Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №819/1314/17
провадження №К/9901/27514/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Смоковича М. І.,
суддів: Данилевич Н. А., Калашнікової О. В.
розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу
за позовом ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, за участю третьої особи - Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області, про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду, прийняту 12 жовтня 2017 року у складі головуючого судді - Осташа А.В., та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду, прийняту 18 січня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Богаченка С.І., суддів: Курильця А.Р., Старунського Д.М.,
І. Суть спору
1. У серпні 2017 року ОСОБА_1 (надалі також позивач) звернулася до суду з позовом до Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, за участю третьої особи - Борщівська районна державна адміністрація Тернопільської області, в якому просила:
1.1. скасувати наказ Управління агропромислового розвитку Борщівської РДА Тернопільської області від 06 липня 2017 року за вих. №8-к про звільнення начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку ОСОБА_1;
1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської РДА;
1.3. стягнути з Управління агропромислового розвитку Борщівської РДА на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період починаючи із 07 липня 2017 року по дату постановлення рішення суду по справі.
2. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона з 08 лютого 2010 року працювала на посаді начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку районної державної адміністрації.
2.1. 06 липня 2017 року її звільнено із займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
2.2. Позивач вважає звільнення з посади незаконним, оскільки відповідачем при її звільненні з посади за пунктом 1 статті 40 КЗпП України не дотримано визначеного законом порядку вивільнення працівників при скороченні штату з вчиненням відповідних дій, зокрема, не попереджено про наступне вивільнення, не запропоновано інших вакантних посад, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.
3. Представники відповідача та третьої особи позов не визнали, в обґрунтування заперечень проти позову зазначали, що на підставі розпорядження голови Борщівської районної державної адміністрації від 10 травня 2016 року №147-од «Про упорядкування структури районної державної адміністрації», відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 12 березня 2005 року №179 «Про упорядкування структури апарату центральних органів виконавчої влади, їх територіальних підрозділів та місцевих державних адміністрацій» (зі змінами та доповненнями), від 18 квітня 2012 року №606 «Про затвердження рекомендаційних переліків структурних підрозділів обласної, Київської та Севастопольської міської, районної, районної в м. Києві та Севастополі державних адміністрацій» з метою удосконалення та оптимізації структури районної державної адміністрації, підвищення ефективності державного управління було припинено Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, як юридичну особу публічного права шляхом його ліквідації.
3.1. Відповідно до наказу т.в.о. начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації, голови ліквідаційної комісії Головатого М.В. від 04 травня 2017 року № 1-к «Про окремі заходи у зв'язку з ліквідацією управління агропромислового розвитку» та вимог статті 43 Закону України «Про державну службу» було попереджено працівників управління про зміну істотних умов державної служби та запропоновані вакантні посади у новоствореному відділі агропромислового розвитку райдержадміністрації.
3.2. З вищенаведеним наказом ОСОБА_1 ознайомлюватись відмовилася, про що складений акт від 04 травня 2017 року та зроблений запис про відмову від проставляння підпису про ознайомлення з даним наказом.
3.3. Вважають, що всі дії щодо вивільнення працівника у зв'язку з реорганізацією структурного підрозділу та скороченням штату працівників, які передбачені КЗпП України, Управлінням агропромислового розвитку Борщівської районною державною адміністрацією дотримані. Просили в задоволенні позовних вимог відмовити.
ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи
4. ОСОБА_1 з 08 лютого 2010 року призначена начальником відділу економічного розвитку Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області.
5. На підставі розпорядження голови районної державної адміністрації від 10 травня 2016 року №147-од «Про упорядкування структури Борщівської районної державної адміністрації» з метою удосконалення та оптимізації структури районної державної адміністрації, підвищення ефективності державного управління припинено Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області як юридичну особу публічного права, шляхом його ліквідації та утворено відділ агропромислового розвитку та дорадництва Борщівської районної державної адміністрації як юридичну особу публічного права та ліквідаційну комісію Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області.
5.1. Згідно з Положенням про відділ агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, затвердженим розпорядженням голови районної адміністрації від 18 квітня 2017 року № 131, функції, права і обов'язки, які здійснювало Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області покладені на Відділ агропромислового розвитку районної державної адміністрації, відтак, у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, реорганізація, що призвела до скорочення чисельності працівників.
6. Згідно із розпорядженням голови Борщівської районної державної адміністрації від 12 квітня 2017 року № 37-к «Про тимчасове виконання обов'язків начальника відділу агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації» з 12 квітня 2017 року тимчасове виконання обов'язків начальника відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації покладено на начальника Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області Головатого М.В.
7. 04 травня 2017 року т. в. о. начальника відділу агропромислового розвитку, головою ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області Головатим М. В. видано наказ № 1-к «Про окремі заходи у зв'язку з ліквідацією управління агропромислового розвитку», яким відповідно до статті 43 Закону України «Про державну службу» попереджено працівників управління про зміну істотних умов служби у зв'язку з ліквідацією управління агропромислового розвитку райдержадміністрації та створенням відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації, а також запропоновано працівникам управління агропромислового розвитку протягом 60 днів написати заяви про переведення на посади згідно з штатним розписом.
7.1. Суди встановили, що на момент попередження позивача про звільнення та до її звільнення у Відділі агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації були вакантними такі посади державної служби: дві посади головних спеціалістів та одна посада головного спеціаліста-бухгалтера.
7.2. Як підтверджується матеріалами справи, позивачу була запропонована вакантна посада головного спеціаліста-бухгалтера, оскільки посада, яку вона займала не була збережена у новоствореній юридичній особі, однак від запропонованої посади позивач відмовилась.
7.3. Посади головних спеціалістів, передбачені штатним розписом Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області були запропоновані та зайняті працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які до реорганізації Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області займали аналогічні посади головних спеціалістів.
8. З вищенаведеним наказом ОСОБА_1 відмовилась ознайомлюватись, про що складено акт від 04 травня 2017 року та зроблено запис про відмову від проставляння підпису про ознайомлення з даним наказом.
9. 03 липня 2017 року голова ліквідаційної комісії Управління, т.в.о. начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Головатий М.В. під час наради з працівниками Управління агропромислового розвитку запропонував працівникам написати заяви на переведення на запропоновані посади згідно з штатним розписом у разі їхньої згоди у новостворений відділ агропромислового розвитку райдержадміністрації.
10. Крім того, суди встановили, що начальником відділу управління персоналом апарату Борщівської районної державної адміністрації Саманчук О.О. було запропоновано ОСОБА_1 інші вакантні посади в апараті та структурних підрозділах Борщівської районної державної адміністрації станом на 01 липня 2017 року, однак, ОСОБА_1 , будучи присутньою на даній нараді, відмовилась від запропонованих посад, про що складений акт від 03 липня 2017 року.
11. 06 липня 2017 року т.в.о. начальника відділу агропромислового розвитку райдержадміністрації Головатим М.В. надано повідомлення ОСОБА_1 з проханням прийняти рішення до 16.00 год. 06 липня 2017 року щодо погодження на призначення на запропоновані посади, однак від запропонованих посад ОСОБА_1 відмовилась, про що свідчить запис позивача на вказаному повідомленні, а також акт, складений т. в. о. начальника відділу агропромислового розвитку, голови ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області Головатим М. В. 06 липня 2017 року.
12. Наказом т. в. о. начальника відділу агропромислового розвитку, голови ліквідаційної комісії управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області Головатого М. В. від 06 липня 2017 року № 8-к «Про звільнення начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку ОСОБА_1» звільнено позивача із ліквідованої посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку у зв'язку з ліквідацією управління агропромислового розвитку та відмовою від запропонованих вакантних посад у Борщівській районній державній адміністрації.
13. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій, в якості свідків були допитані ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 які підтвердили присутність позивача на нарадах, що відбулись 04 травня 2017 року та 03 липня 2017 року та про відмову ОСОБА_1 від підпису про ознайомлення із наказом № 1-к, а також зазначили про те, що після оголошення ОСОБА_5 вакантних посад ОСОБА_1 постійно вчиняла скандал.
ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
14. Тернопільський окружний адміністративний суд постановою від 12 жовтня 2017 року, яку залишено без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2018 року, у задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
14.1. Приймаючи таке рішення суд першої інстанції з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, позивача правомірно звільнено з посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, оскільки у зв'язку з реорганізацією юридичної особи її посада не передбачена новим штатним розписом, а від переведення на запропоновану вакантну посаду вона відмовилась, отже відповідачем вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою забезпечення гарантій позивача на подальше проходження нею державної служби під час оптимізації структури райдержадміністрації та пов'язаної з цим реорганізації державної установи, що призвела до скорочення чисельності працівників.
14.2. Таким чином, дії відповідача стосовно прийняття наказу від 06 липня 2017 року за вих. №8-к про звільнення начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку ОСОБА_1 є правомірними.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
15. Позивач подала касаційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
15.1. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на тому, що у відповідача були відсутні зміни в організації виробництва і праці, що позбавляло його права здійснювати її звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
16. У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та постановити нове, яким позов задовольнити повністю.
17. Відповідач - Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області надав відзив на касаційну скаргу, в якому посилаючись на необгрунтованість та безпідставність останньої просить скаргу залишити без задоволення, а рішення судів без змін.
V. Релевантні джерела права й акти їх застосування
18. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Частина шоста статті 43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.
20. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях, урегульовані Законом України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу» (наводиться в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин; надалі - Закон № 889-VIII).
21. Відповідно до статті 1 Закону № 889-VIII державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави.
22. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов'язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.
23. Положенням частини третьої статті 5 Закону № 889-VIII, визначено, що дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців в частині відносин, не врегульованих цим законом.
24. Відповідно до статті 43 Закону № 889-VIII підставою для зміни істотних умов державної служби, зокрема, є скорочення чисельності або штату працівників у зв'язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.
25. Про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних дня до зміни істотних умов державної служби. Незгода державного службовця на продовження проходження державної служби у зв'язку із зміною істотних умов державної служби є підставою для припинення державної служби, у зв'язку з чим державний службовець подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону.
26. Державний службовець протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби має право подати керівнику державної служби заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду, а у разі ненадходження заяви про переведення на іншу запропоновану йому посаду, ненадходження заяви про звільнення або заяви про переведення державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.
27. Згідно з нормами статті 2 Закону № 889-VIII, посада державної служби - визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу з установленими відповідно до законодавства посадовими обов'язками у межах повноважень, визначених частиною першою статті 1 цього Закону.
28. Рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
29. Відповідно до частини п'ятої статті 43 Закону № 889-VIII, у разі незгоди державного службовця зі зміною істотних умов державної служби, він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону: подати скаргу керівнику державного органу із зазначенням фактів порушення його прав або перешкод в реалізації; подати скаргу до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби; оскаржити рішення, дії чи бездіяльність державних органів та їх посадових осіб, що перешкоджають реалізації прав, наданих йому цим Законом, до суду.
30. Крім того, частинами першою та другою статті 41 Закону № 889-VIII визначено, що державний службовець з урахуванням його професійної підготовки та професійної компетентності може бути переведений без обов'язкового проведення конкурсу:
1) на іншу рівнозначну або нижчу вакантну посаду в тому самому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби;
2) на рівнозначну або нижчу вакантну посаду в іншому державному органі, у тому числі в іншій місцевості (в іншому населеному пункті), - за рішенням керівника державної служби в державному органі, з якого переводиться державний службовець, та керівника державної служби в державному органі, до якого переводиться державний службовець.
31. Державний службовець, призначений на посаду без конкурсу, не може бути переведений на вищу посаду державної служби без проведення конкурсу.
32. Переведення здійснюється лише за згодою державного службовця.
33. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб'єкта призначення є, зокрема, скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.
34. Частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» передбачено, що процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.
35. Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.
36. Порядок вивільнення працівників передбачений статтею 49І Кодексу законів про працю України, згідно з якою про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.
37. У підпункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містяться роз'яснення, згідно з якими при розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.
38. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що у випадку скорочення чисельності або штату державних службовців роботодавець вправі звільнити працівників за пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», однак, таке звільнення повинно проводитись з наданням гарантій, пільг і компенсацій, передбачених статтею 87 Закону України «Про державну службу» та статтями 42, 49І Кодексу законів про працю України.
VІ. Висновки Верховного Суду
39. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, Верховний Суд на підставі встановлених у цій справі обставин справи та наведеного нормативного регулювання спірних правовідносин виходить із такого.
40. Як правильно зазначили суди, штатним розписом Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області було передбачено сім штатних одиниць.
41. 12 квітня 2017 року головою Борщівської районної державної адміністрації Юзьківим Л. В. затверджено штатний розпис Відділу агропромислового розвитку районної державної адміністрації на 2017 рік, згідно з яким було передбачено чотири штатні одиниці, а саме, посада начальника відділу, дві посади головних спеціалістів, а також посада головного спеціаліста-бухгалтера.
42. Згідно із Положенням про відділ агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, затвердженим розпорядженням голови районної адміністрації від 18 квітня 2017 року № 131, функції, права і обов'язки, які здійснювало Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області покладені на Відділ агропромислового розвитку районної державної адміністрації, отже, у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, а саме, реорганізація, що призвела до скорочення чисельності працівників.
43. З огляду на викладене, Верховний Суд вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, що відповідач вправі був проводити звільнення працівників, зокрема, позивача з посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області, однак, як зазначалось вище, з наданням відповідних гарантій, пільг і компенсацій.
43.1. Так, на момент попередження позивача про звільнення та до її звільнення у Відділі агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації були вакантними такі посади державної служби: дві посади головних спеціалістів та одна посада головного спеціаліста-бухгалтера.
43.2. Як підтверджується матеріалами справи, позивачу була запропонована вакантна посада головного спеціаліста-бухгалтера, оскільки посада, яку вона займала не була збережена у новоствореній юридичній особі, однак від запропонованої посади позивач відмовилась, про що був складений акт про відмову від ознайомлення з попередженням про наступне вивільнення та відмову від ознайомлення з пропозицією щодо переведення на вакантну посаду від 04 травня 2017 року.
43.3. Посади головних спеціалістів, передбачені штатним розписом Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області були запропоновані та зайняті працівниками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які до реорганізації Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області займали аналогічні посади головних спеціалістів.
43.4. Крім того, як підтверджується матеріалами справи, начальником відділу управління персоналом апарату Борщівської районної державної адміністрації Саманчук О.О. було запропоновано ОСОБА_1 інші вакантні посади в апараті та структурних підрозділах Борщівської районної державної адміністрації станом на 01 липня 2017 року, однак, ОСОБА_1 , будучи присутньою на даній нараді, відмовилась від запропонованих посад, про що свідчить акт від 03 липня 2017 року.
43.4. Отже, судами встановлено, що відповідач одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці запропонував ОСОБА_1 всі наявні вакантні посади, які вона могла обіймати відповідно до своєї кваліфікації, тобто вжив заходи до переведення працівника за її згодою на іншу роботу, однак, від переведення на таку вона відмовилась.
43.5. Враховуючи відповідність позивача вимогам для зайняття вакантної посади головного спеціаліста-бухгалтера та інших вакантних посад в апараті та структурних підрозділах Борщівської районної державної адміністрації, що були їй запропоновані, а також факт відмови від їх зайняття, Верховний Суд приходить до висновку, що відповідачем дотримано вимоги чинного трудового законодавства, якими регламентується процедура вивільнення працівників, та вжито всіх можливих заходів щодо працевлаштування позивача.
44. За наведених обставин, Верховний суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що позивача звільнено з посади начальника відділу економічного розвитку управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області з дотриманням вимог Закону України «Про державну службу» та Кодексу законів про працю України.
45. Враховуючи правомірність звільнення ОСОБА_1 із займаної посади, безпідставними є позовні вимог ОСОБА_1 до Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
46. Таким чином, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що зі свого боку відповідачами вжито всіх передбачених чинним законодавством заходів з метою забезпечення гарантій позивача на подальше проходження ним державної служби під час оптимізації структури райдержадміністрації та пов'язаної з цим реорганізації Управління агропромислового розвитку Борщівської районної державної адміністрації Тернопільської області.
47. За такого правового регулювання та обставин справи суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої й апеляційної інстанцій про відсутність підстав для задоволення позову.
48. Доводи касаційної скарги таких висновків не спростовують і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.
49. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка із правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
50. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
VII. Судові витрати
51. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2017 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від18 січня 2018 року у цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий М. І. Смокович
Судді Н. А. Данилевич
О. В. Калашнікова