ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
19 грудня 2019 року № 826/5542/17
Окружний адміністративний суд міста Києва в складі колегії: головуючого судді Качура І.А., судді Федорчука А.Б., судді Келеберди В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова»
до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України
про визнання протиправним та скасування рішення,
До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Державне підприємство «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» з адміністративним позовом до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просить суд:
- скасувати Постанову про відкриття виконавчого провадження №53617909 від 21.03.2017 року по примусовому виконанню Постанови ВП №47874955 від 06.11.2015 року винесену Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання Південний машинобудівний завод імені О.М. Макарова» виконавчого збору 3 100 000,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на протиправність винесеної постанови про стягнення виконавчого збору, оскільки, позивач зазначає, що відповідач пропустив встановлений строк на пред'явлення документів на виконання.
Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.05.2017 року відкрито провадження у адміністративній справі №826/5542/17 та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні від 23.02.2018 року, суд керуючись ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства, протокольно ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження.
Відповідач проти позовних вимог заперечив, надав відзив на позовну заяву в якій зазначив про те, що постанова про стягнення виконавчого збору від 06.11.2015 року перебувала на виконанні в рамках виконавчого провадження №47874955, та виконувалась державним виконавцем разом з наказом №904/7655/13 виданий 07.02.2014 року господарським судом Дніпропетровської області, а тому як стверджує позивач строки пред'явлення до виконання постанови не порушені.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
На виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебувало виконавче провадження №47874955 з примусового виконання наказу №904/7655/13 виданого 07.02.2014 року господарським судом Дніпропетровської області про стягнення з Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний Машинобудівний завод ім. Макарова» на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК Дніпрообленерго» виплат.
15.06.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та надано боржнику строк для самостійного виконання рішення суду.
06.11.2015 року державним виконавцем прийнято постанову про стягнення з боржника Державного підприємства «Виробчине об'єднання «Південний Машинобудівний завод ім. Макарова» виконавчого збору у розмірі 3 100 000,00 грн.
16.03.2017 року державним виконавцем прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №47874955 у зв'язку із повним та фактичним виконанням рішення суду.
21.03.2017 державним виконавцем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий збір у виконавчому провадженні в повному обсязі не стягнутий.
Позивач із постановою про стягнення виконавчого збору не погоджується, вважає її такою, що підлягає скасуванню через пропуск строку відповідачем, у зв'язку з чим і звернувся до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд приходить до таких висновків.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (далі - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404-VІІІ відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до ст.27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Відповідно до ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» грошові суми, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.
У Постанові Верховного Суду України від 28 січня 2015 року у справі №924/205/13-г зазначено, що виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.
Разом з тим, суд зазначає, згідно ч. 3 ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Разом з тим, судом встановлено, що у період з 06.11.2015 року по 30.01.2018 року постанова про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 3 100 000,00 грн від 06.11.2015 року не оскаржувалась та є чинною.
При цьому суд вказує, що відповідно до частині 5 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» зазначення у постанові про відкриття виконавчого провадження про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 Закону №1404-VIII, за умови, що примусове виконання рішення передбачає його справляння, є обов'язком державного виконавця.
Також суд звертає увагу на те, що факт виконання боржником судового рішення до винесення державним виконавцем постанови про відкриття провадження з його виконання не впливає на необхідність зазначення у такій постанові про стягнення з боржника виконавчого збору.
Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 30.05.2018 року у справі №808/3791/16 дійшов висновку, що ч.ч.1,2 ст.27 Закону України №1404-VIII установлює загальні правила стягнення виконавчого збору виконавцем. Частина 3 ст.40 Закону України №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору, а тому загальні правила, встановлені ч.ч.1,2 ст.27 цього Закону, застосовуватися не можуть.
До того ж суд касаційної інстанції у вказаній вище справі зауважив, що стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу відповідно до п.1 ч.1 ст.37 Закону України №1404-VIII, у зв'язку з чим настають наслідки, які передбачені ч.3 ст.40 цього Закону - якщо виконавчий збір не стягнуто, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки виконавчий збір у виконавчому провадженні в повному обсязі не стягнутий, а тому відповідачем правомірно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №53617909 від 21.03.2017 року.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову Державного підприємства «Виробниче об'єднання «Південний машинобудівний завод ім. О.М. Макарова» (49047, м. Дніпро, вул. Криворізька, 1, ЄДРПОУ 14308368) до Міністерства юстиції України в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, м. Київ, вул. Городецького, 13, ЄДРПОУ 00015622) про визнання протиправним та скасування рішення - відмовити.
Рішення суду, відповідно до ч. 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.А. Качур
Судді В.І. Келеберда
А.Б. Федорчук