11 грудня 2019 рокуЛьвів№857/11205/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Матковської З.М.,
суддів: Бруновської Н.В., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання: Герман О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №500/1177/19 (головуючий суддя Баранюк А.З. рішення проголошене о 12:14 год. у м. Тернополі повний текст складений 14.08.2019р.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування п.16 протоколу та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України третя особа ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними, скасування п.16 протоколу та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що листом ІНФОРМАЦІЯ_2 , позивачці повідомлено, що відповідно до протоколу від 26.1012018 року № 105 Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань пов'язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців, розглянувши додані нею документи дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
В обґрунтування відмови зазначено, що згідно з листом Луганського бюро СМЕ від 21.11.2016 року №444 оскільки ОСОБА_2 на час смерті перебував у сутані алкогольного сп'яніння, а відповідно до ст.172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин, військових об'єктів або виконання ними, обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Тому, відповідно до ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» призначення та виплата, одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного сп'яніння. Позивачка не погоджується із таким рішенням та вважає, що вказаними діями відповідача грубо порушуються діючі норми законодавства
Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року позов задоволено повністю. Скасовано п. 16 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційцних сум від 26.10.2018 №105. Зобов'язано Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено обставини при яких виплачується одноразова грошова допомога в тому числі у разі загибелі (смерті) військовослужбовця (крім військовослужбовця строкової служби) під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби. Підстави, з а якими призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється передбачено ст. 16-4 Закону. Відповідно до п.п. «б» п.1 ст. 16-4 Закону призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння. Як вбачається з листа Луганського бюро СМЕ від 21.11.20106 року №444, ОСОБА_2 на час смерті перебував в стані алкогольного сп'яніння. Відповідно до ст. 170-20 КпАП розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Тому Комісією Міністерства оборони України правомірно відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-4 Закону. Просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з'ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.
Третьою особою поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що у висновку судово-медичної експертизи вказано, що на момент смерті ОСОБА_2 в крові останнього встановлено етиловий спирт в кількості 2.88 проміле. Позивачем так і не було надано жодного документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник апелянта апеляційну скаргу підтримав з підстав наведених у скарзі, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Представник позивача та позивач проти апеляційної скарги заперечили, просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суд без змін.
Третя особа в судове засідання не прибула, хоча належним чином була повідомлена про дату судового засідання. Згідно із ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 01 травня 2006 року Кабарівецькою сільською радою Зборівського району Тернопільської області між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 був укладений шлюб.
27.01.2016 чоловік позивачки ОСОБА_2 уклав з Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини п/п НОМЕР_1 контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України на термін три роки.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 10.02.2016 №31 старший сержант ОСОБА_2 12.02.2016 прибув до польового табору військової частини та зарахований до списків особового складу, який залучений до сил та засобів, що приймають участь у проведенні Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.
Згідно лікарського свідоцтва про смерть №38 від 21.03.2016 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 від множинних ушкоджень численних ділянок тіла з ушкодженням внутрішніх органів.
Вироком Кремінського районного суду Луганської області від 21.12.2016 у справі №414/1153/16-к, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової плати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області від 29.03.2017, встановлено, що смерть потерпілого - ОСОБА_2 спричинило умисне тяжке тілесне ушкодження вчинене групою осіб та визнано винними ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 Кримінального кодексу України.
Позивач звернулася до ІНФОРМАЦІЯ_2 із заявою про виплату їй одноразової грошової допомоги у випадку загибелі військовослужбовця, згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2016 №336.
Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 26.10.2018 №105, а сема пункту 16, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та сину померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 старшого сержанта ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), смерть якого настала внаслідок травми, пов'язаної з проходженням військової служби.
Дане рішення обґрунтоване тим, що відповідно до акту службового розслідування командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2016 ОСОБА_2 18 березня 2016 року було відсторонено від виконання службових обов'язків під час несення служби в наряді у зв'язку із перебуванням у стані алкогольного сп'яніння, а після цього він був побитий військовослужбовцями військової частини, в якій він проходив службу. Причиною смерті є ушкодження численних ділянок тіла та внутрішніх органів. Згідно із листом Луганського бюро судово-медичної експертизи від 21.11.2016 року №444, ОСОБА_2 на час смерті перебував в стані алкогольного сп'яніння. Зазначено, що відповідно до ст.170-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розпивання алкогольних напоїв військовослужбовцями на території військових частин або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані є адміністративним правопорушенням. Згідно із ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється, якщо загибель (смерть) військовослужбовця є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння.
Суд першої інстанції позов задовольнив з тих підстав, що доказів того, що старшого сержанта ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності судом не здобуто та відповідачем не надано.
Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно із п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби.
У випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають члени сім'ї, батьки та утриманці загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (ч.1 ст.16-1 Закону №2011-XII).
Розмір одноразової грошової допомоги визначено ст. 16-2 Закону №2011-XII.
Так, згідно абз.2 п. «а» ч.1 даної статті одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 500-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі загибелі (смерті) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста у випадках, зазначених у підпунктах 2-3 пункту 2 статті 16 цього Закону.
Одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою чи заявою їх законних представників. У разі відмови якоїсь з осіб, зазначених у статті 16-1 цього Закону, від призначення та отримання одноразової грошової допомоги, або якщо одна із зазначених осіб у строк, встановлений пунктом 8 цієї статті, не реалізувала своє право на призначення та отримання такої допомоги, її частка розподіляється між іншими особами, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги. Особам, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, її виплата здійснюється незалежно від реалізації права на призначення та отримання такої допомоги будь-якою з осіб, зазначених у ст. 16-1 цього Закону (ст. 1 Закону №2011-XII).
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013р. №975.
Пунктом 5 Порядку передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується рівними частинами членам сім'ї, батькам та утриманцям загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста.
Члени сім'ї та батьки загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста визначаються відповідно до Сімейного кодексу України, а утриманці - відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Відповідно до п. 13 Порядку розпорядник бюджетних коштів у місячний строк після надходження всіх зазначених документів приймає рішення про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову в її призначенні, або про повернення документів на доопрацювання (у разі, коли документи подано не в повному обсязі, потребують уточнення чи подано не за належністю) і надсилає зазначене рішення разом з документами уповноваженому органу для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, а в разі відмови чи повернення документів на доопрацювання - для письмового повідомлення заявника з обґрунтуванням мотивів відмови чи повернення документів на доопрацювання.
Згідно із п. 2 Положення про Комісію Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 26 жовтня 2016 року №564, Комісія утворюється в апараті Міністерства оборони України з метою виконання пункту 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок), та Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, які стали інвалідами, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які загинули під час виконання обов'язків військової служби чи служби в органах внутрішніх справ у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року №290.
Статтею 16-4 Закону №2011-XII та пунктом 4 Розділу ІІ цього Положення передбачено, що комісія відмовляє в призначенні одноразової грошової допомоги у разі, якщо встановлено, що загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є, серед іншого, наслідком вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення, або вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння.
Таким чином, з наведеного суд приходить до висновку, що підставою для відмови у призначення і виплати одноразової грошової допомоги може слугувати лише вчинення адміністративного правопорушення, або дій вчинених у стані алкогольного сп'яніння, які призвели до смерті військовослужбовця. Тобто смерть військовослужбовця має бути наслідком вчинення цих дій чи правопорушення.
З матеріалів справи слідує, що рішенням комісії позивачу відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги на підставі ст. 16-4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку із тим, що чоловік позивачки ОСОБА_2 перебував у стані алкогольного сп'яніння та вчинив адміністративне правопорушення.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що доказів того, що старшого сержанта ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності судом не здобуто та відповідачем не надано.
Крім того, не представлено жодного доказу того, що смерть ОСОБА_2 є наслідок вчинення ним адміністративного правопорушення чи дій у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вже зазначалося, вироком Кремінського районного суду Луганської області від 21.12.2016 у справі №414/1153/16-к, залишеним без змін ухвалою колегії суддів судової плати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Луганської області від 29.03.2017, встановлено, що смерть потерпілого - ОСОБА_2 спричинило побиття військовослужбовцями військової частини, в якій він проходив службу. Тобто він сам не вчиняв жодного адміністративного правопорушення, що призвело до його смерті, також причиною смерті не слугувало вчинення ним дій у стані алкогольного сп'яніння.
При вирішенні даного спору, суд також приймає до уваги витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця №1984 від 16.07.2018, згідно якого травма старшого сержанта ОСОБА_2 «множинні ушкодження численних ділянок тіла з ушкодженням внутрішніх органів», яка стала причиною смерті - так, пов'язана з проходженням військової служби.
З огляду на встановлене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що для відновлення порушених прав позивачки, на утриманні якої залишилося двоє неповнолітніх дітей, слід зобов'язати Міністерство оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із смертю військовослужбовця ОСОБА_2 .
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.
Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.
Крім того, апелянтом подано клопотання про повернення надміру сплаченого судового збору, колегія суддів вважає, що таке необхідно задовольнити, виходячи з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».
Стаття 7 Закону України «Про судовий збір» передбачає підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним.
Так, відповідно до п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми.
Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.
Стаття 143 КАС України передбачає, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Як слідує з матеріалів справи, розмір судового збору, який підлягав сплаті при поданні позовної заяви становить 768,40 грн.
Враховуючи наведене, розмір судового збору за подання апеляційної скарги становить 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме: 1152,60 грн. (768,40 грн. х 1,5 = 1152,60 грн.) за вимогу немайнового характеру .
Таким чином, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання апеляційної скарги становить 1152,60 грн., разом з тим, Міністерство оборони України сплатило за подання апеляційної скарги 3457,80 грн. судового збору, тому розмір переплати становить 2305,20 грн. (3457,80-1152,60=2305,20) і така підлягає поверненню відповідачу.
Керуючись статтями 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства оборони України - залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2019 року у справі №500/1177/19 - без змін.
Повернути Міністерству оборони України надмірно сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у справі №500/1177/19 у розмірі 2305 (дві тисячі триста п'ять) грн. 20 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя З. М. Матковська
судді Н. В. Бруновська
Р. М. Шавель
Повний текст постанови складено 21.12.2019р.