Справа № 22-ц/821/858/19Головуючий по 1 інстанції
Категорія: 310040000 Калієвський І. Д.
Доповідач в апеляційній інстанції
Нерушак Л. В.
17 грудня 2019 року Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: :
Головуючого Нерушак Л.В. ( суддя - доповідач )
Суддів Бородійчука В.Г., Карпенко О.В.
за участю секретаря Винник І.М.
учасники справи:
позивач - Маньківська районна державна адміністрація в особі служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 ;
відповідач - ОСОБА_2 ;
третя особа - Потаська сільська рада;
особа, яка подає апеляційну скаргу - позивач Маньківська районна державна адміністрація в особі служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Маньківської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2019 року, постановлене під головуванням судді Калієвського І.Д. у залі Маньківського районного суду Черкаської області 16.10.2019 року о 15 год. 20 хв., у справі за позовом Маньківської районної державної адміністрації в особі: служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 , третьої особи: Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав, -
14.06.2019 року Маньківська районна державна адміністрація в особі: служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи: Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказує, що 25.01.2019 року до Комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» влаштована мешканка с. Поташ Маньківського району Черкаської області - неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач посилається, що підставою влаштування неповнолітньої дитини до закладу є те, що вона опинилася у складних життєвих обставинах, і не в змозі подолати їх за допомогою власних можливостей.
Мати дитини - ОСОБА_2 написала заяву про те, що вона не заперечує щодо влаштування дитини до Обласного міжрегіонального центру соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умань.
Згідно даних інформації Комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» за результатами роботи з дитиною та досліджень психолога встановлено, що громадянка ОСОБА_2 не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, агресивна, в стані алкогольного сп'яніння дії її не передбачувані по відношенню до неповнолітньої дочки. У сім'ї постійно домінують конфлікти, сварки, образи, лихослів'я по відношенню до дівчинки. Зі слів ОСОБА_3 відомо, що мати її фізично карає, морально принижує та ображає дитину. Ганна почуває себе у родині покинутою, непотрібною, зрадженою в очікуванні постійного тиску та образ. Дівчинка стверджує, що відносини з матір'ю, будуються на приниженні та недовірі, мати не проявляє турботи та любові до дитини і на будь-яку ситуацію, що їй не подобається, реагує криком та приниженням.
При первинному обстеженні дитини у центрі виявлено високий рівень тривожності, страхів, невпевненість і біль, яка супроводжувалась плачем. За час перебуванні ОСОБА_4 у центрі мати відвідала дочку: 08.03.2019 року, 07.04.2019 року, 21.04.2019 року. Кожна зустріч дівчинки з матір'ю закінчувалася грубістю, істерикою, звинуваченнями дочки, та плачем ОСОБА_3 . Матір неодноразово попереджувалась про зміну відношення до дитини, але результату не було.
У позові зазначається, що центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді здійснював оцінку потреб малолітньої дитини в родині ще влітку 2017 року, але з того часу мати до фахівців центру не зверталась, рекомендацій не дотримувалась.
Згідно інформації, наданої директором районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, вбачається, що на обліку з приводу складних стосунків з дочкою сім'я перебувала з липня 2017 року.
Під час роботи з психологом було встановлено, що основними причинами виникнення конфліктів у сім'ї, було небажання матері та вітчима знаходити компроміси з дочкою, прислухатись до її думки та враховувати її інтереси. На той час було відмовлено матері у наданні дозволу на влаштуванні ОСОБА_3 в державний заклад, проте більше за послугами до фахівців РЦСССДМ ОСОБА_2 , не зверталась.
Проживаючи в родині, ОСОБА_5 здебільшого мала обов'язки не притаманні її віку: доглядала за малолітнім братиком, заготовляла корм для худоби, робила масаж пристарілій сусідці за плату, та інше. Потреби та інтереси дитини матір'ю ігнорувались. Мобільний телефон, що був власністю дівчинки, вітчим здав у заставу в торгівельному закладі, не був повернутий дитині.
16.04.2019 року неповнолітня ОСОБА_5 написала заяву про те, що вона не хоче повертатися у сім'ю матері, тому що мати не цікавиться її життям, та не може знайти з нею спільної мови, не намагається повернути її додому.
22.04.2019 року свою позицію дівчинка висловила усно начальнику Служби у справах дітей Маньківської райдержадміністрації та голові Маньківської райдержадміністрації у присутності директора КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради», а 31.05.2019 року підтвердила ще й голові Маньківської районної державної адміністрації, що не бажає повертатися в сім'ю матері.
Рішенням комісії з питань захисту прав дітей районної державної адміністрації від 24.04.2019 року ОСОБА_2 було попереджено про необхідність змінення відношення щодо ставлення до виховання дитини та виконання батьківських обов'язків, рекомендовано звернутись до фахівців соціальної служби РЦСССДМ та безпосередньо до фахівців КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» для подолання факторів складних життєвих обставин, налагодження стосунків з донькою, та було вказано, що у разі ігнорування дочки, невиконання батьківських обов'язків нею, як матір'ю, її буде позбавлено батьківських прав. Проте, ОСОБА_2 всі рекомендації, зауваження та пропозиції проігнорувала, і в подальшому з дочкою не спілкувалася взагалі.
29.05.2019 року ОСОБА_2 свідомо не з'явилась на засідання комісії райдержадміністрації з питань захисту прав дітей, ніяких дій щодо спілкування з дитиною не вчиняла, самоусунулась від виконання батьківських обов'язків, вказує позивач.
Висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Поташ Маньківського району Черкаської області, відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , Маньківська районна державна адміністрація надала 07.06.2019 року за № 420/01-38, що і змусило представника позивача звернутись з відповідним позовом до суду.
Позивач просив суд позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вирішити питання про стягнення аліментів з ОСОБА_2 у розмірі 1/ 4 частини з всіх видів доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на особистий рахунок дитини, зобов'язати законного представника дитини у місячний строк з дня набрання рішення законної сили відкрити особистий рахунок у відділенні Державного ощадного банку України на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2019 року в задоволенні позову Маньківської районної державної адміністрації в особі: служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 та третьої особи: Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Маньківська районна державна адміністрація оскаржила рішення суду в апеляційному порядку, подавши апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказує, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням додержання норм матеріального та процесуального права, є однобоким, не захищає права неповнолітньої особи, що призвело до винесення передчасного невірного рішення. В апеляційній скарзі зазначається, що суд не звернув уваги на інформацію, що за час перебування ОСОБА_3 у центрі, мати відвідала доньку лише тричі, та кожна зустріч дівчини з матір'ю закінчувалася грубістю, істерикою, звинуваченнями доньки та плачем ОСОБА_3 . Суд також не взяв до уваги інформацію про те, що згідно інформації, наданої директором районного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, на обліку з приводу складних стосунків з донькою сім'я перебувала з липня 2017 року, і що на той час було відмовлено матері у наданні дозволу на влаштування ОСОБА_3 в державний заклад, на чому мати тривалий час наполягала. Написана матір'ю згода на влаштування дитини до центру - це є типовий документ-заява, яка є підставою для направлення дитини до центру, та обов'язковим документом при отриманні направлення в обласній службі у справах дітей для влаштування дитини до центру реабілітації. Також скаржник в апеляційній скарзі наголошує на тому, що рішенням комісії з питань захисту прав дітей районної державної адміністрації від 24.04.2019 року гр. ОСОБА_2 було попереджено про необхідність змінення відношення щодо ставлення до виховання дитини та виконання батьківських обов'язків та було рекомендовано звернутися до фахівців соціальної служби РЦСССДМ та безпосередньо до фахівців КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» для подолання факторів складних життєвих обставин, налагодження стосунків з донькою. Відповідач ОСОБА_2 даним рішенням було попереджена, що у разі ігнорування доньки, невиконання батьківських обов'язків її буде позбавлено батьківських прав. Проте, відповідач ОСОБА_2 всі рекомендації, зауваження та пропозиції проігнорувала і в подальшому з донькою не спілкувалася взагалі, що було зазначено у висновку органу опіки та піклування, але суд не дав належної оцінки даним доказам.
В апеляційній скарзі скаржник просить скасувати рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16.10.2019 року по цивільній справі № 701/760/19 за позовом Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області в особі Служби у справах дітей Маньківської районної державної адміністрації Черкаської області в інтересах неповнолітньої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до ОСОБА_2 та третьої особи: Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області, та прийняти нове рішення, яким позбавити батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 жительку с. Поташ Маньківського району, відносно неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вирішити питання про стягнення аліментів з гр. ОСОБА_2 в розмірі 1/ 4 частини всіх видів її доходів щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на особистий рахунок дитини. Зобов'язати законного представника дитини у місячний строк з дня набрання законної сили рішення суду відкрити особистий рахунок неповнолітньої доньки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 у відділенні Державного ощадного банку України.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, відповідача та її представника, які з'явилися в судове засідання, що проводилось в режимі відеоконференції, вивчивши та обговоривши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Статтею 263 ЦПК України передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам, оскільки ґрунтується на повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в сукупності.
Вирішуючи спір та постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про позбавлення батьківських прав, стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав, передбачених ст. 164 СК України для задоволення позовних вимог, в тому числі недоведеності, що відповідач свідомо ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав до застосування такого крайнього заходу впливу, як позбавлення батьківських прав, враховуючи вимоги судової практики Європейського суду з прав людини. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач прагне належним чином виконувати свої обов'язки, повноцінно приймати участь у вихованні доньки ОСОБА_3 , розлучати дитину та матір, у зв'язку з чим недоцільно позбавляти батьківських прав відповідача ОСОБА_2 .
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, узгоджуються з вимогами чинного законодавства, є обґрунтованими судом.
Отже, апеляційний суду вважає, що судом першої інстанції встановлено дійсні обставини справи, дано належну оцінку зібраним доказам, правильно застосовано норми матеріального права, не допущено порушень норм процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, ухвалено у справі законне і обґрунтоване рішення, підстав для скасування якого, колегія суддів апеляційного суду не вбачає, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов'язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Однією з основних засад судочинства, визначених п.8 ч.3 ст. 129 Конституції України є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом згідно даних свідоцтва про народження від 14 березня 2012 року, серія НОМЕР_1 матір'ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 .
25.01.2019 року до Комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» влаштована мешканка с. Поташ Маньківського району, Черкаської області - неповнолітня ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Підставою влаштування неповнолітньої дитини до закладу є те, що ОСОБА_5 опинилася у складних життєвих обставинах, і не в змозі подолати їх за допомогою власних можливостей.
Із матеріалів справи вбачається, що мати дитини - ОСОБА_2 , написала заяву, що вона не заперечує щодо влаштування дитини до Обласного міжрегіонального центру соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умань.
Рішенням комісії з питань захисту прав дітей районної державної адміністрації № 7 від 24.04.2019 року ОСОБА_2 було попереджено про необхідність змінення відношення щодо ставлення до виховання дитини та виконання батьківських обов'язків, рекомендовано звернутись до фахівців соціальної служби РЦСССДМ та безпосередньо до фахівців КЗ «Обласний міжрегіональний центр соціально - психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» для подолання факторів складних життєвих обставин, налагодження стосунків з донькою, та було вказано, що у разі ігнорування дочки, невиконання батьківських обов'язків, нею, як матір'ю, її буде позбавлено батьківських прав (а.с.17).
Маньківською районною державною адміністрацією Черкаської області надано висновок від 07.06.2019 року за № 420/01-38 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки с. Поташ Маньківського району Черкаської області, відносно неповнолітньої дочки - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5-6).
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 СК України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини.
Згідно зі статтею 9 Конвенції ООН про права дитини держава має забезпечити, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли за рішенням суду буде встановлено, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.
Відповідно до частини першою статті 18, частини першою статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 СК України мати може бути позбавлена судом батьківських прав, якщо вона ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені умови, як кожну окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, тобто свідомого нехтування ними своїми обов'язками .
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'сування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Цей захід впливу є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України), тому він підлягає застосуванню лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.
Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Хант проти України» вказав, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінці. Факт оскарження відповідачем рішення суду першої інстанції про позбавлення батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини.
Небажання дитини спілкуватися з одним із батьків, що призводить до зменшення чи повного припинення їх побачень, саме по собі не свідчить про ухилення матір'ю( батьком) від виконання батьківських обов'язків, так як ці обставини зумовлені не її (його) волею.
Колегія суддів, вважає за важливе звернути увагу, що при вирішенні судом питання позбавлення батьківських прав, визначальним є ставлення матері (батька) до дитини, бажання спілкуватися і приймати участь у її вихованні.
У даній справі судом першої інстанції встановлено обставини, що свідчить про бажання матері ОСОБА_2 спілкуватися з дочкою ОСОБА_3 та виконувати свої батьківські обов'язки по відношенню до дочки. Та обставина, що на час розгляду справи, матеріальним забезпеченням дитини, її вихованням і розвитком займається «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради», не свідчить про те, що мати дитини не бажає приймати участь у її утриманні і вихованні, тобто свідомо умисно нехтує батьківськими обов'язками.
Батьківські права засновані на спорідненості батьків з дитиною, тому виникнення між дитиною і матір'ю конфлікту чи погіршення їх особистих стосунків, що може мати тимчасовий характер, не є підставою для позбавлення цих прав.
Покладаючи в основу підтвердження позовних вимог, позивач, як на одну із підстав посилається, на пояснення неповнолітньої дитини, які зводяться до її небажання спілкуватися з матір'ю, але це не дає підстав позбавляти матір її батьківських прав.
Стаття 171 СК України встановлено, що дитина має право бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
Отже, при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю , крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагодійним.
Докази, на підставі яких би суд встановив, що мати дитини особливо неблагонадійна і спілкування з нею суперечить інтересам неповнолітньої дитини в матеріалах справи відсутні, та позивачем у відповідності до вимог ст.ст.76 - 80 ЦПК України дана обставина не доведена.
Стаття 19 СК України встановлює, що суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції, який прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про позбавлення батьківських прав, не погодившись із висновком органу опіки та піклування від 07.06.2019 року щодо доцільності позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки даний висновок не є належно обґрунтованим, та таким, що суперечить інтересам дитини.
Згідно даного висновку вбачається посилання на інформацію Комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» за результатами роботи з дитиною та досліджень психолога, згідно якого, як зазначає представник позивача в позові, громадянка ОСОБА_2 не працює, веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, агресивна, в стані алкогольного сп'яніння дії не передбачувані по відношенню до дочки.
Однак, вищезазначені посилання позивача, не знайшли підтвердження у судовому засіданні, оскільки при розгляді справи як в суді першої інстанції, так і в апеляційному суді не надано відповідних доказів щодо зловживання відповідача алкоголем, вона не перебуває на відповідному обліку, оскільки такі дані відсутні, а характеристика з місця проживання не містить негативних даних про відповідача. Отже, докази щодо підтвердження щодо посилань у висновку Комунального закладу «Обласний міжрегіональний центр соціально-психологічної реабілітації дітей у м. Умані Черкаської обласної ради» у матеріалах справи відсутні.
Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
При цьому, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 6 ст. 81, ч.1 ст. 89 ЦПК України доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Оскільки вимога позивача про стягнення аліментів є похідною від вимоги про позбавлення батьківських прав, то враховуючи, що у задоволенні вимоги про позбавлення батьківських прав відмовлено, відсутні підстави для задоволення вимоги про стягнення аліментів з відповідача на утримання неповнолітньої дитини.
Таким чином, суд першої інстанцій при вирішенні справи правильно застосував до спірних правовідносин положення статей 164, 166, 171 СК України , та дійшов до правомірного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з чим рішення суд є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому вимоги апеляційної скарги щодо скасування рішення суду не підлягають задоволенню.
Посилання скаржника у апеляційній скарзі на те, що рішення суду не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи нічим не підтверджено, не доведено, що саме порушив суд, та не наведено підстав, визначених ст. 376 ЦПК України, які б слугували підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення у справі про задоволення позовних вимог позивача про позбавлення батьківських прав.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, яким з'ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені, їм дана належна оцінка, а доводи скаржника зводяться до неправильного тлумачення норм матеріального права та до переоцінки доказів, оскільки позивачем не доведено ухилення матері від виконання батьківських обов'язків згідно вимог закону.
За встановлених обставин, наданих сторонами доказів, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому відсутні підстави для його скасування.
З вищевикладеного не вбачається, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм матеріального чи процесуального права, залишено не розглянутими обставини, що мають значення для справи, а тому відсутні підстави для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції.
З огляду на вище викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачається, оскільки доводи апеляційної скарги не є суттєвими, носять суб'єктивний характер, не відповідають обставинам справи, і правильності висновків суду не спростовують, тому рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Маньківської районної державної адміністрації в особі служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - залишити без задоволення.
Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 16 жовтня 2019 року у справі за позовом Маньківської районної державної адміністрації в особі: служби у справах дітей Маньківської РДА в Черкаській області в інтересах неповнолітньої: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2 та третьої особи: Потаської сільської ради Маньківського району Черкаської області про позбавлення батьківських прав - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту постанови, в порядку та за умов, визначених цивільно - процесуальним законодавством.
Повний текст постанови складений 19 грудня 2019 року.
Головуючий Л.В. Нерушак
Судді В.Г. Бородійчук
О.В. Карпенко