19 грудня 2019 року м. Харків
Справа № 615/1256/19
Провадження № 22-ц/818/5851/19
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого Кругової С.С.,
суддів Бурлака І.В.., Пилипчук Н.П.
за участю секретаря Кучер Ю.Ю.,
Учасники справи:
Скаржник: ОСОБА_1 ,
Особа, дії якої оскаржуються: заступник начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області Абрамов Роман Михайлович,
Боржник: ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові
апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області, на ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року (суддя першої інстанції Товстолужський О.В.),
у цивільній справі за скаргою ОСОБА_1 на постанову заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області Абрамова Романа Михайловича про закінчення виконавчого провадження,-
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, у якій просила поновити пропущений процесуальний строк, встановлений законом на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження від 30 серпня 2017 року, а також визнати дії заступника начальника ВДВС щодо закінчення виконавчого провадження неправомірними і незаконними та скасувати постанову заступника начальника відділу ДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області Абрамова Р.В. про закінчення виконавчого провадження №52139922 від 30 серпня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа №615/113/13-ц виданого 08.02.2013 року Валківським районним судом Харківської області.
Скарга мотивована тим, що рішенням суду було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей, розмір яких згодом було змінено рішенням від 20 грудня 2013 року в справі №615/1677/13-ц, а також звільнено відповідача від сплати аліментів на утримання дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . В ході розгляду справи №615/1201/16-ц за позовом ОСОБА_2 про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_2 18 листопада 2016 року сторонами було укладено мирову угоду, визнаною судом, згідно якої аліменти на утримання дітей не повинні сплачуватись з 14 вересня 2016 року, проте у ній не йшлося про відмову від вже утворившоїся станом на 14.09.2016 заборгованості у розмірі 18314,16 грн..
Вказує, що боржник ОСОБА_2 визнавав вказану заборгованість, оскільки протягом 2017 року переказував грошові кошти на її погашення в загальній сумі 1900 грн., тобто розмір заборгованості зменшився до 16414,16 грн. Вважає неправомірним закриття виконавчого провадження, відкритого у справі №615/113/13-ц, на підставі мирової угоди, укладеної в іншій справі.
Також посилається на те, що 25.06.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах, рішенням суду позов задоволено частково, а саме стягнуто з відповідача неустойка (пеня) за прострочення сплати аліментів за період з 17.01.2013 по 14.09.2016 в розмірі 5570 грн. при цьому, судом у рішенні зазначено, що сторонами невірно тлумачиться зміст мирової угоди, оскільки вона містить пряму вказівку на те, що аліменти сторонами не сплачуються один одному починаючи з 14.09.2016 … не підлягає повторному стягненню заборгованість по аліментах, оскільки з приводу їх розміру існує рішення суду.
Зазначає, що зверталася до ДВС з проханням поновити стягнення по аліментам, але відповіді не отримала. У зв'язку з утриманням малих дітей скаржник не мала часу на відвідування органу ДВС, при тому, що оскаржувану постанову від 30 серпня 2017 року не отримувала.
У відзиві на скаргу представник органу ДВС посилається на те, що скаржнику відомо було про винесену постанову з відповіді від 5 вересня 2017 року, проте вона не скористалася своїм правом на її оскарження. Крім того, зі скарги вбачається, що про закінчення виконавчого провадження ОСОБА_1 дізналася також у березні-квітні 2018 року і з цього часу минуло майже 1,5 року, тобто скаржником пропущено строк на оскарження постанови. Також вказує, що рішенням суду ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні вимог щодо зобов'язання заступника начальника ВДВС Абрамова Р.М. поновити виконавче провадження.
У відзиві на скаргу боржник ОСОБА_2 також зазначає про відсутність підстав для поновлення строку звернення зі скаргою. Також вказує, що ОСОБА_1 вже зверталася із тотожною за змістом скаргою, яка була предметом розгляду у справі №615/697/19 та з приводу якої було постановлене судове рішення.
Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року поновлено ОСОБА_1 пропущений процесуальний строк, встановлений законом на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження №52139922 від 30 серпня 2017 року, скаргу ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження №52139922 від 30 серпня 2017 року з примусового виконання виконавчого листа №615/113/13-ц виданого 08 лютого 2013 року Валківським районним судом Харківської області. Стягнуто із Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області на користь держави судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп..
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при вирішення питання про можливість поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом на оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, суд звертає увагу на сукупність вчинених ОСОБА_1 дій, щодо виконання судового рішення в частині стягнення заборгованості по аліментах, а саме: звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості, подання скарг на дії державного виконавця. Оскільки вочевидь, визначений законом десятиденний строк на оскарження постанови про завершення виконавчого провадження заявником був пропущений, внаслідок вчинення ОСОБА_1 активних дій спрямованих на стягнення заборгованості по аліментах, при тому, що рішення в цій частині не виконане. Також, суд зазначав, що державним виконавцем закінчено виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №615/113/13-ц, а заборгованість зі сплати аліментів залишилась на стягнутою та не виплаченою стягувачу, суд вважає, що така постанова має бути скасована, а виконавче провадження поновленим.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції Міжрайонний ВДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області 4 листопада 2019 року звернувся з апеляційною скаргою, у якій просить ухвалу суду скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми процесуального права, неповно з'ясовані та недоведені обставини, що мають значення для справи.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на пропуск скаржником строку оскарження постанови з підстав, викладених у відзиві на скаргу.
Зазначає, що ОСОБА_1 в ході розгляду справи №615/697/18 було відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо зобов'язання заступника начальника ВДВС поновити виконавче провадження, тому на підставі ч.2 ст.256 ЦПК України повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. Посилаючись на ст.39 Закону України «Про судовий збір» вказує, що подальше проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню при наявності мирової угоди між сторонами є неправомірним та незаконним, тому постанова заступника начальника ВДВС про закінчення виконавчого провадження винесена з дотриманням чинного законодавства.
До апеляційного суду скаржником ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу в порядку ст.360 ЦПК України, у якому вона просить залишити рішення суду без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскільки вона є необґрунтованою, а обставини, викладені у ній недоведеними.
Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25.01.2013 року (справа №615/113/13-ц) задоволено позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей та вирішено стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання дітей: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_5 в розмірі 1/2 частини заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення найстаршою дитиною повноліття.
На підставі зазначеного рішення суду Валківським районним судом Харківської області 12.02.2013 року видано виконавчий лист №615/113/13-ц.
Заочним рішенням Валківського районного суду Харківської області від 02 грудня 2013 року (справа №615/1677/13-ц) задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про зміну розміру аліментів та вирішено змінити розмір аліментів, які утримуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 за рішенням Валківського районного суду Харківської області від 25 січня 2013 року, у розмірі 1/2 частини заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення найстаршою дитинною повноліття, шляхом зменшення розміру аліментів стягуваних за рішенням суду з позивача ОСОБА_2 на користь відповідача ОСОБА_4 на утримання дитини проживаючої з нею, ОСОБА_5 , до визначеного розміру аліментів у твердій грошовій сумі - 300 грн. щомісячно.
З матеріалів справи №615/953/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення за прострочення сплати аліментів встановлено, що до Валківського районного суду Харківської області звернувся ОСОБА_2 з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За результатами розгляду вищезазначеного позову ухвалою суду від 8 листопада 2016 року було затверджено мирову угоду, згідно якої аліменти на утримання їх малолітніх дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з батьком, ОСОБА_2 та на доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає разом з матір'ю ОСОБА_1 , - сторонам даної угоди не сплачувати, починаючи з 14.09.2016 року, у зв'язку з тим, що кожен з батьків самостійно утримує дитину, яка проживає разом з ним.
Постановою заступника начальника відділу ДВС по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області Абрамовим Р.М. від 30.08.2017 року закінчено виконавче провадження №52139922 з приводу примусового виконання виконавчого листа №615/113/13-ц щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліментів в розмірі 1/2 частини, оскільки 08.11.2016 року ухвалою Валківського районного суду визнано мирову угоду між боржником та стягувачем про припинення стягнення аліментів з 14.09.2016 року.
25 червня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по аліментах та стягнення за прострочення сплати аліментів.
Рішенням Валківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2018 року (у справі №615/953/18) позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання неповнолітньої доньки, ОСОБА_5 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 17.01.2013 року по 14.09.2016 року у розмірі 5570 грн. 12 коп.
ОСОБА_1 звертаючись 08.05.2019 року до суду із скаргою на бездіяльність заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області Абрамова Романа Михайловича та зобов'язання вчинити певні дії, просила визнати бездіяльність останнього, яка полягає у відмові стягнення заборгованості по аліментах у справі №615/113/13-ц та зобов'язати відкрити (поновити) виконавче провадження по виконавчому листу №615/113/13-ц, виданого 08.02.2013 року Валківським районним судом Харківскої області.
Ухвалою суду від 12.06.2019 року, залишеною без змін судом апеляційної інстанції, в задоволенні скарги відмовлено, оскільки державним виконавцем закінчено виконавче провадження з приводу виконання виконавчого листа №615/113/13-ц, яким стягувались аліменти з боржника саме в розмірі 1/2 частини його доходів. Вищевказана постанова учасниками не оскаржувалась, а тому не проведення виконавчих дій по виконавчому провадженню не може вважатись допущенням бездіяльності з боку державного виконавця.
В ухвалі зазначено, що закінчення виконавчого провадження в частині стягнення періодичних платежів, як аліментів, не може впливати на можливість виконання судового рішення про стягнення аліментів на користь стягувача в частині заборгованості.
Як вбачається з листа заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах ГТУЮ у Харківській області №3859/14.11-20 від 31.05.2018 року, ОСОБА_1 надана відповідь про те, що 30.08.2017 року виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №615/113/13 виданого Валківським районним судом Харківської області 08.02.2013 року про стягнення з ОСОБА_2 на її користь аліментів було завершено на підставі п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення.
Сторонами не заперечується, що до укладення мирової угоди від 8 листопада 2016 року у боржника існувала заборгованість по аліментам, присуджених до стягнення рішенням суду, у розмірі 18314,16 грн., яка була зменшена за рахунок сплати боржником грошових коштів, до 16414,16 грн.
Отже, з рішення Валківського районного суду Харківської області від 22 листопада 2018 року також вбачається, що мирова угода, затверджена між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 08 листопада 2016 року, містить пряму вказівку на те, що аліменти сторонами не сплачуються один одному починаючи з 14 вересня 2016 року.
Проте, як вірно вказав суд першої інстанції, зазначеною мировою угодою не урегульовано питання щодо наявності заборгованості ОСОБА_2 по виплаті аліментів на підставі рішень Валківського районного суду Харківської області від 25 січня 2013 року та 20 грудня 2013 року.
Щодо посилання Міжрайонного ВДВС про наявність підстав для закриття провадження на підставі ч.2 ст.256 ЦПК України, оскільки у справі №615/697/19 були розглянуті тотожні вимоги, слід зазначити, що у зазначеній справі розглядалось питання щодо визнання неправомірною і незаконною бездіяльність заступника начальника ВДВС та зобов'язання його відкрити (поновити) виконавче провадження по виконавчому листу №615/113/13-ц, тоді як у даній справі розглядається питання щодо скасування постанови від 30 серпня 2017 року про закінчення виконавчого провадження та правомірності її постановлення.
Крім того, суд першої та апеляційної інстанції під час розгляду справи №615/697/19 дійшли висновку, що закінчення стягнення періодичних платежів по аліментах на підставі мирової угоди не може впливати на можливість виконання судових рішень в частині стягнення заборгованості по аліментах. Оскільки постанова заступника начальника Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області - Абрамова Р.М. про закінчення виконавчого провадження № 52139922 від 30 серпня 2017 року не скасована, її законність не була предметом судового розгляду по цій справі, то виконавча служба була позбавлена можливості відновити його за заявою ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті аліментів.
Тому, доводи апеляційної скарги щодо тотожності предмету спору в даній справі та цивільній справі №615/697/19 спростовуються матеріалами справи.
Судова колегія в повному обсязі погоджується з висновком суду першої інстанції щодо підстав поновлення скаржнику строку на оскарження постанови ВДВС.
Доводи апеляційної скарги про безпідставність поновлення пропущеного строку для звернення зі скаргою не спростовують висновків суду, щодо обов"язковості виконання рішення суду.
Так, дійсно, укладення мирової угоди є підставою для припинення стягнення аліментів на майбутнє, як про те домовились сторони, але це не є підставою для припинення виконавчих дій щодо стягнення заборгованості по аліментах за минулий час. Судова колегія вважає, що виконавчі дії мають бути продовженні і вжиті відповідні заходи по стягненню заборгованості по аліментах.
Частиною першою статті 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389,390, 391 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Валківському та Коломацькому районах Головного територіального управління юстиції у Харківській області - залишити без задоволення.
Ухвалу Валківського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2019 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий С.С. Кругова
Судді І.В.Бурлака
Н.П. Пилипчук
повний текст постанови
складено 20 грудня 2019 року