вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" грудня 2019 р. Справа№ 910/9789/18
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018
у справі №910/9789/18 (суддя - Картавцева Ю.В.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Укртелеком»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»
про стягнення 13 682, 71 грн,
розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи відповідно до ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Короткий зміст заявлених вимог
У липні 2018 Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» (далі - ПАТ ПАТ «Укртелеком») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» (далі - ТОВ «Телесистеми України») про стягнення заборгованості в розмірі 13 682, 71 грн.
Позовні вимоги про стягнення заборгованості обґрунтовані тим, що відповідач всупереч умовам договору № 439/328303 про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» від 06.06.2013 не в повному обсязі здійснив оплату вартості послуг, у зв'язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 11 681, 43 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 143, 50 грн, пеню у розмірі 603, 95 грн та 3% річних у розмірі 253, 83 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Телесистеми України» на користь ПАТ «Укртелеком» основний борг у розмірі 11 681, 43 грн, 3 % річних у розмірі 253, 83 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 143, 05 грн, пеню у розмірі 603, 95 грн та судовий збір у розмірі 1 762, 00 грн.
Рішення обґрунтовано тим, що відповідач надані позивачем послуги оплатив частково, відтак, допустив порушення зобов'язання; вказані позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в розмірі, заявленому позивачем.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, ТОВ «Телесистеми України» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 та ухвалити нове, яким відмовити ПАТ «Укртелеком» у задоволенні позовних вимог. Також скаржником було заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, яке мотивовано вчиненням по відношенню до Товариства «рейдерських дій», що позбавило сторону права на участь під час розгляду справи в суді першої інстанції та зумовило пропуск строку на звернення з даною скаргою.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019 було поновлено ТОВ «Телесистеми України» пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018. Так, суд апеляційної інстанції взяв до уваги долучену скаржником копію витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань та постанови Печерського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві від 05.11.2018 про визнання скаржника потерпілим у кримінальному провадженні стосовно майна (приміщень) заявника. Крім того, всі процесуальні документи надсилались тільки на поштову адресу скаржника. Із повним текстом судового рішення скаржник ознайомився 12.09.2019.
Також указаною ухвалою було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Телесистеми України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018, встановлено сторонам час для подачі відзиву, заперечення, клопотань та заяв. Призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених в ній доводів
ТОВ «Телесистеми України» не погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Скаржник зазначає, що не мав можливості приймати участь в розгляді справи в суді першої інстанції, а також надати суду будь-які письмові докази, що підтверджують обставини, якими обґрунтовує свою правову позицію в апеляційній скарзі.
Також, на переконання скаржника, суд першої інстанції помилково, не навівши своїх мотивів, визнав доведеним факт отримання відповідачем виставлених позивачем рахунків на оплату послуг. Скаржник вважає, що надання рахунку є відкладальною умовою у розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України. Умови договору свідчать про те, що обов'язок відповідача з оплати послуг виникає з моменту отримання рахунку. На думку сторони, позивачем надано неналежні та недопустимі докази на підтвердження факту направлення відповідачеві рахунків на оплату. Також скаржник зазначає, що сторони не погоджували такий спосіб доставки рахунків, як використання програмного забезпечення «М.Е.Doc», а тому здійснена таким способом доставка рахунків за спірний період не відповідає умовам договору та здійснена всупереч приписам ст. 525 Цивільного кодексу України.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
09.12.2019 на адресу суду апеляційної інстанції від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з доказами надсилання скаржнику, однак з пропуском строку, встановленого судом. Так, ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 07.11.2019 позивачу було встановлено п'ятнадцятиденний строк для подачі відзиву на скаргу. Вказану ухвалу сторона отримала - 13.11.2019, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Твердження сторони про ознайомлення з ухвалою про відкриття апеляційного провадження у справі 03.12.2019 в Єдиному державному реєстрі судових рішень не спростовує факту отримання копії ухвали від 07.11.2019 представником позивача 13.11.2019 (доказів зворотного стороною не надано). Клопотання про поновлення строку для подачі відзиву стороною не заявлялося, а тому відзив підлягає залишенню без розгляду на підставі ст. 118, 207 ГПК України.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як вбачається з матеріалів справи, 06.06.2013 між ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «Телесистеми України» укладено договір про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» № 439/328303 (далі - договір).
Відповідно до п. 2.2. договору позивач надає відповідачу в користування кабельну каналізацію електрозв'язку, що передбачає виконання комплексу організаційно-технічних заходів та надання супутніх послуг (бронювання місця, погодження робочого проекту, технічний нагляд за роботою, надання місця, використання ККЕ Укртелекому), а відповідач, на виконання вимог п. 2.3. договору зобов'язується оплачувати послуги відповідно до умов договору.
Згідно з п. 3.2.1. договору відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату за договором, відповідно до його умов та вимог чинного законодавства, на підставі виставлених позивачем рахунків.
Вартість послуг за договором визначається на підставі граничних тарифів на надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку операторів телекомунікацій, встановлених Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері зв'язку та інформатизації (п. 4.1. договору).
Відповідно до п. 4.9. договору, вартість послуг з використання ККЕ визначається відповідно до граничних тарифів та встановлюється в додатках № 4/1 до договору.
Згідно з п. 4.10. договору оплату послуги з використання ККЕ відповідач здійснює щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунка позивача.
Пунктом 4.12 договору передбачено, що на вартість усіх послуг, зазначену у відповідних додатках до договору, додатково нараховується податок на додану вартість за ставкою, визначеною відповідно до чинного законодавства України.
З матеріалів справи вбачається, що сторонами було укладено ряд додаткових угод, умовами яких узгоджені адреси розташування ККЕ, довжина зайнятого каналу в ККЕ та розмір плати за користування даною ККЕ.
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що на виконання вказаного договору за період з січня 2016 року по березень 2018 року ним було надано відповідачеві послуги з використання ККЕ, однак, відповідач за надані послуги у повному обсязі не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 11 681, 43 грн.
23.02.2018 позивач надіслав відповідачу лист № 558-ВИХ-КV-82Е200-2018 від 19.02.2018, в якому повідомив про наявність боргу з оплати послуг за договором та просив погасити існуючу заборгованість. Разом з листом були направлені також рахунки-акти на оплату за спірний період.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Між сторонами склалися правовідносини з договору послуг. Спір у справі стосується наявності (або ж відсутності) підстав для стягнення заборгованості за договором.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 ЦК України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У відповідності до положень ст. 626, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Укладення ПАТ «Укртелеком» та ТОВ «Телесистеми України» договору було спрямоване на отримання останнім послуг з використання кабельної каналізації електрозв'язку та одночасного обов'язку із здійснення їх оплати.
За приписами ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, з якими кореспондуються ст. 173, 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як встановлено судом першої інстанції, протягом спірного періоду з січня 2016 року по березень 2018 року позивач надав скаржнику послуги з використання ККЕ, що підтверджується наступними рахунками-актами: №3209001700017350.1.2016 від 31.01.2016 за січень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.7.2016 від 31.07.2016 за липень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.8.2016 від 31.08.2016 за серпень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.9.2016 від 30.09.2016 за вересень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.10.2016 від 31.10.2016 за жовтень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.11.2016 від 30.11.2016 за листопада 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.12.2016 від 31.12.2016 за грудень 2016 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.1.2017 від 31.01.2017 за січень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.2.2017 від 28.02.2017 за лютий 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.3.2017 від 31.03.2017 за березень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.4.2017 від 30.04.2017 за квітень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.5.2017 від 31.05.2017 за травень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.6.2017 від 30.06.2017 за червень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.1.2017 від 31.07.2017 за липень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.8.2017 від 31.08.2017 за серпень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.9.2017 від 31.09.2017 за вересень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.10.2017 від 31.10.2017 за жовтень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.11.2017 від 30.11.2017 за листопад 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.12.2017 від 31.12.2017 за грудень 2017 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.1.2018 від 31.01.2018 за січень 2018 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.2.2018 від 28.02.2018 за лютий 2018 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.3.2018 від 31.03.2018 за березень 2018 на суму 601, 88 грн, №3209001700017350.4.2018 від 30.04.2018 за квітень 2018 на суму 601, 88 грн.
Проте, в порушення умов укладеного сторонами договору, скаржник надані протягом спірного періоду позивачем послуги оплатив частково, як стверджував сам позивач.
Як зазначив позивач у доповненнях до позовної заяви, даною сумою 100 649,81 грн сплачена заборгованість відповідача, в тому числі, в сумі 58 671,76 грн, яка виникла станом на 30.09.2017, тобто до початку спірного періоду, та частково заборгованість в сумі 41 978,05 грн за жовтень 2016 року, який входить до спірного періоду, що є предметом розгляду в межах даної справи.
За таких обставин, місцевим господарським судом встановлено, що заборгованість відповідача за надані позивачем протягом спірного періоду з січня 2016 року по березень 2018 року послуги за договором про надання в користування кабельної каналізації електрозв'язку ПАТ «Укртелеком» становить 11 681, 43 грн.
Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідач відзиву на позовну заяву, будь-яких доказів чи заперечень проти позовних вимог не надав, однак, в апеляційній скарзі наголошував на тому, що строк оплати за надані позивачем послуги згідно умов укладеного між сторонами договору не настав, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт отримання відповідачем рахунків на оплату. При цьому скаржник не заперечував щодо самого факту отримання ним визначених умовами договору послуг у спірний період.
За приписами ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 3.2.1. договору сторони узгодили, що відповідач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі оплачувати вартість послуг, визначених відповідно до умов договору, на підставі виставлених Укртелекомом рахунків.
Відповідно до п. 4.9 договору оплату послуги з використання ККЕ замовник здійснює щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунка Укртелекому.
Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що сторонами у договорі не було погоджено способу доставки рахунків на оплату отриманих відповідачем послуг.
Так, у позові ПАТ «Укртелеком» зазначило, що на підставі Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також у зв'язку із здійсненням електронного документообігу з контролюючими органами України, позивач використовує комп'ютерну програму «M.E.Doc» для подачі звітності до цих органів та обміну з контрагентами юридично значущими первинними документами.
Оскільки скаржник, як суб'єкт підприємницької діяльності, в обов'язковому порядку зареєстрований в органах ДФС України та має Електронний кабінет платника податків, позивач здійснював доставку відповідачеві рахунків-актів щомісяця за період з липня 2017 року по березень 2018 року через орган ДФС України за допомогою програмного забезпечення «M.E.Doc», що призначене для електронного документообігу з контролюючими органами України, зокрема для подачі електронної звітності і реєстрації податкових накладних в електронному вигляді, для електронного документообігу між контрагентами чи партнерами, обміном податковими накладними, рахунками, актами, договорами та іншими юридично значущими документами.
Так, керуючись Законами України «Про електронні документи та електронний документообіг» від 22.05.2003 № 851-IV, «Про електронний цифровий підпис», Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 06.06.2017 № 557, Порядком ведення Єдиного реєстру податкових накладних (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 №341), Порядком функціонування Електронного кабінету, затвердженим наказом Міністерством фінансів України від 14.07.2017 № 637, позивач одночасно з направленням в ДФС України податкових накладних здійснював направлення рахунків-актів, які після проведення перевірки та прийняття до реєстрації ДФС України направляла в Електронний кабінет скаржника, про що зазначено ДФС України на другій сторінці податкової накладної.
Враховуючи наведене, з огляду на те, що вказані обставини підтверджуються наданими позивачем суду першої інстанції копіями електронних рахунків-актів за період з липня 2017 року по березень 2018 року, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими доводи позивача про те, що рахунки-акти дійсно були отримані скаржником в його Електронному кабінеті, про що свідчать наявні на цих документах написи «Документ доставлено контрагенту».
Крім того, факт отримання відповідачем вказаним шляхом зазначених рахунків-актів підтверджується здійсненими відповідачем часткової оплати послуг за надання місця (доступ) в каналі ККЕ, що було встановлено судом першої інстанції.
Також Північний апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що з метою досудового врегулювання спору, позивач направляв на адресу скаржника лист №558-ВИХ-КV-82Е200-2018 від 19.02.2018 з доданими до нього рахунками-актами за період з жовтня 2016 року по січень 2018 року згідно з договором, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист.
Наведені обставини, на переконання суду апеляційної інстанції, свідчать про те, що позивач виконав свій обов'язок з вчинення дій щодо направлення скаржнику рахунків-актів за спірний період, у тому числі засобами поштового зв'язку, проте неотримання їх відповідачем було зумовлено його суб'єктивною поведінкою щодо ухилення від отримання поштової кореспонденції. А тому посилання скаржника на недотримання позивачем умов договору щодо надсилання рахунків відхиляються як необґрунтовані.
Крім того, за умовами п. 4.9 договору оплату послуги з використання ККЕ замовник здійснює щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі рахунка Укртелекому, а відтак, скаржник був обізнаний про свій обов'язок здійснювати щомісяця оплату наданих позивачем послуг та необхідність отримання відповідного рахунку. Жодних дій (повідомлень) щодо повідомлення контрагента (позивача) про неможливості виконання своїх зобов'язань (ураховуючи пояснення сторони про «рейдерські дії» до товариства), скаржником здійснено не було (надсилання листа, проведення переговорів, повідомлення про факт зміни адреси, тощо).
Враховуючи викладене, з огляду на визначені сторонами умови договору, су апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника щодо ненастання строку оплати за надані позивачем послуги у спірний період у зв'язку з неотриманням відповідачем рахунків на оплату, як необґрунтовані та безпідставні.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Враховуючи, що отримання послуг скаржником не заперечується, а позивачем належними, допустимими та вірогідними доказами, в розумінні ст. 73 - 80, ч. 3 ст. 269 ГПК України, доведено настання строку здійснення їх оплати та відсутність доказів повної оплати наданих позивачем послуг за спірними рахунками-актами скаржником, борг перед позивачем на час прийняття рішення у повному обсязі не погашений, а його розмір підтверджується наявними матеріалами справи та не спростований відповідачем, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду та вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 11 681, 43 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що правильно задоволено.
Крім суми основного боргу, посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивач заявив вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 603, 95 грн, нарахованої за загальний період з 21.05.2017 по 01.04.2018.
Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нормою ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов'язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій - неустойка, штраф, пеня. При цьому, порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.
З системного аналізу вищенаведених положень чинного законодавства вбачається, що вказані штрафні санкції можуть бути стягнуті лише у тому випадку (якщо не встановлено законом), коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін).
Пунктом 6.2 договору сторони передбачили, що за порушення строків оплати, передбачених цим договором, замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла період, за який стягується пеня, від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення, включаючи день оплати. У разі недостатності суми проведеного замовником платежу для виконання грошових зобов'язань у повному обсязі, ця сума погашає вимоги Укртелекому у такій черговості: 1 - пеня, 2 - сума основного боргу.
В силу ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Статтею 3 вказаного Закону визначено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Як встановлено судом першої інстанції, оплати за січень 2016 року, липень - серпень 2016 року були зараховані на виконання п. 6.2 договору, в рахунок погашення пені за попередні періоди, та основного платежу за поточний період. Будь-яких заперечень з цього приводу скаржником не заявлялося.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд першої інстанції, враховуючи, що заявлений в розрахунку період щодо кожного місяця не перевищує шестимісячний строк нарахування, дійшов обґрунтованого висновку, що наданий позивачем розрахунок є правомірним, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 603, 95 грн підлягають задоволенню повністю.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов'язання щодо своєчасної та повної оплати за надані послуги позивачем були заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1143,50 грн. інфляційних втрат та 253,83 грн. 3% річних.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
З огляду на прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання, перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд першої інстанції правильно встановив, що з огляду на заявлений загальний період нарахування (з 21.02.2016 по 01.04.2018), з урахуванням строків оплати товару за договором та задовольнив вимоги позивача щодо стягнення 3% річних у розмірі 253, 83 грн та інфляційних втрат у розмірі 1143, 50 грн.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком Господарського суду міста Києва про наявність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідач заборгованості за договором, у зв'язку з невиконанням свого обов'язку з оплати наданих послуг.
Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати та за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» на рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі № 910/9789/18 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі № 910/9789/18 - залишити без змін.
3. Судові витрати (судовий збір), понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 29.10.2018 у справі №910/9789/18, зупиненого ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2019.
5. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич