Справа № 826/19443/14 Суддя (судді) першої інстанції: Аблов Є.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Шурка О.І.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О., Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправним та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовними вимогами до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. та просив:
- визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. при розгляді вимог щодо відшкодування коштів за вкладом ОСОБА_1 по договору банківського вкладу № 06/1017-2014 від 06.06.2014, строк дії якого закінчився 06.07.2014;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Л.О та Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_1 в перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, який складається уповноваженою особою, та в загальний реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який формується та затверджується фондом на підставі переліку.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 адміністративний позов задоволено частково.
Зобов'язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» Пантіну Л.О надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
В задоволені решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач-1 подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.05.2016 зупинено апеляційне провадження у даній справі до розгляду КСУ справи за конституційним поданням ВСУ.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.10.2018 вказана справа прийнята до провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» Пантіної Л.О. на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 та призначено розгляд апеляційної скарги на 18.12.2019.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.04.2014 ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» договір банківського рахунку № 5199.
Згідно з п. п. 1.1. п. 1 вказаного договору, банк за заявою клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта № НОМЕР_1 у гривні та здійснює з ними операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно-правових актів Національного банку України та чинних умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк».
На рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 10860,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 06.06.2014.
Між публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 06/10172014 від 06.06.2014. Відповідно до п. п. 1 п. 1 зазначеного договору, банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_2 «Надійний» у гривні, а вкладних вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 10750,00 грн.
Дата внесення вкладу - 06.06.2014, дата повернення вкладу - 06.07.2014.
Згідно меморіального ордеру № 73 від 06.06.2014, вкладником у відповідності до умов договору № 5199 від 06.06.2014, здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 10750,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому позивачем згідно договору банківського рахунку № 5199 від 06.06.2014 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий клієнту (позивачу) на підставі договору банківського вкладу № 06/1017-2014 від 06.06.2014.
17.06.2014 постановою Правління НБУ прийнято рішення № 365 «Про віднесення Публічного акціонерного товариства «Старокиївський банк» до категорії неплатоспроможних».
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 17.06.2014 № 50 «Про виведення з ринку та запровадження тимчасової адміністрації у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк».
Постановою Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 563 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк»» та Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 17.09.2014 № 92 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Старокиївський банк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», відкликано банківську ліцензію ПАТ «Старокиївський банк» і розпочато процедуру ліквідації банку.
Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк», строком на 1 рік, тобто, з 18.09.2014 по 18.09.2015, призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Пантіну Любов Олександрівну.
Позивач, листом від 06.10.2014 № 900/09/01 звернувся до Уповноваженої особи з проханням надати письмову відповідь щодо відсутності ОСОБА_1 в реєстрі на виплату відшкодування гарантованої суми вкладу.
За наслідком розгляду вказаної заяви, листом № 633/09-02 від 07.11.2014, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» повідомила Тарасюка Є.О., що укладені ним з банком договір банківського вкладу № 06/1017-2014 від 06.06.2014 та договір банківського рахунку № 5199 від 06.06.2014, були визнані нікчемними, з посиланням на ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
При цьому, Уповноваженою особою прийнято наказ № 61 від 29.08.14, згідно якого, на підставі ч. 2 та ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», було зупинено виплату за транзакціями і правочинами, згідно переліку та визнано нікчемними всі транзакції та правочини згідно переліку, у якому, зокрема, зазначено і про договори, укладені позивачем.
Незгода із діями відповідачів щодо визнанням нікчемним договору банківського рахунку, за результатами чого позивача не було включено до переліку вкладників банку, зумовила його звернення до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з наступного:
- Уповноваженою особою в порядку та в межах повноважень передбачених п. 4 ч. 2 ст. 37, ч. 2 ст. 38, п. 1 ч. 4 ст. 38 Закону № 4452-VI, вчинено певні дії, зокрема, визнано договір банківського вкладу № 06/1017-2014 від 06.06.2014 та договір банківського рахунку № 5199 від 06.06.2014 нікчемними, а тому, не вбачається бездіяльності Уповноваженої особи щодо розгляду вимог ОСОБА_1 щодо відшкодування гарантованої суми вкладу, адже відповідачем - 2 його вимоги були розглянуті та прийнято вищевказане рішення. В той же час, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб не здійснює розгляд вимог щодо відшкодування гарантованої суми вкладу, а затверджує загальний реєстр вкладників на підставі сформованого переліку вкладників уповноваженою особою. За підсумком наведеного, суд першої інстанції дійшов до висновку про відсутність бездіяльності відповідачів, та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині;
- постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 по справі № 826/181/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни № 61 від 29.08.2014, в частині, що стосується ОСОБА_1 . Зазначеними рішеннями встановлено відсутність підстав для визнання нікчемними договорів, що укладені між позивачем та Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк».
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (Закон № 4452-VI).
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI, визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам після ухвалення рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідації банку.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI, Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур'єр" або "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави дійти до висновку про те, що держава гарантує фізичним особам, які на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, мали у такому банку вклад (від 10 грн.), відшкодування суми коштів, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000 грн. Фактична виплата гарантованої суми відшкодування здійснюється Фондом гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до затверджених виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, сформованих на підставі переліку вкладників з визначенням суми відшкодування для кожного з них, що складаються уповноваженою особою Фонду.
Слід зазначити, що підставою для поширення на особу гарантій, передбачених Законом № 4452-VI, щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я, тобто, наявність вкладу та статусу вкладника у особи. При цьому, положення чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 06.04.2014 ОСОБА_1 уклав з Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» договір банківського рахунку № 5199. Згідно з п. п. 1.1. п. 1 вказаного договору, банк за заявою клієнта відкриває банківський поточний (на вимогу) рахунок клієнта № НОМЕР_1 у гривні та здійснює з ними операції згідно діючого законодавства України, нормативно-правових актів Національного банку України та чинних умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб нормативно-правових актів Національного банку України та чинних умов здійснення операцій за рахунками фізичних осіб в публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк».
На рахунок позивача № НОМЕР_1 надійшли грошові кошти у розмірі 10860,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 8 від 06.06.2014.
Між Публічним акціонерним товариством «Старокиївський банк» та ОСОБА_1 укладено договір банківського вкладу № 06/10172014 від 06.06.2014. Відповідно до п. п. 1 п. 1 зазначеного договору, банк відкриває вкладнику вкладний (строковий) рахунок № НОМЕР_2 «Надійний» у гривні, а вкладних вносить на цей рахунок грошові кошти у сумі 10750,00 грн. Дата внесення вкладу - 06.06.2014, дата повернення вкладу - 06.07.2014. Згідно меморіального ордеру № 73 від 06.06.2014, вкладником у відповідності до умов договору № 5199 від 06.06.2014, здійснено перерахування грошових коштів в розмірі 10750,00 грн. з рахунку № НОМЕР_1 , відкритому позивачем згідно договору банківського рахунку № 5199 від 06.06.2014 на рахунок № НОМЕР_2 , відкритий клієнту (позивачу) на підставі договору банківського вкладу № 06/1017-2014 від 06.06.2014.
Частина друга статті 38 Закону № 4452-VI (в редакції, чинній на дату укладення договору банківського вкладу), визначає, що протягом 30 днів з дня початку тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов'язана забезпечити перевірку договорів (інших правочинів), укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення договорів (правочинів), виконання яких спричинило або може спричинити погіршення фінансового стану банку та які відповідають одному з таких критеріїв: 1) договори, за якими було або має бути здійснено відчуження (або передача в користування) майна банку на умовах, значно гірших за звичайні ринкові умови здійснення відповідних операцій; 2) договори про здійснення кредитних операцій, які передбачають надання клієнту пільг і які банк не уклав би за звичайних ринкових умов; 3) договори про здійснення кредитних операцій та інші господарські договори, що мають на меті штучне виведення активів банку внаслідок шахрайських дій та зловмисних намірів; 4) договори, що передбачають платіж чи операцію з майном з метою надання пільг окремим кредиторам банку; 5) договори (правочини) з пов'язаною особою банку, якщо така операція не відповідає вимогам законодавства України або загрожує інтересам вкладників і кредиторів банку; 6) господарські операції, де оплата значно перевищує реальну вартість товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком.
Згідно з частиною третьою вказаної статті, договори, зазначені в частині другій цієї статті, є нікчемними. Уповноважена особа Фонду зобов'язана вжити заходів для витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами, а також має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням. У разі звернення до суду уповноваженої особи Фонду державне мито не сплачується.
Відповідно до частини четвертої статті 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній з 11 липня 2014 року, Фонд, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
З аналізу вищенаведеного слідує, що Уповноважена особа, дійсно, наділена правом перевірки вчинених (укладених) банком правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується з обов'язком встановити обставини, з якими закон пов'язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема, щодо не включення особи до переліку вкладників банку для отримання в подальшому гарантованої суми вкладу.
Колегія суддів зазначає, що при виявленні нікчемних правочинів Фонд, його Уповноважена особа чи банк, передусім, не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до Закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI), незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін, у силу вимог Закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду, при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.
Відповідно до наказу від 29.08.2014 № 61, Уповноваженою особою Фонду, з урахуванням рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28.08.2014 № 188/14, було визнано нікчемними правочини та транзакції згідно переліку, в тому числі, і правочин позивача. (а.с. 24, 42)
Разом з тим, колегія суддів враховує, що вищевказаний наказ, та повідомлення про нікчемність правочину, всупереч приписам чинного законодавства, не містить посилань на конкретні підстави, визначені статтею 38 Закону № 4452-VI, в редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу, з якими відповідач пов'язує нікчемність правочинів позивача. Крім того, Фонд або його Уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорюванні дії клієнта або працівника установи, повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому, відповідно до приписів КАС України, є обов'язковими для адміністративних судів. Слід констатувати, що на час розгляду даного спору в суді апеляційної інстанції, стороною відповідачів не було надано жодного належного доказу причетності позивача до незаконних дій з коштами на рахунку.
Доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку Уповноваженої особи, дії є виключно припущенням, яке не підтверджуються належними доказами. Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
У випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також, застосувати наслідки нікчемності такого правочину.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач є вкладником у розумінні приписів ст. 2 Закону № 4452-VI, вклад розміщено на рахунку в ПАТ «Старокиївський банк» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом, на підставі статті 26 Закону №4452-VI. При цьому, відповідачами не наведено належних правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Старокиївський банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до приписів Закону № 4452-VI.
Отже, позивач є особою, який набув право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для зобов'язання Уповноваженої особи подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Старокиївський банк» за рахунок Фонду.
Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а.
Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині посилання на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.02.2015 по справі № 826/181/15, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2015, якою визнано протиправним та скасовано наказ уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» Пантіної Любові Олександрівни № 61 від 29.08.2014, в частині, що стосується ОСОБА_1 , з огляду на таке.
Згідно із частинами 1, 2, 10 статті 38 Закону №4452-VI Фонд (Уповноважена особа Фонду), зобов'язаний забезпечити збереження активів і документації банку, зокрема, протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною 3 цієї статті.
За результатами перевірки, здійсненої відповідно до статті 38 вказаного Закону, виявляються правочини, які є нікчемними в силу приписів (на підставі) Закону. При виявленні нікчемних правочинів, Фонд, його Уповноважена особа чи банк не наділені повноваженнями визнавати правочини нікчемними.
Правочин є нікчемним відповідно до Закону, а не наказу чи рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону, незалежно від того, чи проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку із затвердженням її результатів відповідною комісією. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін у силу вимог закону. Рішення Уповноваженої особи не є підставою для застосування таких наслідків. Таке рішення є внутрішнім розпорядчим документом, прийнятим уповноваженою особою Фонду, що здійснює повноваження органу управління банку.
Аналогічна правова позиція відображена у постановах Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/12294/16 від 11.04.2018, № 910/24198/16 від 16.05.2018, № 819/353/16 від 04.07.2018.
Оскільки рішення про нікчемність правочинів є внутрішнім документом банку, який прийнято особою, що здійснює повноваження органу управління банку, таке рішення не створює жодних обов'язків для третіх осіб (у тому числі й контрагентів банку), тому, не можуть порушуватися будь-які права таких осіб внаслідок його прийняття. Таким чином, права позивача не можуть бути порушені внаслідок ухвалення внутрішнього документа банку, сфера застосування якого обмежується внутрішніми відносинами цього банку, як юридичної особи. Отже, встановлена правова природа згаданого рішення унеможливлює здійснення судового розгляду щодо його оскарження.
Крім того, в частині посилання суду на вказане судове рішення, слід звернути увагу на те, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19.12.2018 у справі № 826/181/15 касаційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Старокиївський Банк» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 травня 2015 року у справі № 826/181/15 скасовано. Провадження у справі закрито.
Стосовно посилань апелянта на постанову Правління Національного банку України, яка забороняла банку, як проблемному, проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб, колегія суддів зазначає, що вказана постанова стосується встановлення вимог та обмежень щодо діяльності самого банку, а не його клієнтів, а також становить банківську таємницю.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи прийшов до вірного висновку про необхідність задоволення позовних вимог про зобов'язання Уповноваженої особи надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Старокиївський банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, однак, неправильно застосував норми матеріального права, не врахував наведених вище висновків щодо застосування положень чинного законодавства в частині посилання на наявність факту скасування наказу Уповноваженої особи № 61 від 29.08.2014, що стосується ОСОБА_1 , не розглядаючи по суті правовідносини, що склались між сторонами. У іншій частині, укою відмовлено в задоволенні частини позовних вимог, судове рішення не переглядається колегією суддів.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана постанова Окружного адміністративного суду м. Києва, у відповідності до ст. 317 КАС України, підлягає зміні в мотивувальній частині, а в іншій частині постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Старокиївський банк» - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 - змінити в мотивувальній частині.
У іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 28.03.2016 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді О.І. Шурко
Є.О. Сорочко