Іменем України
19 грудня 2019 року
м. Київ
справа №804/545/16
адміністративне провадження №К/9901/12095/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Саприкіної І. В.,
суддів Єзерова А. А., Чиркіна С. М.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду (головуючий суддя Головко О. В., судді: Ясенова Т. І., Суховаров А. В.) від 03 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
У січні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Міністерства оборони України (далі - МОУ), третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - Дніпропетровський ОВК), у якому просив:
- визнати неправомірними дії МОУ щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (далі - Порядок № 975);
- зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку № 975.
Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії МОУ щодо непризначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі - Порядок № 499). Зобов'язано МОУ здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги внаслідок настання ІІІ групи інвалідності у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби у розмірі 54-місячного грошового забезпечення, передбаченого Порядком № 499. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 вересня 2016 року скасовано та прийнято нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним вище судовим рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року і прийняти нову про задоволення позову в повному обсязі.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі наголошує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про те, що враховуючи вид військової служби позивача, у останнього відсутні підстави для призначення і виплати одноразової грошової допомоги, оскільки при зверненні за таким призначенням він керувався нормами, які регламентують виплату цієї допомоги при настанні інвалідності саме після звільнення з військової служби внаслідок нещасного випадку (у випадку позивача поранення, контузії), що мало місце в період проходження служби, а не безпосередньо сама служба.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 29 листопада 2016 року відкрив провадження у цій справі за вказаною касаційною скаргою.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Відповідно до підп. 4 п. 1 розд.«Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду ухвалою від 18 грудня 2019 року прийняв цю справу до провадження та призначив її до розгляду.
Відповідно до ст. 341 України (у редакції Закону № 2147-VIII) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши наведені в касаційній скарзі доводи та перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила таке.
Як убачається з матеріалів справи, в період з 29 грудня 1979 року по 30 червня 1981 року ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах Радянського Союзу в складі військової частини польова пошта № 51931 на території Демократичної республіки Афганістан.
Відповідно до виписки з акта огляду МСЕК від 03 травня 2012 року серії ААБ № 004042 з 28 березня 2012 року позивачу встановлена інвалідність ІІІ групи у зв'язку із захворюванням, яке пов'язане з проходженням військової служби.
27 квітня 2015 року ОСОБА_1 подав заяву до Військового комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу відповідно до Порядку № 975.
Подані позивачем документи були направлені Дніпропетровським ОВК до Департаменту фінансів МОУ для подальшого вирішення питання щодо можливості виплати заявникові одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975.
Листом від 27 жовтня 2015 року № 248/3/6/3062 Департамент фінансів МОУ повідомив Дніпропетровський ОВК про відсутність підстав для подання пропозицій МОУ щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, оскільки вищевказаний нормативно-правовий акт не поширюється на осіб, яким було визначено інвалідність до 01 січня 2014 року. З цих підстав, а також у зв'язку з тим, що військомат не подав висновку встановленої форми, документи були повернуті до Дніпропетровського ОВК.
Також листом Дніпропетровського ОВК від 19 листопада 2015 року № 7/3785/7 повідомлено ОСОБА_1 про вказані вище обставини та результат розгляд його документів.
Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом за захистом порушених, на його думку, прав та інтересів.
Дослідивши наведені в касаційних скаргах доводи про оскарження рішення суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи й заслухавши суддю-доповідача про обставини справи, колегія суддів дійшла таких висновків.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 41 Закону України від 03 жовтня 2019 року № 161-IX «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов'язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п'ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 2 Порядку № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.
За п. 2, 3 Порядку № 975 установлено, що особам, які до набрання чинності цього Порядку, мають право на отримання одноразової грошової допомоги: допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. Днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності - дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
За приписами п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється МОУ, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Відповідно до п. 13 Порядку № 975 для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або, у разі відмови, для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Виходячи з наведеного, Порядком № 975 встановлено вичерпний перелік рішень (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що приймаються розпорядником бюджетних коштів за наслідками розгляду висновку керівника уповноваженого органу щодо виплати одноразової грошової допомоги та документів, зазначених в п. 10 і 11 цього Порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03 квітня 2018 року у справі № 750/5581/17 та від 21 серпня 2018 року у справі № 678/372/17.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності, повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення. Однак, у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Такі висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 02 грудня 2019 року у справі № 679/940/16.
Разом з цим, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду зазначає, що вимоги позивача про призначення, нарахування і виплату йому одноразової грошової допомоги є передчасними. Зобов'язання відповідача до вчинення таких дії може розцінюватися як втручання суду в дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними повноваженнями є право суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може».
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , у зв'язку з чим його касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 351 КАС України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на наведене, судове рішення апеляційного суду відповідно до ст. 351 КАС України підлягають скасуванню із ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Керуючись ст. 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 03 листопада 2016 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у нерозгляді заяви ОСОБА_1 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності внаслідок поранення, контузії, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби, відповідно до Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499.
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: І. В. Саприкіна
Судді: А. А. Єзеров
С. М. Чиркін