Справа № 120/3093/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Свентух В.М.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
19 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
в вересні 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення "Про відмову в перерахунку пенсії" від 11.09.2019 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Також, позивач просив зобов'язати відповідача провести перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01 відповідного року, відповідно до ч.3 ст.59 ЗУ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", з 25.04.2019.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 14.11.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив службу в армії з 15.10.1958 по 23.04.1960.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 та довідкою Вінницької обласної державної адміністрації №00570 (а.с.2).
Згідно з витягу акту огляду медико-соціальної експертної комісії №018164 від 22.07.2008, позивачу встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
23.07.2019 ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 та ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю із числа військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи" (а.с.6).
16.08.2019 відповідач листом №2201/Р-10 повідомив позивача що, згідно матеріалів пенсійної справи довідка про період участі в ліквідації аварії на ЧАЕС видана Вінницьким автотранспортним підприємством, тому для здійснення перерахунку пенсії відсутні правові підстави (а.с.7).
20.08.2019 позивач повторно звернувся до пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду №1-р(ІІ)/2019 від 25.04.2019 та ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи", як військовослужбовцю із числа військовозобов'язаних, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи", а у разі відмови про проведення перерахунку пенсії просив надати відповідне рішення про таку відмову (а.с.8).
У відповідь на повторне звернення, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області направлено лист №2572/Р-10 від 11.09.2019 року, яким відмовлено позивачу у перерахунку пенсії та зазначено, що у матеріалах пенсійної справи ОСОБА_1 є тільки довідка про період участі в ліквідації аварії на ЧАЕС, видана Вінницьким автотранспортним підприємством, однак довідка про виклик на спеціальні збори як військовозобов'язаного відсутня, в зв'язку з чим немає правових підстав для здійснення перерахунку пенсії.
Не погоджуючись з такими діями відповідача та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно витягу акту огляду медико-соціальної експертної комісії №018164 захворювання у позивача пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а не з проходженням військової служби.
Відповідно до записів у трудовій книжці позивач працював у Вінницькому автотранспортному підприємстві з 28.05.1960 по 26.01.1998.
Позивач був відряджений Вінницьким автотранспортним підприємством на роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, тобто приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження військової служби або військових зборів.
Враховуючи, що стаття 59 Закону №796-ХІІ визначає порядок призначення пенсій військовослужбовцям, а позивач був відряджений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, норми статті 59 Закону №796-ХІІ на нього не поширюються.
Колегія суддів погоджується з кінцевим висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як передбачено ч.3 ст.46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України визначено основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Законом, який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, є Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Відповідно до ст.1 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", даний Закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Згідно з ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії, у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
Отже, ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (до внесення змін Законом України від 03.10.2017 №2148-VІІІ) регулювала порядок обчислення пенсії тільки однієї категорії осіб, а саме: осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами.
Законом України від 03.10.2017 № 2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", статтю 59 Закону викладено у новій редакції:
«Пенсії військовослужбовцям призначаються з їх грошового забезпечення згідно з цим Законом та іншими законодавчими актами. Додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається відповідно до статті 51 цього Закону.
Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством для осіб, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків), або відповідно до статті 54 цього Закону.
Особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».
Так, порівняльний аналіз попередньої та чинної редакцій частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" свідчить про те, що дана норма регулювала та регулює порядок обчислення пенсії особам, які проходили дійсну строкову службу, але, здійснивши зміни до частини 3 цієї статті, законодавець, на виконання мети та основних завдань закону, розширив перелік осіб, які мають право на обчислення пенсії у п'ятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановивши у переліку окрім осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, ще й інших осіб, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Дія приписів ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (обчислення пенсії по інвалідності за особливою процедурою), поширюється на осіб, які відповідають наступним критеріям: 1) особа брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, або 2) особа брала участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій та випробувань, або 3) особа брала участь у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї.
З огляду на вказане, таке право виникає у зазначених осіб лише за наявності у сукупності трьох умов (розширене тлумачення зазначеної статті без внесення змін до ч.3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" не допускається): 1) особа має статус особи з інвалідністю; 2) особа отримала статус особи з інвалідність виключно внаслідок участі у ліквідації відповідних наслідків та у військових навчаннях; 3) особа брала участь у ліквідації відповідних наслідків та військових навчаннях лише під час проходження дійсної строкової служби.
Отже, обов'язковою умовою для застосування положень ч. 3 ст. 59 Закону № 796-XII, є участь особи у ліквідації наслідків ЧАЕС під час проходження дійсної строкової служби.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 08.05.2018 у справі №820/1148/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/33/18), від 21.05.2018 у справі №816/1159/18 (провадження № Пз/9901/37/18), від 11.06.2018 у справі № 820/2589/18 (провадження № Пз/9901/39/18), від 11.06.2018 у справі № 825/1922/18 (провадження № Пз/9901/41/18) та від 13.06.2018 у справі № 812/1094/18 (адміністративне провадження № Пз/9901/43/18).
Разом з тим, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25.04.2019 № 1-р(ІІ)/2019 у справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) за конституційними скаргами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю; словосполучення «дійсної строкової», що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
На думку Конституційного Суду України, законодавець не забезпечив певні категорії військовослужбовців, які виконують конституційно значущі функції щодо захисту Вітчизни, особливими умовами соціального захисту, обсяг яких має передбачати гідні умови їх життя й повне відшкодування заподіяної шкоди, чим порушив сутність конституційного права на соціальний захист, конституційні гарантії щодо безумовного забезпечення належного рівня їх соціального захисту.
Таким чином, цим Рішенням Конституційний Суд України визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення «дійсної строкової», яке міститься у положеннях ч. 3 ст. 59 Закону, а дія положень ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" втратили чинність з 25.04.2019.
Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач працював у Вінницькому автотранспортному підприємстві з 28.05.1960 по 26.01.1998. Відряджений був Вінницьким автотранспортним підприємством на роботу по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (для ремонту автотранспорту зведеної колони, місце находження м.Чорнобиль), що вбачається з його трудової книжки, "командировочного удостоверения №138" тобто приймав участь в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не під час проходження військової служби або військових зборів.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що стаття 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначає порядок призначення пенсій військовослужбовцям, а позивач був відряджений для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не як військовослужбовець, норми статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на нього не поширюються.
У відповідності до вимог ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволенні позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.