Справа № 418/219/16-ц
2/418/194/19
Іменем України
16 грудня 2019 року Міловський районний суд Луганської області
у складі:головуючого-судді Чехова С.І.
за участю секретаря Кірічевої К.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Мілове цивільну справу за позовом представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Сафіра Федіра Олеговича до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
До суду звернувся представник позивача Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Сафір Ф.О. з позовною заявою у якій просить стягнути на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 12 грудня 2013 року у сумі 73915.16 гривень а також судовий збір сплачений при подачі позовної заяви до суду у сумі 1378 гривень.
Свої вимоги мотивує тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся з заявою від 12 грудня 2013 року про отримання кредитних послуг. Згідно заяви йому було встановлено кредитний ліміт на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27.6 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» затверджених наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року та «Тарифами Банку» які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та позивачем договір про надання банківських послуг, що підтверджуються підписом у заяві. Відносини між банком та клієнтом , які регулюються Договором про надання банківських послуг можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через веб сайт банку.
Відповідач ОСОБА_1 не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором і свої зобов'язання перед ним не виконав.
В порушення умов кредитного договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання не виконав, у зв'язку з чим станом на 28 лютого 2016 року має заборгованість в розмірі 73915 грн. 16 коп., яка складається з наступного: 25209 грн. 04 коп. - заборгованість за кредитом; а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 3495 грн. 96 коп. - штраф (процентна складова).
Представник позивача від Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до судового засідання не з'явився, надавши на адресу суду заяву про розгляд справи в його відсутність. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з'явився передавши повноваження своєму представнику адвокату Ракицької І.М. позовні вимоги не визнає.
Представник відповідача адвокат Ракицька І.М. до судового засідання не з'явилась однак повідомила про можливість розгляду справи за її відсутністю. У своєму відзиву з запереченнями повідомила про те, що позовні вимоги позивача не визнає просить у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, оскільки між відповідачем та позивачем не укладався договір кредитування, яким повинні бути врегульовані строки повернення кредиту,проценти за користування кредитом та інші суттєві умови. Враховуючи зазначене вони з відповідачем вважають безпідставним вимогу позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором, якого не існує. Вони вважають з відповідачем , що за заочним рішенням Міловського районного суду Луганської області від 24 червня 2016 року по справі № 418/219/16-ц було проведене стягнення на користь позивача грошових коштів. Через скасування зазначеного заочного рішення вказані гроші позивач повинен повернути відповідачу. У відповідності до статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцями, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банк та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції. Тому нарахування штрафу 500 гривень та 3495 гривень 96 копійок процентної складової суперечить згаданому Закону. Крім того слід врахувати те, що відповідач відноситься до осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії. У відповідності до п.18 ч.1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» відповідач звільнений від сплати податків зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавств.
03 жовтня 2019 року ухвалою Міловського районного суду Луганської області заяву представника відповідача Ракицької І.М. про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Міловського районного суду Луганської області від 24 червня 2016 року по справі №418/219/16-ц було задоволено, був поновлений строк про перегляд заочного рішення та скасовано заочне рішення Міловського районного суду Луганської області від 24 червня 2016 року по справі №418/219/16-ц .
Дослідивши письмові матеріали справи у повному обсязі, суд приходить до думки про часткове задоволення заявлених позовних вимог, оскільки:
Керуючись прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, який зазначав, що хоча п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (рішення у справі «Руїз Торіха проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.94 р., Серія A, N 303-A, параграф 29).
Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
До суду з даним позовом позивач звернувся 22 березня 2016 року, тобто в межах строку позовної давності, загальний строк якої дорівнює три роки.
При цьому дата внесення відповідачем останнього платежу в рахунок погашення заборгованості, виходячи з положень чинного законодавства України, має значення для вирішення питання щодо переривання перебігу позовної давності, а не для вирішення питання щодо моменту його спливу, оскільки сплив позовної давності пов'язується із визначенням строку виконання зобов'язання.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо в зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк.
Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК.
Статтею 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу, які регулюють відносини позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає з суті кредитного договору.
Частиною першою статі 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Статтею 549 ЦК України передбачено обов'язок боржника сплатити кредитору неустойку (штраф, пеню) в разі порушення ним зобов'язання. Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Згідно ч. 2 вказаної статті боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог банку про стягнення заборгованості за тілом кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи, 12 грудня 2013 року відповідачем власноручно було підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 9).
З тексту даної анкети-заяви вбачається, що відповідач висловив свою згоду на те, що дана анкета-заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним і банком договір про надання банківських послуг. Також в анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення та згодний з його умовами. Крім того, в анкеті-заяві зазначено, що відповідач ознайомлений та погоджується з Умовами та правилами надання послуги накопичення «Копилка». Також в анкеті-заяві відповідачем було зазначено, що він зобов'язується виконувати вимоги Умов та правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПАТ КБ «Приватбанк».Вимоги позивача за користування кредитними коштами та отримання 27.6 % процентів на рік з відповідача ОСОБА_1 також є законними оскільки вони були оговорені у самому кредитному договорі з чим погодився відповідач який підписав цей договір та отримав Умови та Правил надання банківських послуг.
З таких підстав відносно укладеного кредитного договору, між позивачем та відповідачем у суду будь яких сумніві не має. Договір відповідає інтересам позивача так і відповідача та засвідчений їхніми підписами.
Такий висновок суду заснований на засадах ст.634 ЦК України про те, що передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Крім того відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України звідки слід, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За ч.1 ст.1047 ЦК України «Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа - незалежно від суми.»
За ч.1 ст.1048 ЦК України «Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів їх розмір визначається на рівні облікової ставки національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.»
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Однак відповідно до ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» слід, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року № 1275 смт. Мілове Міловського району Луганської області входить до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.
Як слід з довідки начальника управління соціального захисту населення Міловської районної державної адміністрації Кошути В.Ю. слід, що відповідач ОСОБА_1 знаходиться на обліку в управління як внутрішньо переміщена особа. (а.с.32 )
Таким чином відповідач знаходиться у населеному пункті на території якої здійснюється антитерористична операція і до нього можливо застосувати Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»
З розрахунку заборгованості за договором № б/н від 12 грудня 2013 року заборгованість ОСОБА_1 станом на 28 лютого 2016 року складає 73915 грн. 16 коп. яка складається з наступного: заборгованості за кредитом 25209 грн. 04 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом 44710 грн. 16 коп., штрафи (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентної складової) - 3495 грн. 96 коп. (а.с.6-8)
За Умовами та правилами надання банківських послуг п.2.1.1.2.3 п.2.1.2.4. слід, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку і клієнт дає право банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт. Саме підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг-позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п.2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг. Кредитор у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з поверненням кредиту ( у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплачує винагороду банку. Яка становить за п.2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж 30 днів. Позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500гривень+ 5% від суми позову.(а.с.12-21)
Враховуючи те, що на час розгляду справи відсутній Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, то суд вважає, що пеня та/або штраф за період з 14 квітня 2014 року, яка була нарахована на суму заборгованості за кредитним договором, стягненню не підлягає.З таких підстав штрафи (фіксованої частини) - 500 грн., штрафу (процентної складової) - 3495 грн. 96 коп. не підлягають стягненню і в цій частині необхідно відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог. В цій частині позовних вимог стягненню підлягає сума заборгованості за кредитом у розмірі 25209,04 грн. та заборгованість за відсотками за користування кредитом у розмірі 44710,16 грн., що разом складає 69919,20 грн.
Вимоги представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Ракицької І.М. про те, що відповідача потрібно звільнити від сплати податків зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно податкового та митного законодавства оскільки він є особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи задоволенню не підлягає з таких підстав як слід з п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - громадяни, віднесені до 1 та 2 категорій постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи;». Відповідач ОСОБА_1 по справі ні є позивачем, а є відповідачем. Сторона позивача при подачі позовної заяви відповідно Закону України «Про судовий збір» сплатила судовий збір і просить повернути понесені витрати пов'язані з подачею до суду позовної заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України слід, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судові витрати по пов'язані з понесенням витрат із розміщенням оголошення в газеті «Урядовий кур'єр» у розмірі 210 гривень відповідачем повернуті, позивачу і в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Позивачем понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1378,00 грн. Враховуючи те, що задоволено 94,59 % позовних вимог (69919,20 грн. від 73915,15 складає 94,59 %), то суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача суму понесених судових витрат при подачі позовної заяви в розмірі 1303,45 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст.ст. 207, 526, 530, 551, 625, 629, 634, 1047, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88,141, 213 -215, 224 -226 ЦПК України.
Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 69919(шістдесят дев'ять тисяч дев'ятсот дев'ятнадцять ) гривень 20 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» понесені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1303 (одна тисяча триста три) гривні 45 коп.
У задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Луганського апеляційного суду, який розташований у місті Сєвєродонецьк Луганської області шляхом її направлення через Міловський районний суд,. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: С.І. Чехов