Головуючий суддя у першій інстанції : Скраль Т.В.
11 грудня 2019 рокуЛьвів№ 857/11945/19
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Бруновської Н.В.
суддів: Матковської З.М., Улицького В.З.
за участю секретаря судового засідання: Бедрій Х.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 260/68/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправною та скасування постанови, акту та припису -
17.01.2019р. позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування акту інспекційного відвідування (фізичної особи) яка використовує найману працю № ЗК 622/217/АВ від 23.11.2018р., постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.12.2018р. № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267, припису про усунення виявлених порушень № ЗЛ 622/217/АВ/П від 23.11.2018 р.
Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2019р. позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував припис про усунення виявлених порушень № ЗК 622/217/АВ/П від 23.11.2018р.
Крім того, суд визнав протиправною та скасував постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 13.12.2018р. № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267. В решті вимог суд відмовив.
Не погоджуючись із даним рішенням, апелянт Управління Держпраці у Закарпатській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.
Апелянт просить суд, рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.09.2019р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, хоча належним чином повідомленні про дату, час і місце розгляду справи в порядку ст.126 КАС України, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ст.313 КАС України.
ст.229 КАС України передбачено, що фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
23.11.2018р. уповноваженими особами Управління Держпраці у Закарпатській проведено інспекційне відвідування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , який використовує найману працю. (а.с. 15 )
За результатами перевірки складено акт № ЗК622/217/АВ від 23.11.2018р., яким встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 допустив до роботи з прибирання приміщення клубу «Сенатор», де здійснює підприємницьку діяльність, громадянку ОСОБА_2 , без укладення письмового трудового договору.
Приписом про усунення порушень № ЗК622/217/АВ/П від 23.11.2018р. відповідач Управління Держпраці у Закарпатській області зобов'язав фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 усунути порушення, а саме при допущенні працівників до виконання роботи оформляти трудові відносини у відповідності до вимог ч.3 ст.24 КЗпП України у строк до 05.12.2018р. ( а.с. 21)
13.12.2018р. Постановою Управління Держпраці у Закарпатській області № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 за порушення абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України накладено на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 штраф у розмірі 111 690 гривень. (а.с. 23 )
Отже, підставою для прийняття оскаржуваної постанови є висновок Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 2 ч.2, ст.265 КЗпП України допустив до виконання робіт працівника ОСОБА_2 без укладення трудового договору.
ч.2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Із змісту абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України видно, що
посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі:
фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення;
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у ст. 626 ЦК України. Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці.
Колегія суддів зазначає, що основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.
Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.
Враховуючи аналіз наведених норм права, колегія суддів зазначає, що трудовий договір це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт. Предметом трудових договорів є результат праці, який підлягає вимірюванню у конкретних фізичних величинах, а не процес роботи.
ч.2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 не перебувала у трудових відносинах з ФОП ОСОБА_1 , та не укладала з останнім договір цивільно-правового характеру про виконання робіт, а один раз допомогла прибрати приміщення клубу, що підтверджується показами свідка ОСОБА_2 яка надала пояснення в судовому засіданні.
Крім того, з довідки від 15.01.2019 р. № 38 видно, що ОСОБА_2 з 17.05.2017р. має основне місце роботи в ТОВ «Джейбіл Сьоркіт Бкрейн Лімітед» та працює на посаді контролера деталей та приладів служби виробництва. (а.с.33)
Отже, у правовідносинах які виникли між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відсутні трудові відносини.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування припису про усунення порушень № ЗК 622/217/АВ/П від 23.11.2018р. та постанови про накладення штрафу № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267. Оскільки, Управління Держпраці у Закарпатській області як суб'єкт владних повноважень діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України. В діях позивача відсутні ознаки порушення вимог абз 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України. В інший частині рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки колегії суддів.
Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
В ст.242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
ст. 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст.229, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2019 року у справі № 260/68/19 - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Строк оскарження постанови, в якій оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення обчислюється з дня складення постанови у повному обсязі.
Суддя Н.В. Бруновська
Суддя З.М. Матковська
Суддя В.С. Улицький
Постанова складена в повному обсязі 21.12.2019р.