Провадження № 22-ц/803/9228/19 Справа № 202/2419/18 Суддя у 1-й інстанції - Марченко Н. Ю. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В.
17 грудня 2019 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Свистунової О.В.
суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А.
за участю секретаря - Гулієва М.І.о.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року
по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" про стягнення боргу за договором поставки, -
У травні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідротех Інжинірінг» звернулося до Індустріального районного суду міста Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач здійснював підприємницьку діяльність та був зареєстрований у період з 08.07.2016 року по 23.04.2018 року як фізична особа-підприємець.
23.01.2017 року між ТОВ «Гідротех Інжинірінг» та ФОП ОСОБА_1 був укладений договір поставки №13-694П, відповідно до п. 1.1 якого позивач поставив товар - шнековий згущувач на загальну суму 900 000, 00 грн. Відповідно до видаткової накладної № 255 від 25.10.2017 року товар був прийнятий відповідачем повністю без зауважень. Однак відповідач повністю за поставлений товар не розрахувався, сума заборгованості становить 175 860 грн.
За цих підстав ТОВ «Гідротех Інжинірінг» просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь суму боргу в розмірі 175 860, 00 грн. та всі судові витрати.
У серпні 2018 року відповідач ОСОБА_1 звернувся з зустрічним позовом до ТОВ «Гідротех Інжинірінг» про стягнення суми боргу в розмірі 724 140 грн., мотивуючи свій позов тим, що на виконання договору поставки № 13-694П від 23.01.2017 року, укладеного між ТОВ "Гідротех Інжинірінг" та ФОП ОСОБА_1 , ним було перераховано ТОВ "Гідротех Інжинірінг" передоплату в розмірі 724 140 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 43 від 27.02.2018 року, № 39 від 14.02.2018 року, № 34 від 01.02.2018 року, № 38 від 09.02.2018 року, № 20 від 28.11.2017 року. Проте, ТОВ "Гідротех Інжинірінг" в порушення умов договору не поставило товар у строк, визначений в додатку № 1 до договору поставки "Специфікація № 1 ", а саме в тримісячний строк з дати отримання платежу.
Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" суму боргу за договором поставки № 13-694П від 23 січня 2017 року в розмірі 175 860 (сто сімдесят п'ять тисяч вісімсот шістдесят) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" судові витрати: витрати по сплаті судового збору в розмірі 2637 грн. 10 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 17000 грн., витрати на підготовку експертного висновку в розмірі 5500 грн., а всього 25 137 (двадцять п'ять тисяч сто тридцять сім) грн. 10 коп.
У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" про стягнення боргу за договором поставки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та закрити провадження, оскільки, даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та висновки суду не відповідають встановленим обставинам.
У відзиві ТОВ "Гідротех Інжинірінг" просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з положенням частини 2 статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Статтею 264 ЦПК України передбачено, що при прийнятті рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи є інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Судом встановлено, що 23 січня 2017 року між ТОВ "Гідротех Інжинірінг" (постачальник), з однієї сторони, та ФОП ОСОБА_1 , з іншої сторони, був укладений договір поставки № 13-694П, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити шнековий згущувач покупцю, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах, визначених договором.
Згідно зі Специфікацією № 1, яка є додатком № 1 до Договору № 13-694П від 23 січня 2017 року, вартість товару становить 900 000 грн., у т. ч. ПДВ - 150 000 грн. Термін поставки три місяці з дати отримання платежу.
Правовідносини за договором поставки регулюються положеннями статті 712 ЦК України, відповідно до якої за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з частиною 1 статті 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами. Якщо покупець відмовився прийняти та оплатити товар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору купівлі-продажу.
Відповідно до частини 1, 2 статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
В силу статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору поставки покупцем ФОП ОСОБА_1 на рахунок постачальника ТОВ "Гідротех Інжинірінг" були перераховані грошові кошти в загальній сумі 724 140 грн., що підтверджується платіжними дорученнями від 28.11.2017 року на суму 236 000 грн., від 01.02.2018 року на суму 72 950 грн., від 09.02.2018 року на суму 175 190 грн., від 14.02.2018 року на суму 210 000 грн., від 27.02.2018 року на суму 30 000 грн. Отже, заборгованість за договором поставки складає 175 860 грн.
На підтвердження отримання відповідачем ОСОБА_1 товару - шнекового згущувача позивач надав суду видаткову накладну № 225 від 25 жовтня 2017 року за підписом відповідача.
Задовольняючи первісний позов суд першої інстанції виходив із його обгрутованості, та відмовляюючи у задоволенні зустрічного позову - із його недоволеності.
Проте, колегія не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.
Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне між собою.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства є суб'єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.
За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.
У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Можна зробити висновок, що загальні суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком справ, розгляд яких прямо визначений за правилами іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа), по-третє, пряма вказівка закону про вирішення спору в порядку певного судочинства.
При цьому суди повинні враховувати принцип правової визначеності і не допускати наявності проваджень, а отже, і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того ж предмета, але судами різних юрисдикцій.
Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно із частиною першою статті 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці (пункт 1 частини першої статті 20 ГПК України).
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 23.04.2018р. відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним ОСОБА_1 припинив свою діяльність в якості підприємця.
З аналізу вказаних норм прав убачається, що фізичні особи, які на час звернення з позовом не є підприємцями, можуть звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів. Припинення підприємницької діяльності позивача до звернення з позовом до суду не є перешкодою для розгляду справи в порядку господарського судочинства.
Ураховуючи, що позов ТОВ "Гідротех Інжинірінг" до ОСОБА_1 стосується спору, що виник при виконанні правочину у господарській діяльності, тому, суд першої інстанції не врахував те, що розгляд цієї справи повинен відбуватися за правилами господарського, а не цивільного судочинства.
Така правова позиція підтримана Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.06.2019 року по справі №760/13915/18.
Спірні правовідносини у цій справі виникли саме щодо виконання договору поставки, укладеного між суб'єктами господарської діяльності. Тобто, стороною правочину виступала фізична особа - підприємець і припинення надалі підприємницької діяльності не змінює правовий статус особи у зобов'язанні.
У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов'язання (господарські зобов'язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов'язаннями, пов'язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (див. пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18).
Оскільки, спірні правовідносини виникли щодо виконання фізичною особою-підприємцем умов господарського договору, зобов'язання за яким у відповідача з втратою статусу фізичної особи-підприємця не припинилися, суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про належність спору до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 вересня 2019 року у справі № 640/16902/18 ).
Враховуючи вищезазначене, колегія дійшла висновку, що сторони не позбавлені права звернутися із зазначеними вище позовними вимогами за правилами господарського судочинства.
Згідно із частиною 1 статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки цей спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 259,268,374,377,381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 22 серпня 2019 року - скасувати.
Провадження по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором поставки та зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідротех Інжинірінг" про стягнення боргу за договором поставки - закрити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.
Головуючий О.В. Свистунова
Судді: Т.П. Красвітна
І.А. Єлізаренко