Справа № 161/7604/19
Провадження № 2/161/2253/19
18 грудня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі : головуючого- судді Кирилюк В.Ф.
при секретарі Самолюк І.М.
з участю: представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Житлово-комунального підприємства №3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території, -
Позивач ЖКП № 7 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території.
Свій позов обґрунтовує тим, що відповідачі проживають за адресою АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з утримання будинку та прибудинкової території, які надає позивач.Однак, свого обов'язку по оплаті отриманих послуг відповідачі належним чином не виконували, тому у них виникла заборгованість по оплаті отриманих послуг.
На підставі наведеного та із врахуванням заяви про зменшення позовних вимог позивач просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкових територій - 62,44 грн., 3% річних - 101,42 грн., інфляційні втрати - 434,24 грн.та 1921 грн. сплаченого судового збору.
Представник позивача Мартинюк О.М . в судовому засіданні зменшені позовні вимоги підтримав. Просив суд позов задовольнити із вказаних підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав із підстав зазначених у відзиві на позовну заяву. Просив суд в задоволенні позову відмовити за безпідставністю.
Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Заслухавши пояснення учасників судового розгляду, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
З матеріалів справи судом встановлено, що ЖКП №3 утримувало та проводило обслуговування житлового будинку АДРЕСА_2 до червня 2016 року. У зв'язку їх створенням ОСББ житловий будинок АДРЕСА_2 був переданий для утримання ОСББ «СВІТЛО 1»
Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є співвласниками квартири АДРЕСА_1 , зареєстровані за вказаною адресою. Дана обставина підтверджується довідкою місцевого обчислювального центру (а.с.10).
У своїй діяльності Підприємство керується Конституцією та законами України, нормативно-правовими актами Президента України і Кабінету Міністрів України, рішеннями Луцької міської ради та її виконавчого комітету, розпорядженнями Луцького міського голови, іншими нормативно-правовими актами та Статутом.
Відповідно до ч. 3 ст. 31 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).
Згідно з вимогами ст.ст. 64, 68, 160, 162 Житлового кодексу України та п.п. 17 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, власники (квартиронаймачі) зобов'язані вносити квартирну плату та плату за обслуговування і ремонт будинків щомісяця у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі зобов'язані своєчасно проводити оплату наданих послуг, а у разі несвоєчасного здійснення платежів сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.
Як вбачається з поданого позивачем уточненого розрахунку заборгованості у відповідачів існує заборгованість перед позивачем за надані послуги по утриманню будинку та прибудинкової території в розмірі 598,10 грн., з яких: заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території - 62,44 грн., 3% річних - 101,42 грн., інфляційні втрати - 434,24 грн..
Структура та вартість зазначеної послуги визначена рішенням виконавчого комітету Луцької міської ради № 346-1 від 31.05.2010 року, яким також, відповідно до Порядку формування тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року № 529, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування», встановлено тариф на утримання будинку АДРЕСА_2 .
Пунктом 1 ч.1 ст.20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п.5 ч.3 ст.20 цього Закону обов'язок споживача сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 30.10.2013 року (справа № 6-59цс13).
Судом встановлено, що позивачем надавались послуги з утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджено актами виконаних робіт (а.с. 58-102).
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо жиле приміщення належить особі на праві власності, то учасником правовідносин з приводу надання житлово-комунальних послуг щодо такого приміщення є саме ця особа.
Обов'язок споживача своєчасно оплачувати надані йому житлово-комунальні послуги та витрати на утримання будинку і прибудинкової території випливає і з положень статей 151, 162 Житлового кодексу Української РСР та Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572.
У відповідності до п. 5, ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Також, згідно з п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 № 572 ( із змінами внесеними постановою від 24 січня 2006 р. N 45) власник та наймач (орендар) квартири зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів ненадання або неналежного надання позивачем послуг відповідачем не надано та дана обставина не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні.
Водночас, відповідачі зобов'язання по оплаті послуг з утримання будинку і прибудинкової території виконували неналежним чином.
З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість відповідачів за послуги з утримання будинку та прибудинкової території складає в загальній сумі 62,44 грн. станом на 01.06.2016 року.
За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.
Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов'язання, зокрема, зобов'язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов'язань.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Зобов'язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов'язанням.
Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов'язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов'язанням.
З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов'язанням, у якому, серед інших прав і обов'язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов'язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.
Отже, виходячи з юридичної природи спірних правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого у національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Таким чином, за відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов'язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг боржник несе відповідальність, передбачену частиною другою статті 625 ЦК України.
Враховуючи зазначене, суд приходить до висновку про підставність заявленої позивачем до стягнення з відповідача суми заборгованості, 3 % річних та інфляційних збитків.
Відповідно до принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, викладених у статтях 12, 13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Отже, оскільки спір вирішуються судом в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог ЖКП №3 щодо стягнення інфляційних збитків та трьох відсотків річних, виходячи саме з наданих ними розрахунків.
Згідно розрахунку позивача, заборгованість відповідачів з індексу інфляції становить 434,24 копійки , а три відсотки річних за цей період 101,42 гривень.
Суд погоджується з розрахунками позивача, оскільки інших розрахунків на їх спростування відповідачами не надано.
Посилання відповідача на те, що позивачем не надавалися належним чином житлово-комунальні послуги, оплату за які з нього просить стягнути обслуговуюча організація, не підтверджені належними доказами, відповідні акти ним не надано.
Відповідно до змісту положень ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За змістом ст.ст. 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно вимог ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.
Відповідачем ОСОБА_2 подано суду заяву про застосування позовної давності до вирішення даного спору.
Судом встановлено, що відповідачем ОСОБА_3 в березні 2019 року частково оплачено заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території в сумі 1500 грн., що свідчить про визнання боргу. Отже, позивач звернувся до суду 07.05.2019 року в межах строку позовної давності.
Крім того, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як слідує з матеріалів справи, за подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1921,00 гривень, що підтверджується платіжним дорученням (а.с.1).
Оскільки суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову в сумі 598,10 гривень, отже з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що становить 538,59 грн. (538,59/2133,26)*1921).
На підставі викладеного, відповідно до ст.ст. 257, 267, 322, 509, 509, 526,625, 901,903 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19,20, 21,31, Закону України «Про житлово-комунальні послуги» ( від 24 червня 2004 року №1875-IV, чинний до 01 травня 2019 року), ст.ст.151, 162 Житлового Кодексу Української РСР, керуючись ст.ст. 10, 12, 77 78, 263,265, 268, 282 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь Житлово-комунального підприємства № 7, код ЄДРПОУ 30473452 - 598,10 грн. (п'ятсот дев'яносто вісім грн.. 10 коп.), з яких: заборгованість за надані послуги з утримання будинку та прибудинкової території - 62,44 грн. (шістдесят дві грн.. 44 коп.), 3% річних - 101,42 грн. (сто одна грн.. 42 коп.), інфляційні втрати - 434,24 грн. (чотириста тридцять чотири грн.. 24 коп.), за наступними реквізитами: р/р НОМЕР_1 в ПАТ «Укрсиббанк» у м. Київ, МФО 351005, код ЄДРПОУ 30473452.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в користь Житлово-комунального підприємства № 7, код ЄДРПОУ 30473452 - 538,59 грн. (п'ятсот тридцять вісім грн.. 59 коп..) судового збору по 269,30 грн. (двісті шістдесят дев'ять грн.. 30 коп.) з кожного.
В решті вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду .
Позивачем у справі є Житлово-комунальне підприємство № 7, код ЄДРПОУ 30473452, адреса місцезнаходження м. Луцьк, вул. Винниченка, 39 Волинської області.
Відповідачами у справі є: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає за адресою АДРЕСА_1
Повний текст рішення складено та підписано 20 грудня 2019 року
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області В.Ф. Кирилюк