ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.11.2019Справа № 910/11689/19
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Літвінової М.Є.
за участю секретаря судового засідання: Зінчук С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом Акціонерного товариства "Укртрансгаз"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельна Столиця"
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 5 408, 34 грн
Представники учасників справи:
Від позивача: Роєнко Є.В.;
Від відповідача: Москаленко А.В.; Бердан І.Ю.; Остапенко С.А.
Акціонерне товариство "Укртрансгаз" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Столиця» (далі - відповідач) про :
- зобов'язання виконати в натурі передбаченні Договором № 1905000321 від 22.05.2019, а саме поставити та передати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" фарбу (тара пластикова 10 л.) у кількості 50 шт. з технічними вимогами і якісними характеристиками товарів;
- стягнення 2 090, 34 грн. пені та 3 318, 00 грн. штрафу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено умови Договору про закупівлю товару № 1905000321 від 22.05.2019 в частині своєчасної поставки товару в кількості передбаченій Специфікацією та рознарядкою.
Ухвалою Господарського суду від 03.09.2019 відкрито провадження у справі № 910/11689/19, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
23.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи з повідомлення у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
24.09.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання про розгляд справи з повідомлення у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
01.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив.
08.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив та клопотання про виключення з числа доказів акту від 19.06.2019.
Згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Беручи до уваги, що 24.09.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, клопотання позивача та відповідача подано у межах встановлених судом процесуальних строків передбачених ч. 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані позивачем та відповідачем клопотання, суд дійшов висновку про їх задоволення та проведення розгляду справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2019 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, судове засідання призначено на 30.10.2019 року.
29.10.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли пояснення по справі.
У судовому засіданні 29.10.2019 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог.
Судом у судовому засіданні 29.10.2019 судом відмовлено у задоволенні клопотання про виключення з числа доказів акту від 19.06.2019.
Судом у судовому засіданні постановлено ухвалу про оголошення перерви по у зазначеній справі до 18.11.2019, яку занесено до протоколу судового засідання.
12.11.2019 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшли пояснення по справі.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.
Представник відповідача заперечує проти заявлених позовних вимог.
Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").
Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.
Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.
Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.
В судовому засіданні 18.11.2019 судом завершено розгляд справи по суті та оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва прийшов до висновку про можливість ухвалення рішення у даній справі у відповідності до приписів ч.ч. 4, 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, -
22.05.2019 року між Акціонерним товариством «Укртрансгаз» (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельна Столиця» (далі - постачальник) укладено Договір № 1905000321 про закупівлю товарів (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується у строк передати у власність покупця «Фарби (Фарби)», (далі - товари), зазначені у специфікації, яка наведена у Додатку № 1 до цього договору та є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити такі товари (пункт 1.1 Договору).
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до умов пункту 2.1. Договору якість товару повинна відповідати ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічній або іншій документації, яка зазначається у специфікації до цього Договору і містить вимоги до якості товарів.
Постачальник зобов'язаний передати Покупцеві Товари у тарі та (або) в упаковці, що відповідає якості і комплектності вимогам, встановленим стандартами, технічними умовами, кресленнями, рецептурами, зразками (еталонами) виробника та (або) державним стандартам, якщо такі передбачені.
Обов'язок Постачальника здійснити передачу Товарів у тарі та (або) в упаковці не поширюється на товари, які за своїм характером не потребують застосування тари та (або) упакування (Пункт 2.4. Договору).
Як встановлено пунктом 3.1. Договору загальна сума цього Договору становить 33 180, 00 грн. ( тридцять три тисячі сто вісімдесят гривень 00 коп.), в тому числі ПДВ - 5 530,00 грн. (п'ять тисяч п'ятсот тридцять гривень 00 коп).
Відповідно до пункту 5.1. Договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари у кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Як встановлено пунктом 5.6. Договору право власності на Товари переходить від Постачальника до Покупця в дату прийняття Товарів Покупцем за видатковою накладною.
Приймання Покупцем Товарів за видатковою накладною не є підтвердженням -належного виконання Постачальником його обов'язку з поставки Товарів за цим Договором та відсутність у Покупця претензій до Постачальника щодо якості та комплектності Товарів. Такі претензіїможуть бути заявлені Покупцем Постачальнику у порядку, визначеному цим Договором та чинним законодавством України (Пункт 5.7. Договору).
Як встановлено пунктом 5.8. Договору датою поставки Товарів за цим Договором є прийняття Покупцем товарів за кількістю та якістю відповідно до п. 5.13. цього Договору та передача Постачальником Покупцю в повному обсязі наведених нижче наступні документів:
5.8.1. Видаткової накладної;
5.8.2. Оригіналу паспорту якості або сертифікату якості виробника Товарів на кожну одиницю (або партію) товару;
5.8.3. Документу про підтвердження строків придатності Товарів;
5.8.4. Рахунок-фактури;
5.8.5. Товарно-транспортної накладної.
У разі виявлення неналежної якості переданих Товарів, Покупець має право, належно від можливості використання Товарів за призначенням, вимагати від Постачальника за своїм вибором:
1) пропорційного зменшення вартості Товарів;
2) безоплатного усунення недоліків Товарів у визначений Покупцем строк, але не пізніше 30 - ти днів з моменту отримання Постачальником повідомлення Покупця про виявлені недоліки Товарів;
3) відшкодування витрат на усунення недоліків Товарів.
Пунктом 5.10. Договору встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості Товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу) Покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за Товари грошової суми;
2) вимагати заміни Товарів на Товари належної якості у визначений Покупцем строк, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання Постачальником повідомлення Покупця про заміну товарів.
Як встановлено пунктом 5.11. Договору якщо Постачальник Товарів неналежної якості не є його виготовлювачем, вимоги заміни, безоплатного усунення недоліків Товарів і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до Постачальника.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим Договором (пункт 7.1. Договору).
Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє в частині поставки товарів по 31.12.2019, а в частині розрахунків - до їх повного виконання (Пункт 12.1. Договору).
Додатком № 1 до Договору про закупівлю товарів № 1905000321 від 22.05.2019 сторонами підписано специфікацію, в якій узгодили:
- Найменування товару - Фарба (тара пластикова об'ємом 10 л);
- колір і ступінь блиску - біла матова;
- склад - емульсія на вініловій основі, мінеральне наповнення та пігменти;
- температура основи при застосуванні - від +5 С до +30 С;
- час висихання - до 4 годин;
- розчинник - чиста вода;
- щільність фарби від 1,43 до 1,52 кг на 1 літр;
- пропорції змішування - до 10% до першого змішування;
- температура зберігання - від + 5 С до +30 С;
- витрати - від 6-14 м2/л фарби;
- зберігання - в герметичній упаковці;
- термін придатності - не менше 24 місяців від дати виготовлення, вказаної на упаковці.
- упаковка - тара пластикова об'ємом 10 л.
- одиниці виміру - шт..;
- кількість - 50;
- ціна за одиницю - 553, 00;
- загальна вартість без ПДВ - 27 650, 00 грн;
- строк поставки - 30;
- місце поставки: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1;
- найменування: апарат АТ «Укртрансгаз».
Позивач зазначає, що в порушення умов Договору відповідач не здійснив поставку товару на загальну суму 33 180, 00 грн., у зв'язку з чим, позивач звернувся з даним позовом про зобов'язання відповідача виконати в натурі зобов'язання передбачені Договором, а саме поставити та передати Акціонерному товариству "Укртрансгаз" фарбу (тара пластикова 10 л.) у кількості 50 шт. з технічними вимогами і якісними характеристиками товарів та стягнення 2 090, 34 грн. пені та 3 318, 00 грн. штрафу.
Відповідач в свою чергу, заперечуючи проти позову, зазначає, що 19.06.2019 року відповідач доставив товар за адресою позивача, а саме: 01021, м. Київ, Кловський узвіз, 9/1 з усіма необхідними документами (видатковою накладною № ТС00000639 від 19.06.2019, сертифікатом якості, документом на підтвердження строків придатності фарби (витяг з ТУ), рахунком - фактурою № ТС 00000878 від 18.06.2019, товарно - транспортною накладною № 1906/639 від 19.06.2019 та актом приймання товарів за кількістю та якістю від 19.06.2019).
Проте, 19.06.2019 АТ «Укртрансгаз» безпідставно відмовилось прийняти товар.
Відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову та вказує на те, що готовий у будь - який час поставити товар, який визначений Договором.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що поставку товару у строк визначений Договором відповідач не здійснив та вказує на те, що товар, який відповідач намагався поставити 19.06.2019 не відповідав характеристикам, визначених у Специфікації, про що було складено відповідний акт, який представник відповідача відмовився підписувати.
Відповідач надав до суду заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначив, що у відповіді на відзив від 30.09.2019 позивач фактично змінив фактичне обґрунтування своєї позиції, викладеної у позовній заяві, оскільки зазначив про те, що відповідач 19.06.2019 намагався поставити товар, тоді як у позовній заяві зазначив про те, що відповідачем не поставлявся товар.
В подальшому, 17.10.2019 року відповідач знову здійснив поставку товару, проте позивач відмовився його отримувати, про що було складено акт приймання продукції від 17.10.2019 року.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Звертаючись до суду, позивач самостійно обирає спосіб захисту, передбачений ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Норми ст. 16 Цивільного кодексу України кореспондуються з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності права; визнання недійсними господарських угод; відновлення становища; припинення дій; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних і оперативно-господарських санкцій; установлення, зміни та припинення господарських правовідносин.
Щодо порушеного права господарський суд зазначає, що таким слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
В свою чергу, під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, способи захисту за своїм призначенням можуть вважатися визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цивільних прав та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. При цьому, метою застосування певного способу захисту є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права й запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню.
Аналогічна правова позиція викладена у листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України".
Укладений договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі ст. ст. 173, 174, 175 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України) і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов'язковим для сторін.
Згідно із ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару, одиниці виміру, ціна за одиницю, строк поставки, місце поставки, інші умови зазначаються у специфікації (пункт 1.2. Договору).
Відповідно до Специфікації до Договору сторонами узгоджено поставку по технічним вимогам і якісним характеристикам, кількості та ціни за одиницю.
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 5.1. Договору постачальник зобов'язується передати покупцю товари у кількості, строки та в місці поставки відповідно до Специфікації.
Відповідно до ч. 1 ст. 671 ЦК України, якщо за договором купівлі-продажу переданню підлягає товар у певному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольорами або іншими ознаками (асортимент), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до умов пункту 2.1. Договору якість товару повинна відповідати ГОСТам, ДСТУ, технічним умовам, технічній або іншій документації, яка зазначається у специфікації до цього Договору і містить вимоги до якості товарів.
Так, згідно специфікації № 1 до договору відповідач мав поставити позивачу фарбу, що відповідає наступним вимогам: колір і ступінь блиску - біла матова; склад - емульсія на вініловій основі, мінеральне наповнення та пігменти; температура основи при застосуванні - від +5 С до +30 С; час висихання - до 4 годин; розчинник - чиста вода; щільність фарби від 1,43 до 1,52 кг на 1 літр; пропорції змішування - до 10% до першого змішування; температура зберігання - від + 5 С до +30 С; витрати - від 6-14 м2/л фарби; зберігання - в герметичній упаковці.
Здійснюючи прийняття товару 19.06.2019 позивач склав акт приймання продукції (товарів) в якому зазначив, що відповідачем була привезена продукція - фарба (тара пластикова об'ємом 10 л); кількість - 50 шт., яка не прийнята на склад, оскільки фарба містить недоліки, а саме : склад - латексна дисперсія, пігменти, наповнювачі, допоміжні речовини, легірований віск Aquamat, вода, температура +5 до + 40 С.
Акт від 19.06.2019 підписаний представниками позивача.
В подальшому, приймаючи товар 17.10.2019 року позивач склав акт приймання продукції (товарів) в якому зазначив, що товар містить недоліки, а саме: на тарі не вказано час висихання даної фарби, відсутня інформація про об'єм, відсутня інформація про фарбу на сайті виробника, сертифікат якості на фарбу за вересень 2019, тоді як на тарі значиться 16 жовтня.
Відповідач надав сертифікат № 2237019 виробника ТДВ «ДЛФЗ «СПЕКТ», з якого вбачається, що фарба відповідає вимогам ТУ У 24.3.-13422783-002 -2010, фасовка - 14, 3 кг., час висихання - 4 год.
З листа № 684 від 17.10.2019 року ТДВ «ДЛФЗ «СПЕКТ» вбачається, що виробникм в сертифікаті № 2237019 не вірно вказано дату виготовлення партії № 266 (вересень 2019), тоді як вірна дата виготовлення партії № 266 є жовтень 2019 року.
Пунктом 5.10. Договору встановлено, що у разі істотного порушення вимог щодо якості Товарів (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов'язане з непропорційними витратами або затратами часу) Покупець має право за своїм вибором:
1) відмовитися від договору шляхом його розірвання в односторонньому порядку і вимагати повернення сплаченої за Товари грошової суми;
2) вимагати заміни Товарів на Товари належної якості у визначений Покупцем строк, але не пізніше 30-ти днів з моменту отримання Постачальником повідомлення Покупця про заміну товарів.
Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було вчинено дії з метою належного виконання взятих на себе зобов'язань за Договором та придбано фарбу, яка відповідала технічним характеристикам, обумовлених у Специфікації, від приймання якої, позивач двічі відмовлявся. Вказане спростовує доводи позивача про те, що відповідач від такого обов'язку ухиляється, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (ч. 1 ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника.
Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
В ст. 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, з покладенням судового збору на позивача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 74, 129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. В задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Укртрансгаз" відмовити.
2. Відповідно до ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
4. Згідно з п.п.17.5 п.17 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VІІІ до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 20.12.2019 року.
Суддя М.Є.Літвінова