м. Вінниця
20 грудня 2019 р. справа № 120/3116/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика В.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та скасування рішення
27.09.2019 року ОСОБА_1 звернулась в суд з адміністративним позовом до Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської районної державної адміністрації (далі - Управління соціальної та молодіжної політики, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування рішення.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначала, що в період з 01.01.2019 року по 30.06.2019 року отримуючи, як малозабезпечена сім'я, державну соціальну допомогу, 02.07.2019 року до неї найшло повідомлення відповідача про повернення надмірно отриманих коштів та припинення виплати соціальної допомоги.
У відповідь на запит позивача, Управління соціальної та молодіжної політики листом №К-43 від 23.07.2019 року повідомило, що згідно отриманої інформації, позивач в ІІІ-ІV кварталах 2018 року отримала дохід, який не було зазначено нею в декларації при поданні заяви про призначення соціальної допомоги, а тому цей дохід не було включено до сукупного доходу сім'ї.
На переконання позивача такі дії Управління соціальної та молодіжної політики порушують її право гарантоване державою на соціальний захист, оскільки відповідачем не наведено, які саме зловживання допущені нею при наданні документів для призначення допомоги, та які відомості в наданих документах є свідомо неправдивими або із приховуванням відомостей щодо її майнового стану та доходів, при наявності яких позивачці не могла бути призначена соціальна допомога, а відтак, при поданні декларацій про доходи та майновий стан позивачем не вчинено навмисних дій по приховуванню суми доходу, отриманого нею, а також по навмисному поданню відповідачу з цього приводу недостовірних відомостей, в зв'язку з чим, передбачених п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям та ст.7 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» підстав для припинення виплати вказаного виду допомоги не було, внаслідок чого вимога про повернення таких коштів є необґрунтованою.
Зазначені обставини, стали підставою для звернення ОСОБА_1 з цим позовом до суду, в якому просила:
- визнати протиправними дії Управління соціальної та молодіжної політики щодо припинення виплат соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та повідомлення про повернення 3465,49 гривень;
- скасувати рішення Управління соціальної та молодіжної політики щодо припинення виплати соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї та повернення 3465,49 гривень.
Ухвалою суду від 02.10.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
15.10.2019 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 22.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
29.11.2019 до суду надійшли витребовуванні від відповідача матеріали.
Правом подачі відзиву на адміністративний позов відповідач не скористався.
Відповідно до частин 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини.
На підставі протоколу засідання комісії по призначенню допомоги № 604266 від 20.06.2019 року, відповідно до п. 28 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, прийнято рішення про припинення виплати ОСОБА_1 державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.
Крім того, Повідомленням доведено ОСОБА_1 про надмірно виплачену суму 3465,49 грн., яку необхідно повернути в місячний термін з дня одержання повідомлення на рахунки Бершадської РДА.
Непогодження з такими діями та рішенням відповідача, зумовили звернення позивачки в суд з цим позовом.
Визначаючись щодо спірних правовідносин, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Поряд з цим, відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Реалізація конституційних гарантій права громадян на соціальний захист - забезпечення рівня життя не нижчого від прожиткового мінімуму шляхом надання грошової допомоги найменш соціально захищеним сім'ям врегульована Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01 червня 2000 року № 1768-III (далі - Закон № 1768-III).
Редакція Закону 1768-III чинній станом на час виникнення спірних правовідносин.
Так, відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї; малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних причин від неї причин має середньомісячний сукупний дохід нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Згідно із частинами першою-третьою статті 4 Закону № 1768-III заява про надання державної соціальної допомоги подається уповноваженим представником сім'ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради. Виконавчий комітет сільської, селищної ради передає заяву про надання державної соціальної допомоги до місцевої державної адміністрації.
У заяві дається згода сім'ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону.
До заяви про надання державної соціальної допомоги додаються:
документ, що посвідчує особу;
довідка про склад сім'ї. До складу сім'ї включаються чоловік, дружина; рідні, усиновлені та діти цих осіб віком до вісімнадцяти років, а також діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і які не мають власних сімей; неодружені повнолітні діти, які визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II груп або особами з інвалідністю I групи і проживають разом з батьками; непрацездатні батьки чоловіка та дружини, які проживають разом з ними і перебувають на їх утриманні у зв'язку з відсутністю власних доходів; особа, яка проживає разом з одинокою особою з інвалідністю I групи і здійснює догляд за нею; жінка та чоловік, які проживають однією сім'єю, не перебувають у шлюбі, але мають спільних дітей. При цьому до складу сім'ї включаються незалежно від місця проживання (перебування) або реєстрації діти, які навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти до досягнення двадцяти трьох років і не мають власних сімей. До складу сім'ї не включаються особи, які перебувають на повному державному утриманні;
декларація про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї (в декларацію не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до цього Закону; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім'ї аліменти; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених заходів);
довідка про наявність та розмір земельної частки (паю);
довідка встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
У відповідності до частини першої статті 7 Закону № 1768-III державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:
працездатні члени малозабезпеченої сім'ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);
з'ясовано, що малозабезпечена сім'я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім'ї;
у власності чи володінні малозабезпеченої сім'ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім'ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім'ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).
Частина четверта цієї статті визначає, якщо сім'єю навмисно подано недостовірні відомості чи приховано відомості, що вплинули або могли вплинути на встановлення права на державну соціальну допомогу та на визначення її розміру, виплата призначеної державної соціальної допомоги припиняється з місяця, в якому виявлено порушення. На наступний строк державна соціальна допомога може бути призначена не раніше ніж через шість місяців починаючи з першого числа місяця виявлення порушення.
Таким чином, виплата соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям припиняється у разі, коли уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї при зверненні до відповідного державного органу із заявою про надання державної соціальної допомоги навмисно подав недостовірні відомості або приховав відомості при призначенні зазначеної допомоги та виплачені її розміру.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 28 травня 2019 року у справі № 715/2095/16-а.
При цьому, припинення виплати соціальної допомоги, у випадку передбаченому частиною четвертою статті 7 Закону № 1768-III, є обов'язком суб'єкта владних повноважень.
Тобто, якщо б заявник в декларації про доходи та майно осіб, які входять до складу сім'ї вказав недостовірні відомості, що вплинули на визначення розміру соціальної допомоги, то суб'єкт владних повноважень зобов'язаний прийняти рішення про припинення виплати такому заявнику соціальної допомоги.
Відповідно до пункту 25 Порядку призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року (далі - Порядок № 250), виплата раніше призначеної допомоги припиняється, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на соціальну допомогу і визначення її розміру, внаслідок чого були надмірно виплачені кошти, - з місяця, в якому виявлено порушення.
Пунктом 27 Порядку визначено, що контроль за правильністю призначення і виплати соціальної допомоги здійснює орган соціального захисту населення безпосередньо та через соціальних інспекторів.
Органи соціального захисту населення мають право робити запити та у строк до п'яти календарних днів з дня надходження відповідного запиту безоплатно отримувати від ДФС, інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для перевірки достовірності даних, отриманих від осіб, які звертаються за призначенням державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям.
Для підтвердження даних про доходи (відсутність доходів) використовуються відомості ДФС з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном.
Згідно пункту 28 Порядку, якщо сім'єю приховано або навмисно подано недостовірні дані про її доходи та майновий стан, що вплинуло на встановлення права на призначення соціальної допомоги та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, органи соціального захисту населення:
визначають обсяг надміру виплачених коштів та встановлюють строки їх повернення залежно від матеріального стану сім'ї;
повідомляють уповноваженого представника малозабезпеченої сім'ї про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення;
у разі врахування надміру виплачених коштів при виплаті соціальної допомоги у наступні періоди провадять щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті;
у разі неповернення надміру виплачених коштів добровільно в установлені строки вирішують питання про їх стягнення у судовому порядку.
Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідно до Декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальної допомоги, поданої із заявою про призначення соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї, ОСОБА_1 в Розділі ІІ Доходи членів сім'ї, за період з 01.07.2018 року по 31.12.2018 року, зазначила виключно отриману нею пенсію в сумі 10508,4 грн. та 8998,26 грн., джерело доходу - УПФУ.
В той же час, Актом проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлових субсидій та соціальної допомоги, виявлено, що згідно інформації № 7 від 05.06.2019 року наданої Бершадським відділенням Гайсинської ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області Територіальним управлінням державної судової адміністрації Вінницькій області у III кварталі 2018 року ОСОБА_1 нараховано доходи за ознакою доходу 127 «Інші доходи» в розмірі 220,25 грн., а у IV- 400,45грн.
При поданні заяви 09.01.2019 року, для призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї ОСОБА_1 не вказала цей вид доходу в своїй Декларації про доходи, його не було включено до сукупного доходу сім'ї.
Таким чином, не зазначення позивачкою цього виду доходу вплинуло на розмір призначеної та виплаченої допомоги, про що свідчить Повідомлення про надмірно виплачену суму соціальної допомоги 3465,49 грн.
Суд наголошує на тому, що в своєму позові ОСОБА_1 не вказує, з наданням належних та допустимих доказів про відсутність зазначеної суми доходу, отриманого від Територіального управління державної судової адміністрації Вінницькій області у III-IV кварталах 2018 року, а також не обґрунтовує ненавмисність її не включення до Декларації про доходи сім'ї.
Посилання позивачки про те, що зазначена сума доходу не впливає на можливість призначення їй в січні 2019 року соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї судом враховано, про те слід вказати, що підставою припинення виплати соціальної допомоги є саме зазначення недостовірних відомостей, що вплинули на визначення розміру соціальної допомоги, що є окремою та самостійною підставою для припинення її виплати.
З огляду на що, приймаючи рішення про припинення виплати соціальної допомоги Управління соціальної та молодіжної політики діяло правомірно, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, з використанням наданих повноважень, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) Європейський суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини у пункті 32 рішення по справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (Stretch v. the United Kingdom, № 44277/98).
У пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини «Щокін проти України» (№ 23759/03 та № 37943/06) зазначено про те, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», стаття 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції (див. рішення у справі «Шпачек s.r.о.» проти Чеської Республіки» (Spacek, s.r.o. v. The Czech Republic, № 26449/95). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії» (Beyeler v. Italy № 33202/96).
Аналізуючи поняття «якість закону», Європейський суд з прав людини у пункті 111 рішення у справі «Солдатенко проти України» 9№ 2440/07) зробив висновок, що це поняття, вимагаючи від закону відповідності принципові верховенства права, означає, що у випадку, коли національний закон передбачає можливість обмеження прав особи, такий закон має бути достатньо доступним, чітко сформульованим і передбачуваним у своєму застосуванні - для того, щоб виключити будь-який ризик свавілля.
Згідно з уже сталою практикою Європейського суду з прав людини закон має відповідати якісним вимогам, насамперед, вимогам «доступності», «передбачуваності» та «зрозумілості»; громадянин повинен мати змогу отримати адекватну інформацію за обставин застосування правових норм у конкретному випадку; норма не може розглядатися як «закон», якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, щоб громадянин міг регулювати свою поведінку; громадянин повинен мати можливість - у разі необхідності за належної правової допомоги - передбачити, наскільки це розумно за конкретних обставин, наслідки, до яких може призвести певна дія; у внутрішньому праві повинні існувати загороджувальні заходи від довільного втручання влади в здійснення громадянами своїх прав (рішення у справах «Сєрков проти України», заява № 39766/05, пункт 51; «Редакція газети «Правоє дело» та Штекель проти України», заява № 33014/05, пункт 51, 52; «Свято-Михайлівська Парафія проти України», заява № 77703/01, пункт 115; «Толстой-Милославський проти Сполученого Королівства» (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom), № 18139/91, пункт 37; «Санді Таймс» проти Об'єднаного Королівства» (№ 1) («SundayTimes v. The United Kingdom (№ 1) 6538/74 пункти 48-49); «Мелоун протии Об'єднаного Королівства» («Malone v. The United Kingdom»), № 8691/79, пункт 66); «Маргарета і Роджер Андерссон проти Швеції» («Margareta and Roger Andersson v. Sweden»), заява № 12963/87, п. 75; «Круслен проти Франції» (Kruslin v. France), № 11801/85, п. 27; «Ювіг проти Франції» (Huvig v. France), № 42921/09, пункт 26; «Аманн проти Швейцарії» (Amann v. Switzerland), заява № 27798/95, пункт 56).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) заява № 18390/91; пункт 29).
Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та скасування рішення, відмовити повністю.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 );
Відповідач: Управління соціальної та молодіжної політики Бершадської районної державної адміністрації (вул. Миколаєнка, 25, м.Бершадь, Бершадський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 03191845).
Рішення у повному обсязі складене 20.12.2019 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович