18 грудня 2019 року
м. Київ
справа №1.380.2019.002309
адміністративне провадження №К/9901/35084/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Олендера І.Я.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОНБУД» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДФС у Львівській області 13.12.2019 звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду. Як вбачається з матеріалів касаційної скарги, податковим органом, у зв'язку з пропуском процесуального строку на касаційне оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19), порушено питання про його поновлення.
При вирішенні питання щодо поважності наведених скаржником підстав пропуску строку касаційного оскарження, суд виходить з наступного.
Відповідно до частин першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення
Керуючись частиною п'ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з'ясовано, що постанова Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19) була прийнята у відкритому судовому засіданні за участю представників сторін. Повний текст постанови складено 17.10.2019.
Враховуючи викладене, останнім днем для звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в межах встановленого законом строку (з урахуванням вихідних днів) був день із датою 18.11.2019, в той час, як касаційну скаргу до Верховного Суду подано відповідачем 13.12.2019, що свідчить про пропуск встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження.
В обґрунтування поважності підстав пропуску строку при поданні касаційної скарги відповідач посилається на те, що вперше Головне управління ДФС у Львівській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19) в межах встановленого КАС України строку на касаційне оскарження, втім Верховний Суд ухвалою від 22.11.2019 на підставі пункту 1 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 повернув (подана касаційна скарга не підписана скаржником).
Скориставшись наданим КАС України правом повторного звернення, Головне управління ДФС у Львівській області вдруге 13.12.2019 подало касаційну скаргу у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19) до суду касаційної інстанції.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту 6 частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Доводи податкового органу про поважність причин пропуску строку при поданні касаційної скарги зводяться до того, що оскільки вперше касаційну скаргу було подано в межах встановленого законом процесуального строку на касаційне оскарження, а повернення касаційної скарги заявнику не позбавляє права повторне звернення до суду касаційної інстанції в межах наданого суб'єкту владних повноважень річного строку, підстави для його поновлення при повторному зверненні до суду мають бути визнані судом поважними, а пропущений строк поновлено з подальшим відкриттям провадження у справі.
Разом з тим, наведені відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження підстави, не можуть бути визнані судом поважними, з огляду на наступне.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Враховуючи викладене, особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановленому вказаним Кодексом порядку.
Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03).
В свою чергу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (пункт 109 рішення у справі «Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain» від 07.07.1989).
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Верховний Суд звертає увагу, що з урахуванням приписів статті 44 КАС України відповідач, який діє як суб'єкти владних повноважень, має однаковий обсяг процесуальних прав та обов'язків поряд з іншими учасниками справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на касаційне оскарження судового рішення, повинен забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту для чого, як особа, зацікавлена у її поданні, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати усі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством, в тому числі, вирішувати питання, пов'язані з організацією претензійно-позовної роботи через представника суб'єкта владних повноважень.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з дійсно непереборними та об'єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк подання касаційної скарги.
Зазначені ж у клопотанні відповідача про поновлення строку касаційного оскарження підстави не відповідають наведеним вище критеріям і не можуть бути визнані судом поважними, оскільки не є такими, що не залежать від волі особи, яка подає касаційну скаргу, і не надають їй права у будь-який необмежений після спливу цього строку час реалізовувати право на касаційне оскарження судових рішень.
При вирішенні питання про поновлення строку касаційного оскарження суд надає оцінку обставинам, які слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв'язку інтервалів часу: з моменту закінчення встановленого статтею 329 КАС України строку касаційного оскарження до дати звернення з касаційною скаргою вперше; з моменту повернення вперше поданої касаційної скарги/відмови у відкритті касаційного провадження за вперше поданою касаційною скаргою до дати повторного звернення з касаційною скаргою і так далі.
Втім, у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження податковим органом не наведено жодних обґрунтованих доводів та не надано належних і допустимих доказів на підтвердження наявності у останнього об'єктивних перешкод, які унеможливили реалізацію права на повторне звернення (після постановлення 22.11.2019 Верховним Судом ухвали про повернення касаційної скарги заявнику) до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою в найкоротші строки.
Враховуючи зазначене, суд не вбачає підстав для визнання, викладених відповідачем у клопотанні про поновлення строку касаційного оскарження, причин пропуску такого строку поважними.
У випадку наявності інших підстав та доказів, які б підтверджували неможливість своєчасного вчинення процесуальної дії зі звернення до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою у строк визначений законом, відповідач має право звернутися до Верховного Суду з відповідною обґрунтованою заявою.
Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Проте, всупереч наведеним вимогам процесуального закону відповідачем до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору.
Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - травень 2019 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що з 01.01.2019 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб складає 1921,00грн.
Судом з'ясовано, що у позовній Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОНБУД» було заявлено 2 вимоги немайнового характеру.
Частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою необхідно сплатити 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, сума судового збору, що підлягала сплаті позивачем при поданні позовної заяви складала: 1921,00грн х 2 = 3842,00грн.
Таким чином, судовий збір, який відповідач повинен сплатити при поданні касаційної скарги становить: 3842,00грн х 200% = 7684,00грн.
Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38004897. Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП). Код банку отримувача (МФО): 899998. Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA678999980000031219207026007. Код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Символ звітності банку: 207. Призначення платежу.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи викладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції: обґрунтовану заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням інші підстав поважності пропуску строку на касаційне оскарження та документ про сплату судового збору.
Керуючись статтями 169, 248, 327, 329, 332, 359 КАС України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.06.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 09.10.2019 у справі №1.380.2019.002309 (857/7867/19) за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БЕТОНБУД» до Головного управління ДФС у Львівській області, Державної фіскальної служби України, Комісії Головного управління ДФС у Львівській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
............................
І.Я. Олендер
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко
Судді Верховного Суду