про відмову у відкритті апеляційного провадження
20 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/12068/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача -Гуляка В. В.
суддів -Ільчишин Н. В.
Коваля Р. Й.
перевіривши апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 1340/3526/18 за адміністративним позовом Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності,
встановив:
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року задоволено частково адміністративний позов Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Головне управління ДФС у Львівській області подало апеляційну скаргу.
Ухвалою судді Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2019 року апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з порушеннями строків встановлених ч.1 ст.295 КАС України, та надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявленого недоліку.
На виконання вимог вказаної ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 р. у встановлений судом строк, скаржником подано до суду заяву про поновлення строку апеляційного оскарження.
Вказане клопотання (заява) обгрунтована тим, що 25.04.2019 року ГУ ДФС у Львівській області вперше подало апеляційну скаргу на рішення суду від 27.03.2019 року в справі №1340/3526/18. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.05.2019 року вказану апеляційну скаргу залишено без руху, у зв'язку з несплатою судового збору. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 року відмовлено в задоволенні клопотання про продовження процесуального строку для усунення недоліків та повернено апеляційну скаргу скаржнику. 04.11.2019 року ГУ ДФС у Львівській області повторно подано апеляційну скаргу на рішення суду від 27.03.2019 року в справі №1340/3526/18 та додано копію платіжного доручення про сплату судового збору. Звертає увагу заявник на те, що неможливість своєчасно сплатити судовий збір зумовлена заблокованістю коштів на розрахунковому рахунку через безспірне списання коштів за виконавчими листами. Крім цього, апелянтом вживалися заходи стосовно збільшення виділення коштів на сплату судового збору. Отже, недостатність фінансування є об'єктивною обставиною, що не залежить від волевиявлення ГУ ДФС у Львівській області та перешкоджає своєчасно сплатити судовий збір.
Вирішуючи подане клопотання (заяву), суд апеляційної інстанції виходить з наступного.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Закріплений у статті 6 КАС України принцип верховенства права суд застосовує з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права в Україні.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України" від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, заява №23436/03).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Підстави пропуску строку апеляційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання апеляційної скарги.
Аналіз наведеного законодавства дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями можуть скористатися правом їх оскарження у апеляційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
При цьому, п.2 ч.3 ст. 2 КАС України встановлено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі приписи наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Тому, держава в особі органів влади, що діють як суб'єкти владних повноважень та звертаються до суду з метою захисту інтересів у правовідносинах, які виникли з приводу реалізації ними публічно-владних управлінських функцій, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов'язків.
Крім цього, відсутність бюджетного фінансування не надає суб'єкту владних повноважень права у будь-який необмежений час після спливу строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.
Так, з матеріалів справи видно, що вступну та резолютивну частини оскарженого рішення суду було оголошено 27.03.2019 року, а повний текст цього рішення складено 08.04.2019 року.
Первинна апеляційна скарга подана до суду 26.04.2019 р., однак згодом ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2019 р. повернена скаржникові у зв'язку з несплатою судового збору. Копію вказаної ухвали суду апеляційної інстанції скаржник отримав 04.07.2019.
05.11.2019 судом першої інстанції зареєстровано повторно подану апеляційну скаргу ГУ ДФС у Львівській області до якої долучено платіжне доручення №2421 від 23.10.2019, яким сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги.
З огляду на зазначене, апелянт подав розглядувану апеляційну скаргу через травалий проміжок часу, а вказані ним підстави не свідчать про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали здійсненню процесуального права на оскарження, суддя виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів, а також з того, чи мав скаржник можливість своєчасно реалізувати своє право на апеляційне оскарження. В свою чергу, необґрунтоване поновлення процесуальних строків на оскарження “остаточного судового рішення” є порушенням принципу “Res judicata” (юридичної визначеності).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яку відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ, якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків.
Оскільки мотиви заяви про усунення недоліків апеляційної скарги та поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги аналогічні мотивам заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, яка подана разом з апеляційною скаргою, скаржником не наведено інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, вимоги ухвали судді-доповідача Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.11.2019 про залишення апеляційної скарги без руху не виконані, а тому в силу приписів пункту 4 частини 1 статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 298, 299, 325 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
Відмовити Головному управлінню ДФС у Львівській області у задоволенні заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 27 березня 2019 року у справі № 1340/3526/18 за адміністративним позовом Миколаївського комунального підприємства "Житлово-комунальне управління" до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Суддя-доповідач В. В. Гуляк
судді Н. В. Ільчишин
Р. Й. Коваль