20 грудня 2019 року
м. Харків
Справа № 628/2268/19
Провадження № 22-ц/818/5774/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П.,
секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи :
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів на утримання майна, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Куп'янського міськрайонного суду м. Харкова від 30 вересня 2019 року, постановлене суддею Клімовою С.В., -
23.07.2019 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення коштів на утримання майна, в якому просила стягнути з відповідача на її користь витрати по сплаті послуг за спожитий газ по утриманню житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 5325,63 грн.
В обгрунтування позовних вимог було зазначено, що сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, який за рішенням суду було розірвано. З березня 2013 року сторонами було придбано житловий будинок, який розташований за вищевказаною адресою кожному по Ѕ частині. Позивач зареєстрована та проживає у даному житловому будинку, відповідач хоча і є співвласником даного будинку, однак в ньому не проживає. При цьому відповідач не бере жодної участі в утриманні будинку, не сплачує комунальних послуг, необхідних для підтримання будинку у належному стані. Всі витрати на утримання будинку несе позивач. За період з лютого 2018 року по червень 2019 року позивачем здійснено оплату за спожитий газ в будинку на загальну суму 10651,25 грн. Враховуючи, що житлове приміщення знаходиться у спільній частковій власності сторін, відповідач повинен сплатити на утримання нерухомого майна вартість спожитого газу за зазначений період у розмірі 5325,63 грн., що він у добровільному порядку робити відмовляється, у зв'язку з чим позивач і звернулася до суду з відповідним позовом.
Не погоджуючись із заявленими вимогами відповідач подав відзив, в якому зазначив, що він не проживає у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , тому, що позивач у справі створює йому перешкоди у користуванні майном. Вона змінила замки у вхідних дверях, тобто створила йому перешкоди у доступі до належного йому майна. Крім цього, він вважає, що не є споживачем комунальних послуг в розумінні вимог діючого на даний час законодавства, оскільки в будинку з березня 2013 року не мешкає та відповідно комунальні послуги не отримує, у зв'язку з чим відсутні підстави стягувати з нього половину коштів за спожитий газ у зазначений позивачем період. Договорів на своє ім'я на отримання комунальних послуг, зокрема послуг з газопостачання, за вказаною адресою він не укладав.
Рішенням Куп'янського міськрайонного суду м. Харкова від 30 вересня року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти, сплачені за спожитий газ на утримання житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 у розмірі 5325,63 грн., вирішено питання судових витрат. Аргументуючи прийняте рішення, суд першої інстанції зазначив, що відповідач є співвласником житлового приміщення, повинен про нього дбати, зокрема і шляхом сплати комунальних послуг на його утримання. При цьому суд відхилив доводи відповідача щодо відсутності відповідних договорів з ним на постачання відповідної комунальної послуги, та не проживання у приміщенні у час, за який стягнуті кошти, оскільки вказані обставини не звільняють власника від обов'язку щодо утримання належного йому майна.
Не погоджуючись з рішенням суду відповідач в особі свого представника ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення повністю та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, та судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування скарги посилається на те, що суд, ухвалюючи рішення, порушив вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», де чітко зазначено, хто є споживачем комунальних послуг і до категорії споживачів відповідач не відноситься; позивач отримує субсидію на оплату послуг з газопостачання, тобто сплачує не половину вказаних послуг з газопостачання, а меншу частину або взагалі за такі послуги не сплачує, що ставить сторони у нерівні умови з оплати комунальних послуг; договір на надання послуг з газопостачання відповідач не укладав, що вказує на відсутність між ним та постачальником послуги належних договірних умов, за якими він міг би сплатити відповідні послуги.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та не заперечувалося сторонами, що вони з 30.08.2013 року перебували у шлюбі, який було розірвано 02.12.2016 року, коли набуло чинності рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 21.11.2016 року по справі №628/3363/16-ц про розірвання шлюбу (а.с.13). Позивач при розірванні шлюбу залишила собі прізвище, яке набула у шлюбі.
Позивач є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 01.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В., реєстровий №660 (а.с.7-8), що також підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 890829 від 01.03.2013 року (а.с.9-10).
Відповідач є власником Ѕ частини житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 19.03.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Куп'янського міського нотаріального округу Харківської області Литвиновою І.В., реєстровий №930 (а.с.51-52), що також підтверджується витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №1367193 від 19.03.2013 року (а.с.53-54).
За адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрована позивач по справі та неповнолітній син сторін у справі - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією наданої суду домової книги (а.с.11-12).
Відповідач по справі ОСОБА_2 за адресою вказаного домоволодіння фактично не мешкає з березня 2013 року, що підтверджується комісійним актом про фактичне не проживання від 22.07.2019 року (а.с.14)
Позивач по справі понесла витрати по оплаті послуг з газопостачання на користь ТОВ «Харківгаззбут» у період з лютого 2018 року до червня 2019 року включно у розмірі 10651,25 грн., що підтверджується долученими до справи квитанціями по сплату через відповідні відділення банку (а.с.15-19). Розмір нарахувань та відповідних оплат сторонами по справі не оспорюється.
Відповідач не заперечує, що він є співвласником будинку і що він не здійснює витрат по його утриманню з серпня 2016 року (а.с.33).
Вирішуючи виниклий спір, суд зазначає, що обов'язок відповідача щодо утримання належного йому на праві спільної часткової власності майна презюмується, а тому він повинен нести відповідні витрати по утриманню свого майна відповідно до частки у праві власності. Той факт, що відповідач не проживає в цьому будинку і не користується комунальними послугами не звільняє власника від обов'язку утримувати своє майно у відповідності до ст.322 ЦК України.
При цьому за своєю природою комунальні платежі відносяться не тільки до витрат споживання, а й до витрат, необхідних для утримання майна в належному стані. В даній справі це прямо стосується витрат по газопостачанню.
Відсутність укладених з ним договорів на постачання комунальних послуг за адресою спірного будинку не впливає на обсяг його прав. Неможливість потрапити до належного йому будинку, окрім зазначення про це у відповідних процесуальних документах, повинна бути підтверджена належними та допустимими доказами, які ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції відповідачем подані не були. Не надано було і доказів, які дії вчиняв відповідач для того, аби скористатися своїм право на володіння спірним житловим будинком за весь час з моменту розірвання шлюбу між сторонами.
Згідно з ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ч.3 та ч.4 ст.319 ЦК України усім власникам забезпечується рівні умови здійснення своїх прав та власність зобов'язує.
Згідно зі ст.322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
На підставі частин 1 та 2 ст.355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно), таке майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.
Відповідно до ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
На підставі ч.1 ст. 151 Житлового кодексу України, громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов'язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію.
Згідно зі ст.162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.
Окремо суд зазначає, що норми Цивільного та Житлового кодексів України є спеціальними для даної категорії справ, а норми Закону України «Про житлово-комунальні послуги» є похідними від нормативних актів.
Таким чином, підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача Ѕ витрат позивача на оплату послуг з газопостачання у вказаний період.
Доводи та вимоги апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Згідно статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 82, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд -
Апеляційну скаргу представника Слупицького Віталія Сергійовича, який діє в інтересах відповідача ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року - залишити без змін.
Поновити дію рішення Куп'янського міськрайонного суду Харківської області від 30 вересня 2019 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий С.С. Кругова
Судді І.В.Бурлака
Н.П. Пилипчук
повний текст постанови
складено 20 грудня 2019 року