19 грудня 2019 року
Київ
справа №620/1541/19
адміністративне провадження №К/9901/32662/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1
на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року
у справі №620/1541/19
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Чернігівського окружного адміністративного суду про визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01 січня 2016 року по 22 квітня 2019 року та зобов'язання нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 01 січня 2016 року по 22 квітня 2019 року.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 15 вересня 2018 року по 22 квітня 2019 року та зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 15 вересня 2018 року по 22 квітня 2019 року. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
25 листопада 2019 року відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року, у якій, з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2019 року відмовлено у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, а касаційну скаргу залишено без руху з підстав не сплати судового збору.
12 грудня 2019 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання про усунення недоліків касаційної скарги та платіжне доручення №1461 від 03 грудня 2019 року.
Таким чином, скаржником у строк встановлений судом було усунуто недоліки касаційної скарги, а отже касаційна скарга за формою та змістом відповідає вимогам статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що дає змогу суду вирішити питання про відкриття або відмову у відкритті касаційного провадження.
Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України, серед основних засад судочинства, закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України “Про судоустрій і статус суддів”.
Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України обумовлено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Згідно пункту 20 частини першої статті 4 КАС України встановлено, що адміністративною справою незначної складності (малозначною справою) є адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
За змістом пункту 2 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
З оскаржуваних судових рішень та зі змісту касаційної скарги вбачається, що предметом розгляду у даній адміністративній справі є бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені, тобто дана справа пов'язана з проходженням позивачем публічної служби.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу на посаді начальника бронетанкової служби озброєння, які не відноситься до посад, які у значенні Закону України “Про запобігання корупції” передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища.
Таким чином, в силу вимог пункту першого частини шостої статті 12 КАС України дана справа законом віднесена до справ незначної складності.
Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що за поданою касаційною скаргою оскаржуються судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
У касаційній скарзі заявник посилається на те, що зазначена справа має значну значимість, оскільки суди різних інстанцій двояко застосовують норми процесуального та матеріального права з одного і того ж питання, а отже цю справу неможливо трактувати як справу, яка має мале значення при вирішенні даного спірного питання.
Оцінивши доводи касаційної скарги та правове значення цієї справи для формування єдиної правозастосовної практики, колегія суддів вважає, що посилання скаржника на положення підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України є необґрунтованими, оскільки на поточний день ухвалені у цій справі судові рішення не впливають на кінцеве формування судової практики та не змінюють її.
Інші обґрунтовані посилання на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України у касаційній скарзі відсутні та такі обставини не встановлено судом з поданих матеріалів касаційної скарги.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З огляду на наведене, у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI “Про судовий збір” сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.
На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 328, 333 КАС України,
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 10 липня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2019 року у справі №620/1541/19.
2. Копію ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити заявникові.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Н.М. Мартинюк
Ж.М. Мельник-Томенко ,
Судді Верховного Суду