номер провадження справи 18/78/18
09.12.2019 справа № 908/1290/18
м.Запоріжжя Запорізької області
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, буд. 6-А, кв. 26)
до відповідача фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 )
про стягнення 822884,94 грн.
господарський суд Запорізької області у складі судді Левкут В.В.
при секретарі судового засідання Непомнящій Н.П.
учасники справи:
від позивача: Доля Д.М., ордер ЗП № 107170 від 01.10.2019; Кравцов В.М., ордер ЗП № 114981 від 02.12.2019
від відповідача: Желтобрюхов В.В., ордер ЗП № 57044 від 08.10.2018; Полюшко К.М. особисто, паспорт № 002728670 від 20.12.2018; Ворона О.В., ордер ЗП № 015183 від 26.11.2018
Розглядаються позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" про стягнення з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича 822884,94 грн. вартості втраченого товару відповідно до договору перевезення вантажу № 260418 від 26.04.2018.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2018 справу № 908/1290/18 передано на розгляд судді Носівець В.В. (після зміни прізвища - Левкут В.В.).
Ухвалою суду від 09.07.2018 відкрито загальне позовне провадження у справі № 908/1290/18, присвоєно справі номер провадження 18/78/18, призначено підготовче судове засідання на 02.08.2018; ухвалою від 02.08.2018 строк підготовчого провадження продовжено на тридцять днів, оголошено перерву у підготовчому засіданні до 12.09.2018.
У зв'язку з перебуванням судді Носівець В.В. з 11.09.2018 на лікарняному, судове засідання, призначене на 12.09.2018 не відбулося. На адресу сторін направлено повідомлення про неможливість проведення судового засідання з розгляду справи та перенесення судового засідання на 08.10.2018.
Ухвалою суду від 08.10.2018 підготовче судове засідання призначено на 08.10.2018; ухвалою суду від 08.10.2018 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 18.10.2018; розгляд справи відкладався на 01.11.2018 та на 06.11.2018.
Ухвалою від 06.11.2018 призначено додаткову комплексну судову пожежно-технічну та біологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз, зупинено провадження у справі № 908/1290/18 на час проведення додаткової комплексної судової пожежно-технічної та біологічної експертизи.
Ухвалами від 10.12.2018, 15.01.2019, 29.01.2019 провадження у справі поновлювалось та зупинялось для розгляду клопотань експертів та експертної установи.
Господарським судом Запорізької області 24.04.2019 отримано Висновок експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи № 6308-18 по господарській справі № 908/1290/18, виконаний судовим експертом Бєліковим А.С. Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. Ухвалою суду від 13.05.2019 провадження у справі поновлено з 12.06.2019; розгляд справи відкладався на 30.07.2019.
В судовому засіданні 30.07.2019 за клопотанням позивача про залучення до участі у справі спеціаліста-біолога суд заслухав спеціаліста - кандидата біологічних наук Федотова Євгена Рудольфовича стосовно питань, які виникли в ході розгляду справи, Письмове роз'яснення (висновок) спеціаліста від 09.07.2019 долучено до матеріалів справи.
Ухвалою від 30.07.2019 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 01.10.2019; повторно викликано у судове засідання 01.10.2019 судового експерта Бєлікова Анатолія Серафімовича Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ для надання усних пояснень та відповіді на питання в межах висновку експерта.
Ухвалою суду від 01.10.2019 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті до 31.10.2019. Втретє викликано у судове засідання судового експерта Бєлікова Анатолія Серафімовича Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ для надання усних пояснень та відповіді на питання в межах висновку експерта за результатами проведення судової пожежно-технічної експертизи № 6308-18 у справі № 908/1290/18.
У судовому засіданні 31.10.2019 суд закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами та оголосив про перехід до судових дебатів; судом оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи по суті.
На електронну адресу суду від судового експерта Бєлікова А.С. із супровідним листом від Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз МЮУ 06.11.2019 надійшли відповіді на поставлені питання в клопотаннях позивача та відповідача, які судом направлялись на адресу судового експерта раніше. Судом зазначені документи від експертної установи долучено до матеріалів справи.
Ухвалою господарського суду від 06.11.2019 у справі № 908/1290/18, задоволено клопотання позивача від 04.11.2019 про приєднання доказів до матеріалів справи, про встановлення додаткового строку для подання доказів, прийняття доказу до розгляду та надання йому оцінки від 06.11.2019; судове засіданні відкладено на 03.12.2019; викликано у судове засідання судового експерта Сирих Василя Миколайовича ТОВ "Український центр судових експертиз" надання усних пояснень та відповіді на питання в межах висновку експерта.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та дебати у письмовому вигляді.
Представниками відповідача у судовому засіданні 03.12.2019 подано заяву № б/н від 03.12.2019 про роз'яснення ухвали господарського суду Запорізької області від 06.11.2019 у справі № 908/1290/18. Суд оголосив про вирішення даної заяви у процесуальний спосіб та передав її на розподіл відповідно до Положення про автоматизовану систему документообігу суду. Представники відповідача наполягали на негайному вирішенні заяви про роз'яснення ухвали суду.
Посилаючись на невирішення судом заяви про роз'яснення ухвали суду від 06.11.2019, представники відповідача надали письмову заяву про відвід судді Носівець В.В. (Левкут В.В.) від розгляду справи № 908/1290/18.
В судовому засіданні 03.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про повернення заяви фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича про відвід судді та протокольну ухвалу про перерву у судовому засіданні до 09.12.2019.
До початку судового засідання від позивача надійшла заява про розподіл судових витрат та дебати у письмовому вигляді.
Ухвалою від 09.12.2019 заяву відповідача про роз'яснення ухвали суду від 06.11.2019 залишено без руху.
В судовому засіданні 09.12.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що згідно укладеного сторонами договору перевезення вантажу № 260418 від 26.04.2018, відповідно до прийнятої перевізником заявки на транспортне замовлення від 08.06.2018 перевізник (відповідач) підтвердив згоду на надання послуг перевезення вантажу із прибуттям на завантаження 09 год. 30 хв. 11.06.2018 і датою прибуття на розвантаження до 12 год. 00 хв. 12.06.2018 за маршрутом м. Запоріжжя - смт. Гостомель Київська обл. автомобілем FORD transit державний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1 . Згідно товарно-транспортної накладної № А58 від 11.06.2018 та супровідних документів на вантаж ТОВ "Компанія Аверс Україна" надало, а водій ОСОБА_1 прийняв для перевезення шляхом завантаження в автомобіль FORD transit державний номер НОМЕР_2, вантаж (суміш сушених фруктів: шматочки манго та персик - 60 кг; шматочки маркуйя та малина 75 кг) масою брутто 0,175 т на загальну суму 822884,94 грн. В цей же день 11.06.2018 близько 17 год. 00 хв. відповідач зателефонував керівнику позивача та повідомив про пожежу, що сталася в автомобілі під час перевезення вантажу неподалік м. Кобеляки Полтавської області, під час якої вантаж було знищено, після чого позивач направив до місця пожежі свого представника. Згідно акту про пожежу від 11.06.2018, складеного провідним інспектором Кобеляцького РС ГУДСНС України у Полтавській області А.В. Коваленком у присутності ФОП Полюшко К.М., директора ТОВ "Компанія Аверс Україна" Качур Л.П., слідчого СВ Кобеляцького ВП Потапенко Р.В. 11.06.2018 о 16.34 год. на автошляху Н31 (102 км+300 м) сталася пожежа автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 з вантажем. В результаті пожежі знищено суміш шматочків манго та персика - 60 кг, маракуйя та малина 75 кг, а також сам автомобіль. Відповідно до рапорту помічника чергового Кобеляцького ВП Пащенко В.В. внаслідок короткого замикання відбулось загорання пластмасових каністр, які перевозив автомобіль, що загорівся. У звіті від 12.06.2018 про причину виникнення пожежі автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 , складеним провідним інспектором Кобеляцького РС ГУДСНС України у Полтавській області Коваленком А.В., висловлені дві ймовірні причини пожежі - коротке замикання електромережі та самозаймання вантажу. Згідно висновку, складеного 15.06.2018 ст. ДОП СП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області Карпенко І.В., затвердженого начальником вказаного підрозділу поліції Федан В.І., ймовірною причиною виникнення пожежі є коротке замикання електромережі, ознак кримінального правопорушення, за наслідками якого сталася пожежа не встановлено. Оскільки направлена на адресу відповідача претензія щодо відшкодування 822884,94 грн. вартості прийнятого до перевезення вантажу залишена без відповіді та задоволення, позивач звернувся до суду з даним позовом. Посилаючись на приписи ст. 924 ЦК України, ст.ст. 307, 308, 314 ГК України просив позов задовольнити.
Відповідач заявлені позовні вимоги не визнав. У відзиві на позовну заяву відповідач проти викладених у позові фактів здійснення перевезення вантажу позивача та пожежі не заперечив, проте зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази, що пожежа в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 , яка сталася 11.06.2018 о 16 год. 35 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) виникла саме з вини перевізника. Щодо наданого позивачем звіту від 12.06.2018 про причину виникнення пожежі автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 , складеного провідним інспектором Кобеляцького РС ГУДСНС України у Полтавській області, відповідач вказав, що у зазначеному звіті лише наводяться припущення та декілька версій щодо виникнення пожежі.
У відповіді на відзив позивач, вказав, що зважаючи на приписи ст.ст. 308, 314 ГК України, ст. 924 ЦК України, на відповідача, як перевізника, покладається обов'язок доведення відсутності своєї вини у невиконанні зобов'язання щодо перевезення вантажу.
Відповідачем 18.10.2018 надано висновок судової комісійної пожежно-технічної експертизи № 15385 від 17.10.2018, виконаної Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса. У вказаному висновку зазначено наступне: осередкова зона пожежі знаходиться в місці розміщення двох транспортних тар в вантажному відсіку автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 . Поширення полум'я відбувалось за рахунок теплового випромінювання та вихідних конвективних потоків до моменту наскрізного прогару тенту, після зупинки горіння відбувалося за напрямом вітру у бік кабіни. Встановити, яке саме хімічне або теплове самозаймання сублімованої суміші відбулось не є можливим, оскільки відсутнє обладнання та ідеальна модель матеріалу, яка не піддавалася температурному впливу від пожежі. Категорично можливо стверджувати про те, що у досліджуваному випадку відбулось самозаймання вантажу за рахунок не дотримання температурного режиму зберігання при транспортуванні. Технічною причиною виникнення пожежі є не дотримання температурного режиму зберігання (під час транспортування) сублімованої суміші шматочків манго та персику (артикул 65410003) в кількості 60 кг та суміші шматочків маракуйя та малини (артикул 65410039) в кількості 70 кг, що призвело до самозаймання (теплового або хімічного) у внутрішньому об'ємі вантажного відсіку автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 під час руху по автошляху Н31.
Позивачем 01.10.2019 надано клопотання про приєднання до матеріалів справи висновку експерта Сирих В.М. ТОВ «Український центр судових експертиз» № 1-30/09 від 30.09.2019 та інших документів, доданих до клопотання.
Ухвалою від 01.10.2019 у задоволенні клопотання відмовлено, проте, після надання позивачем доказів в обґрунтування неможливість подання доказів у вказаний строк з причин, що не залежали від нього, суд ухвалою від 06.11.2019 визнав поважними причини неподання доказів - висновку експерта Сирих В.М. ТОВ "Український центр судових експертиз" № 1-30/09 від 30.09.2019 та відповіді ТОВ "ОТІС ТАРДА" від 02.10.2019 і адвокатські запити до вказаного товариства від 04.09.2019 та від 19.09.2019, які зазначені у клопотаннях позивача від 04.11.2019 та 06.11.2019, у встановлені законом строки; поновив строк для подання доказів, долучених до клопотання позивача від 04.11.2019, та встановив додатковий строк до 06.11.2019 для подання доказу (висновку судового експерта Сирих В.М.). При цьому суд врахував, що отримання позивачем доказів після подання позовної заяви обумовлено наданням відповідачем певних документів в процесі розгляду спору та з'ясування обставин.
Від позивача 06.11.2019, 03.12.2019, 09.12.2019 (уточнена станом на 08.12.2019) надійшли заяви про розподіл судових витрат, згідно з якими судові витрати, які позивач фактично поніс у зв'язку з розглядом справи, становлять 105441,73 грн. та додатково очікувані витрати на професійну правничу допомогу у сумі 1500,00 грн. за представлення інтересів ТОВ «Компанія Аверс Україна» у судовому засіданні 09.12.2019. Позивач зазначив про надання доказів фактично здійснених витрат та зауважив, що докази на понесення очікуваних витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідачем у судовому засіданні 03.12.2019 надано клопотання про долучення додаткових доказів, в якому відповідач просить встановити додатковий строк на подання суду додаткових доказів та долучити до матеріалів справи заяву свідка ОСОБА_3 від 19.11.2019 та копію адвокатського запиту від 11.11.2019. Суд задовольнив клопотання та долучив надані докази до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
Фізичною особою-підприємцем Полюшком Костянтином Миколайовичем (Перевізником, відповідачем у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Аверс Україна» (Вантажовідправником, позивачем у справі) 26.04.2018 укладено Договір № 260418 перевезення вантажу (надалі - Договір), відповідно до умов якого, Перевізник зобов'язується доставити ввірений йому Вантажовідправником вантаж до пункту призначення в установлений цим договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а Вантажовідправник зобов'язується оплатити за перевезення вантажу встановлену цим договором плату (п. 1.1 Договору).
Пунктом. 2.1 Договору до обов'язків Перевізника віднесено, зокрема:
- у разі прийняття Заявки до виконання підтвердити цей факт шляхом надання Вантажовідправнику примірника (копії) Заявки зі своєю печаткою за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти. У разі підтвердження заявки за допомогою факсимільного зв'язку або електронної пошти надання оригіналу Заяви, підписаного уповноваженою особою Перевізника та скріпленого печаткою останнього є обов'язковим (п. 2.1.1);
- забезпечити подачу під завантаження в зазначений Вантажовідправником пункт технічно справного і належним чином обладнаного транспортного засобу в узгоджені Сторонами в Заявці терміни (п. 2.1.2);
- відстежувати хід виконання перевезення і на вимогу Вантажовідправника інформувати про прибуття вантажу в пункт призначення (п. 2.1.3);
- організувати доставку переданого Вантажовідправником вантажу в зазначений у Заявці пункт призначення і здачу його уповноваженій особі вантажоодержувача в цілості й схоронності в терміни, зазначені в Заявці (п. 2.1.8);
- забезпечити збереження вантажу з моменту його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу. Доказом передачі вантажу Вантажовідправником Перевізнику та Перевізником вантажоодержувачу є товарно-транспортна накладна (CMR, коносамент, інший товарно-транспортний документ), оформлена належним чином, з підписами уповноважених осіб Перевізника, Вантажовідправника, вантажоодержувача та прикладенням печаток, а також довіреність на отримання вантажу з посиланням на номер і загальну суму товарно-транспортної накладної (іншого товарно-транспортного документа) (п. 2.1.10);
- у разі втрати або пошкодження вантажу негайно сповістити про це Вантажовідправника, та протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту виявлення такої втрати або пошкодження відшкодувати Вантажовідправнику 100% (сто відсотків) вартості втраченого вантажу або 100% (сто відсотків) вартості збитків від пошкоджень (п. 2.1.11).
Відповідно до п. 2.2 Вантажовідправник зобов'язується, зокрема:
- надати Перевізникові оригінал Заявки та/або направити за допомогою факсимільного або електронного зв'язку копію Заявки із зазначенням всієї необхідної для здійснення перевезення заявленого вантажу інформації, зокрема, щодо кількості і виду вантажу, вантажоодержувачів, графіку подачі транспорту, вартості послуг, умов і порядку оплати послуг, інших умов надання послуг (п. 2.2.1);
- забезпечити підготовку вантажу і надати його до перевезення в термін, зазначений у Заявці, забезпечити завантаження / розвантаження, декларування і митне оформлення (у разі необхідності) вантажу і транспортного засобу протягом узгодженого терміну завантаження / розвантаження, зазначеного в п. 3.10 цього Договору або в Заявці (п. 2.2.2);
- забезпечити належне оформлення товарно-транспортних накладних, митних та інших документів, необхідних для безперешкодного виконання перевезення, до здачі вантажу вантажоодержувачу, якщо таке забезпечення згідно із законодавством або домовленістю Сторін покладене на Вантажовідправника (п. 2.2.3);
- передавати вантаж для перевезення в упаковці, якщо її наявність передбачена вимогами щодо перевезення відповідного вантажу (п. 2.2.6);
- забезпечити розміщення і кріплення вантажу (відповідно до рекомендацій водія), що виключає перевищення максимально допустимих вагових параметрів (вага, навантаження на вісь згідно з вимогами, встановленими дорожніми контрольними службами країн відправлення, транзиту і прибуття вантажу) і його пошкодження в ході транспортування (п. 2.2.8).
Відповідно до п. 3.3.3 Договору факт надання Перевізником послуг при організації перевезення підтверджується єдиним транспортним документом, який відображає шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту призначення.
Згідно п. 3.3.4 Договору Вантажовідправник зобов'язується надати Перевізнику інформацію про властивості вантажу, умови його перевезення, а також інформацію, необхідну для виконання Перевізником своїх зобов'язань за цим договором. Прийняття Перевізником вантажу до завантаження свідчить про розуміння перевізником характеру та властивостей вантажу.
За визначенням п. 5.6 Договору, з моменту прийняття вантажу до перевезення та до видачі його вантажоодержувачу Перевізник несе відповідальність за збереження вантажу. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу Перевізник відповідає:
- у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає;
- у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість, а у разі якщо вартість вантажу не може бути відновлена до первісної - в розмірі вартості вантажу.
Пунктом 5.7 Договору сторони передбачили, що у разі втрати вантажу Вантажовідправника або вантажу, переданого третіми особами для Вантажовідправника, розмір збитків, що відшкодовуються Перевізником, не може бути менше вартості вантажу, підтвердженої первинними або товарно-супровідними документами.
Згідно із п. 9.1 Договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами в дату, зазначену вище, та діє до 31 грудня 2018 року.
Розірвання цього договору або його припинення з інших підстав не звільняє сторони від виконання обов'язків за цим договором, які виникли в період дії цього договору та не були виконані стонами (п. 9.5 Договору).
На виконання умов Договору відповідно до прийнятої перевізником заявки на транспортне замовлення від 08.06.2018 перевізник підтвердив згоду на надання послуг перевезення вантажу із прибуттям на завантаження 09 год. 30 хв. 11.06.2018 і датою прибуття на розвантаження до 12 год. 00 хв. 12.06.2018 за маршрутом м. Запоріжжя - смт. Гостомель Київська обл. автомобілем FORD АР 0128 МІ, водій ОСОБА_1 .
Згідно товарно-транспортної накладної № А58 від 11.06.2018 та супровідних документів на вантаж ТОВ «Компанія Аверс Україна» надало, а водій ОСОБА_1 прийняв для перевезення шляхом завантаження в автомобіль FORD АР 0128 МІ, вантаж (суміш сушених фруктів: шматочки манго та персик - 60 кг; шматочки маркуйя та малина 75 кг) масою брутто 0,175 т на загальну суму 822884,94 грн.
В цей же день 11.06.2018 близько 17 год. 00 хв. відповідач зателефонував керівнику позивача та повідомив про пожежу, що сталася в автомобілі під час перевезення вантажу неподалік м. Кобеляки Полтавської області, під час якої вантаж було знищено, після чого позивач направив до місця пожежі свого представника.
Згідно акту про пожежу від 11.06.2018 (арк. справи 52-53, том 1), складеного провідним інспектором Кобеляцького РС ГУДСНС України у Полтавській області Коваленком А.В. у присутності ФОП Полюшко К.М., директора ТОВ "Компанія Аверс Україна" Качур Л.П., слідчого СВ Кобеляцького ВП Потапенко Р.В. 11.06.2018 о 16.34 год. на автошляху Н31 (102 км+300 м) сталася пожежа автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 з вантажем. В результаті пожежі знищено суміш шматочків манго та персика - 60 кг, маракуйя та малина 75 кг, а також сам автомобіль.
В рапорті помічника чергового Кобеляцького відділу поліції ГУНП в Полтавській області від 11.06.2018 (ЄО № 2322) щодо реєстрації повідомлення про пожежу, що сталася 11.06.2018 о 16 год. 31 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 , зазначено, що внаслідок короткого замикання відбулося загоряння пластмасових каністр, які перевозив автомобіль (арк. справи 54, том 1).
У звіті від 12.06.2018 про причину виникнення пожежі автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 , складеним провідним інспектором Кобеляцького РС ГУДСНС України у Полтавській області Коваленком А.В. (арк. справи 55-58, том 1), висловлені дві ймовірні причини пожежі - коротке замикання електромережі та самозаймання вантажу. При цьому, наведено, що при проведенні детального огляду встановлено, що зона найбільших термічних уражень знаходиться у передній частині вантажного відділення автомобіля (передній борт автомобіля) та зроблено висновок, що оседкована зона пожежі розташована у передній частині вантажного відділення автомобіля, що межує з кабіною водія. Ймовірність виникнення пожежі в результаті короткого замикання електромережі у Звіті не виключено з огляду на те, що частину електромережі, яка проходить під осередком виникнення пожежі оглянути було не можливо, оскільки рама автомобіля в цьому місці лежала на землі. Про ймовірність самозаймання вантажу у звіті зазначено з посиланням на те, що при певній вологості і температурі в органічних речовинах ініціюється життєдіяльність мікроорганізмів і утворюється павутинний гліт (грибок). При цьому підвищується температура і міняються форми мікроорганізмів, а при температурі 75°С гинуть. Але при 60-70°С проходить окиснення і обвуглення деяких легкозаймистих органічних сполук з утворенням дрібнопористого вугілля. Адсорбуючи кисень повітря це вугілля нагрівається до температури розпаду і активного окиснення органічних речовин, що і призводить до займання. У звіті зазначено, що зі слів власниці даний вантаж заморожувався, під час транспортування в Україну проходив контролі в різних країнах та мав дуже низьку вологість, був вакуумно запакований, що мінімізує можливість виникнення загоряння, проте, версію самозаймання також не слід виключати.
Згідно долучених до матеріалів справи пояснень водія ОСОБА_1 (арк. справи 57, том 1) під час руху він побачив, що між кабіною та кузовом спалахнув вогонь. Зупинившись він виявив, що полум'я палає в районі коробки передач та почав його гасити, але полум'я перекинулося на тент. На його думку, пожежа виникла внаслідок короткого замикання.
Відповідно до Висновку ДОП СП Кобеляцького ВП ГУНП в Полтавській області Карпенко І.В., затвердженого начальником підрозділу Федан В.І., від 15.06.2018 (арк. справи 58-61, том 1), за результатами розгляду матеріалів по факту пожежі автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 на автошляху Н31 (102 км + 300 м) встановлено: можливість виникнення пожежі в результаті підпалу та розігріву тіл від тертя малоймовірна; ймовірність виникнення пожежі в результаті короткого замикання електромережі не слід виключати; ознак кримінального правопорушення, за наслідками якого сталася пожежа не встановлено.
Позивачем 14.06.2018 на адресу відповідача направлено претензію № 1 щодо відшкодування вартості прийнятого до перевезення, однак втраченого/пошкодженого під час транспортування вантажу у розмірі 822884,94 грн., а також вимогу про збереження вантажу або його частини, якщо вантаж повністю або частково був врятований під час пожежі. Направлені претензія та вимога відповідачу не вручені через відмову останнього отримати поштові відправлення.
Спір у даній справі виник внаслідок втрати відповідачем переданого до перевезення вантажу, позивач просить стягнути з відповідача 822884,94 грн. вартості втраченого вантажу, оскільки відповідальність за збереження вантажу під час доставки у відповідності до умов договору та чинного законодавства несе відповідач, як перевізник.
Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.
Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України.
Згідно зі статтею 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до частини 1, 2 статті 307 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За загальними умовами виконання зобов'язання, що містяться у статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1статті 526 ЦК України).
Згідно із ст. 924 ЦК України перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини (частина 1 статті 314 ГК України).
Згідно із частиною 3 статті 314 ГК України у разі втрати вантажу перевізник відповідає перед замовником в розмірі вартості втраченого вантажу.
Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.
Частиною 2 статті 224 ГК України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Статтею 225 ГК України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Слід зазначити, що вирішуючи спір про стягнення заподіяних збитків, господарський суд перш за все повинен з'ясувати правові підстави покладення на винну особу зазначеної майнової відповідальності. При цьому, у випадку невиконання договору чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента, який повинен доказати, що збитки заподіяні не з його вини.
Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправна поведінка, 2) збитки, 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, 4) вина боржника.
Відсутність хоча б одного із зазначених елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, позивач повинен довести факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками. При визначенні розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги вид (склад) збитків та наслідки порушення зобов'язань. Тоді як відповідачу потрібно довести відсутність його вини у спричиненні збитків позивачу. Вина перевізника у порушенні зобов'язань з перевезення вантажу в силу приписів статті 314 ГК України, статті 924 ЦК України презюмується та не підлягає доведенню замовником.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що виходячи з наведених норм законодавства при вирішенні спору про стягнення вартості втраченого в ході перевезення вантажу, тобто збитків, необхідним є встановлення на підставі поданих позивачем доказів, фактичного розміру понесених позивачем збитків у зв'язку з втратою відповідачем як перевізником ввіреного йому вантажу.
Під збитками у даному випадку розуміються понесені позивачем ТОВ «Компанія Аверс Україна» матеріальні витрати, пов'язанні з неналежним виконанням відповідачем обов'язку з перевезення вантажу.
Факт заподіяння збитків позивачу є підтвердженим передачею вантажу для перевезення і недоставленням вантажу вантажоодержувачу.
Розмір збитків є доведеним, відповідає фактичній вартості втраченого вантажу, яка зазначена у відомостях про вантаж у товаросупроводжувальній документації.
Невиконання зобов'язання з перевезення вантажу також доведено і не заперечується сторонами спору (відповідачем заперечується причина невиконання та його вина у виникненні збитків).
Доведений також причино-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань з перевезення вантажу та заподіяними збитками внаслідок втрати вантажу перевізником.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується, що належний позивачу вантаж втрачено відповідачем при перевезенні та враховуючи умови укладеного сторонами договору, а також положення чинного законодавства щодо відповідальності перевізника, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача 822884,94 грн. вартості втраченого вантажу.
Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, разом з тим, доводи відповідача щодо недоведеності його вини у втраті вантажу судом оцінюються критично, оскільки обов'язок щодо доведення відсутності вини у втраті вантажу при перевезенні, в силу наведених вище норм права, покладається саме на відповідача, як перевізника.
Відносно доводів відповідача про наявність форс-мажорних обставин.
У судових засіданнях представники відповідача наголошували, що в даному випадку пожежа в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 під час перевезення є тією форс-мажорною обставиною, що звільняє відповідача від відповідальності за втрату вантажу.
За змістом ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» єдиним належним доказом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), як підстави звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України, тоді як інші документи не можуть вважатися доказами наявності таких обставин.
Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обстави (обставин непереборної сили), затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 № 40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу. За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом. Згідно п.п. 6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст. 3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).
Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов'язаннями та на які вказано заявником.
Відповідачем сертифікат Торгово-промислової палати України, який би засвідчував настання форс-мажорних обставин при виконанні договору № 260418 перевезення вантажу від 26.04.2018, не надано.
Відповідачем наголошувалось, що пожежа є форс-мажорним випадком за умовами договору і факт настання такого випадку може посвідчуватися і іншим повноважним органом відповідної країни, окрім ТПП. Вважає, що засвідчення за його зверненням факту пожежі відповідними органами НП України та ДСНС України є підтвердженням настання такого форс-мажорного випадку. Посилаючись на складені НП України та ДСНС України рапорти, висновки та акти, відповідач вказав на відсутність його вини.
Суд відзначає, що саме лише виникнення пожежі та її наслідки, як явища матеріального світу, про які повідомлено повноважні органи країни, не є форс-мажорною обставиною, яка автоматично звільняє сторону зобов'язання від виконання покладених на неї обов'язків на умовах встановлених таким зобов'язанням або змінює умови зобов'язання.
Відповідач на підтвердження відсутності його вини як перевізника у втраті вантажу при його перевезенні та у виникненні пожежі автомобіля вказував, що причиною пожежі став сам вантаж, а не інші обставини за які відповідає перевізник в силу закону та умов укладеного із позивачем договору, на підтвердження чого надав відповідний висновок судової комісійної пожежно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №15385 від 17.10.2018.
Суд констатує, що причини виникнення пожежі, що сталася 11.06.2018 о 16 год. 31 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2, протягом розгляду справи стали предметом дослідження декількох експертиз.
Так, відповідачем надано висновок судової комісійної пожежно-технічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса №15385 від 17.10.2018, в якому експертами зроблено висновок про технічну причину пожежі - недотримання температурного режиму зберігання під час транспортування сублімованої суміші фруктів та категорично стверджувалось про те, що відбулось самозаймання вантажу за рахунок недотримання температурного режиму його транспортування.
З огляду на суперечність висновків даної експертизи іншим матеріалам справи, надання категоричного висновку про самозаймання вантажу позивача без дослідження його зразків, судом призначено додаткову комплексну судову пожежно-технічну та біологічну експертизу, проведення якої доручено експертам Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення судових експертів поставлені наступні питання: 1). Де знаходився осередок пожежі, що сталася 11.06.2018 приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 ? 2). Яка причина виникнення пожежі, що сталася 11.06.2018 приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2: 2.1. самозаймання вантажу, а саме: сублімованої суміші шматочків манго та персику (артикул 65410003) та сублімованої суміші шматочків маракуйї та малини (артикул 65410039) внаслідок рівномірного поступового підвищення температурного впливу без впливу відкритого вогню на протязі не менше 2 год. 30 хв. або з інших причин під час здійснення перевезення вантажу 11.06.2018? 2.2. чи має місце зараженість сублімованої суміші шматочків манго та персику (артикул 65410003) та сублімованої суміші шматочків маракуйї та малини (артикул 65410039) мікроорганізмами, внаслідок якої можливе самозаймання даної продукції та за яких умов? 2.3. коротке замикання електромережі в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2? 2.4. інші причини виникнення пожежі в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 мали місце?
Згідно з висновком судової пожежно-технічної експертизи № 6308-18 від 01.04.2019, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз Бєліковим А.С. по першому питанню надано відповідь, що початкове горіння відбувалося у внутрішньому просторі вантажного відсіку в місці розташування двох транспортних тар (дерев'яного піддону та пластикового контейнеру) у їх внутрішній частині з характерним визначенням «осередковим конусом» горіння та розповсюдженням пожежі в подальшому в направленні кабіни автомобіля. По другому питанню експерт конкретної відповіді не надав. Зазначив, що відсутність матеріалу (сублімованої суміші сухофруктів), який не піддавався високотемпературному впливу при пожежі не дозволяють категорично визначити остаточну схильність їх до самозаймання та не виключає вірогідну версію про самозаймання вантажу (сублімованої суміші сухофруктів). Одержані результати дослідження дозволяють зробити висновок, що крім сублімаційної суміші сухофруктів яка знаходилась на транспортах тарах в вантажному відсіку автомобіля могли знаходитися самозапалюючі речовини, які могли прискорити або спричинити запалювання горючого середовища (сублімованої суміші сухофруктів) та призвести до швидкого поширення пожежі по всьому автомобілю.
При цьому, судом для дослідження експерту надавались відповідні зразки матеріалу (сублімованої суміші сухофруктів), який не піддавався високотемпературному впливу при пожежі, однак з невідомих причин, без пояснень експерта, зразки матеріалу повернуто без дослідження.
Питання чи став вантаж позивача причиною пожежі в автомобілі та чи відсутня в такому випадку вина перевізника стало важливою умовою доведення кожною із сторін обґрунтованості своєї правової позиції в даному судовому процесі та вирішені спору.
Суд зазначає, що сучасний процес сублімації - це зневоднення продуктів за допомогою швидкого заморожування у вакуумі, під час якого волога випаровується, минаючи рідинну фазу, переходячи в газоподібний стан. У подальшому сублімовані продукти поміщають в вакуумну упаковку, яка гарантує захист від впливу вологи та кисню. Наведений процес обробки фруктів та ягід, а також спосіб їх пакування, роблять неможливим виникнення в продукті екзотермічного процесу окислення, що призводить до підвищення температури матеріалу.
Виробництво спірного вантажу та його пакування відповідає зазначеному у попередньому абзаці та підтверджується сертифікатами якості та специфікаціями на сублімовані суміші, а саме: продукт отриманий шляхом сублімаційного сушіння нарізаного на шматочки замороженого пюре маракуйї та малини і нарізаних на шматочки і заморожених манго і солодкого персика; в залежності від виду суміші продукт розфасований по 5 кг та по 3,75 кг в теплоізоляційні поліетиленові пакети, кожні 3 та 4 пакети запаковані в картонну коробку (арк. справи 27-43, том 1).
Таким чином, пакування вантажу виробником суміші представляє собою пакунок термоізольований від навколишнього середовища.
Однак відповідач припускав, що під час транспортування з інших країн, а саме від виробника (Китай) до України, пакування вантажу могло бути пошкоджене, він не був термоізольований і на нього могли впливати різні чинники (температура оточуючого повітря, вологість повітря, розсіяні або прямі сонячні промені, знаходження у приміщеннях із температурою, що значно перевищує 25 градусів Цельсія, яка визначена як належні умови зберігання), що спричинили процеси, які потягли за собою його самозаймання/самозагоряння.
Оскільки жодною із проведених експертиз не досліджувались зразки сублімованої суміші сухофруктів на предмет поведінки під впливом різних температур та можливості самозаймання/самозагоряння в термоізольованому та термонеізольованому стані, позивач звернувся з метою проведення відповідних досліджень до Дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області, якою виконані відповідні експериментальні дослідження та надані Акти випробувань №№ 429, 430, 433, 434, 438, 439 від 20-22 листопада 2018 року (арк. справи 2-49, том 3).
Тобто, зазначеними випробуваннями створювалися фактичні умови перевезення спірного вантажу про які зазначав відповідач і про які зазначено експертами у двох досліджених вище висновках судових експертиз, а саме слідування вантажу протягом не менше двох з половиною годин в тентованому багажному відсіку автомобіля при температурі атмосферного повітря понад 25? та температурі в багажному відсіку автомобіля, яка могла досягти 83-84?, як в заводській непошкодженій термоізоляційній упаковці, в пошкодженій, так і без неї.
Експериментальні випробування, виконані Дослідно-випробувальною лабораторією Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області вказують, що велике значення для виникнення процесів самозаймання та самозагоряння має температура навколишнього середовища, властивості матеріалу, їх кількість, вологість, спроможність і умови акумуляції тепла. Так при першій серії досліджень суміші піддавалися протягом 150 хвилин впливу поступово зростаючої температури від 50? до 90? як насипом так і в тарі - термоізоляційних поліетиленових пакетах; результати дослідження показали, що на 150 хвилині випробувань при досягненні температури 90? колір та властивості сумішей не змінилися, ознак горіння та зміни агрегатного стану не спостерігалося. Під час другої серії досліджень суміші піддавали протягом 150 хвилин впливу поступово зростаючої температури від 50? до 425? насипом (без тари); результати дослідження показали, що на 50 хвилині випробувань при досягненні температури 150? суміш почорніла, звилася ознака горіння - дим; на 140 хвилині випробувань при досягненні температури 400? виникло жевріння суміші манго і персика.
Таким чином експериментальні випробування спростували припущення і доводи відповідача.
Крім того, припущення щодо наявності мікроорганізмів, які за певних умов можуть призвезти до підвищення температури в об'ємі суміші та до самозаймання/самозагоряння в термоізольованому та термонеізольованому стані сублімованої суміші фруктів і ягід спростовані висновком спеціаліста - кандидата біологічних наук, доцента кафедри біологічної хімії Запорізького державного медичного університету Федотава Є.Р. Так наявність у зразках суміші E.COLI в кількості ?10/г не може пояснити підвищення температури об'єкту, так як Escherichia coli гине при температурі 45-50?, наявності бактерій термофілів, які можуть існувати при температурі 75-58?, при певній вологості субстрату та при певній великій масі об'єкту, не встановлено. Повний ланцюг хімічних реакцій (розмноження бактерій, розігрів субстрату, утворення вугілля, його самозаймання внаслідок реакції з киснем) для хімічного самозаймання сублімованих сумішей через зараженість біологічними мікроорганізмами суперечить принципам їх життєдіяльності та хімізму процесу рослинного самозаймання.
Слід також зазначити, що за товаросупровідними документами на вказані суміші фруктів та ягід, як загального характеру у вигляді специфікації на категорію товару, так і сертифікату аналізу стосовно конкретної партії товару, що перевозилась, вказані суміші можуть містити лише групи нетермофільних бактерій, які гинуть при температурі 40-45? вище нуля, що виключає можливість їх самозаймання.
Відповідно до листа виробника сублімованої суміші фруктів (арк. справи 169, том 3) будь-яких особливих умов або рекомендацій до порядку і умов транспортування даного товару залізничним, водним, автомобільним і повітряним транспортом виробником не пред'являється, крім загальних вимог залежно від обраного виду транспорту. З урахуванням того, що даний товар відноситься до харчових продуктів, перевищення температурного режиму у 25°С при тривалому (понад чотирьох місяців) зберіганні може привести (проте такий наслідок не обов'язковий) до втрати або зниження харчових властивостей даного товару, а саме: смакових якостей, кольору і/або аромату, насиченості вітамінами. Хімічне самозаймання даного товару виключається внаслідок відсутності в складі товару хімічно або біологічно активних включень, здатних викликати такий процес.
Слід зазначити, що у пункті 3.4 укладеного сторонами Договору міститься зауваження, що прийняття Перевізником вантажу до завантаження свідчить про розуміння Перевізником характеру і властивостей вантажу. Згідно Специфікації товару (арк. справи 29, 38, том 1) на коробках, в яких запаковано товар містились ярлики з описом товару.
Таким чином прийнявши вантаж до перевезення ФОП Полюшко К.М. знав і розумів характер та властивості вантажу, в тому числі температуру зберігання даного товару.
Крім того, суд зауважує, що ототожнювати температуру зберігання і транспортування є неправильним. З матеріалів справи вбачається, що даний вид продукції, що перевозився відповідачем, не вимагає та не передбачає особливих умов перевезення та транспортування.
Відповідно до Висновку експерта № 1-30/09 від 30.09.2019 за результатами додаткової пожежно-технічної експертизи, проведеної судовим експертом Сирих В.М. ТОВ «Український центр судових експертиз» експертом встановлено наступне:
1) первинне вогнище пожежі, яка сталася 11.06.2018 приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 з високим ступенем ймовірності знаходилося в нижній частині даного АТЗ, в просторі між задньою стінкою його кабіни та ділянкою розташування двигуна;
2) 11.06.2018 приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) електромережа автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 функціонувала в нормальному режимі, що спростовує версію початку пожежі за причиною виникнення в електроустановці даного АТЗ короткого замикання;
3) 11.06.2018 приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 ні самозаймання, ні самозагоряння вантажу, а саме: сублімованої суміші шматочків манго та персику (артикул 65410003), а також сублімованої суміші шматочків маракуйї та малини (артикул 65410039) внаслідок рівномірного поступового підвищення температурного впливу без впливу відкритого вогню на протязі не менше 2 год. 30 хв., не виникало, і тому вказані явища не були причиною виникнення пожежі.
4) причиною виникнення пожежі, яка сталася 11,06.2018 року приблизно о 16 год. 34 хв. на автошляху Н31 (102 км + 300 м) в автомобілі FORD transit державний номер НОМЕР_2 з високим ступенем ймовірності було займання в нижній частині даного АТЗ, в просторі між задньою стінкою його кабіни та ділянкою розташування двигуна, експлуатаційної небезпечної рідини внаслідок її контакту з нагрітою до високої температури металевою поверхнею елементів системи випуску відпрацьованих газів.
Експертом Сирих В.М. значну увагу приділено відмінностям між процесами самозаймання та самозагоряння, а також температурі транспортування вантажу, який перевозився в вантажному відсіку автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 у вакуумних термоізоляційних поліетиленових пакетах, які розміщалися в картонних коробках. Експертом Сирих В.М. наголошено, що відповідно до загальних положень першого закону термодинаміки (закон збереження енергії) - енергія ізольованої системи постійна (незмінна). Враховуючи погодні умови, особливості перевезення вантажу, та базуючись на наукових положеннях першого закону термодинаміки температура вантажу, а саме сублімованих сумішей шматочків манго та персику в кількості 60 кг, а також шматочків маракуйї та малини в кількості 75 кг, не перевищувала 24,4°С. Спосіб пакування сумішей сухофруктів (герметичні термоізоляційні поліетиленові пакети) виключав їх контакт з киснем повітря, що робило неможливим протікання екзотермічних об'ємних реакцій. Тобто були відсутні умови для виникнення самонагрівання продукту. Результати проведеного дослідження дають підставу стверджувати, що сублімовані суміші шматочків манго та персику, а також шматочків маракуйї та малини не здатні до самозаймання за нормальних умов. Самозагоряння представляє собою дуже тривалий процес, який супроводжується інтенсивним виділенням продуктів термічного розкладу, які мають специфічний запах, за яким можна визначити (виявити) процес самозагоряння задовго до появи горіння. Сублімовані суміші, які перевозилися в даному випадку, не відносяться до хімічно-активних речовин; мікробіологічне самозагоряння вантажу виключено внаслідок відсутності вологості суміші (менше 5%), вакуумного термоізоляційного пакування та виключення самонагрівання продукту внаслідок життєдіяльності мікроорганізмів; виключено виникнення теплового самозагоряння, оскільки встановлена відсутність теплового імпульсу достатньої енергії, умов для накопичення тепла та окислення речовин. Експерт констатував, що ні самозаймання, ні самозагоряння вантажу позивача під час його транспортування не виникало, вказані явища не були причиною виникнення пожежі.
Також, як у висновку судового експерта Сирих В.М., так і у висновках експертиз Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса та Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз зазначено, що в експертній практиці проведення пожежно-технічних досліджень випадки самозаймання будь-яких сублімованих фруктів та овочів не зустрічаються.
Правилами перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 встановлено, що саме перевізник відповідає за дотримання температури під час перевезення вантажу. Перевізнику заборонено перевозити разом із продуктами харчування вантаж іншого виду продукції і у разі, якщо після завантаження товаром Вантажовідправника здійснено довантаження іншим товаром, то останній не може нести відповідальність за укладку вантажу у кузові, яка повинна забезпечити належну циркуляцію повітря при перевезенні.
В дослідженнях судових експертів Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз та ТОВ «Український центр судових експертиз» також зазначалось про можливість виникнення пожежі внаслідок наявності в кузові автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 при перевезення товару позивача додаткового вантажу.
При цьому, відомості про додатковий вантаж є суперечливими.
Відповідач надав суду заяву свідка ОСОБА_3 від 19.11.2019, згідно з якою нею приблизно 11.06.2018, за проханням власника автомобіля FORD transit державний номер НОМЕР_2 попутно перевезено до м. Києва вантаж - упаковки з новими пластиковими ємкостями. Згідно супровідних документів вантажоодержувачем зазначено ТОВ «КРІСТАЛ ВОТЕРС».
Так, відповідачем ФОП Полюшко К.М. надано товарно-транспортну накладну №Р2527 від 11.06.2018, за якою замовником перевезення вантажу є ТОВ «КРІСТАЛ ВОТЕРС», що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Сиренька, 9, а вантажовідправником є ТОВ «ОТІС ТАРДА», що знаходиться за адресою м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 12а. Згідно товарно-транспортної накладної місцем завантаження додаткового вантажу - пустої пластикової тари зазначено місто Дніпро, пр-т Богдана Хмельницького, 162м. Натомість в своїх поясненнях водій Нагорний Р .М . зазначає, що він завантажився порожньою пластиковою тарою в м. Запоріжжя.
Згідно наданих на запит позивача відповідей ТОВ «КРІСТАЛ ВОТЕРС» № 16 від 08.08.2019 та ТОВ «ОТІС ТАРДА» № 207 від 02.10.2019 вказані товариства до ФОП Полюшко К.М. із замовленням на перевезення вантажу за маршрутом, вказаним у накладній не звертались, господарських відносин із ФОП Полюшко К.М. не мають.
Відповідно до ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).
Відповідач позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про наявність обставин, які могли б бути підставою від звільнення його від відповідальності за втрату вантажу, не надав.
Отже, судом не встановлений факт самозагоряння або самозаймання вантажу позивача, що призвело до виникнення пожежі в автомобілі, та не встановлено відсутності вини перевізника за втрату вантажу.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Судовий збір на підставі пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Позивачем надано суду копію платіжного доручення № 158 від 14.01.2019 щодо оплати ним 13728,00 грн. вартості судової пожежно-технічної експертизи № 6308-18 від 01.04.2019, проведеної експертом Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз згідно направленого йому експертною установою рахунка.
Також, позивачем надано копію платіжного доручення № 2 від 30.11.2018 щодо оплати ним 2767,15 грн. послуг експериментальних випробувань на предмет поведінки під впливом різних температур сублімованих сумішей сухофруктів, виконаних дослідно-випробувальною лабораторією Аварійно-рятувальним загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області згідно укладеного з позивачем договору № 142 про надання платних послуг від 19.11.2018.
Крім того, згідно укладеного ТОВ «Компанія Аверс Україна» та ТОВ «Український центр судових експертиз» договору № 2/Е-22/07 про надання послуг з проведення експертизи від 22.07.2019 позивачем за надання Висновку експерта № 1-30/09 від 30.09.2019 за результатами проведення додаткової пожежно-технічної експертизи сплачено за надані послуги 26000,00 грн. (платіжне доручення № 94 від 26.07.2019).
Зважаючи на наявність доказів понесення позивачем витрат, пов'язаних з проведенням призначеної судом експертизи та пов'язаність підтверджених позивачем витрат на оплату експертного дослідження Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області та висновку експерта ТОВ «Український центр судових експертиз» з розглядом справи № 908/1290/18, з відповідача підлягає стягненню 42495,15 грн. на проведення судових експертиз та експериментальних досліджень.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача 881,00 грн. судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 101,30 грн. витрат на отримання довідки Полтавського обласного центру з гідрометеорології щодо погодних умов, 8000,00 грн. витрат на отримання від ТОВ «Український центр судових експертиз» експертних консультаційних послуг щодо порядку та проведення судової пожежно-технічної експертизи, суд відмовляє у їх задоволенні. Ухвалою від 09.07.2018 у справі № 908/1290/18 у задоволенні заяви ТОВ "Компанія Аверс Україна" про забезпечення позову відмовлено. Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України "Про судовий збір", оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 881,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають. Наявність підстав для віднесення до необхідних для розгляду справи № 908/1290/18 витрат позивача в сумі 101,30 грн. та 8000,00 грн. судом не встановлено.
Згідно наданої позивачем 06.11.2019 заяви про розподіл судових витрат (з урахуванням додатково поданих 03.12.2019 та 09.12.2019 заяв про розподіл судових витрат) позивач просить стягнути з відповідача на його користь 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат та пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, відповідно до приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Виходячи з аналізу вказаних статей, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу суд повинен виходити з критеріїв складності справи, кваліфікації і досвіду адвоката, фінансового стану клієнта, а також виходити з принципів розумності з врахуванням витраченого адвокатом часу за для надання такої допомоги.
Відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою ними послуг адвоката з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем до матеріалів справи надано копії:
- договору про надання юридичних послуг № б/н від 25.06.2018, відповідно до якого Адвокатське бюро «Максима Семенова» (Виконавець) в особі керуючого Семенова Максима Вячеславовича та ТОВ «Компанія Аверс Україна» (Замовник) домовились про надання Замовнику за його дорученням юридичних послуг у вигляді претензійно-позовної діяльності у спорі з ФОП Полюшко К.М. про відшкодування вартості втраченого товару на підставі договору перевезення, укладеного з останнім 26.04.2018 за № 260418, представленню інтересів Замовника в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції;
- договору про надання правничої допомоги № б/н від 05.10.2018, відповідно до якого Адвокатське бюро «Максима Семенова» (Замовник) в особі керуючого Семенова Максима Вячеславовича та адвокат Доля Дмитро Миколайович (Виконавець) домовились, що Замовник діє за дорученням та на підставі повноважень відповідно до раніше укладеного Договору про надання юридичних послуг від 25.06.2018, який укладено з ТОВ «Компанія Аверс Україна» щодо надання юридичних послуг у вигляді претензійно-позовної діяльності у спорі з ФОП Полюшко К.М. про відшкодування вартості втраченого товару на підставі договору перевезення, укладеного з останнім 26.04.2018 за № 260418, представленню інтересів Замовника в господарському суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; преметом даного договору є надання особисто Виконавцем правничої допомоги у вигляді представництва інтересів ТОВ «Комапнія Аверс Україна» в господарському суді Запорізької області у справі № 908/1290/18.
Згідно пунктів 2.1 наведених Договорів (є ідентичними) за надання юридичних послуг за цим Договором Замовник зобов'язується сплатити Виконавцю гонорар відповідно до виконаної роботи згідно протоколу узгодження ціни за кожну окрему дію.
Здавання наданих послуг Виконавцем та приймання їх результатів Замовником оформлюється Актом приймання-передачі послуг, який підписується повноважними представниками сторін (п. 2.2 Договорів).
Внаслідок реорганізації та перетворення з 24.04.2019 Адвокатського бюро «Максима Семенова» на Адвокатське об'єднання «Легес» (його правонаступника) додатковою угодою від 15.05.2019 внесено відповідні зміни до розділу 9 Договору про надання юридичних послуг від 25.06.2018 та додатків до нього.
Також, до заяви від 06.11.2019 надано копії протоколів узгодження договірної ціни до договору про надання юридичних послуг від 25.06.2018 № 1 від 25.06.2018, № 2 від 22.10.2018, № 3 від 19.02.2019, № 4 від 22.05.2019, № 5 від 08.07.2019, № 6 від 30.09.2019, № 7 від 02.10.2019, № 8 від 06.11.2019, згідно з якими сторони узгодили, яку саме правову допомогу надано Замовнику (позивачу) та її вартість. Копіями узгоджених сторонами актів приймання-передачі виконаних робіт від 09.07.2018 на суму 3000,00 грн., від 17.08.2018 на суму 2000,00 грн., від 08.10.2018 на суму 1500,00 грн., від 18.10.2018 на суму 1500,00 грн., від 19.11.2018 на суму 7000,00 грн., від 29.01.2019 на суму 1500,00 грн., від 24.06.2019 на суму 5000,00 грн., від 04.11.2019 на суму 11700,00 грн., від 06.11.2019 на суму 5000,00 грн., від 03.12.2019 на суму 1500,00 грн. підтверджується здавання Виконавцем та прийняття Замовником послуг на загальну суму 39700,00 грн. На оплату Замовнику виставлено відповідні рахунки
Згідно платіжних доручень № 1462 від 11.07.2018, № 1534 від 14.09.2018, № 34 від 11.10.2018, 46 від 23.10.2018, № 81 від 19.11.2018, № 189 від 13.02.2019, № 53 від 25.06.2019, № 2015 від 05.11.2019, № 219 від 05.11.2019, 235 від 02.12.2019, № 251 від 06.12.2019 підтверджується перерахування ТОВ «Компанія Аверс Україна» 39700,00 грн. правничої допомоги на рахунок Виконавця.
За визначенням ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Суд дійшов висновку, що поданими та вказаними вище документами підтверджено статус Адвокатського бюро, якому здійснено оплату коштів у розмірі 39700,00 грн., фактичне перерахування коштів на підставі відповідних договорів, а відтак правова природа зазначених витрат позивача є витратами на оплату професійної правничої допомоги адвоката в розумінні статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката суд визнав співмірним із заявленою сумою позову.
На підставі викладеного, враховуючи співмірність заявлених вимог, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 39700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 46, 74, 76-80, 123, 129, 233, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Полюшка Костянтина Миколайовича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Аверс Україна" (69093, м. Запоріжжя, вул. Зестафонська, буд. 6-А, кв. 26, ідентифікаційний код 37129451) 822884,94 грн. (вісімсот двадцять дві тисячі вісімсот вісімдесят чотири грн. 94 коп.) вартості втраченого товару відповідно до договору перевезення вантажу № 2604189 від 26.04.2018, 39700,00 грн. (тридцять дев'ять тисяч сімсот грн. 00 коп.) витрат на професійну правничу допомогу, 42495,15 грн. (сорок дві тисячі чотириста дев'яносто п'ять грн. 15 коп.) витрат на проведення судових експертиз та експериментальних досліджень та 12343,28 грн. (дванадцять тисяч триста сорок три грн. 28 коп.) судового збору. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст.ст. 240, 241 ГПК України 19.12.2019.
Суддя В.В. Левкут