ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
29 березня 2019 року №826/10206/18
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,
До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), до Державної служби України з безпеки на транспорті, (також далі - відповідач), про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу від 22 травня 2018 року №039126, що винесена в.о. заступника начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Копиловою А.С., (далі - оскаржувана постанова).
Ухвалою суду від 11 липня 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/10206/18, (далі - справа), яку вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, оскільки прийнята відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.
Відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду справи, у судові засідання не прибув, письмового відзиву проти позову до суду не подавав.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.
22 квітня 2018 року посадовими особами Чорноморського міжрегіонального управління Укртрансбезпеки складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, за місцем проведення перевірки Херсонська обл., 203 км + 500 м а/д м-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ на підставі направлення на проведення перевірки від 13 квітня 2018 року №006695 та проведено перевірку транспортного засобу марки MAN TGA номерний знак НОМЕР_1 , напівпричіп Kogel номерний знак НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , водій ОСОБА_3 , документ, що посвідчує особу водія - посвідчення водія НОМЕР_3 від 26 листопада 2016 року. Під час перевірки виявлено порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, у т.ч. порушення, відповідальність за які передбачена ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт": абз. 3 надання послуг з перевезення вантажів без оформлення документів, перелік яких визначено ст. 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме, не оформлений протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу; не оформлений поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
На підставі вказаного вище акту перевірки, 22 травня 2018 року в.о. заступника начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Копиловою А.С. прийнято оскаржувану постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039126, якою за допущення порушення Закону України "Про автомобільний транспорт", відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", до ФОП ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1700,00 грн.
Вважаючи оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, а свої права та законні інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Cудом встановлено, що 20 квітня 2018 року між ОСОБА_2 , як позикодавцем, та ОСОБА_4 , як користувачем, укладено Договір позички транспортного засобу, за умовами якого позичкодавець зобов'язується передати, а користувач зобов'язується прийняти в тимчасове безоплатне користування строком на сім місяців транспортний засіб марки МАН 2006 року випуску, модель TGA 18.400 (спеціалізований вантажний сідловий тягач), номерний знак НОМЕР_4 .
Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.
Згідно з ч. 14 ст. 6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року №1567, (далі - Порядок №1567).
Відповідно до п. 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Згідно з п. 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Пунктом 4 Порядку №1567 передбачено, що державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з п. 15 Порядку №1567, під час проведення рейдової перевірки перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
Відповідно до п. 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.
Статтею 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" встановлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
У разі перевезення небезпечних вантажів крім документів, передбачених частиною другою цієї статті, обов'язковими документами також є: для автомобільного перевізника - ліцензія на надання відповідних послуг; для водія - свідоцтво про допущення транспортного засобу до перевезення певних небезпечних вантажів, свідоцтво про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі, письмові інструкції на випадок аварії або надзвичайної ситуації.
У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
При цьому, згідно ст. 1 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, визначальними ознаками такої відповідальності є те, що автомобільним перевізником не оформлені визначені Законом документи під час надання послуг з перевезень пасажирів/вантажів.
Разом з тим, як зазначив позивач, в межах спірних правовідносин ні вона, ні власник транспортного засобу, не надавали послуг з перевезення пасажирів/вантажів, що не заперечувалось відповідачем, а також не надано жодних доказів на підтвердження обґрунтованості прийняття оскаржуваної постанови.
Крім того, відповідно до п. 26 Порядку №1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб'єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб'єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.
При цьому, докази надіслання (вручення) позивачу повідомлення про час і місце розгляду справи про порушення матеріали справи не містять, а тому, відповідач в порушення п. 26 Порядку №1567, не надав змогу позивачу надати пояснення відносно встановленого в акті порушення.
З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що відповідач протиправно застосував до позивача фінансові санкції, передбачені абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, (далі - КАС України), розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
Таким чином, із системного аналізу вище викладених норм та з'ясованих судом обставин вбачається, що позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 704,80 грн.
На підставі вище викладеного, керуючись ст.ст. 72-77, 90, 139, 192, 241-246, 250, 255 КАС України, суд
1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: 03135, м. Київ, пр-т. Перемоги, 14; код ЄДРПОУ 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити повністю.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №039126, прийняту 22 травня 2018 року в.о. заступника начальника Чорноморського міжрегіонального управління Державної служби України з безпеки на транспорті Копиловою А.С.
3. Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір у розмірі 704,80 грн. (сімсот чотири гривні вісімдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.Т. Шрамко