Справа № 573/1629/19
Номер провадження 1-кп/573/153/19
20 грудня 2019 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
представника потерпілого: ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Білопіллі кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 14 липня 2019 року за №12019200130000347, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця м. Білопілля Сумської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , освіта професійно-технічна, непрацюючого, неодруженого, на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 121 та ч. 1 ст. 185 КК України,
11 липня 2019 року приблизно о 15 годині ОСОБА_4 разом з ОСОБА_6 прибули на берег р. Вир, що неподалік вул. Загребелля в м. Білопілля Сумської області, де розпивали спиртні напої.
В ході розпиття спиртного, в цей же день, приблизно о 17 годині між сп'янілими ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виникла словесна сварка на побутовому ґрунті. В ході сварки ОСОБА_6 почав підходити до ОСОБА_4 , який відходив від нього спиною вперед і, зачепившись за уламки цегли, що лежали на землі, впав на землю обличчям догори. У цей момент ОСОБА_6 також зачепився за уламки цегли і, втративши рівновагу, впав на ОСОБА_4 обличчям вперед.
Діючи з прямим умислом, направленим на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , знаходячись в положенні лежачи, схопив з землі частину цеглини та умисно з силою наніс удар у ліву бокову частину голови ОСОБА_6 , від якого останній втратив свідомість.
Піднявшись, ОСОБА_4 помітив на землі належний ОСОБА_6 мобільний телефон марки «ERGO», модель «A 556 BLAZE», чорного кольору, вартістю 1 500 грн та вирішив його викрасти.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, скориставшись тим, що його дії є непомітними для потерпілого та сторонніх осіб, підняв з землі вказаний мобільний телефон та поклав його собі до кишені, тим самим викравши його, після чого з викраденим залишив місце вчинення злочину, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 матеріальну шкоду у сумі 1 500 грн.
У подальшому, 11 липня 2019 року, приблизно о 20 годині 30 хвилин ОСОБА_6 був доставлений до Білопільської ЦРЛ, де йому встановлено діагноз: «забій м'яких тканин голови». Після цього, 12 липня 2019 року, приблизно о 00 годин 30 хвилин з Білопільської ЦРЛ ОСОБА_6 був доставлений до Сумської обласної клінічної лікарні, де йому був встановлений діагноз: «відкрита проникаюча черепно - мозкова травма, забій та здавлення кістковими відламками лівої скронево-тім'яної ділянки, вдавлений багато уламковий перелом кісток склепіння черепу, цереброарахноїдальтний крововилив, забійна рана скроневої ділянки зліва». Вказані тілесні ушкодження відносяться до категорії тяжких за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння.
Виконуючи вказані дії, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно небезпечний характер свого діяння - протиправного посягання на здоров'я іншої людини, порушення анатомічної цілісності її тканин, органів та функцій, а також завдання матеріальної шкоди потерпілому, передбачав настання суспільно небезпечних наслідків, припускав і бажав їх настання, тобто діяв з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав повністю, щиро розкаявся, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним у обвинувальному акті та описовій частині вироку, зокрема, підтвердив, що 11 липня 2019 року, приблизно о 15 годині на березі р. Вир, що неподалік вул. Загребелля в м. Білопілля разом з ОСОБА_6 розпивали самогон. Приблизно о 16-17 годині між ними виникла словесна сварка, в ході якої потерпілий почав до нього підходити, розмахуючи руками. Коли відступав назад, перечепився за уламки цегли, що лежали на землі, та впав на землю обличчям догори. В цей момент ОСОБА_6 також перечепився та впав на нього обличчям вперед. Знаходячись в положенні лежачи на спині, схопив з землі частину цеглини та вдарив нею в ліву бокову частину голови потерпілого, в результаті чого останній втратив свідомість. Після цього піднявся та перетягнув ОСОБА_6 до дерева, під яким вони розпивали спиртне. При цьому ОСОБА_4 не заперечував, що саме в наслідок його дій потерпілому були спричинені зазначені в обвинувальному акті та описовій частині вироку тілесні ушкодження, які відносяться до категорії тяжких.
Крім того, обвинувачений також показав, що коли піднявся, побачив на землі належний потерпілому мобільний сенсорний телефон чорного кольору, модель, марку та вартість якого не оспорює, поклав його до кишені своїх штанів, після чого пішов додому. Про вчинене нікому нічого не розповідав. Коли через два дні до нього прийшли співробітники поліції з приводу побиття ОСОБА_6 , продав належний потерпілому мобільний телефон циганам за 300 грн.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 та інші учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Вищезгаданий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації №6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, відповідно до яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 121 КК України як тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння та за ч. 1 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна (крадіжка).
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 виду та міри покарання суд відповідно до вимог ст. ст. 65 - 67 КК України та роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, їх особливості та обставини вчинення, особу винного, поведінку до вчинення злочинів та після їх вчинення, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Зокрема, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, а злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України, є злочином середньої тяжкості.
Особу обвинуваченого, який відповідно до ст. 89 КК України раніше не судимий, сім'ї та утриманців не має, будучи особою працездатного віку, не інвалідом, ніде не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно (а. с. 93-96).
Визначені ст. 66 КК України пом'якшуючі покарання обставини, якими суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочинів, оскільки під час судового розгляду кримінального провадження обвинувачений критично оцінив свою протиправну поведінку через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність та добровільно повідомив обставини вчинення злочинів.
Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжували б покарання ОСОБА_4 , судом не встановлено.
Також суд враховує думку представника потерпілого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_5 , який за сукупністю злочинів просив призначити обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі на максимальний строк, передбачений санкцією ч. 1 ст. 121 КК України.
Доводи представника потерпілого про наявність такої обтяжуючої покарання обвинуваченого обставини як вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 368 КПК України суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити питання, зокрема, чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання обвинуваченого, і які саме.
За п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.
Обов'язок доказування перелічених обставин згідно зі ст. 92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_4 не містить посилання органу досудового розслідування на наявність у кримінальному провадженні такої обставини, що обтяжує покарання, як вчинення злочинів у стані алкогольного сп'яніння, а тому, на думку суду, визнання цієї обставини такою, що обтяжує покарання, не узгоджується з положеннями ст. 337 КПК України.
Таким чином, беручи до уваги що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи зазначені вище пом'якшуючі покарання обставини, з урахуванням особи обвинуваченого, принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 необхідно призначити покарання в межах санкцій інкримінованих йому статей, зокрема за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, а за ч. 1 ст. 185 КК України у виді арешту, з застосуванням положень ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.
На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст. 2 КПК України.
Завдана потерпілому ОСОБА_6 майнова шкода у сумі 1 500 грн, що становить вартість викраденого мобільного телефону, відшкодована на стадії досудового розслідування шляхом повернення викраденого майна, яке було вилучено поліцейськими.
Цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди потерпілим до обвинуваченого не заявлявся.
На підставі ст. 100 КПК України речові докази: мобільний телефон марки «ERGO», модель «A 556 BLAZE», чорного кольору, який переданий на зберігання під розписку потерпілому ОСОБА_6 , залишити останньому як власнику (а. с. 90-91).
Під час проведення досудового розслідування проводилася судова товарознавча експертиза, вартість якої становить 471 грн 03 коп. (а. с. 92). На підставі ст. 124 КПК України вказана сума процесуальних витрат підлягає стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Під час досудового розслідування відносно ОСОБА_4 було застосовно запобіжний захід у виді домашнього арешту, строк дії якого закінчився 17 вересня 2019 року та який у подальшому продовжений не був за клопотанням прокурора.
За результатами судового розгляду кримінального провадження прокурором не заявлено клопотання про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу.
Заявлене представником потерпілого клопотання про обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою не підлягає задоволенню, оскільки суперечить положенням ч. 4 ст. 176 КПК України, якою передбачено, що під час судового провадження запобіжний захід може бути застосований лише за клопотанням прокурора.
Таким чином, у суду відсутні підстави для застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 121, ч. 1 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 185 КК України у виді арешту на строк 6 (шість) місяців,
- за ч. 1 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 (шість) місяців.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 6 місяців.
Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з дня затримання та поміщення до Сумського слідчого ізолятора.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати у сумі 471 (чотириста сімдесят одна) гривня 03 копійки.
Речовий доказ - мобільний телефон марки «ERGO», модель «A 556 BLAZE», чорного кольору залишити потерпілому ОСОБА_6 .
На вирок з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, може бути подана апеляція до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя: