Справа № 743/1683/19
Провадження № 2/743/423/19
03 грудня 2019 року Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючої - судді Павленко О.В.,
при секретарі Воєдило О.В.,
з участю: представника позивача - Кавурка М.С., відповідачки ОСОБА_1 ,
у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ріпки під час розгляду цивільної справи за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
АТ КБ "ПРИВАТБАНК" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за кредитним договором в сумі 21883 грн. 17 коп.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 12.04.2010 ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 7800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг», відповідачка була зобов'язана до 25 числа місяця, наступного з дати виникнення заборгованості, надавати грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Всупереч умовам договору ОСОБА_1 своєчасно не здійснювала платежів для погашення заборгованості за кредитом, тобто зобов'язання належним чином не виконала, а тому позивач просить стягнути з неї зазначену вище суму боргу.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити. Додатково зазначив, що згідно Умов та Правил надання банківських правил відповідачці було збільшено кредитний ліміт з 7800 грн., однак коли це відбулося і у якому розмірі представник позивача не зміг пояснити та не надав доказів, що підтверджують ці обставини. Також представник позивача не зміг пояснити яким чином була нарахована відповідачці заборгованість за простроченим тілом кредита та чим підтверджується таке нарахування, зазначивши лише про існування певної формули, за якою проводиться розрахунок заборгованості.
Відповідачка у судовому засідання позовні вимоги визнала частково лише в частині стягнення з неї заборгованості за тілом кредита у розмірі 7800 грн.
Вислухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
Згідно положень ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, що 12.04.2010 ОСОБА_1 підписала анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, відповідно до якої виявила бажання оформити на своє ім'я платіжну карту "Універсальна". Кредитний ліміт у заяві не зазначений.
У заяві зазначено, що відповідачка згодна з тим, що ця заява разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12.04.2010, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , вбачається, що заборгованість останньої станом на 27.08.2019 становить 21883 грн. 17 коп. та складається з:
- заборгованість по тілу кредиту - 10763 грн. 59 коп.;
-заборгованість за простроченим тілом кредита - 2361 грн. 19 коп.;
- нарахована пеня за прострочене зобов'язання - 7040 грн. 14 коп.;
- заборгованість за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. - 200 грн.;
- заборгованість по штрафам - 1518 грн. 25 коп.
Частиною 2 статті 530 ЦК України, передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.
Частинами 1, 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
З матеріалів справи та пояснень представника позивача, суд не може встановити яку саме суму кредитних коштів було надано ОСОБА_1 , адже ні з анкети-заяви б/н від 12.04.2010, ні з розрахунку заборгованості, ні з виписки по карткових рахунках ОСОБА_1 , наданої суду представником позивача за період з 12.04.2010 по 27.08.2019, ні з позовної заяви не вбачається, який ОСОБА_1 було встановлено кредитний ліміт та коли його розмір було збільшено, а також на яку суму його було збільшено.
Відтак суду не зрозуміло яким чином при встановленому кредитному ліміті у сумі 7800 грн., заборгованість відповідачки за тілом кредита складає 10763 грн. 59 коп.
Поряд з цим, відповідачкою не оспорюється факт отримання нею від позивача грошових коштів у сумі 7800 грн., якими вона користувалася та які вона у добровільному порядку не повернула позивачу в повному обсязі.
Враховуючи наведене, а також визнання відповідачкою факту отримання від позивача кредитних коштів саме у сумі 7800 грн., суд доходить висновку про задоволення позовних вимог частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за тілом кредита у сумі 7800 грн.
Також суд дійшов висновку про те, що не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредита у сумі 2361 грн. 19 коп., оскільки представником позивача не доведено, а матеріалами справи не підтверджується з чого саме складається і яким чином нараховується заборгованість за простроченим тілом кредита і чим вона відрізняється від заборгованості за тілом кредита.
Крім того, у заяві позичальника від 12.04.2010 процентна ставка не зазначена, відсутня умова про відповідальність боржника у вигляді неустойки (пені, комісії, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
До позовної заяви додано роздруківку витягу з Умов та правил надання банківських послуг, а також витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна". Однак матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяги відповідачка розуміла, ознайомилася і погодилася з ним, укладаючи кредитний договір.
Відсутні також і докази того, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (пені, штрафів), комісії та саме у зазначеному в цих документах розмірах і способу нарахування, оскільки ці докази повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
У зв'язку з викладеним, Умови та правила надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", на які посилається позивач, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору, а тому нарахування процентів, пені, комісії та штрафів у даному випадку є безпідставним.
За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначене вище узгоджується з висновками, викладеними Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 за результатами розгляду справи № 342/180/17-ц , які відповідно до ст. 263 ЦПК України враховуються судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Крім того, суд враховує, що договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг.
Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 ЗУ «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.
Конституційний Суд України у рішенні від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.
Аналізуючи Умови та правила надання банківських послуг АТ КБ «Приватбанк» на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 (справа № 342/180/17-ц) зробила правовий висновок, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Беручи до уваги зміст кредитного договору у даній справі, а також обсяг і зміст наданих банком Умов і правил, суд вважає, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за пенею у сумі 7040 грн. 14 коп., заборгованості за нарахованою пенею за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. у сумі 200 грн., а також заборгованості по штрафам у сумі 1518 грн. 25 коп. не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам в сумі 684 грн. 72 коп.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, -
Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) заборгованість за кредитним договором №б/н від 12.04.2010, в розмірі 7800 (сім тисяч вісімсот) грн.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (місцезнаходження: вул. Грушевського, 1Д, м.Київ, р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 14360570, МФО 305299) судовий збір в розмірі 684 (шістсот вісімдесят чотири) грн. 72 коп.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Ріпкинський районний суд Чернігівської області до Чернігівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення суду складений 06 грудня 2019 року.
Суддя О.В. Павленко