19 грудня 2019 року
м. Харків
справа № 641/1690/19
провадження №22-ц/818/5062/19
Харківський апеляційний суду складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого: Коваленко І.П.,
суддів: Овсяннікової А.І., Сащенко І.С.,
учасники справи:
позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідач: ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою Акціонерного Товариства комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2019 року в складі судді Мельникової І.Д.,-
У лютому 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Позов мотивований тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 08.02.2011 року ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 10300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків на користування кредитом у розмірі 30.00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідач свої зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим за період з 08.02.2011р. по 31.12.2017р. у відповідача виникла заборгованість у сумі 122256,79 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 7855,07 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 114401,72 грн.
Заочним рішенням Московського районного суду м. Харкова від 02 серпня 2019 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7855,07 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» судові витрати в розмірі 1921,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
Не погодившись із вищевказаним рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення в частині відмовлених позовних вимог щодо стягнення відсотків скасувати та задовольнити вимоги банку в цій частині, в іншій частині - залишити рішення без змін.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача відсотків по кредиту, допустивши грубе порушення норм цивільного права, оскільки кредитний договір є двостороннім та оплатним, де платою за користування кредиту є сплата відсотків, а основними вимогами банку за кредитним договором до боржника є повернення кредитних коштів та отримання відсотків за їх користування, що є істотною умовою при наданні кредитних коштів.
Зазначає, що суд не прийняв до уваги погоджену сторонами та підписану відповідачем 08.02.2011 року Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яким сторонами погоджено умови кредитування, а саме передбачену договором сплату відсотків у розмірі 2,5% на місяць. За таких умов вважає, що суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту
Вважає, що оскільки у даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійним, як і не оспорювалося відповідачем укладення чи не укладення кредитного договору, що свідчить про його згоду з усіма умовами цього договору, суд безпідставно посилався на правову позицію Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 як на обґрунтування відмови у задоволенні позові.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що витяг з Умов та правил надання банківських послуг, який міститься в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети.
Проте, погодитись в повному обсязі з таким висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.
Судом встановлено що 08 лютого 2011 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом підписання анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
Згідно з наданим банком розрахунком, внаслідок порушення зобов'язань за кредитним договором ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 122256,79 грн., яка складається з наступного: 7855,07 грн. - заборгованість за кредитом; 114401,72 грн. - по процентам за користування кредитом.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення з ОСОБА_1 суми заборгованості за тілом кредиту.
Проте, погодитись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам за користування кредитом колегія суддів не може виходячи з наступного.
Банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав у борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками.
Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» надано довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 08 лютого 2011 року, яка містить підпис ОСОБА_1 , що підтверджує його ознайомлення з фінансовими умовами надання платіжної картки, отже сторони обумовили у письмовому вигляді сплату процентів за користування кредитними коштами та пеню.
Вказана довідка містить такі істотні умови договору кредиту, як: базову проценту ставку, в місяць (нараховується на залишок непростроченої заборгованості, виходячи з розрахунку 360 днів у році) в розмірі 2,5%; розмір щомісячних платежів (що включають, в тому числі, плату за використання кредитних коштів у звітному періоді) - 7% від заборгованості; строк внесення щомісячних платежів - до 25 числа місяця, наступного за звітним; пеню за несвоєчасне погашення заборгованості - пеня (1) (базова процентна ставка за договором / 30 - нараховується за кожен день прострочки), пеня (2) - 1% від заборгованості, але не менше 30 грн в місяць - нараховується один раз в місяць за наявності прострочення за кредитом чи за процентами 5 та більше днів при виникненні прострочення на суму від 50,00 грн. та більше; штраф у разі порушення строку платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених договором більше ніж на 30 днів 500,00 грн. + 5 % від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів та комісії; процентна ставка (в місяць) на суму несанкціонованого перевищення ліміту кредитування - 3,75 %.
Згідно розрахунку заборгованості, останній платіж відповідачем здійснено 31 травня 2016 року.
ОСОБА_1 вимоги про визнання кредитного договору від 08.02.2011 року в цілому або його частин недійсними, а також про зміну або розірвання договору з передбачених законом підстав не заявляв.
Згідно наданих позивач додаткових поясненнях до апеляційної скарги вбачається, що стягненню з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягає заборгованість за відсотками за кредитним договором від 08.02.2011 року у розмірі 12374,41 грн..
Враховуючи, що з порядком нарахування відсотків за користування кредитом відповідач був ознайомлений, про що свідчить його підпис у довідці про умови кредитування з використанням платіжної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», отже даний розмір заборгованості за відсотками підлягає стягненню з відповідача.
Вказаний висновок щодо застосування норм викладено у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 178/866/15-ц (провадження № 14-131св19).
За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками з ухваленням в цій частині нового про задоволення даних позовних вимог.
Згідно положень ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Матеріали справи свідчать про те, що позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» задоволені на 16.54% (з 122256,79 грн. до 12374,41 грн.). При подачі позовної заяви позивачем було сплачено 1921 грн. судового збору, при подачі апеляційної скарги - 2 881,50 грн. З урахуванням зміни рішення суду першої інстанції в частині розміру стягнутої суми заборгованості з відповідача, зміні також підлягає і розмір стягнутого судового збору. З ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позову у розмірі 317,73 грн. (16,54% від 1921 грн.). Оскільки частковому задоволенню підлягає і апеляційна скарга, з відповідача на користь позивача також слід стягнути судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 476,60 грн. (16,54% від 2 881,50 грн.).
Таким чином з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 794,33 грн. (317,73 грн. + 476,60 грн.).
Керуючись ст.ст. 374 ч.1п.1, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
Заочне рішення Московського районного суду від 02 серпня 2019 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом та в частині стягнення судового збору- скасувати.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 12374,41 грн.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір у розмірі 794,33 грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 19 грудня 2019 року.
Головуючий - І.П. Коваленко
Судді - А.І. Овсяннікова
І.С. Сащенко