Справа № 640/12402/19 Суддя (судді) першої інстанції: Клочкова Н.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Аліменка В.О.,
суддів Кучми А.Ю., Бєлової Л.В.
за участю секретаря Юрковець А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2019 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі заступника директора Шейка Вадима про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі заступника директора Шейка Вадима, в якій позивач, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив:
- визнати дії Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в особі Вадима Шейка неправомірними в частині підготовки проекту рішення Київради про відмову від 08 травня 2019 року без врахування висновків суду від 15 січня 2019 року (№826/13220/17);
- зобов'язати відповідача підготувати проект рішення Київради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою з урахуванням висновків суду від 15 січня 2019 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року позовну заяву повернуто позивачеві разом із усіма доданими до неї матеріалами.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Зокрема, скаржник зазначає, що вимоги ухвали Окружного адміністративного суду м. Києва про залишення позовної заяви без руху виконано у встановлений судом строк.
Перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 липня 2019 року року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви тривалістю п'ять днів з моменту отримання копії даної ухвали суду. Вказані недоліки позивач повинен був усунути шляхом подання до суду: належним чином оформленої позовної заяви відповідно до вимог статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України разом з її копією для відповідача, а також з копіями усіх документів, які додані до позовної заяви для відповідача; оригіналу документу про сплату судового збору за звернення до суду з адміністративним позовом немайнового характеру у розмірі 768,40 гривень (отримувач коштів - УК у Печерському районі/Печерський район, код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38004897, рахунок отримувача - 34310206084021, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) - 899998, код класифікації доходів бюджету - 22030101) або належних та допустимих доказів, які підтверджують наявність підстав для звільнення позивача від його сплати разом з відповідним клопотанням про це.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Згідно із п. 1 частини четвертої ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Приймаючи ухвалу про повернення позовної заяви суд першої інстанції виходив з того, що позивач у встановлений строк не виконав вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На думку колегії суддів, зазначений висновок суду є наслідком неповного з'ясування судом обставин справи та неналежного застосування норм процесуального права.
Як вбачається з додатків до позовної заяви, позивачем подано до суду: довідку Головного управління ДФс у м. Києві від 11.03.2019 року, в якій зазначано, що інформація про доходи відсутня та довідку про доходи видану Головним управління Пенсійного фонду України у м. Києві відповідно до якої дохід позивача з 01.01.2018-31.03.2019 становить 21401,00 грн.
З довідки вбачається, що з 01.01.2018-31.12.2018 дохід позивача становить 16910,00 грн.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Тобто, 5% річного доходу позивача становить 845,50 грн (16910,00 грн. *5 %), а судовий збір за подачу позову становить 768,40 грн.
Колегія суддів, зазначає, що різниця між сумою судового збору та 5% річного доходу позивача становить 77,10 грн., тобто не значною.
Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.
Так, Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
З тексту ст. 6 Конвенції прямо випливає, що доступність правосуддя є невід'ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975р., ЄСПЛ дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід'ємне право особи на доступ до суду.
Таким чином, зміст права на захист полягає в тому, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
З аналізу вищевикладеного вбачається, що позивач фактично був позбавлений гарантованого Конституцією України, законами та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до правосуддя, що полягає у безперешкодному отриманні судового захисту.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали дійшов помилкового висновку про повернення позовної заяви у справі, а тому, зазначена ухвала підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно із ч. 3 ст. 312 КАС України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
Керуючись статтями 312, 315, 320, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегіяс суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2019 року - скасувати.
Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач В.О. Аліменко
Судді А.Ю. Кучма
Л.В. Бєлова