Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №813/3018/16
адміністративне провадження №К/9901/15867/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.,
розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 (3 спеціальний відділ Військової служби правопорядку) про визнання недійсним акта службового розслідування та скасування наказу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року, прийняту в складі головуючого судді Клименко О.М., та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, постановлену в складі колегії суддів: головуючого Гінди О.М., суддів Качмара В.Я., Ніколіна В.В.,
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 (3 спеціальний відділ Військової служби правопорядку) про визнання недійсним акта службового розслідування від 09 червня 2016 року та скасування наказу від 12 серпня 2016 року №324 про притягнення позивача до матеріальної відповідальності.
2. Позовні вимоги обґрунтовувано тим, що з 01 жовтня 2013 року внаслідок реорганізації військової частини НОМЕР_1 було відкрито нові рахунки для сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), про що не було повідомлено військову частину та у зв'язку з чим єдиний внесок було сплачено на рахунок Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова замість рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова. Позивач уважає, що перерахування єдиного внеску до державного бюджету не є відповідною виплатою з бюджету й погашення сум пені та штрафів, які нараховані на суму заборгованості державних бюджетних установ, не підпадають під дію Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовців за шкоду, заподіяну державі, затвердженого постановою Верховної Ради України від 23 червня 1995 року №243/95-ВР (далі - Положення про матеріальну відповідальність), і не можуть кваліфікуватися як шкода, заподіяна державі. Також ОСОБА_1 вказував на те, що під час службового розслідування у нього не було відібрано пояснень, не досліджено документів щодо розрахунків з бюджетом та відповідних наказів і не перевірено його посадових обов'язків, що призвело до неправомірного складення акта службового розслідування та видачі незаконного наказу.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку від 12 серпня 2016 року №324. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що в акті службового розслідування відповідачем не обґрунтовано завдання позивачем матеріальної шкоди інтересам держави з урахуванням сплати військовою частиною НОМЕР_1 бюджетних коштів до Державного бюджету України та в чому саме полягає шкода, завдана інтересам держави у цьому випадку. Відповідачами не доведено правомірність оскаржуваного наказу від 12 серпня 2016 року №324 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності. Також суд першої інстанції зазначив про те, що військовою частиною НОМЕР_1 не виконано обов'язку з отримання пояснень позивача, який свою вину не визнає, не зібрано доказів того, що саме ОСОБА_1 завдав шкоду державі. У частині задоволення позовних вимог про визнання недійсним акта службового розслідування суд першої інстанції відмовив, пославшись на те, що цей акт не є рішенням суб'єкта владних повноважень.
5. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишено без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року - без змін.
6. Суд апеляційної інстанції погодився з судом першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, проте з інших мотивів. Суд апеляційної інстанції виходив з того, що помилкове перерахування єдиного внеску не на той рахунок податкової інспекції не може вважатися шкодою, заподіяною державі, й притягнення позивача до матеріальної відповідальності у вигляді стягнення з нього 4210,29 грн є неправомірним і оскаржуваний наказ обґрунтовано скасовано судом першої інстанції як протиправний. При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про те, що акт службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2016 року не є рішенням суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) та відповідно не породжує для позивача правових наслідків, а тому не може оскаржуватися в порядку адміністративного судочинства та в судовому порядку взагалі, незалежно від виду судочинства.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, посилаючись на порушення цими судами норм права, військова частина НОМЕР_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій неповно та не об'єктивно дослідили матеріали справи. Скаржник указує на те, що службове розслідування за фактом нанесення державі збитків у результаті погашення боргу (недоїмки) на загальну суму 8420,57 грн проведено у повній відповідності з вимогами чинного законодавства і оскаржуваний наказ від 12 серпня 2016 року №324 прийнятий відповідачем правомірно.
IV. Позиція інших учасників справи
9. Позивачем та військовою частиною НОМЕР_2 (3 спеціальний відділ Військової служби правопорядку) відзив на касаційну скаргу не подано.
V. Рух справи у суді касаційної інстанції
10. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06 березня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
11. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено у новій редакції.
12. За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
13. Згідно з підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
14. На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 лютого 2018 року касаційну скаргу передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду.
15. За результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями 31 травня 2019 року касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів Касаційного адміністративного суду в складі Верховного Суду: Кашпур О.В. (судді-доповідачу, головуючому судді), Радишевській О.Р., Уханенку С.А., яку ухвалою від 12 серпня 2019 року прийнято до провадження.
16. Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2019 року справу призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні на 19 грудня 2019 року.
VI. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
17. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 10 травня 2016 року №164ад призначено службове розслідування за фактом нанесення 11 комендатурою охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 збитків державі в результаті погашення боргу (недоїмки) на загальну суму 8420,57 грн.
18. 09 червня 2016 року комісією складено акт службового розслідування, яким запропоновано за заподіяння прямої дійсної матеріальної шкоди державі у вигляді сплачених штрафних санкцій та нарахованої пені в сумі 8420,57 грн, нанесеної протиправними діями всупереч вимог пунктів 3.3.1, 3.3.2 Положення про фінансове господарство військової частини Збройних Сил України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 12 листопада 2010 року №590, з боку колишнього помічника начальника комендатури - начальника фінансово-економічної служби 11 комендатури охорони та обслуговування - капітана ОСОБА_1 , у зв'язку із проходженням служби у військовій частині НОМЕР_2 , з урахуванням пункту 10 розділу ІІ «Обмежена матеріальна відповідальність» і пункту 26 розділу IV «Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування» Положення про матеріальну відповідальність, до 13 червня 2016 року начальнику 11 комендатури охорони та обслуговування направити матеріали розслідування на адресу командира військової частини НОМЕР_2 для притягнення капітана ОСОБА_1 до обмеженої матеріальної відповідальності в сумі 4210,29 грн, з урахуванням пункту 10 розділу ІІ «Обмежена матеріальна відповідальність» і пунктів 26, 29 розділу IV «Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування» Положення про матеріальну відповідальність.
19. Наказом начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку від 12 серпня 2016 року №324 помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку - майора Щербанюка О.О. за заподіяння прямої дійсної матеріальної шкоди державі під час виконання обов'язків помічника начальника комендатури - начальника фінансово-економічної служби 11 комендатури охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 притягнуто відповідно до пункту 10 розділу ІІ Положення про матеріальну відповідальність до матеріальної відповідальності на суму 4210,29 грн.
VІІ. Джерела права й акти їхнього застосування
20. Спірні правовідносини регулюються Положенням про матеріальну відповідальність (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 21 грудня 2000 року №2171-III) та чинною на час виникнення спірних правовідносин Інструкцією про порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 15 березня 2004 року №82, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30 березня 2004 року №385/8984.
21. Положенням про матеріальну відповідальність передбачено, що відповідно до Конституції (Основного Закону) України та інших актів законодавства України військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані зобов'язані бережливо ставитися до довірених їм озброєння, техніки та іншого військового майна, вживати заходів до запобігання шкоді. Особи, які посягають на державну власність, недбало ставляться до озброєння, техніки та іншого військового майна, притягаються до матеріальної відповідальності. Притягнення до матеріальної відповідальності не звільняє від дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної чи кримінальної відповідальності.
22. Це Положення визначає підстави і порядок притягнення до матеріальної відповідальності військовослужбовців і призваних на збори військовозобов'язаних, винних у заподіянні шкоди державі під час виконання ними службових обов'язків, передбачених актами законодавства, військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами.
23. Згідно з пунктами 2, 3, 4 Положення про матеріальну відповідальність відшкодуванню підлягає пряма дійсна шкода, завдана розкраданням, пошкодженням, втратою чи незаконним використанням військового майна, погіршенням або зниженням його цінності, що спричинило додаткові витрати для військових частин, установ, організацій, підприємств та військово-навчальних закладів (далі - військові частини) для відновлення, придбання майна чи інших матеріальних цінностей або надлишкові виплати. Військове майно - це державне майно, закріплене за відповідними військовими частинами. До нього належать: всі види озброєння, бойова та інша техніка, боєприпаси, паливно-мастильні матеріали, продовольство, технічне, аеродромне, шкіперське, речове, культурно-просвітницьке, медичне, ветеринарне, побутове, хімічне, інженерне та інше майно, а також кошти. Військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані несуть матеріальну відповідальність за наявністю: а) заподіяння прямої дійсної шкоди; б) протиправної їх поведінки; в) причинного зв'язку між протиправною поведінкою і настанням шкоди; г) вини у заподіянні шкоди. Протиправною визнається така поведінка (дія або бездіяльність) військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного, коли він не виконує (недбало виконує) свої службові обов'язки. Військовослужбовець або призваний на збори військовозобов'язаний визнається винним у заподіяній шкоді, якщо протиправне діяння вчинено ним умисно чи з необережності. Відшкодування шкоди військовослужбовцями і призваними на збори військовозобов'язаними провадиться незалежно від притягнення їх до дисциплінарної чи кримінальної відповідальності за дію (бездіяльність), якою державі було заподіяно шкоди.
24. Відповідно до пункту 10 Положення про матеріальну відповідальність військовослужбовці і призвані на збори військовозобов'язані за шкоду, заподіяну недбалим виконанням ними службових обов'язків, передбачених військовими статутами, порадниками, інструкціями та іншими нормативними актами, несуть матеріальну відповідальність у розмірі заподіяної шкоди, але не більше місячного грошового забезпечення.
25. За змістом пунктів 17-19 Положення про матеріальну відповідальність командири підрозділів та інші посадові особи про наявні факти заподіяння матеріальної шкоди зобов'язані негайно подати рапорт командиру (начальнику) військової частини. У разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди командир (начальник) військової частини призначає розслідування для встановлення причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб. Розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня виявлення шкоди. У необхідних випадках цей термін може бути продовжено вищим за підлеглістю командиром (начальником), але не більш як на один місяць. Розслідування призначається письмовим розпорядженням командира (начальника) військової частини, який має право прийняти рішення про притягнення військовослужбовця і призваного на збори військовозобов'язаного до матеріальної відповідальності. Розслідуванням повинно бути встановлено: в чому полягає матеріальна шкода та яка її вартісна оцінка; якими конкретно неправомірними діями військовослужбовця або призваного на збори військовозобов'язаного заподіяно шкоду; вимоги яких законів, військових статутів, порадників, інструкцій та інших нормативних актів при цьому було порушено; умисно чи з необережності та з якою метою заподіяно шкоду; чи заподіяно шкоду винною особою під час виконання службових обов'язків; ступінь вини кожного у разі заподіяння шкоди кількома особами; умови та причини, що сприяли заподіянню шкоди, та її наслідки.
26. Згідно з пунктами 20-23 Положення про матеріальну відповідальність посадова особа, призначена для проведення розслідування, має право: брати письмові пояснення в осіб, причетних до факту заподіяння шкоди; одержувати довідки, акти ревізій (перевірок), інвентаризацій, накладні, витяги з обліково-видаткових книг і журналів, інші документи і матеріали, необхідні для об'єктивного і повного розслідування, а також довідки про розмір заподіяної шкоди; оглядати майно та приміщення, де воно зберігається; робити контрольні звіряння, заміри, зважування та інші контрольно-перевірні дії з метою встановлення умов і причин, що сприяли заподіянню шкоди. У висновку розслідування викладаються факти, встановлені відповідно до вимог пунктів 3 і 19 цього Положення, та пропозиції про притягнення винної особи (винних осіб) до обмеженої, повної чи підвищеної матеріальної відповідальності, а в разі необхідності - обґрунтування можливості зменшення суми, що підлягає стягненню з винного для відшкодування завданої шкоди. Висновок підписується офіцером, який проводив розслідування. Всі матеріали розслідування подаються на розгляд командиру (начальнику) військової частини, який його затверджує у разі прийняття рішення про стягнення з винного встановленої шкоди. Військовослужбовці та призвані на збори військовозобов'язані, які притягаються до матеріальної відповідальності, ознайомлюються з матеріалами розслідування, про що у висновках робиться відповідний запис. Вони мають право подавати свої заперечення та клопотання на ім'я командира (начальника) військової частини. Командир (начальник) військової частини після розгляду матеріалів розслідування зобов'язаний особисто провести бесіду з військовослужбовцем або призваним на збори військовозобов'язаним, який притягається до матеріальної відповідальності. Якщо вину військовослужбовця чи призваного на збори військовозобов'язаного повністю доведено, командир (начальник) військової частини не пізніш як у місячний термін з дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення до матеріальної відповідальності винної особи з зазначенням розміру суми, що підлягає стягненню. У разі, коли шкоду заподіяно кількома особами, у наказі визначається точний розмір суми, що стягується окремо з кожної особи з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин. Наказ доводиться до відома винної особи (винних осіб) під розписку. Наказ може бути оскаржено вищому командиру (начальнику) в порядку, встановленому Дисциплінарним статутом Збройних Сил України. У разі, коли у місячний термін з дня закінчення розслідування винну особу до матеріальної відповідальності не притягнуто, відшкодування заподіяної державі шкоди провадиться шляхом подання позову до відповідного суду.
27. У пункті 29 Положення про матеріальну відповідальність визначено, що якщо військовослужбовця переведено на нове місце служби до прийняття рішення про відшкодування заподіяної ним шкоди, то матеріали розслідування, дізнання, рішення органів попереднього слідства та суду або витяг з акта ревізії, перевірки, інвентаризації надсилаються у п'ятиденний термін після закінчення розслідування, ревізії, перевірки чи інвентаризації на нове місце служби винного для притягнення його до матеріальної відповідальності. Командир (начальник) військової частини за новим місцем служби винної особи зобов'язаний у 15-денний термін з дня надходження матеріалів про заподіяння шкоди видати наказ щодо притягнення цієї особи до матеріальної відповідальності.
VІІІ. Позиція Верховного Суду
28. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
30. Судами попередніх інстанцій встановлено, що за фактом нанесення 11 комендатурою охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 збитків державі в результаті погашення боргу (недоїмки) на загальну суму 8420,57 грн було проведено службове розслідування, яким установлено, що помилкове перерахування у період з 10 жовтня 2013 року по 29 жовтня 2013 року 11 комендатурою охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 на рахунки Державної податкової інспекції у Личаківському районі м.Львова замість Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова єдиного внеску та сплата не у повному обсязі протягом жовтня-листопада 2013 року сум єдиного внеску на рахунки Державної податкової інспекції у Галицькому районі м.Львова призвело до завдання збитків державі шляхом сплати штрафних санкцій та нарахованої пені на загальну суму 8420,57 грн, яка сплачена боржником відповідно до платіжного доручення від 24 лютого 2016 року №52.
31. За висновком службового розслідування зазначена шкода завдана державі внаслідок протиправних дій з боку колишнього помічника начальника комендатури - начальника фінансово-економічної служби 11 комендатури охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 - капітана ОСОБА_1 . Правопорушення скоєне в необережній формі вини.
32. 12 серпня 2016 року на підставі клопотань командира військової частини НОМЕР_1 від 13 червня 2016 року вих. №350/173/171/93 та від 29 липня 2016 року вих. №350/173/145/126, відповідно до акта службового розслідування від 09 червня 2016 року та керуючись пунктом 29 Положення про матеріальну відповідальність начальник 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку видав наказ №324, яким за заподіяння прямої дійсної матеріальної шкоди державі під час виконання обов'язків помічника начальника комендатури - начальника фінансово-економічної служби 11 комендатури охорони та обслуговування військової частини НОМЕР_1 притягнув помічника начальника відділу - начальника фінансово-економічної служби 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку - майора ОСОБА_1 відповідно до пункту 10 розділу ІІ Положення про матеріальну відповідальність до матеріальної відповідальності на суму 4210,29 грн.
33. Позивач заперечив свою вину у заподіянні шкоди державі. Посилався на те, що перерахування єдиного внеску до державного бюджету не є відповідною виплатою з бюджету й погашення сум пені та штрафів, які нараховані на суму заборгованості державних бюджетних установ, не підпадають під дію Положення про матеріальну відповідальність і не можуть кваліфікуватися як шкода, заподіяна державі.
34. Аналіз приписів Положення про матеріальну відповідальність дає підстави дійти висновку про те, що військовослужбовці несуть матеріальну відповідальність за наявності відповідних обставин.
35. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності у розмірі 4210,29 грн є неправомірним і оскаржуваний наказ обґрунтовано скасований судом першої інстанції як протиправний, оскільки виходячи із законодавчих приписів та встановлених обставин відсутні підстави вважати, що позивач своїми діями завдав пряму дійсну матеріальну шкоду державі.
36. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та встановлених обставин справи не спростовують і не дають підстав уважати, що вони неправомірно скасували оскаржуваний наказ начальника 3 спеціального відділу Військової служби правопорядку від 12 серпня 2016 року №324.
37. Постанова Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо визнання недійсним акта службового розслідування військової частини НОМЕР_1 від 09 червня 2016 року відповідачем не оскаржуються, а тому в силу статті 341 КАС України у цій частині судом касаційної інстанції не переглядаються.
38. Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано правильне по суті і законне судове рішення з мотивів порушення судом норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
39. Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року - без змін.
IХ. Судові витрати
40. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати не розподіляються.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду
1. Касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року в справі №813/3018/16 залишити без змін.
3. Судові витрати не розподіляються.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий: О. В. Кашпур
Судді: О. Р. Радишевська
С. А. Уханенко