Справа № 824/1002/19-а
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Анісімов О.В.
Суддя-доповідач - Драчук Т. О.
19 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Драчук Т. О.
суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправними та скасування наказу та постанови,
в серпні 2019 року позивач ФОП ОСОБА_1 звернулась до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Держпраці у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області "Про проведення інспекційних відвідувань" від 07.03.2019 № 143.
Також, позивач просила визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.03.2019 № ЧВ-628/18/320/АВ/П/ТД-ФС/127.
Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 30.09.2019 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з даним рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Апеляційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що суд першої інстанції при розгляді справи не з'ясував усі обставини, що мають значення для справи та надав не належну оцінку тим обставинам та доказам, що присутні в матеріалах справи.
Позивач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Разом з тим, 18.12.2019 на адресу суду надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Згідно з ч.2 ст.195 КАС України учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи. Доказів направлення сторонам копії клопотання позивачем не надано. Крім того, заява подана менш ніж за п'ять днів до проведення судового засідання.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що у відповідності до абз.1 ст.5 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Згідно з ст.7 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".
Відповідно до ст.12 ЗУ "Про електронні документи та електронний документообіг" перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.
Отже, обов'язковою умовою для чинності електронного документу являється його підписання електронним-цифровим підписом.
Згідно з довідкою відділу надання інформаційних послуг, руху адміністративних справ та діловодства Сьомого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про проведення відеоконференції не містить електронно-цифровий підпис.
Крім того, згідно з ч.7 ст.195 КАС України у клопотанні про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду в обов'язковому порядку зазначається суд, в якому необхідно забезпечити її проведення. Таке клопотання може бути подано не пізніш як за п'ять днів до відповідного судового засідання.
В свою чергу, жодного суду в якому необхідно забезпечити проведення відеконференції зазначено не було.
Разом з тим, з даної заяви вбачається, що особа повідомлена про розгляд справи 18.12.2019.
Крім того, як видно з рекомендованого повідомлення №2105015316857, представник позивача Загарій О.Д. (ордер №36136 а.с.37) був повідомлений 09.12.2019 про розгляд справи в приміщенні Сьомого апеляційного адміністративного суду 18.12.2019 о 13:15.
Також, колегія суддів звертає, що судом неодноразово надсилалось рекомендованим повідомленням повістка про виклик на адреси позивача (наявні в матеріалах справи), однак вручена була лише одна за місцем знаходження с.Шешори, Косівський район, Івано-Франківська область. Щодо інших адрес, які позивач зазначала як адреси для листування, колегія суддів зазначає, що повістки були направлені на них, однак не були вручені з інших причин.
Враховуючи зазначене, а також ч.1 ст.205 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею
Відповідач в судове засідання не з'явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Разом з тим, 17.12.2019 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи у порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 29.11.2016, основний вид діяльності - діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування (Код КВЕД 56.10) (а.с. 8-9).
06.03.2019 Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації листом №03.02-21/721 повідомило Управління Держпраці у Чернівецькій області, що управлінням праці та соціального захисту населення отримана усна інформація про використання праці найманих працівників без відповідного оформлення ФОП ОСОБА_1 . Таким чином, просило провести інспекційне відвідування по питанню дотримання вимог законодавства про працю, в тому числі щодо відповідного оформлення трудових відносин із найманими працівниками (а.с.10).
06.03.2019 начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, за результатами аналізу інформації, викладеної у вищевказаному листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, прийнято рішення провести інспекційне відвідування з питань виявлення неоформлених працівників трудових відносин, відповідно до пп. 3 п. 5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю у ФОП ОСОБА_1 (а.с.12).
Начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області, на підставі вищевказаного рішення, 07.03.2019 року видано наказ № 143 "Про проведення інспекційного відвідування", згідно якого працівникам Управління Держпраці у Чернівецькій області доручено здійснити інспекційне відвідування на предмет дотримання вимог законодавства про працю, укладення трудових договорів та оформлення трудових відносин з працівниками у фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 тривалістю 2 (два) робочих дні у період з 11.03.2019 по 12.03.2019 (а.с.13).
На підставі наказу Управління Держпраці у Чернівецькій області № 143 від 07.03.2019, рішення керівника за результатами аналізу інформації, викладеної у листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації від 06.03.2019 №03.02-21/721, начальником Управління Держпраці у Чернівецькій області видано направлення на проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 від 07.03.2019 №04-112 (а.с.14).
За результатами проведеного інспекційного відвідування 12.03.2019 інспектором праці Моргоч В.І. складений акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЧВ-628/18/320/АВ, яким зафіксовано, що позивачем допущено порушення статті 21, пункту 6 частини 1 та частини 3 статті 24 КЗпП України, а також Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" від 17.06.2015 № 413 (а.с.15-20).
Із вказаним актом позивач ознайомлена та отримала його примірник, про що свідчить проставлений нею в акті підпис (а.с.19).
12.03.2019 інспектором праці Моргоч В.І. також сформовано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-628/19/320/АВ-П, яким зобов'язано позивача усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 12.04.2019 (а.с.21-23).
Із вказаним приписом позивач також ознайомлена та отримала його примірник, про що свідчить проставлений нею в приписі підпис (а.с.23).
28.03.2019 Управлінням Держпраці у Чернівецькій області винесено постанову № ЧВ-628/18/320/АВ/П/ТД-ФС/127 про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, якою на підставі статті 259 КЗпП України, статті 53 Закону України "Про зайнятість населення", частини третьої статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 8 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 та на підставі абзацу 2 частини другої статті 265 КЗпП України на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн. (а.с.26-27).
При цьому, в матеріалах справи наявне повідомлення про розгляд справи за ст.265 КЗпП України від 18.03.2019 № 858/0/04-2/19, яким позивача запрошено на розгляд справи за результатами інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю (акт № ЧВ-628/19/320/АВ від 12.03.2019) о 10 год. 30 хв. 28.03.2019 (а.с.24).
Не погоджуючись з вказаним наказом про проведення перевірки та постановою про накладення штрафу ФОП ОСОБА_1 звернулась з відповідним позовом до суду.
Також, судом першої інстанції зазначено, що у відповідь на адвокатський запит Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації повідомило, що інформація про використання ФОП ОСОБА_1 праці найманих працівників без відповідного оформлення трудових відносин, отримана завідувачем сектору з питань праці Гресь Миколою Олександровичем в ході проведення інформаційно-роз'яснювальних заходів з питань дотримання вимог законодавства про працю, які проводилися відповідно до вимог "Положення про сектор з питань праці управління праці і соціального захисту населення районної, державної адміністрації", затвердженого Наказом начальника управління праці та соціального захисту населення № 15/ОД від 28.03.2016 (а.с. 11). При цьому, у зазначеному листі, крім викладеного, зазначено наступне: «Додатково повідомляємо, що в ході розмови з працівниками, які надавали послуги громадського харчування за адресою АДРЕСА_1, вказані працівники відмовилися назвати свої персональні дані, надати для ознайомлення укладені з ними трудові договори, а лише повідомили прізвище ФОП ОСОБА_1 , яка здійснює підприємницьку діяльність та те, що вони проходять стажування».
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що Конвенція МОП №81 визначає безумовне дискреційне повноваження інспектора самостійно приймати рішення щодо необхідності проведення інспектування того чи іншого роботодавця для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються.
Підставою для проведення досліджуваного інспекційного відвідування, стало рішення керівника за результатами аналізу інформації, викладеної в листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 06.03.2019, №03.02-21/721, який по своїй правовій природі не є анонімним зверненням.
Окрім того, інформація викладена в листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 06.03.2019, №03.02-21/721, здобута завідувачем сектору з питань праці Гресь Миколою Олександровичем під час виконання своїх посадових обов'язків, та знайшла своє підтвердження в ході інспекційного відвідування.
Гресь М.О. не керувався анонімними джерелами інформації, а виключно констатував факт порушення, на його думку, вимог законодавства про працю, який ним виявлений в ході проведення інформаційно-роз'яснювальних заходів у м. Кіцмань.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції вважає, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття, в результаті аналізу повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, рішення про проведення інспекційного відвідування від 06.03.2019 та наказу "Про проведення інспекційних відвідувань" від 07.03.2019 № 143. А тому, твердження позивача про порушення відповідачем вимог Порядку №295 щодо наявності законних підстав для проведення інспекційного відвідування господарської діяльності позивача є безпідставним.
Також, судом першої інстанції вказано, що фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
В матеріалах справи наявні пояснення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , наданні інспектору праці Моргоч В.І., згідно яких вони вказують, що проходять стажування у ФОП ОСОБА_1 (а.с.68-69). Позивачем також були надані письмові пояснення, в яких зазначає, що ні трудового договору, ні цивільно-правового договору із вказаними працівниками укладено не було (а.с.67).
З протоколу Управління Держпраці у Чернівецькій області №13 засідання з розгляду справи за ст. 265 КЗпП України від 28.03.2019, по питанню третьому порядку денного щодо розгляду справи на підставі акта інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 , зрозуміло, що позивач була присутня на розгляді справи та надавала відповідні пояснення, зокрема вказала, що вона не знала про те, що стажування необхідно оформляти належним чином (а.с.25).
Крім того, судом першої інстанції з матеріалів справи встановлено, що повідомлення про розгляд справи за ст. 265 КЗпП України від 18.03.2019 №858/0/04-2/19 позивачу надіслано 19.03.2019 рекомендованим листом за №5800107841576, тобто з дотриманням встановлених Порядком № 509 строків (а.с.24, 28). При цьому, вручення працівниками поштового зв'язку такого відправлення 26.03.2019 простим порядком, а не в порядку доставки рекомендованих листів, свідчить про неналежну якість роботи поштового зв'язку. А тому, на переконання суду, від Управління Держпраці у Чернівецькій області не залежить надання послуг поштового зв'язку та воно не відповідає за проставляння відповідних відміток про вручення поштового відправлення. Також, позивач була присутня на засідання щодо розгляду її справи, однак своїм правом щодо подання клопотання про відкладення розгляду справи не скористалась.
Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність рішення відповідача щодо накладення на позивача штрафу у розмірі 250380,00 грн., оскільки інспекційне відвідування здійснене відповідно до норм чинного на час його здійснення законодавства, а зафіксовані у акті інспекційного відвідування допущені позивачем порушення підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема письмовими поясненнями працівників ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також ФОП ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У відповідності до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з ст.38 Закону України "Про охорону праці" у державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.
У відповідності до ст.39 Закону України "Про охорону праці" посадові особи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з нагляду за охороною праці мають право безперешкодно відвідувати підконтрольні підприємства (об'єкти), виробництва фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та здійснювати в присутності роботодавця або його представника перевірку додержання законодавства з питань, віднесених до їх компетенції.
За правилами ст.259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю).
Перелік підстав для здійснення позапланового заходу визначено в ч.1 ст.6 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" є:
- подання суб'єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням;
- виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених суб'єктом господарювання у документі обов'язкової звітності, крім випадків, коли суб'єкт господарювання протягом місяця з дня первинного подання повторно подав такий документ з уточненими достовірними даними або якщо недостовірність даних є результатом очевидної описки чи арифметичної помилки, яка не впливає на зміст поданої звітності. У разі виявлення органом державного нагляду (контролю) помилки у документі обов'язкової звітності він упродовж десяти робочих днів зобов'язаний повідомити суб'єкта господарювання про необхідність її виправлення у строк до п'яти робочих днів з дня отримання повідомлення. Невиправлення помилки у встановлений строк є підставою для проведення позапланового заходу;
- перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю);
- звернення фізичної особи (фізичних осіб) про порушення, що спричинило шкоду її (їхнім) правам, законним інтересам, життю чи здоров'ю, навколишньому природному середовищу чи безпеці держави, з додаванням документів чи їх копій, що підтверджують такі порушення (за наявності). Позаплановий захід у такому разі здійснюється виключно за погодженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу.
У такому разі перед початком здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов'язані пред'явити керівнику чи уповноваженій особі суб'єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі - підприємцю або уповноваженій ним особі, крім документів, передбачених цим Законом, додатково копію погодження центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у відповідній сфері державного нагляду (контролю), або відповідного державного колегіального органу на проведення такої перевірки. Суб'єкти господарювання мають право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю), якщо вони не пред'явили документи, передбачені цим абзацом;
- неподання суб'єктом господарювання документів обов'язкової звітності за два звітні періоди підряд без поважних причин або без надання письмових пояснень про причини, що перешкоджали поданню таких документів;
- доручення Прем'єр-міністра України про перевірку суб'єктів господарювання у відповідній сфері у зв'язку з виявленими системними порушеннями та/або настанням події, що має значний негативний вплив на права, законні інтереси, життя та здоров'я людини, захист навколишнього природного середовища та забезпечення безпеки держави;
- настання аварії, смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку або професійного захворювання, що було пов'язано з діяльністю суб'єкта господарювання.
Згідно з п.1 Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року №96 (далі Положення №96) Державна служба України з питань праці є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.
Відповідно до пп.5 п.6 Положення №96 Державна служба України з питань праці для виконання покладених на неї завдань має право: безперешкодно проводити відповідно до вимог закону без попереднього повідомлення в будь-яку робочу годину доби перевірки виробничих, службових, адміністративних приміщень та об'єктів виробництва фізичних та юридичних осіб, які використовують найману працю та працю фізичних осіб, експлуатують машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки, та у разі виявлення фіксувати факти порушення законодавства, здійснення нагляду та контролю за додержанням якого віднесено до повноважень Державна служба України з питань праці.
Пунктом 7 Положення №96 передбачено, що Державна служба України з питань праці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю, визначена в Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017 року №295 "Про деякі питання реалізації ст.259 КЗпП України та ст.34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі Порядок №295).
Відповідно до п.2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці: Державна служба України з питань праці та її територіальних органів; виконавчих органів міських рад міст обласного значення та сільських, селищних, міських рад об'єднаних територіальних громад (з питань своєчасної та у повному обсязі оплати праці, додержання мінімальних гарантій в оплаті праці, оформлення трудових відносин).
Згідно з п.3 Порядку №295 інспекторами праці є посадові особи Держпраці та її територіальних органів, виконавчих органів рад, посадовими обов'язками яких передбачено повноваження щодо здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.
Як передбачено пп.3 п.5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.
Відповідно до п.8 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.
Згідно з п.9 Порядку №295 під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред'явити об'єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.
Відповідно ст.12 Конвенції Міжнародної організації праці № 81, 1947 року "Про інспекцію праці у промисловості й торгівлі" (Конвенцію ратифіковано Законом №1985-IV від 08.09.2004) Інспектори праці, забезпечені відповідними документами, що засвідчують їхні повноваження, мають право:
a) безперешкодно, без попереднього повідомлення і в будь-яку годину доби проходити на будь-яке підприємство, яке підлягає інспекції;
b) проходити у денний час до будь-яких приміщень, які вони мають достатні підстави вважати такими, що підлягають інспекції; та
c) здійснювати будь-який огляд, перевірку чи розслідування, які вони можуть вважати необхідними для того, щоб переконатися у тому, що правові норми суворо дотримуються, і зокрема:
i) наодинці або в присутності свідків допитувати роботодавця або персонал підприємства з будь-яких питань, які стосуються застосування правових норм;
ii) вимагати надання будь-яких книг, реєстрів або інших документів, ведення яких приписано національним законодавством з питань умов праці, з метою перевірки їхньої відповідності правовим нормам, і знімати копії з таких документів або робити з них витяги;
iii) зобов'язувати вивішувати об'яви, які вимагаються згідно з правовими нормами;
iv) вилучати або брати з собою для аналізу зразки матеріалів і речовин, які використовуються або оброблюються, за умови повідомлення роботодавцю або його представнику про те, що матеріали або речовини були вилучені або взяті з цією метою.
У разі інспекційного відвідування інспектори повідомляють про свою присутність роботодавцю або його представнику, якщо тільки вони не вважатимуть, що таке повідомлення може завдати шкоди виконанню їхніх обов'язків.
Пунктами 19, 20 Порядку №295 визначено, що за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником.
Згідно з п.21 Порядку № 295 визначено, що якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до п.27, 28 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності. У разі виконання припису в установлений у ньому строк заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності не вживаються.
Як передбачено п.29 Порядку №295 заходи до притягнення об'єкта відвідування та його посадових осіб до відповідальності за використання праці неоформлених працівників, несвоєчасну та не у повному обсязі виплату заробітної плати, недодержання мінімальних гарантій в оплаті праці вживаються одночасно із внесенням припису незалежно від факту усунення виявлених порушень у ході інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.
Враховуючи зазначене та матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що вказаний вище порядок проведення перевірки був дотриманий відповідачем.
Щодо доводів апелянта в частині, що перевірка проводилась за анонімним зверненням, колегія суддів зазначає, що перевірка проводилась на підставі інформації, викладеної в листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 06.03.2019, №03.02-21/721, який по своїй правовій природі не є анонімним зверненням. Інформація викладена в листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 06.03.2019, №03.02-21/721, здобута завідувачем сектору з питань праці Гресь Миколою Олександровичем під час виконання своїх посадових обов'язків, та знайшла своє підтвердження в ході інспекційного відвідування. Останній не керувався анонімними джерелами інформації, а виключно констатував факт порушення, на його думку, вимог законодавства про працю, який ним виявлений в ході проведення інформаційно-роз'яснювальних заходів у м. Кіцмань.
Отже, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність доводів апелянта в цій частині і погоджується з висновком суду першої інстанції, що у відповідача були наявні правові підстави для прийняття, в результаті аналізу повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, рішення про проведення інспекційного відвідування від 06.03.2019 та наказу "Про проведення інспекційних відвідувань" від 07.03.2019 № 143.
В свою чергу, механізм накладення на суб'єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною 2 статті 265 КЗпП України та частинами 2-7 статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначено постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення" від 17.07.2013 №509 .
Пунктом 2 Порядку № 509 визначено, що штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських об'єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).
Згідно з п.6 Порядку №509 про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб'єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п'ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.
Відповідно до п.7 Порядку №509 справа розглядається за участю представника суб'єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його проінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.
Разом з тим, п.2 Порядку № 509 визначено, що штрафи можуть бути накладені на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації, акта про виявлення під час перевірки суб'єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об'єднаної територіальної громади, акта документальної виїзної перевірки ДФС, її територіального органу, в ході якої виявлені порушення законодавства про працю.
В свою чергу, як вірно встановлено судом першої інстанції, у відповідача були наявні правові підстави для прийняття, в результаті аналізу повідомлення Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської районної державної адміністрації, рішення про проведення інспекційного відвідування від 06.03.2019 та наказу "Про проведення інспекційних відвідувань" від 07.03.2019 № 143, оскільки інформація викладена в листі Управління праці та соціального захисту населення Кіцманської РДА від 06.03.2019 року, №03.02-21/721, здобута завідувачем сектору з питань праці Гресь Миколою Олександровичем під час виконання своїх посадових обов'язків, та знайшла своє підтвердження в ході інспекційного відвідування.
З актом перевірки № ЧВ-628/18/320/АВ від 12.03.2019 позивач ознайомлена та отримала його примірник, про що свідчить проставлений нею в акті підпис (а.с.19).
12.03.2019 інспектором праці Моргоч В.І. також сформовано припис про усунення виявлених порушень №ЧВ-628/19/320/АВ-П, яким зобов'язано позивача усунути виявлені під час інспекційного відвідування порушення у строк до 12.04.2019 (а.с. 21-23). Із вказаним приписом позивач також ознайомлена та отримала його примірник, про що свідчить проставлений нею в приписі підпис (а.с.23).
Враховуючи зазначене колегія суддів приходить до висновку, що процедура проведення перевірки не була порушена, про що зазначив й суд першої інстанції.
В частині вирішення позовних вимог щодо оскаржуваної постанови, колегія суддів зазначає, що правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначає Кодекс законів про працю України.
КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини. Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників (стаття 1 КЗпП України).
Згідно з ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.
Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.
При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров'я та інші документи.
Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Пунктом 7 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 Про практику розгляду судами трудових спорів фактичний допуск до роботи вважається укладенням трудового договору незалежно від того, чи було прийняття на роботу належним чином оформлене, якщо робота провадилась за розпорядженням чи з відома роботодавця.
Колегія суддів зазначає, що про існування між працівником та роботодавцем трудових відносин свідчить наявність або відсутність юридичного факту, з яким закон пов'язує їх виникнення, а саме - допуску працівника до виконання роботи з відома роботодавця.
Відповідно до ч.1 ст.265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.
Згідно з абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України встановлено, що юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.
За змістом ч.3, 4 ст.265 КЗпП України штрафи, накладення яких передбачено частиною другою цієї статті, є фінансовими санкціями і не належать до адміністративно-господарських санкцій, визначених главою 27 Господарського кодексу України.
Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 отримували дохід (заробітну плату) в розмірі 250 грн. 00 коп. та 400 грн. 00 коп. відповідно, за день роботи з 07:30 до 18:00 та 08:00 до 18:00, відповідно.
Відповідно до ст.94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Статтею 115 Кодексу законів про працю України визначено строки виплати заробітної плати.
Також, позивач зазначала в своїх поясненнях, що дані працівники перебували на стажуванні.
Враховуючи зазначене та матеріали справи (пояснення позивача), колегія суддів приходить до висновку, що позивач в даному випадку мав на увазі випробувальний термін.
Згідно з ст.26 КЗпП України при укладенні трудового договору може бути обумовлене угодою сторін випробування з метою перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Умова про випробування повинна бути застережена в наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.
В період випробування на працівників поширюється законодавство про працю.
Відповідно до ст.27 КЗпП України строк випробування при прийнятті на роботу, якщо інше не встановлено законодавством України, не може перевищувати трьох місяців, а в окремих випадках, за погодженням з відповідним виборним органом первинної профспілкової організації, - шести місяців. До строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причини.
Враховуючи вказане, колегія суддів приходить до висновку, що при встановлені випробувального терміну підприємцем, з працівниками також має укладатись відповідний договір. В свою чергу, позивач в ході перевірки не надав договір про професійне навчання найманого працівника, наказ про організацію стажування, програму стажування, будь-які інші документи, що підтверджують врегулювання відносин між роботодавцем і стажистом згідно з вимогами законодавства. Отже, підприємець не мав права допускати до роботи стажиста без укладення з ним договору. А тому, відповідачем правомірно зазначено, що підприємець порушив вимоги трудового законодавства.
В частині, дотримання 5-ти денного строку повідомлення до дати розгляду справи, колегія суддів також, погоджується з висновком суду першої інстанції, а саме повідомлення про розгляд справи за ст.265 КЗпП України від 18.03.2019 №858/0/04-2/19 позивачу надіслано 19.03.2019 рекомендованим листом за №5800107841576, тобто з дотриманням встановлених Порядком №509 строків (а.с.24). Дане повідомлення вручене позивачу особисто 26.03.2019 (а.с.28).
Отже, від Управління Держпраці у Чернівецькій області не залежить надання послуг поштового зв'язку та воно не відповідає за проставляння відповідних відміток про вручення поштового відправлення. Разом з тим, як вбачається з витягу із протоколу №13 від 28.03.2019 позивач була присутня на засіданні під час розгляду її справи та прийняття відповідної постанови.
З урахуванням вказаного, колегія суддів приходить до висновку, що вимога визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 28.03.2019 № ЧВ-628/18/320/АВ/П/ТД-ФС/127 не підлягає задоволенню, а висновки суду першої інстанції в цій частині є правомірними.
Крім того, ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).
Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).
У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо відмови у задоволені позову.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 вересня 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий Драчук Т. О.
Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.