Справа № 127/18431/15-ц
Провадження № 22-ц/801/2593/2019
Категорія: 59
Головуючий у суді 1-ї інстанції Луценко Л. В.
Доповідач:Оніщук В. В.
19 грудня 2019 рокуСправа № 127/18431/15-цм. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого: Оніщука В.В (суддя-доповідач),
суддів: Копаничук С.Г., Медвецького С.К.,
з участю секретаря судового засідання Богацької О.М.,
учасники справи:
заявник: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго»,
боржники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2 апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року за заявою Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, постановлену у складі судді Луценко Л.В., в залі суду,
У жовтні 2019 року Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» звернулося в суд із заявою про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документу (судового наказу) до виконання.
Заява обґрунтовано тим, що 17 серпня 2015 року Вінницьким міським судом Вінницької області видано судовий наказ у справі №127/18431/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання у сумі 14152,03 грн., з них: 9784,80 грн. борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 3923,25 грн. інфляційні; 443,98 грн. 3% річних; та судовий збір у розмірі 121,80 грн.
Зазначений судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області набрав законної сили 24 вересня 2015 року.
Згідно Закону України «Про виконавче провадження» на момент видачі судового наказу строк пред'явлення до виконання виконавчого документу становив 1 рік, тому стягувач мав можливість в строк до 24 вересня 2016 року на отримання та звернення судового наказу до виконання.
Однак, на адресу стягувача не надходило судового наказу по вищевказаній цивільній справі, тому заявник звернувся до суду з заявою про видачу на руки судового наказу 02 жовтня 2019 року, а отримав судовий наказ лише 21 жовтня 2019 року. У зв'язку з наведеним, заявник просив визнати поважними причини пропуску строку та поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року у задоволенні заяви відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувачем не доведено поважність причин пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу, а тому у задоволенні заяви про поновлення строку слід відмовити.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду, Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» подало апеляційну скаргу, вказуючи, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального прав.
В апеляційній скарзі скаржник зазначає, що суд першої інстанції помилково дійшов висновку про відсутність підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки стягувач не отримував судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року, а ознайомився із ним лише 21 жовтня 2019 року, тому стягувач був позбавлений можливості подати судовий наказ до виконання.
У апеляційній скарзі Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» просить ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви та поновити строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судове засідання представник Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причин неявки не повідомили, а тому згідно вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Ухвала суду першої інстанції вищевказаним вимогам закону відповідає.
Судом першої інстанції встановлено, що Вінницьким міським судом Вінницької області 17 серпня 2015 року видано судовий наказ у справі № 127/18431/15-ц про солідарне стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги централізованого теплопостачання у сумі 14 152,03 грн, з них: 9 784,80 грн. борг за спожиті послуги з централізованого теплопостачання; 3 923,25 грн. інфляційні; 443,98 грн. 3% річних та судовий збір у розмірі 121,80 грн.
Зазначений судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області набрав законної сили 24 вересня 2015 року.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», стягувач, який пропустив строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутись із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.
За змістом ст. 371 ЦПК України (в редакції станом на момент постановлення ухвали) стягувачам, які пропустили строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Так, причина пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: це обставина або кілька обставин, які безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об'єктивної можливості подати виконавчій документ до виконання у встановлені строки.
Відповідно до п. 29.34 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 173 від 17 грудня 2013 року, виконавчі листи реєструються в журналі обліку виконавчих документів, виданих судом. У разі особистої явки стягувача виконавчий лист видається йому під підпис, в іншому випадку виконавчий лист разом із супровідним листом надсилається стягувачу рекомендованим поштовим відправленням. Повернутий без вручення стягувачу виконавчий лист разом із конвертом приєднується до справи. У разі повторного звернення стягувача до суду йому видається виконавчий лист.
Зі змісту заяви про поновлення строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання та доводів апеляційної скарги вбачається, що поважними причинами пропуску такого строку заявник вважає, те що КП Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» не було надіслано судовий наказ Вінницького міського суду Вінницької області від 17 серпня 2015 року засобами поштового зв'язку, а ознайомився стягувач із судовим наказом лише 21 жовтня 2019 року, таким чином судовий наказ виданий після закінчення строку на пред'явлення його до виконання, що позбавило стягувача надати судовий наказ до виконання.
Матеріали справи не містять доказів отримання судового наказу стягувачем - Комунальним підприємством Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», а також в матеріалах справі відсутні дані про належне виконання судом першої інстанції вимог п. 29.34 Інструкції з діловодства щодо надіслання виконавчих листів стягувачу рекомендованим поштовим відправленням.
Однак, обов'язок щодо своєчасного пред'явлення виконавчого листа до виконання покладається на стягувача.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України; та практику Суду як джерело права.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Нешев проти Болгарії» від 28 жовтня 2004 року, «Перетяка та Шереметьев проти України» від 21 грудня 2010 року).
Разом з тим стаття 6 не може тлумачитися як надання сторонам справи автоматичного права на отримання певної форми надіслання судових документів, наприклад, рекомендованим листом.
На зацікавлену сторону покладається обов'язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись з подіями процесу (рішення ЄСПЛ «Богонос проти Росії» від 05 лютого 2004 року).
За таких умов, питання в цій справі стосується не лише того, якою мірою суд забезпечив своєчасне надіслання заявнику своїх рішень, а того, в якій мірі він перешкоджав її розумним зусиллям отримати судовий наказ.
Як видно із матеріалів справи Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» подало заяву про видачу судового наказу 05 серпня 2015 року і з того часу понад чотири роки, а саме до 02.10.2019 року не цікавилось результатом розгляду цієї заяви та жодних дій спрямованих на ознайомлення з подіями процесу по даній справі не вчиняло.
В свою чергу підставою для поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, є наявність поважних причин такого пропуску, встановлення яких віднесено на розсуд суду, який у кожному конкретному випадку має в залежності від конкретних обставин встановити їх наявність та об'єктивну вагу для сторін та для справи. Причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, це обставина, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, виникла протягом строку, який пропущений та підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
У разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлений. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом, та у разі визнання причин пропуску поважними може поновити його.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, суд, відповідно до ст. 433 ЦПК України, при вирішенні питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання документа, виданого на підставі судового рішення, повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку.
Положення Закону України "Про виконавче провадження", що обмежують строк на пред'явлення виконавчих документів до примусового виконання, є законодавчим втіленням принципу правової визначеності та встановлюють строк, протягом якого боржник може очікувати примусового виконання рішення, ухваленого не на його користь.
Протягом цього строку позивач (стягувач), який бажає примусово виконати рішення суду, повинен вжити всіх залежних від нього заходів для отримання виконавчого документу та пред'явлення його до примусового виконання.
Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності дотримання принципу правової (юридичної) визначеності, які є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права (зокрема, рішення у справах "Єлоєв проти України", "Новік проти України").
У широкому розумінні принцип правової визначеності являє собою сукупність вимог до організації та функціонування правової системи з метою забезпечення перш за все стабільного правового становища індивіда шляхом вдосконалення процесів правотворчості та правозастосування.
Обґрунтовуючи заяву про поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заявник посилався на несвоєчасне отримання судового наказу.
Однак, не можна визнати поважними вказані заявником причини пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, які б перешкоджали заявнику у межах строку, визначеного Закону України "Про виконавче провадження", отримати та пред'явити виконавчий лист до виконання. Пред'явлення виконавчого листа до виконання взагалі не відбулось, тобто протягом більше чотирьох років, заявник не вчиняв реальні дії щодо пред'явлення виконавчого документу до виконання. Інших доказів, які б свідчили про об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для вчинення процесуальних дій, заявником не подано.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що заявником не доведено поважності причин пропуску строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання, а відтак відсутні правові підстави для поновлення строку для пред'явлення вказаного виконавчого документа до примусового виконання.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
При вирішенні цієї справи, суд правильно визначив характер правовідносин між сторонами, правильно застосував закон, що їх регулює, повно і всебічно досліджено матеріали справи та надано належну правову оцінку доводам сторін і зібраним у справі доказам.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то понесені судові витрати покладаються на учасника справи, який звернувся з апеляційною скаргою.
Керуючись ст.ст. 376, 379, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, Апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» залишити без задоволення, а ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 11 листопада 2019 рок залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук
Судді: /підпис/ С.Г. Копаничук
/підпис/ С.К. Медвецький
Згідно із оригіналом:
Головуючий: В.В. Оніщук