Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №522/1189/17
адміністративне провадження №К/9901/24066/18 (К/9901/24065/18)
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси (суддя Тарасов А. В.) від 21 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Джабурія О. В., судді: Вербицька Н. В., Крусян А. В.) від 05 липня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - ГУ ПФУ в Одеській області), у якому просив:
- визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу суму компенсації втрати частини доходів за період з 11 квітня 2011 року по 31 жовтня 2016 року у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 18801,05 грн.
Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті суми компенсації втрати частини доходів. Зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 суму компенсації втрати частини доходів за період з 01 березня 2015 року по 31 жовтня 2016 року у зв'язку з порушенням строків виплати суми недоотриманої пенсії в розмірі 18801,05 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись із вказаними вище судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, ГУ ПФУ в Одеській області подало до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі.
ГУ ПФУ в Одеській області у касаційній скарзі наголошує, що питання нарахування компенсації втрати частини доходу вже було розглянуто судом в межах адміністративної справи № 2а/1522/6132/11. Крім того, скаржник стверджує, що зазначена доплата у розмірі 18801,05 грн має характер разового платежу, а тому, на думку відповідача, ніяким чином не може бути використана в контексті ст. 2 Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ІІІ).
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 також звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року і прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Позивач вважає, що відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині нарахуванні та виплаті компенсації за період з 11 квітня 2011 року по 28 лютого 2015 року, суди попередніх інстанцій не врахували, що при розгляді адміністративної справи № 2а/1522/6132/11 Одеським апеляційним адміністративним судом йому було відмовлено у виплаті такої компенсації, оскільки позивачу взагалі не була нарахована сума пенсії, а у цій справі вимоги щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів обґрунтовуються саме фактом виплати раніше нарахованої пенсії, яка протягом тривалого часу відповідачем не сплачувалась.
Вищий адміністративний суд України ухвалами від 08 серпня та 05 жовтня 2017 року відкрив провадження у цій справі за вказаними касаційними скаргами.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 грудня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, постановою Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2012 року у справі № 2а/1522/6132/11 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 та зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області провести перерахунок раніше призначеної пенсії позивачу відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу», наказу Міністра оборони України від 28 липня 2008 року № 377 «Про затвердження схем посадових розмірів окладів військовослужбовців військових навчальних закладів (військових навчальних підрозділів) і наукових установ Збройних Сил України», з урахуванням зміни посадового окладу у складі загального грошового забезпечення відповідної позивачу категорії військовослужбовців керівного, наукового та науково-педагогічного складу навчальних закладів з 11 квітня 2011 року. Зобов'язано відповідача виплатити заборговану частину пенсії за цей період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів по час фактичного розрахунку.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2014 року змінено постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2012 року та виключено з абзацу другого резолютивної частини цієї постанови словосполучення «за цей період з нарахуванням компенсації втрати частини доходів по час фактичного розрахунку». В іншій частині постанову Приморського районного суду м. Одеси від 28 травня 2012 року залишено без змін.
На виконання вказаних судових рішень 19 лютого 2015 року ГУ ПФУ в Одеській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01 березня 2015 року та визначено розмір доплати в розмірі 18801,05 грн, яку було виплачено ОСОБА_1 лише в листопаді 2016 року, що не заперечується відповідачем.
В подальшому позивач звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою щодо нарахування та виплату компенсації втрати частини грошових доходів, за результатами розгляду якої відповідач в листі від 23 листопада 2016 року № 1302/П-11 повідомив, що поточна пенсія нараховується та виплачується своєчасно, а ОСОБА_1 просить виплату компенсації частини доходів, отримання яких вже вирішено в судовому порядку, а тому підстави для такої виплати відсутні.
Вказані обставини стали підставою для звернення ОСОБА_1 до суду із адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи про оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
За приписами ч. 1 ст. 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 1, 2 та 3 ст. 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, ст. 2 та ч. 4 ст. 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду знаходить, що постанова Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року відповідають зазначеним вимогам процесуального закону, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими з огляду на наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV) передбачено, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. При цьому компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом № 2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
За ст. 1, 2 Закону № 2050-ІІІ передбачено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Тобто, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Основною умовою для виплати особі передбаченої ст. 46 Закону № 1058-IV, ст. 2 Закону № 2050-ІІІ та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією (у цій справі - органом ПФУ) добровільно чи на виконання судового рішення.
Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 703/5652/15.
Обґрунтовуючи свою позицію, ГУ ПФУ в Одеській області стверджує, що зазначена виплата суми недоотриманої позивачем пенсії у розмірі 18801,05 грн має характер разового платежу, а тому у даному випадку положення ст. 2 Закону № 2050-ІІІ застосуванню не підлягають.
Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про помилковість таких доводів скаржника, оскільки грошова сума, яка була стягнута з відповідача на користь позивача, входила в структуру пенсійної виплати, у зв'язку з чим не може вважатись доходом, що має разовий характер.
Крім того, колегія суддів погоджується з твердженнями судів попередніх інстанцій, що питання компенсації втрати частини доходів вже було досліджено Приморським районним судом м. Одеси та Одеським апеляційної адміністративним судом у справі № 2а/1522/6132/11, якими було відмовлено ОСОБА_1 в зобов'язанні відповідача нарахувати компенсацію втрати частини доходів за період з 11 квітня 2011 року по час фактичного розрахунку.
Отже, враховуючи вимоги ч. 2 ст. 255 КАС України, обставини, які були встановлені постановою суду, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій вірно зазначили, що позивачем обраний неналежний спосіб захисту стосовно позовних вимог за період з 11 квітня 2011 року по 28 лютого 2015 року, оскільки в рамках даної справи суд не має повноважень досліджувати зазначені вище обставини за вказаний період на предмет їх відповідності вимогам законодавства.
Водночас, як убачається з матеріалів справи, перерахунок пенсії було здійснено відповідачем 19 лютого 2015 року. В результаті такого перерахунку утворилась заборгованість доплати в розмірі 18801, 05 грн, і яка була перерахована на користь ОСОБА_1 лише у листопаді 2016 року. Отже, між сторонами виникли нові правовідносини з невиплати вчасно уже нарахованої суми доплати, які не досліджувалась судами в справі № 2а/1522/6132/11.
Ураховуючи викладені обставини, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій вірно дійшли висновку, що позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Одеській області нарахувати і виплатити позивачеві суму компенсації частини доходів за період з 01 березня 2015 року по 31 жовтня 2016 року підлягають задоволенню.
Суд касаційної інстанції при прийнятті даного рішення також застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява № 303-A, п. 29).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 349, ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, то відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, постанову Приморського районного суду м. Одеси від 21 березня 2017 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін