Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №741/972/16
адміністративне провадження №К/9901/12506/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бучик А.Ю.,
суддів - Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (у складі: головуючої судді - Кашпур О.В., суддів: Лобана Д.В., Клопота С.Л.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06.10.2016 (у складі колегії суддів: головуючого судді - Літвіної Н.М., суддів: Ганечко О.М., Коротких А.Ю.) у справі 741/972/16 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити дії,
В липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії;
- скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині не призначення йому одноразової грошової допомоги та повернення документів на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Позов обгрунтовував тим, що рішення Міністерства оборони України про повернення документів на доопрацювання є неправомірним у зв'язку з тим, що розпорядник бюджетних коштів, тобто Міністр оборони України, правом приймати таке рішення не наділений. Міністр оборони України приймає у місячний строк рішення щодо призначення або відмови в призначенні одноразової грошової допомоги. Іншого рішення розпорядник бюджетних коштів приймати не має права. Крім того, факт отримання позивачем поранення під час бойових дій, що є причиною інвалідності, може підтверджуватись і іншими документами. Посилання відповідача на відсутність документів, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, позивач вважає протиправними, оскільки видача таких довідок на час отримання позивачем поранення законодавством передбачена не була. Також позивач зазначає, що Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке затверджене наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 чітко передбачено, що категорія громадян, до якої відноситься позивач, при встановленні причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва) надавати довідку про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) не повинна.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.
У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що суди попередніх інсатнцій не звернули уваги, що позивач не оскаржував рішення відповідача про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки таке рішення не приймалось, а оскаржував рішення про повернення його документів на доопрацювання. Хоча відповідач не наділений правом на повернення документів, такі його дії суперечать ч. 2 п. 13 Порядку № 975.
Міністерство оборони України у запереченні на касаційну скаргу просило відмовити позивачу у задоволенні його касаційної скарги.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 жовтня 2016 року відкрито касаційне провадження за вищевказаною скаргою.
Справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що позивач з 08.05.1980 по 21.07.1982 проходив строкову військову службу в Збройних силах СРСР. З 26.01.1982 по 21.07.1982 виконував інтернаціональний обов'язок «приймав участь у бойових діях» на території республіки Афганістан.
Під час проходження служби в 1982 року позивач отримав множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку).
Відповідно до протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №769 від 19.03.2014 множинні вогнепальні осколкові поранення голови (контузія головного мозку - 1982 року), колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 , 1962 року народження, наслідком яких стали шкіряні рубці у зазначених анатомічних областях, що підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 350/Ж від 25.02.2014, виданим Київським міським клінічним бюро судово-медичної експертизи, що в подальшому призвело до розвитку «ЦВХ при гіпертонії. Поєднаної дисцикуляторної та посттравматичної енцефалопатії II ст., з розсіяною дрібно-вогнивищною симптоматикою, внутрічерепною гіпертензією, стійкою цефалгією, вестибулопатією, мнестичним зниженням, астено-вегетативним синдромом. ГХ II ст., ст. 3, ризику 3, кризового перебігу. ІХС. Дифузного кардіосклерозу. Аортосклерозу. СН II Аст. ФК II. Гіпертонічної ангіопатії сітківки обох очей», що підтверджується військово-медичними та військово-обліковими документами - поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Центральною військово-лікарською комісією по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв було встановлено, що поранення та захворювання позивача пов'язане з виконанням обов'язків проходження військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 004377 від 07.10.2014 позивачу встановлена 3 група інвалідності вперше, в зв'язку із пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії строком до 01.11.2015.
Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВА № 018303 від 22.09.2015 позивачу встановлена 3 група інвалідності, в зв'язку із пораненням (контузією) та захворюванням, пов'язаним з проходженням військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії безстроково.
Позивач 16.03.2016 звернувся із заявою до Носівського районного військового комісаріату для виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.
Носівський РВК листом від 16.03.2016 № 340 направив заяву позивача разом з доданими документами до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Чернігівський обласний військовий комісаріат листом від 18.03.2016 № 5/1111с направив заяву позивача з доданими документами на адресу Департаменту фінансів Міністерства оборони України. В листі міститься висновок ІНФОРМАЦІЯ_1 про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Листом від 27.05.2016 за вих. № 5/2249с Чернігівський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про прийняте Міністерством оборони України рішення щодо його заяви про виплату одноразової грошової допомоги. Згідно з витягом з протоколу № 36 від 20.05.2016 засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженого Міністром оборони України 23.05.2016, розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення на доопрацювання документів, поданих на розгляд особами з числа колишніх військовослужбовців, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.
У зв'язку з наведеним, документи позивача повернуті до Чернігівського обласного військового комісаріату на доопрацювання.
Не погодившись з вказаними діями Міністерства оборони України та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що під час розгляду документів позивача, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначений чинним законодавством. Враховуючи, що до Міністерства оборони України було надіслано неповний перелік документів, визначений п.п. 11 - 13 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, підстави для розгляду питання про призначення позивачу одноразової допомоги та прийняття відповідного рішення про призначення або відмову у такому призначенні у відповідача були відсутні. Рішення щодо призначення або відмови у такому призначенні відповідачем не приймалось, що свідчить про безпідставність позовних вимог в частині необхідності скасування рішення Міністерства оборони України про відмову у призначенні одноразової допомоги.
При цьому, суди зазначили, що витяг з протоколу засідання комісії від 20.05.2016 №36 не є рішенням про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу.
Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає таке.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ).
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом України № 2011-ХІІ від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ України виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом № 2011-ХІІ.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на час звернення до відповідача за призначенням одноразової грошової допомоги) така допомога призначалась і виплачувалась у разі:
1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби;
2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби;
3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві;
4) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті;
5) встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби;
6) встановлення військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження цих зборів, служби у військовому резерві;
7) отримання військовослужбовцем поранення (контузії, травми або каліцтва) під час виконання ним обов'язків військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
8) отримання військовослужбовцем строкової військової служби поранення (контузії, травми або каліцтва) у період проходження ним строкової військової служби, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності;
9) отримання військовозобов'язаним або резервістом, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, поранення (контузії, травми або каліцтва) при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, що призвело до часткової втрати працездатності без встановлення йому інвалідності. Відповідно до частини дев'ятої статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання цієї статті Закону Кабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок № 975 (далі - Порядок №975).
Пунктом 3 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Згідно з пунктом 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Відповідно до пункту 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).
Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Пунктом 13 Порядку № 975 встановлено, що розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Отже, відповідно до п. 13 Порядку №975 розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення (про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги), що відповідачем зроблено не було.
Водночас прийняття Міноборони рішення про повернення на доопрацювання документів позивача про призначення одноразової грошової допомоги суперечить вимогам Порядку № 975, оскільки положеннями цього Порядку не передбачено можливості вирішення цього питання шляхом прийняття рішення про повернення документів на доопрацювання.
Проте, у зв'язку із тим, що питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю строкової військової служби відповідачем не вирішено, оскільки документи повернуті, рішення, передбачене Порядком №975, суб'єкт владних повноважень не приймав, то на думку колегії суддів, визначення судом конкретного рішення, яке має бути прийнято Міноборони, є передчасним.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 25 вересня 2018 року у справі № 741/982/16, від 11 вересня 2019 року у справі №760/12922/16, від 09 жовтня 2019 року у справі № 817/662/18 та
Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016 рішенням комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, затвердженим Міністром оборони України, оформленим протоколом від 20.05.2016 №36, повернуто документи ОСОБА_1 на доопрацювання, у зв'язку з відсутністю документа, що свідчить про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, як це передбачено пунктом 11 Порядку №975.
При цьому таке рішення комісії судами першої та апеляційної інстанцій розцінено як відмову у призначенні та виплаті позивачу відповідної грошової допомоги і, як наслідок, відмовлено у призначенні і виплаті одноразової грошової допомоги.
Суд касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій в цій частині дійшли помилкового висновку, оскільки розгляд заяви і доданих до неї документів, поданих військовослужбовцем для призначення і виплати одноразової грошової допомоги при інвалідності повинен закінчуватись прийняттям відповідного рішення, однак, у даному випадку таке відповідачем не приймалось, що свідчить про недотримання ним встановленого законодавством порядку вирішення цього питання.
Верховний Суд зазначає, що дослідженню у цій справі підлягає саме законність прийнятого рішення, тобто чи прийнято таке у межах та у спосіб визначених законодавством повноважень, а не підстави за яких документи були надіслані на доопрацювання.
У зв'язку з цим, колегія суддів зауважує, що зобов'язання Міністерства оборони України призначити і виплатити одноразову грошову допомогу обрав не є належним способом захисту прав позивача у ситуації, коли питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як військовослужбовцю відповідач фактично не вирішив.
Виходячи з наведеного колегія суддів дійшла висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов'язання Міністерства оборони України розглянути заяву позивача про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком №975.
За встановлених обставин суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
За таких обставин, коли суди повно і правильно встановили обставини справи, проте неправильно тлумачили закон, який підлягав застосування, судові рішення підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2016 року скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій неправомірними, зобов"язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Міністерства оборони України щодо повернення на доопрацювання заяви ОСОБА_1 з доданими документами про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
Скасувати рішення Міністерства оборони України від 20 травня 2016 року № 36, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, в частині повернення на доопрацювання документів ОСОБА_1 на адресу Чернігівського обласного військового комісаріату.
Зобов'язати Міністерство оборони України розглянути заяву ОСОБА_1 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, пов'язаною з виконанням обов'язків військової служби та прийняти відповідне рішення згідно з Порядком №975, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий А. Ю. Бучик
Судді: Л. Л. Мороз
А. І. Рибачук