10 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11461/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
судді-доповідача: Гінди О.М.
суддів: Заверухи О.Б., Ніколіна В.В.,
за участю секретаря судових засідань - Чопко Ю.Т.
представника позивача - Сергеєвої О.І.,
представника відповідача - Галевич Н.Р.,
розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року (головуючий суддя: Грень Н.М., місце ухвалення - м. Львів, дата складення повного тексту рішення - 27.09.2019) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів, -
встановив:
ОСОБА_1 , звернувся в суд з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив визнати протиправними та скасувати видані йому приписи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2017 № 1297/17 та від 16.01.2018 № 27/18.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано приписи Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2017 № 1297/17 та від 16.01.2018 № 27/18.
Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилася Державна архітектурно-будівельна інспекція України та оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні справи норми Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V), Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» від 14.10.1994 № 208/94-ВР (далі - Закон № 208/94-ВР) та Порядку накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1995 № 244 (далі - Порядок № 244), оскільки ці нормативні акти регулюють питання здійснення контролю щодо притягнення до відповідальності виключно юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до числа яких позивач у спірних правовідносинах не належить і дані акти законодавства не регламентують порядку винесення оскаржуваних приписів. Щодо правомірності винесення спірних приписів, апелянт зазначає, що доводи позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про те, що перевірка проводилась у його відсутності, а тому документи складені за її результатами є протиправними, на думку апелянта, є безпідставними, оскільки факт присутності позивача на об'єкті будівництва підтверджується не тільки посадовими особами органу архбудконтролю, але і посадовою особою органу поліції. Зокрема, апелянт звертає увагу суду, що ОСОБА_2 28.11.2017 був присутній під час проведення перевірки на іншому об'єкті будівництва, яке здійснює ТОВ «Бальтазар», при цьому дана перевірка проводилась за скаргою позивача. Після цього позивачу було запропоновано провести перевірку іншого об'єкта по АДРЕСА_1 Винники, де він здійснює будівництво, за зверненням ГО «Українська Спілка учасників АТО». Однак, ОСОБА_2 відмовився допустити посадових осіб органу архбудконтролю до проведення перевірки. Апелянт зазначає, що перевірку за вказаною адресою було призначено в період з 28.11.2008 до 01.12.2018, тому акт про недопуск до перевірки 28.11.2018, тобто в перший день перевірки не складався, оскільки позивач мав можливість допустити до перевірки в інші дні та повідомити контролюючий орган про зручний для нього час проведення перевірки. Відповідно акт про неодпуск до перевірки був складений в останній день перевірки - 01.12.2018. Відповідно до п. 17 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 № 553 (далі - Порядок № 553), у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки також видається, зокрема, припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. Керуючись даною нормою було видано оскаржуваний припис від 01.12.2017 № 1297/17. Надалі, 16.01.2018 посадовими особами органу архбудконтролю у присутності позивача складено акт перевірки № 27/18, яким зафіксовано не виконання вимог припису від 01.12.2017 № 1297/17, який обов'язковий до виконання, в зв'язку з чим був складений відповідний акт та винесено новий припис від 16.01.2018 № 27/18. Також апелянт зазначає, що всі документи надсилались ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 , оскільки дана адреса була вказана ним особисто у всіх заявах, скаргах та процесуальних документах, поданих до органу архбудконтролю та суду з приводу здійснення будівництва ТОВ «Бальтазар». Крім того, на думку апелянта, про безпідставність тверджень позивача про те, що зазначені вище акти були складені за його відсутності свідчить те, що такі дії посадових осіб органу архбудконтролю фактично були б службовим підробленням, однак позивач не надав будь-яких доказів звернення до правохоронних органів з відповідними заявами.
Представник відповідача Галевич Н.Р. у судовому засіданні апеляційну скаргу підтримала з наведених у ній мотивів, просила таку задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Представник позивача Сергеєва О.І. у судовому засіданні апеляційну скаргу не визнала з мотивів, наведених у відзиві, просила її залишити без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може з таких мотивів.
Як встановив суд, 26.09.2017 за вх. № 1013/17/3-661 до Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області надійшло звернення ГО «Українська Спілка учасників АТО» про проведення перевірки дотримання ОСОБА_1 вимог містобудівного законодавства, будівельних норм, стандартів і правил по АДРЕСА_1 в АДРЕСА_2 . Винники Львівської області.
Керівник Департаменту, 27.11.2017 видав направлення на проведення перевірки № 1297/17-пз із терміном дії з 28.11.2017 до 02.12.2017.
Посадовими особами Департаменту - головними інспекторами будівельного нагляду Максимом А.М. та Горох ОСОБА_3 .С., 01.12.2017 було складено акт про недопущення посадових осіб органу архбудконтролю на об'єкт будівництва в якому вказано, що під час виходу на місце знаходження об'єкта будівництва із залученням старшого слідчого Личаківського ВП ГУ НП у Львівській області Шикоряка М.М., позивач ОСОБА_1 відмовився допускати до приміщення об'єкту будівництва та надавати правовстановлюючі документи на такий об'єкт. Також, в акті зазначено, що ОСОБА_1 від отримання акта відмовився, примірник акта надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Крім цього, 01.12.2017 головними інспекторами будівельного нагляду Максимом А.М. та Горох ОСОБА_4 С ОСОБА_5 складено протокол про адміністративне правопорушення № 1297/17 та видано припис № 1297 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил. У вказаних протоколі та приписі наявна відмітка, що ОСОБА_1 від отримання відмовився, примірник протоколу та припису надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення через поштове відділення № 44.
Головним інспектором будівельного нагляду Паєнським А.С., 05.01.2018 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 2/1л/18-ф/пз, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 188-42 КУпАП. Вказану постанову надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Керівником Департаменту 09.01.2018 видано направлення на проведення перевірки на об'єкті будівництва на АДРЕСА_1 у АДРЕСА_2 . Винники Львівської області, щодо виконання суб'єктом містобудування вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2017 № 1297/17.
Посадовими особами Департаменту - головними інспекторами будівельного нагляду Максим А.М. та ОСОБА_6 Р., 16.01.2018 складено акт перевірки № 27/18, яким зафіксовано невиконання вимог припису від 01.12.2017 № 1297/17. В акті також зазначено, що ОСОБА_1 від отримання акта відмовився, примірник акта надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Також, 16.01.2018 було складено протокол про адміністративне правопорушення № 27/18 та припис № 27/18, які були надіслані позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Головним інспектором будівельною нагляду Горохом Н.С., 31.01.2018 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення № 13/1л/18-ф/пз, згідно з якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 188-42 КУпАП. Постанову надіслано позивачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Не погодившись із вказаними приписами відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав доказів того, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про час і місце проведення перевірок за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідно до п. 9 Порядку № 553, суд зазначає, що лише у випадку повідомлення суб'єкта господарювання про проведення перевірки є можливим забезпечення його участі під час проведення такої перевірки.
З цими висновками суду першої інстанції погоджується суд апеляційної інстанції з огляду на таке.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) однією з функцій управління у сфері містобудівної діяльності є контроль за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, проектної документації .
Згідно з ч. 4 ст. 41 Закону № 3038-VI посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час перевірки мають право, зокрема, складати протоколи про вчинення правопорушень, акти перевірок та накладати штрафи відповідно до закону; видавати обов'язкові для виконання приписи щодо: а) усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил; б) зупинення підготовчих та будівельних робіт, які не відповідають вимогам законодавства, зокрема будівельних норм, містобудівним умовам та обмеженням, затвердженому проекту або будівельному паспорту забудови земельної ділянки, виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний нагляд - сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об'єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності. Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль відповідно до повноважень, визначених статтею 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», здійснюється такими органами державного архітектурно-будівельного контролю: виконавчими органами з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад; структурними підрозділами з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських держадміністрацій; Держархбудінспекцією.
Згідно з п. 2 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проектної документації, будівельних норм, державних стандартів і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об'єктів містобудування, технічних умов, інших нормативних документів під час виконання підготовчих і будівельних робіт, архітектурних, інженерно-технічних і конструктивних рішень, застосування будівельної продукції.
Відповідно до п. п. 9, 11, 12 Порядку № 553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва. Посадові особи органів державного архітектурно-будівельного контролю під час проведення перевірки мають право безперешкодного доступу до місць будівництва об'єктів та до об'єктів, що підлягають обов'язковому обстеженню. Посадові особи органу державного архітектурно-будівельного контролю під час здійснення державного архітектурно-будівельного контролю зобов'язані, зокрема: у повному обсязі, об'єктивно та неупереджено здійснювати державний архітектурно-будівельний контроль у межах повноважень, передбачених законодавством; надсилати повідомлення про проведення планової перевірки суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, рекомендованим листом та/або за допомогою електронного поштового зв'язку або вручати особисто під розписку керівнику суб'єкта містобудування чи його уповноваженій особі із зазначенням дати початку та дати закінчення перевірки не пізніше ніж за десять днів до її початку.
Пунктом 17 Порядку № 553 передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил, крім акта перевірки, складається протокол, видається припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил або припис про зупинення підготовчих та/або будівельних робіт (далі - припис).
Як встановлено судом, усі складені документи, зокрема, повідомлення про проведення перевірок Департаментом було направлено позивачеві засобами поштового зв'язку з повідомленням про вручення поштового відправлення.
В матеріалах справи містяться копії вказаних повідомлень, проте, судом встановлено, що процесуальні документи надсилались Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області на адресу об'єкта будівництва: м. Винники, вул. Забава, 106.
Однак, як встановив суд, ОСОБА_7 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , а тому суд апеляційної інстанції вважає правильним висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем факту належного повідомлення позивача про проведення позапланової перевірки суб'єкта господарювання.
Отже, враховуючи приписи п. 9 Порядку № 553, суд зазначає, що лише у випадку повідомлення суб'єкта господарювання про проведення перевірки є можливим забезпечення його участі під час проведення такої перевірки.
Доводи відповідача про те, що всі документи надсилались ОСОБА_2 на адресу: АДРЕСА_1 , оскільки дана адреса була вказана ним особисто у всіх заявах, скаргах та процесуальних документах, поданих до органу архбудконтролю та суду з приводу здійснення будівництва ТОВ «Бальтазар», суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки, як вказує сам апелянт, зазначені документи оформлялись в межах заходів щодо проведення перевірки іншого суб'єкта містобудування на іншому об'єкті та в межах іншої судової справи, а тому відомості, що містяться в цих документах, не можуть безумовно використовуватись при проведення перевірок позивача.
Враховуючи наведене вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що доказів щодо належного повідомлення позивача про проведення перевірки відповідачем не надано, а також вказана інформація відсутня в оскаржених приписах.
Також, суд апеляційної інстанції враховує, що допитані судом першої інстанції свідки - головні інспектори будівельного нагляду Максим А.М. та Горох ОСОБА_3 .С. пояснили, що 28.11.2017 під час проведення перевірки об'єкта будівництва, ОСОБА_1 був присутній на об'єкті будівництва та не допустив посадових осіб до проведення перевірки, мотивуючи необізнаністю про проведення такої, а 01.12.2017 при проведенні повторної перевірки ОСОБА_2 на об'єкті будівництва не було і про відмову від отримання акту перевірки він повідомив в телефонному режимі.
Таким чином, як встановив суд на підстав матеріалів справи та описаних показань свідків, в день складення акту про недопуск до перевірки від 01.12.2018 ОСОБА_2 був відсутній за адресою, де мала проводитись перевірка - АДРЕСА_4 Винники АДРЕСА_1 , відповідно, на переконання суду апеляційної інстанції, об'єктивно не міг вчиняти будь-яких дій, які б перешкоджали посадовим особам органу архбудконтролю проводити таку перевірку.
Доводи відповідача про те, що факт недопуску позивачем посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області до проведення перевірки за вказаною адресою мав місце 28.11.2017, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки актом фіксується конкретна дія особи чи певна подія, в даному випадку недопуск до перевірки, а тому акт має бути складений безпосередньо після виявлення чи встановлення відповідних обставин.
Посилання апелянта на те, що згідно з п. 17 Порядку 553 акт перевірки підписується посадовою особою органу державного архітектурно-будівельного контролю, яка провела перевірку, та керівником суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, або його уповноваженою особою, в останній день перевірки, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним, оскільки цим пунктом врегульовано питання щодо дати підписання акту, складеного за результатами перевірки, тобто після фактичного її проведення. А питання складення акту про відмову суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, у допуску посадових осіб органу державного архітектурно-будівельного контролю до проведення перевірки, врегульовано п. 12 цього Порядку.
Щодо доводів апелянта про те, що якщо б акти від 01.11.2017 та від 16.01.2018 були складені за відсутності ОСОБА_2 , це свідчить, що такі дії посадових осіб органу архбудконтролю фактично були б службовим підробленням, однак позивач не надав будь-яких доказів звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами, суд апеляційної інстанції зазначає, що в даній адміністративній справі обставиною, яка підлягає доказуванню, є наявність чи відсутність доказів присутності позивача при складанні зазначених актів, яка встановлюється в порядку, визначеному КАС України. Відповідно, дана обставина в адміністративному процесі підтверджується в порядку та на підставі доказів, визначених главою 5 КАС України, який є відмінним від процесу доказування, визначеного кримінальним процесуальним законом. А сама по собі відсутність доказів звернення позивача до правоохоронних органів із заявами щодо протиправних дій посадових осіб Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Львівській області з приводу складання актів від 01.11.2017 та від 16.01.2018, не може бути єдиним та безумовним доказом наявності зазначених обставин.
Враховуючи наведені вище обставини та норми законодавства, суд апеляційної інстанції вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність у Департаменту ДАБІ у Львівській області підстав для винесення припису від 01.12.2017 № 1297/17, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.
Також суд апеляційної інстанції зазначає, що 27.11.2017 згідно з направленням на перевірку від 27.11.2017 № 1297/17-пз строк проведення перевірки визначено з 28.11.2017 до 02.12.2017, тобто останнім днем перевірки було 02.12.2017, а не 01.12.2017, як стверджує апелянт.
При цьому, зважаючи на викладене вище, Департаментом ДАБІ у Львівській області, на переконання суду апеляційної інстанції, допущено грубі порушення встановленого порядку проведення перевірки, які не можуть вважатися формальними і це є підставою для визнання протиправними оскаржуваного припису від 01.12.2017 № 1297/17.
З урахуванням вказаного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність у Департаменту ДАБІ у Львівській області підстав для прийняття припису від 01.12.2017 № 1297/17, а тому цей припис слід визнати протиправним і скасувати.
Також, суд апеляційної інстанції зазначає, що в період 11-17.01.2018 на об'єкті будівництва на АДРЕСА_1 , 106 АДРЕСА_5 м. Винники Львівської області, була призначена перевірка щодо виконання суб'єктом містобудування ОСОБА_2 вимог припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 01.12.2017 № 1297/17.
За результатами даної перевірки, як описано вище, посадовими особами Департаменту ДАБІ у Львівській області було складено акт перевірки від 16.01.2018 № 27/18, яким зафіксовано невиконання вимог припису від 01.12.2017 № 1297/17, а також видано припис від 16.01.2018 № 27/18.
Тобто, вимога позивача про визнання протиправним і скасування припису від 16.01.2018 № 27/18 фактично є похідною від вимоги про скасування припису від 01.12.2017 № 1297/17.
Тому, зважаючи, що припис від 01.12.2017 № 1297/17 є протиправним, проведення перевірки щодо його виконання позивачем та результати цієї перевірки, також є протиправними, а тому підлягає скасуванню.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що суд першої інстанції помилково застосував при вирішенні справи норми Закону № 877-V, Закону № 208/94-ВР та Порядку № 244, оскільки ці нормативні акти регулюють питання здійснення контролю про притягнення до відповідальності виключно юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, до числа яких позивач у спірних правовідносинах не належить і дані акти законодавства не регламентують порядку винесення оскаржуваних приписів. Однак, на думку суду апеляційної інстанції, дана обставина не впливає на законність та обґрунтованість оскарженого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З урахуванням вказаного, на думку суду, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість оскаржених приписів з урахуванням частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
Апеляційна скарга Державної архітектурно-будівельної інспекції України не спростовує правильність доводів, яким мотивовано судове рішення, зводиться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не дає підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими.
Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат не має.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 316 КАС України, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, рішення суду без змін.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд -
постановив:
апеляційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2019 року у справі № 1.380.2019.002233 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України, постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О. М. Гінда
судді О. Б. Заверуха
В. В. Ніколін
Повне судове рішення складено 21.12.2019.