оригінал отриманий 30.01.2018р., датований 10.11.2017р.
Відповідачем було пояснено суду та зазначено, що підтвердженням відправлення остаточного, узгодженого та підписаного позивачем оригінала Додаткового договору, датованого 10.11.2017р. до Договору №1/2017-Р, є відправлення №2240000819890 від 19.01.2018 року та підтвердження його отримання 30.01.2018 року та строк передачі позивачу додаткової стадії проектної документації „Проект" для узгодження встановлюється 28 лютого 2018 року.
16 січня 2018 року позивачу була відправлена в електронному вигляді проектна документація додаткової стадії „Проект", для попереднього ознайомлення, що підтверджується електронними листами. 19 січня 2018 року Позивач направив в електронному вигляді заперечення до даної стадії „Проект". 30 січня 2018 року відбулася зустріч представників відповідача та позивача (протокол зустрічі №8), на якій при розгляді першого питання „Термін виконання проектних робіт по Договору №1/2017-Р від 03.01.2017р." директор відповідача Фаренюк Юрій Володимирович особисто передав керівнику проекту Позивача Дударю Олегу Івановичу на попереднє ознайомлення документацію та встановив строк передачі повного комплекту у відповідності до Договору до 26.02.2018р. 06 березня 2018 року відбулася зустріч представників сторін (протокол зустрічі №9) на якій при розгляді першого питання „Термін виконання проектних робіт по Договору №1/2017-Р від 03.01.2017р." директор відповідача Фаренюк Юрій Володимирович особисто передав керівнику проекту позивача Дударю Олегу Івановичу комплект проектної документації, при цьому було встановлено що наданий разом з документацією Акт приймання-передачі проектної документації від 06.03.2018р. буде розглядатися на наступній зустрічі 14.03.2018р.
Як поясню відповідач, у той самий день 06.03.2018 року представники відповідача та позивача узгодили та підписали новий календарний графік по виконанню зобов'язань по Договору №1/2017- Р та Договору№2/2017-Р. Так п.5 цього графіку узгоджена передача проектної документації у період з першої до другої декади березня 2018 року. Що і було зроблено Відповідачем 06.03.2018 року.
Відповідач зазначає, що керівник проекту позивача у встановлений договором строк не надав жодних зауважень та не передав відповідачу підписаний акт прийому-передачі проектної документації. Тому відповідач вважає що проектна документація узгоджена позивачем у встановлений Договором строк. Не має вини відповідача в тому, що позивач з яких то причин не підписав акт прийому-передачі проектної документації у встановлений договором строк та при цьому продовжував працювати по Договору поставки та монтажу обладнання на підставі саме цієї отриманої проектної документації. В календарному графіку до Договору №1/2017-Р у п.20 вказаний один із етапів - це надання специфікації на все запроектоване обладнання та матеріали, без наявності якої не можливо було би виготовити, поставити та змонтувати обладнання.
Додатково зверталась увага суду та було вказано відповідачем, що разом з укладенням договору підряду на проектні роботи був укладений договір підряду №2/2017-Р на виконання робіт по реконструкції котельні від 03.01.2017 року. В якому у п.1.1.1. є посилання на виконання робіт підрядником (відповідачем) на підставі робочого проекту реконструкції котельні, який розробляється останнім на підставі договору підряду на виконання проектних робіт №1/2017-Р від 03.01.2017 року.
Щодо обґрунтування вимоги про стягнення авансового платежу 175000,00 грн. відповідачем було вказано наступне.
Як зазначає відповідач, позивач спочатку посилається на рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019 року по справі №916/384/19, в якому суд зазначив, що після розірвання Договору №1/2017-Р грошові кошти в сумі 175000,00 грн. втрачають ознаки авансу та набувають статусу майна, набутого підрядником без достатньої правової підстави, а потім обґрунтовує свої вимоги щодо стягнення авансового платежу, отриманого на правовій підставі, яка згодом відпала. Вище викладені обставини свідчать про фактичну наявність проектної документації у позивача, тому у даному випадку його твердження що грошові кошти у сумі 175000,00 грн. набутті відповідачем без достатньої правової підстави є необгрунтованими.
Відповідач вказує, що на момент дії Договору №1/2017-Р у Відповідача були всі правові підстави набуття цих грошових коштів, за які він розробив та передав позивачу проектну документацію, що виключає можливість застосування до відповідних правовідносин положень статті 1212 ЦК України. Крім наявності укладеного між сторонами договору для визнання відповідних зобов'язань між ними договірними, необхідним є встановлення факту їх виникнення саме на підставі умов та на виконання відповідного договору. Обов'язковою підставою для можливості застосування норм статті 1212 ЦК України до правовідносин сторін є відсутність зобов'язань сторін, що виникли б на належній правовій підставі з урахуванням норм ст.11 ЦК України, або наявність факту перевищення таких зобов'язальних відносин (наявність переплати понад визначену у зобов'язанні суму).
На думку відповідача, саме по собі розірвання договору не може бути основою для застосування вищезгаданої норми, оскільки за загальним правилом сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлене договором або законом (частина 4 статті 653 ГК України). Оскільки між сторонами був укладений договір підряду, а засоби, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані останнім в якості авансового платежу за проектну документацію відповідно до умов договору, то такі засоби придбані за наявності правової підстави, а тому не можуть бути витребувані відповідно до положень статті 1212 ГК України як безпідставне збагачення.
Відповідач зазначає, що вимогу про повернення майна (яка передбачена нормою ст.1212 ЦК України) не слід ототожнювати зі способом захисту, з проханням про застосування якого особа буде звертатися до суду. Суд, за вимогами кондикційного позову, має визнати факт набуття особою майна без достатніх на те правових підстав, при цьому захищаючи право у спосіб, обраний самою потерпілою особою. Обґрунтовуючи вимоги позову нормами ст. 1212 ЦК України, особа може просити про застосування способу захисту, який не буде суперечити нормам чинного законодавства, не порушуватиме прав та інтересів третіх осіб, буде найбільш ефективним для відновлення порушеного права потерпілого.
Крім того, відповідачем було зазначено суду, що позивач у період з 30.03.2017 року до 31.03.2018 року не скористався своїм правом пред'явлення до відповідача вимог про стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов'язань. При цьому, Позивач продовжував співпрацювати з Відповідачем з питань продовження розроблення проектної документації та усунення недоліків у отриманій ним 05.05.2017р. проектній документації. За твердженням позивача порушення строку виконання зобов'язань відповідачем за умовами Додаткового договору до Договору №1/2017-Р починається з 11.12.2017р. Виходячи з цього, як вказує відповідач, позивачу було відомо про день порушення відповідачем строку виконання своїх зобов'язань та він не скористався своїм правом на пред'явлення претензії щодо вчасного стягнення неустойки. Строк позовної давності при стягненні неустойки по Додатковому договору до Договору №1/2017-Р зі слів Позивача закінчився 12.12.2018р. Тому, відповідач вважає, що позивач при нарахуванні неустойки за період з 30.03.2017р. по 04.05.2017р. та за період з 11.12.2017р. по 11.06.2018р. пропустив встановлений законом строк для пред'явлення своїх вимог.
Позивач надає до суду розрахунок неустойки за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період з 11.12.2017р. по 11.06.2018р. При цьому, на початку позивач обґрунтовує стягнення неустойки за період з 11.12.2017р. по 02.03.2018р., у подальшому надає розрахунок за період з 11.12.2017р. по 11.06.2018р.
Також відповідачем було зазначено суду, що при розгляді справи №916/384/19 про стягнення пені, авансового платежу та розірванні договору підряду господарський суд Одеської області ухвалив рішення, яким позивачу відмовлено у задоволенні вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов'язання, у зв'язку з неправомірністю нарахування такого виду штрафної санкції, як пеня за порушення зобов'язання щодо несвоєчасного виконання робіт. У даній справі позивач повторно просить суд стягнути неустойку (пеню) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання Відповідачем за той самий період та з тих самих підстав.
Надаючи відповідь на відзив позивачем було зазначено суду наступне.
Позивачем, на спростування доводів, що були викладені відповідачем, було зазначено суду, що не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
По-перше, у своєму відзиві, в обґрунтування невірного застосування позивачем положень ст. 1212 ЦК України, відповідач пояснює це тим, що кошти (авансовий платіж): були набуті останнім на правовій підставі, що виключає можливість застосування судом положень ст. 1212 ЦК України, та на підтвердження власної позиції, відповідач наводить аргументи, пов'язані з тим, що позивач одержував проектну документацію, а наявність договору підряду №1/2017-Р, на думку відповідача, являється підставою для автоматичної відмови у застосуванні зазначеної норми.
Проте, як вказує позивач, спосіб захисту своїх порушених прав, обраний позивачем (витребування майна, набутого на правовій підставі, що згодом відпала), повністю протирічить позиції відповідача та жодним чином не співвідноситься із аргументами, викладеними у відзиві.
При цьому, позиція позивача повністю співпадає із висновком, викладеним у рішенні від 11.06.2019р, де суд, зокрема зазначає, що після розірвання Договору, грошові кошти у розмірі 175000,00 гри. втрачають ознаки авансу та набувають статусу майна, набутого підрядником без достатньої правової підстави. Зміст ст. 1212 ЦК України, на яку вказав суд, до відсутності правової підстави включає також і випадок, коли підстава, на якій було набуте або збережене майно, на момент набуття або збереження існувала, але згодом відпала.
Позивач зазначає, що доцільно вказати, що розірвання Договору в судовому порядку є належною та достатньою підставою припинення господарських правовідносин між підрядником і замовником та припинення правової підстави отримання відповідачем авансового платежу (ч. 2. ст. 651 ЦК України).
Як пояснює позивач, у своєму відзиві, відповідач вказує па пропущення позивачем строку позовної давності до вимоги про стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов'язань. Свою позицію останній обґрунтовує тим, відповідно до п.1 ст. 258 Цивільного кодексу України, до вимоги про стягнення неустойки застосовується спеціальний строк позовної давності - 1 рік. Таким чином, на думку відповідача, строк позовної давності щодо згаданої вимоги сплинув начебто 31.03.2018 року.
Проте, як слідує з обставин справи, 15.12.2019р. до суду надійшла позовна заява від Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", в якій позивач просив суд розірвати договір на виконання проектних робіт по реконструкції котельні за №1/2017-Р від 03.01.2017р., стягнути з відповідача пеню в розмірі 410625,00 гри. та суму авансовою платежу в розмірі 175000,00 грн.
Як вказує позивач, відповідно до вимог процесуального законодавства суддя відкриває провадження у справі не інакше як на підставі заяви, поданої за оформленої в порядку, встановленому процесуальним кодексом. Таким чином, згадана вище обставина, щодо звернення позивача з позовною заявою від 15.02.19р підтверджується ухвалою про відкриття провадження у справі №916/384/19.
Позивачем було зазначено суду, що при розгляді справи №916/384/19, було встановлено, що сторони в період з 30.03.2017 року активно намагались вирішити спір в процесі позасудового врегулювання. А саме: в судовому засіданні відповідач особисто підтверджував факт, що 06.03.2018 року відбулась зустріч представників сторін та на підтвердження надавав протокол зустрічі №9. При цьому, на даній зустрічі було встановлено, що наданий акт приймання-передачі проектної документації від 06.03.2018р. буде розглядатися лише на наступній зустрічі 14.03.2018р. Тобто, станом на 06.03.2018 року, відповідачем ще було не виконано свого обов'язку щодо передачі проектної документації.
За посиланням позивача, факт особистого подання відповідачем у справі №916/384/19 документу - протокол зустрічі №9 засвідчує факт визнання ним невиконання своїх обов'язків станом на 06.03.2018 року.
Позивачем було зазначено суду, що враховуючи вище викладене, можна стверджувати що доводи відповідача в частині пропуску позивачем строків позовної давності щодо вимоги про стягнення неустойки за порушення строків виконання зобов'язань є повністю безпідставні та необґрунтовані, зважаючи на факт багаторазового переривання строків позовної давності, зокрема: в результаті подання позовної заяви від 15.02.2019р. та, як результат відтермінування граничної дати звернення до суду із даною вимогою до 15.02.2020 року.
Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" під час розгляду справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Згідно ст.4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному законом порядку.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Частиною 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Водночас, згідно приписів ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як встановлено судом, правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ". Як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", як підрядником, 03 січня 2017р. Договір підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р.
Як вже було зазначено судом, обставини щодо укладення відповідного Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р. встановлені рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. у справі №916/384/19.
Так, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про розірвання Договору на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", стягнення пені у розмірі 410625,00 грн. та суми авансового платежу в розмірі 175000,00 грн.
Рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 розірвано договір на виконання проектних робіт по реконструкції котельні за №1/2017-Р від 03.01.2017р. В позові про стягнення пені у розмірі 410625,00 грн. та суми авансового платежу в розмірі 175000,00 грн. відмовлено та стягнуто з Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" на користь Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" 1921,00 грн. судового збору.
Судом за час розгляду даної справи враховано приписи ч. 4 ст. 75 ГПК України та те, що рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили.
Суд вважає за необхідне зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 встановлено, що в порушення вимог ст.73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" не надано доказів, які б свідчили про належне виконання прийнятих зобов'язань за договором №1/2017-Р від 03.01.2017р., а саме щодо передачі проектної документації замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" у встановлений договором строк та порядок.
Також судом було зазначено, що кінцевим терміном виконання підрядних робіт, з урахуванням його двостадійності „Р" та „П", в частині передачі проектної документації на затвердження замовником, до 11.12.2017 року, без врахування строку проходження додаткового обсягу робіт стадії експертизи, при цьому, перший етап робіт з урахуванням стадії експертиза, мав бути виконаний по 29.03.2017 року та за відсутності доказів, які підтверджують належне виконання відповідачем підрядних робіт за договором підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р., факт початку виконання робіт (вказані обставини не заперечуються позивачем) та навіть можливе їх часткове виконання жодним чином не свідчить про виконання повного обсягу передбачених спірним договором підрядних робіт.
Також судом за час розгляду справи №916/384/19 було встановлено та зазначено у рішенні господарського суду Одеської області від 11.06.2019р., що Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" в порушення взятих на себе зобов'язань не виконав підрядні роботи, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та є відповідно, підставою для його розірвання, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про розірвання договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Слід звернути увагу та зазначити, що рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 було встановлено, що позиція Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" щодо повернення сплаченого авансу, має бути вчинена ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до відповідача та надано судом висновок, що Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" жодним чином не повідомляло Товариство з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про необхідність повернення авансу, у зв'язку з невиконанням Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" підрядних робіт, як і про відмову від договору в односторонньому порядку, тоді як після розірвання договору підряду грошові кошти у розмірі 175000,00 грн. втрачають ознаки авансу та набувають статусу майна набутого підрядником без достатньої правової підстави.
Та надаючи висновки за результатами розгляду господарської справи, судом в мотивувальній частині рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, було зазначено, зокрема, що з урахуванням встановлених обставин суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" в частині стягнення суми авансового платежу у розмірі 175 000,00 грн.
Також судом під час розгляду даної справи враховано, що за текстом рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19 було вказано, що суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та про розірвання Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ".
Приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Отже, на підставі викладеного та зазначеного, а також враховуючи висновки суду, що було викладено у рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, яке в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили, а також враховуючи, що відповідачем не спростовано твердження позивача та не підтверджено факту повернення позивачу майна, набутого підрядником без достатньої правової підстави, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 175000,00 грн. - підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).
Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правовідносини між сторонами виникли на підставі укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ", як замовником, та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", як підрядником, 03 січня 2017р. Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р.
Відповідно до ч.1 ст. 887 Цивільного кодексу України, за договором підряду на проведення проектних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. У ч.2 вказаної статті Цивільного кодексу України передбачено, що до договору підряду на проведення проектних робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як встановлено рішенням господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, яке в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили, під час виконання Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", сторонами були внесені зміни до такого договору, які стосувались зміни технічного завдання, а як наслідок зміна обсягу робіт, які мають бути виконані підрядником, а також щодо встановлення нових строків для виконання певних етапів робіт.
Згідно умов п.6.2 Договору було передбачено, що прийняття робіт замовником здійснюється у викладеному нижче порядку: після виготовлення підрядником проектної документації підрядник передає замовнику повний комплект проектної документації, оформлений згідно з вимогами законодавства України, даного договору та технічного завдання на проектування (додаток №1 до договору) у паперовому вигляді у 4-х примірниках та в електронному вигляді на компакт-диску в 1-му примірнику за актом прийому-передачі проектної документації. При цьому кожний документ у паперовому вигляді повинен бути підписаний відповідальними за проектування особами та мати печатку проектної організації, а документація, яка передається в електронному вигляді, повинна бути надана в форматах: AutoCad однієї з останніх версій (для креслень), MS Excell (для таблиць та кошторисів), MS Word (для пояснюючих записок та інших текстових документів). Разом з проектною документацією підрядник передає замовнику акт прийому-передачі проектної документації у 2-х примірниках (п.п. 6.2.1).
За умовами п.п. 6.2.1.1 Договору, замовник розглядає проектну документацію протягом 10 робочих днів із дня її отримання і, у випадку відсутності у замовника мотивованих заперечень у прийманні проектної документації, затверджує її для проведення експертизи.
За приписами ст. 890 Цивільного кодексу України, підрядник зобов'язаний: 1) виконувати роботи відповідно до вихідних даних для проведення проектування та згідно з договором; 2) погоджувати готову проектно-кошторисну документацію із замовником, а в разі необхідності - також з уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування; 3) передати замовникові готову проектно-кошторисну документацію та результати пошукових робіт; 4) не передавати без згоди замовника проектно-кошторисну документацію іншим особам; 5) гарантувати замовникові відсутність у інших осіб права перешкодити або обмежити виконання робіт на основі підготовленої за договором проектно-кошторисної документації.
Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Отже, позовні вимоги позивача у справі - Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ", зокрема, направлено на стягнення з відповідача відповідно до п. 10.4. Договору підряду №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", неустойки у загальному розмірі 383250,00 грн.
За час розгляду справи №916/384/19, судом було встановлено, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" у підтвердження виконання підрядних робіт акти прийому-передачі проектної документації від 05.05.2017 року та від 06.03.2018 року не можуть бути прийняті судом в якості належних та допустимих доказів такого виконання, оскільки проектна документація, передана за актом від 05.05.2017 року, не враховує внесені сторонами зміни до договору №1/2017-Р від 03.01.2017р. в частині обсягів виконання та самого технічного завдання, а акт від 06.03.2018 року взагалі не підписаний жодною із сторін та може свідчити про будь-яке волевиявлення сторін щодо його змісту.
Також, за час розгляду справи №916/384/19, судом не приймались наявні в матеріалах справи накладні №50-18/36 від 29.01.2018 року та №50-18/35 від 29.01.2018р. в якості належних доказів, підтверджуючих отримання Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" проектної документації, оскільки проектна документація передана за відповідними накладними не відповідає визначеному сторонами у п.п. 6.2.1 договору переліку документів, які мають бути передані у тому числі за кількістю примірників та на цифрових носіях, та зазначено, що наявні накладні свідчать про відправлення проектної документації Товариства з обсмеежною відповідальінстю „Укренерго-Промпроект" замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", а не Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ".
Водночас судом було вказано, що наявний надпис „Отримав на огляд 6.03.18" та підпис без зазначення прізвища особи, яка отримала відповідну документацію не розцінюється, як доказ отримання проектної документації Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та зазначено, що умовами договору передбачено саме розгляд та затвердження замовником проектної документації до проведення експертизи, а не навпаки.
Отже, на підставі вищевикладеного, суд вважає за необхідне зазначити, що за час розгляду господарським судом Одеської області справи №916/384/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про розірвання Договору на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", стягнення пені у розмірі 410625,00 грн. та суми авансового платежу в розмірі 175000,00 грн., судом вже було надано правову обґрунтовану оцінку умовам та положенням укладеного Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., а також надано правову оцінку щодо належного виконання прийнятих на себе зобов'язань відповідачем за умовами Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., з урахуванням укладених додаткових угод до нього, та встановлено факт невиконання підрядником прийнятих на себе зобов'язань за умовами Договору підряду на виконання проектних робіт з реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р.
В мотивувальній частині рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, яке в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили, судом зазначено, що в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про належне виконання прийнятих зобов'язань за договором №1/2017-Р від 03.01.2017р., а саме щодо передачі проектної документації замовнику - Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" у встановлений договором строк та порядок.
Таким чином, приймаючи до уваги встановлення факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" зобов'язань за Договором на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., а саме щодо передачі проектної документації замовнику - Товариству з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" у встановлений договором строк та порядок, позовні вимоги про стягнення з відповідача відповідно до п. 10.4. Договору на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р. неустойки у загальному розмірі 383250,00 грн. - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" в повному обсязі.
Щодо вимог відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про застосування про застосування строків позовної давності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно до ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України озовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Приписами ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Судом враховано, що Товариство з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" 15.02.2109р. зверталось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" про розірвання Договору на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" та Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ", стягнення пені у розмірі 410625,00 грн. та суми авансового платежу в розмірі 175000,00 грн. За результати якої було прийнято рішення господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19.
Також судом приймається до уваги вчинення відповідачем дій, спрямованих на визнання Товариством з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" своїх обов'язків за Договором на виконання проектних робіт по реконструкції котельні №1/2017-Р від 03.01.2017р., що підтверджується протокольними зустрічами сторін, що відбулись 03.08.2017р., 17.08.2017р., 29.08.2017р., 14.09.2017р., 10.10.2017р., 31.10.2017р., 14.11.2017р., 30.01.2018р. та 06.03.2018р. та на яких сторони весь час ставили питання щодо терміну виконання проектних робіт по договору №1/2017-Р від 03.01.2017р., приведення проектної документації до вимог чинного законодавства України та отримання експертиз в рамках проекту.
Дослідивши у сукупності наявні в матеріали справи та докази, а також враховуючи пояснення та твердження сторін, а також враховуючи факти та події, що були встановлені в рішенні господарського суду Одеської області від 11.06.2019р. по справі №916/384/19, яке в апеляційному порядку оскаржено сторонами не було, та відповідно до приписів чинного законодавства 12.07.2019р. набрало законної сили, суд зазначає, що позовна давність позивачем за даними вимогами про стягнення неустойки не є пропущеною, оскільки мало місце переривання перебігу позовної давності щодо звернення з такими вимогами.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.
Підсумовуючи вищевикладене, надавши відповіді на доводи учасників справи, суд приходить до висновку, що заперечення відповідача є такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а вимоги позивача у даній справі обґрунтовані та підтверджені наданими доказами.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 8373,75 грн. покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України
1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" - задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ТЕФФ" (65013, м. Одеса, вул. Миколаївська дорога, 128; код ЄДРПОУ 38110834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „БІОХІМІНВЕСТ" (22400, Вінницька обл., Калиніський район, м. Калинівка, вул. Вадима Нестерчука, буд. 1; код ЄДРПОУ 35165147) грошові кошти у розмірі 175000 (сто сімдесят п'ять тисяч) грн. 00 коп., неустойку в розмірі 383250 (триста вісімдесят три тисячі дві п'ятдесят) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 8373 (вісім тисяч триста сімдесят три) грн. 75 коп.
Повний текст рішення складено 19 грудня 2019 р.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Т.Г. Д'яченко