Іменем України
18 грудня 2019 року
Київ
справа №804/1948/17
касаційне провадження №К/9901/20137/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Чиркіна С.М.,
суддів: Єзерова А.А., Саприкіної І.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу П'ятихатського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 (головуючий суддя: Захарчук-Борисенко Н.В.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 (головуючий суддя: Білак С.В., Юрко І.В., Шальєва В.А.) у справі №804/1948/17 за позовом П'ятихатського об'єднаного Управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області до Жовтоводської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№26) про стягнення заборгованості,
В березні 2017 року П'ятихатське об'єднане управління Пенсійного Фонду України Дніпропетровської області (далі - пенсійний орган або позивач) звернулося до суду з позовом до Жовтоводської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№26) (далі - відповідач), в якому просило стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за період січень-лютий 2017 року у сумі 2 288, 35 грн.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що обов'язок з відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV) та статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон №1788-ХІІ), покладений на підприємства. Втім, відповідач не здійснив своєчасні розрахунки з пенсійним фондом, а тому заборгованість підлягає стягненю з відповідача у судовому порядку.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходили з того, що відшкодування витрат на виплату і доставку пенсій за Списком №2 має здійснювати Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26)», яке з 1996 року є відокремленою юридичною особою, де використовувалась праця ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), що підтверджується відомостями, зазначеними у довідках від 02.02.2915 №№ 20, 21, 22, 23.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій з посиланням на порушення судами норм права просить суд касаційної інстанції скасувати зазначені судові рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з'ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору. Скаржник зазначив, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки довідкам про пільговий стаж для призначення пенсії, виданих відповідачем. На переконання скаржника ця обставина свідчить, що саме відповідач повинен відшкодовувати пенсійному органу витрати, понесені ним на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_1
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.10.2017 відкрито касаційне провадження у справі.
15.12.2017 розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції згаданого Закону передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У лютому 2018 року цю справу передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
В порядку статті 31 КАС України, пункту 15 Перехідних положень КАС України за результатами повторного автоматизованого розподілу від 13.06.2019 визначений новий склад суду.
На адресу суду касаційної інстанції від відповідача надійшли письмові заперечення на касаційну скаргу, у яких останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій просить суд залишити оскаржувані судові рішення без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Верховний Суд переглянув оскаржувані судові рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з'ясував повноту фактичних обставин справи, встановлених судами, перевірив правильність застосування норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що пенсійним органом сформовані та направлені відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону №1788-ХІІ по ОСОБА_1 за пероід січень - лютий 2017 року, всього у сумі 2 228,35 грн.
У зв'язку з несплатою фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій в добровільному порядку позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, Верховний Суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Частиною 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вказаним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
В силу пунктів «а-з» статті 13 Закону №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць; працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Порядок відшкодування підприємствами витрат до Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, визначений Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 №21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 року за №64/8663 (далі - Інструкція №21-1).
Згідно з пунктом 6 Інструкції № 21-1 відшкодуванню підлягають витрати ПФУ на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.
Положеннями пункту 6.4 наведеної Інструкції передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами доходів органів ПФУ щорічно у повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом десяти днів з новопризначених пенсій.
Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до ПФУ зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що визначено пунктом 6.8 Інструкції.
Отже, обов'язок з відшкодування повністю витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону №1058-IV, в частині пенсій, призначених у порядку статті 13 Закону №1788-ХІІ, покладений на підприємства.
Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюється підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 у період з жовтня 1984 року по січень 1998 року працював на посаді машиніста тепловозу в штаті виробництва Жовтоводської ВК-26. Тепловози знаходились на балансі виробництва і наразі передані на баланс ДП "Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26)".
В лютому 1996 року виробництво відокремилося від установи в самостійну юридичну особу та з січня 2017 року після неодноразових реформувань має назву Державне підприємство «Підприємство державної кримінально-виконавчої служби України (№26)», що підтверджується відомостями з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб. Керівником цього підприємства значиться ОСОБА_2 .
На підставі наказу Міністерства юстиції України від 15.12.2016 назву Жовтоводської виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Дніпропетровській області (№26) було змінено на Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)», а також затверджено Положення про Державну установу «Жовтоводська виправна колонія (№26)», згідно якого така входить до складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Згідно інформації з виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником Державної установи «Жовтоводська виправна колонія (№26)» є Ісаєв Олексій Олександрович .
Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, посилаючись на довідки про заробітку плату від 02.02.2015 №№20, 21, 22, та 23, видані за підписом директора ДП «Підприємство Жовтоводської ВК-26» Хабера О.А. та головного бухгалтера зазначеного підприємства Дубоделовой О.І., дійшли висновку, що з лютого 1996 року по січень 1998 року ОСОБА_1 отримував заробітну плату за рахунок ДП «Підприємство Жовтоводської ВК-26», яке з його заробітку і здійснювало необхідні відрахування до відповідних органів, в тому числі і до Пенсійного фонду України. Тому, за висновками судів попередніх інстанцій, відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах ОСОБА_1 , має здіснюватися за рахунок ДП «Підприємство Жовтоводської ВК-26», а не відповідача.
Однак, поза увагою судів попередній інстанцій залишились довідки від 29.04.2015 №26/16-137 та від 03.03.2015 №26/16-75, видані за підписом начальника Жовтоводської ВК-26 Ісаєва О.О., про підтвердження пільгового характеру праці ОСОБА_1 , а також витяг з трудової книжки, з яких вбачається, що станній працював на тепловозі Жовтоводської ВК-26 у пероід з 1979 року по 1998 рік. Тобто, суду надано довідки, видані за підписом керівника відповідача - Ісаєва О.О., про підтвердження пільгового стажу ОСОБА_1 , що дає право на призначення йому пільгової пенсії.
Зазначене свідчить про вибірковість дослідження судами попередніх інстанцій доказів у справі щодо предмету доказування.
Згідно з частиною першою статті 138 КАС України (у редакції чинній на момент розгляду справи) предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення, або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення у справі.
Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що, встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має мотивувати свої висновки та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначені вище обставини свідчать про неповне з'ясування судами попередніх інстанцій обставин справи, що призвело до передчасних висновків про відсутність у відповідача обов'язку відшкодовувати пенсійному органу суми фактичних витрат на виплату та доставку пенсії, призначеної ОСОБА_1 на пільгових умовах.
Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00) та пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07), суд зобов'язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.
Верховний Суд наголошує, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи з метою ухвалення справедливого та об'єктивного рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.
У спірному випадку, суди попередініх інстанцій не дослідили всі наявні у справі докази та не встановили фактичні обставини справи, які мають важливе значення для правильного її вирішення.
Для повного, об'єктивного та всебічного з'ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи або витребовуються, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
Згідно частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу П'ятихатського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.05.2017 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06.09.2017 у справі №804/1948/17 - скасувати.
Справу направити на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін
А. А. Єзеров
І. В. Саприкіна