Іменем України
19 грудня 2019 року
Київ
справа №823/431/17
адміністративне провадження №К/9901/17734/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
головуючого - Бевзенка В.М.,
суддів: Данилевич Н.А., Кашпур О.В.
розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/431/17
за позовом ОСОБА_1
до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області,
про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року (головуючий суддя - Гаврилюк В.О.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року (головуючий суддя - Ключкович В.Ю., судді - Ганечко О.М., Кузьмишина О.М.)
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У березні 2017 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області, в якому просив суд:
- стягнути з управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області кошти за час вимушеного прогулу в розмірі 42751 грн 94 коп. та 19432 грн 70 коп. заробітної плати за 5 місяців (листопад, грудень 2016 року, січень, лютий, березень 2017 року).
В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року, у справі № 823/5357/15, визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1 (М-075786) - слідчого відділення Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській області; зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
У зв'язку з цим, позивач вважає, що після скасування наказу про звільнення він продовжує працювати і на підставі цього управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повинно виплатити йому середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 серпня 2016 року по даний час.
Короткий зміст рішення суду І інстанції
2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що на день звернення позивача до суду з вимогою про стягнення коштів за час вимушеного прогулу наказ про його звільнення був скасований, проте підставою для стягнення таких коштів є поновлення на службі але питання про поновлення судами не вирішено.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
3. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року - без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з рішенням суду першої інстанції стосовно посилання на те, що у зв'язку з відсутністю судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, відсутні підстави для задоволення позовних вимог відносно виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що судовими рішеннями у справі № 823/5357/15 було скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області в Черкаській області від 06 листопада 2015р. № 312 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", однак рішення про поновлення на посаді та виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу не приймалося.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
4. У жовтні 2017 року позивач подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, яка 07 лютого 2018 року була передана на розгляд до Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду.
4.1. У касаційній скарзі позивач просить:
- скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року;
- ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
5. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу.
5.1. Позивач у касаційній скарзі посилається на те, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішень порушено норми матеріального права, а саме: норми Кодексу законів про працю України та Конституції України.
Мотивує свої вимоги тим, що наказ про його звільнення було скасовано постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року , тому вважає себе таким, що продовжує перебувати на службі в управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. У зв'язку з вищевикладеним, ОСОБА_1 вважає, що управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області повинне виплатити йому середній заробіток за період з 01 серпня 2016 року по теперішній час.
5.2. Відповідачем заперечення на касаційну скаргу не надані, що не перешкоджає її розгляду по суті.
ІІІ. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 01 вересня 1994 року проходив службу в органах внутрішніх справ та поліції та перебував на посаді підполковника міліції-слідчого відділення Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській області.
Наказом голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року ОСОБА_1 було звільнено з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ.
6.1. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 01 серпня 2016 року у справі №823/5357/15, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2016 року визнано протиправним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області № 312 о/с від 06 листопада 2015 року в частині звільнення з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, підполковника міліції ОСОБА_1 (М-075786) - слідчого відділення Звенигородського РВ (з обслуговування Звенигородського району та м. Ватутіне) УМВС України в Черкаській області та зобов'язано Головне управління Національної поліції в Черкаській області вирішити питання щодо прийняття ОСОБА_1 на службу до Національної поліції України відповідно до пункту 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію".
Крім того, цією постановою відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання Головного управління Національної поліції в Черкаській області поновити ОСОБА_1 на посаду слідчого відділення Звенигородського відділу поліції, у зв'язку з переходом на службу до поліції.
Питання про поновлення ОСОБА_1 в даному випадку не були вирішені.
Вказане судове рішення набрало законної сили 13 жовтня 2016 року.
Вважаючи, що вказаними судовими рішення було встановлено факт незаконного звільнення позивача зі служби УМВС України в Черкаській області, а також того факту, що відповідач повинен виплатити йому кошти за час вимушеного прогулу, оскільки наказ про звільнення був скасований, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
7. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з такого.
8. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
9. З урахуванням положень статті 341 КАС України, Суд наголошує, що перегляд цієї адміністративної справи здійснюється в межах доводів касаційної скарги, які обмежуються незгодою позивача з відмовою у виплаті йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки наказ про його звільнення було скасовано та нормами Кодексу законів про працю України (далі КЗпП), які регулюють питання поновлення на роботі.
10. За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
11. Норма статті 235 КЗпП України передбачає, що втрата працівником заробітку з підстав незаконного звільнення підлягає відновленню одночасно з поновленням його на попередній посаді і виплатою середнього заробітку за час, протягом якого працівник не був допущений до роботи у зв'язку із таким звільненням.
12. Разом з цим, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу охоплює період з моменту звільнення працівника, що відбулось з порушенням вимог трудового законодавства, до вирішення органом, що розглядає трудовий спір, питання про поновлення працівника на роботі.
13. Згідно статті 236 КЗпП України підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є затримка власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі. Вказана норма права гарантує компенсацію роботодавцем втрати заробітку у зв'язку з несвоєчасним поновленням особи на роботі.
14. Судовими рішеннями у справі № 823/5357/15 скасовано наказ УМВС України в Черкаській області від 06.11.2015р. № 312 о/с щодо звільнення ОСОБА_1 , та відмовлено у задоволенні позовних вимог про зобов'язання поновити ОСОБА_1 на службі.
15. Отже, враховуючи відсутність судового рішення про поновлення ОСОБА_1 на посаді, суди дійшли правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про виплату позивачеві середнього заробітку за час вимушеного прогулу, та середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника.
16. Виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України суди дійшли правильного висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.
17. Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанції та ґрунтуються на довільному тлумаченні норм матеріального права .
18. Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.
19. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
20. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо відмови в задоволенні позовних вимог є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 31 липня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 20 вересня 2017 року в цій справі залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя - доповідач В.М. Бевзенко
Судді Н.А. Данилевич
О.В. Кашпур