Справа № 826/12421/15 Суддя (судді) першої інстанції: Літвінова А.В.
18 грудня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Сорочка Є.О.,
Шурка О.І.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича щодо невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою у розмірі 216168,35 грн., на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 23.09.2014 № 430дф/14;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича включити ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у Публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою у розмірі 216168,35 грн., на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 23.09.2014 № 430дф/14;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб інформацію щодо ОСОБА_1 до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у публічному акціонерному товаристві «Банк Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з належною їй сумою у розмірі 216168,35 грн., на підставі договору строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи від 23.09.2014 № 430дф/14.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.12.2015 зупинено апеляційне провадження у справі до розгляду Конституційним судом України подання Верховного суду України від 08.07.2015.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 23.10.2018 вказана справа прийнята до провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2019 поновлено апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015. Призначено розгляд апеляційної скарги на 18.12.2019.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, будучи належним чином повідомленими про дату та час розгляду апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» укладено договір від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів наприкінці строку, без права поповнення на користь третьої особи, згідно якого, банком прийнято від вкладника грошову суму в розмірі 14000 дол. США. на п'ятнадцять днів з 23.09.2014 до 08.10.2014. Згідно з п. 1.9 даного договору, його укладено на користь ОСОБА_1 .
Додатковою угодою від 24.09.2014 № 1 до договору від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи, враховуючи подання отримувачем - ОСОБА_1 - письмової заяви (повідомлення) про набуття прав вкладника, визначено вважати вкладником у преамбулі договору від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи, ОСОБА_1 .
Надалі, ОСОБА_2 , як уповноважена особа ОСОБА_1 , звернулась до Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» із заявами про закриття поточного рахунку і виплати вкладу у доларах США, а також нарахованих за вкладом відсотків.
Листом від 28.11.2014 № 22/2718, банком повідомлено представника ОСОБА_1 про те, що згідно постанови правління Національного банку України № 540 від 29.08.2014 «Про ведення додаткових механізмів для стабілізації грошово-кредитного та валютного ринків України», встановлено обмеження у видачі готівкових коштів в іноземній валюті в межах 15000,00 грн. на добу на одного клієнта, а тому, виконання заяви не вбачається можливим.
Постановою Правління Національного банку України від 04.12.2014 № 782 ПАТ «Банк Камбіо» віднесено до категорії неплатоспроможних.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 04.12.2014 № 140 «Про виведення з ринку та здійснення тимчасової адміністрації» розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Камбіо» з ринку та здійснення в ньому тимчасової адміністрації з 05.12.2014 по 04.03.2015.
Постановою Правління Національного банку України № 144 від 27 лютого 2015 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо», відкликано банківську ліцензію та вирішено ліквідувати банк.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 46 від 02.03.2015 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» та призначення Уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Банк Камбіо» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами фізичних осіб, відповідно до Плану врегулювання з 02.03.2015 та призначено Уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» Додусенка Володимира Івановича.
Наказом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо» від 27.02.2015 № 171, на підставі пункту 3 частини другої та пункту 2 частини третьої статті 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», Методичних рекомендацій стосовно процедури тимчасового обмеження уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію у неплатоспроможному банку банківських операцій щодо виплати коштів вкладникам від 10.02.2015 № 036/15, було тимчасово обмежено здійснення ПАТ «Банк Камбіо», на час тимчасової адміністрації, банківських операцій щодо виплат коштів вкладникам.
При цьому, позивача до відповідного переліку вкладників включено не було. Кошти на час звернення до суду з даним позовом не виплачено.
Вважаючи дії відповідача щодо не включення позивача до переліку вкладників та загального реєстру вкладників, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом своїх прав.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з наступного:
- висновок Уповноваженої особи про нікчемність правочину не оформлений окремим рішенням, тоді як про відповідний висновок свідчать пояснення відповідача та факт невключення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;
- даний висновок ґрунтується на аналізі інформації щодо схеми дроблення коштів ОСОБА_2 (згідно виписки/особового рахунку з 22.09.2014 по 25.09.2014, на поточному рахунку ОСОБА_2 знаходились кошти у розмірі 235310 дол. США, які 25.09.2014 роздроблено та перераховано на депозитні рахунки, відкриті на її ж ім'я, після чого кошти з цих рахунків були перераховані на депозитні рахунки інших осіб). Зокрема, 14000 дол. США було перераховано спочатку на рахунок ОСОБА_2 , відкритий згідно договору від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи (договір укладено на користь ОСОБА_1 ), а, в подальшому, за цим договором відбулася заміна вкладника за договором з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 , у відповідності до додаткової угоди від 24.09.2014 № 1 до договору від 23.09.2014 № 430дф/14. Грошові кошти у сумі 14000 дол. США на рахунок позивача, відкритий 23.09.2014, надійшли з депозитного рахунку іншої особи - ОСОБА_2 з призначенням платежу «перенесення депозиту зг.дог.уг. від 24.09.2014 до Депозит.дог. № 430дф/14 від 23.09.14 р», що підтверджується меморіальним ордером № 121_33 від 24.09.2014;
- ОСОБА_2 є представником ОСОБА_1 у відносинах з Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо», згідно з довіреністю від 29.09.2014, тобто, остання фактично сама вчиняла дії щодо повернення перерахованих на рахунок ОСОБА_1 коштів, що є непрямим доказом на підтвердження нікчемності укладеного правочину щодо перерахування коштів на рахунок ОСОБА_1 ;
- укладення вказаних правочинів призвело до виникнення підстав для збільшення розміру вимог, що могли би бути заявлені до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порівняно з максимально гарантованою сумою, що могло призвести до отримання вказаними вкладниками переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку, що підпадає під підставу для визнання правочину нікчемним, у відповідності до статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом коштів за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VI.
За змістом частини першої статті 26 Закону № 4452-VI, Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Виконання зобов'язань Фонду перед вкладниками здійснюється Фондом з дотриманням вимог щодо найменших витрат Фонду та збитків для вкладників у спосіб, визначений цим Законом, у тому числі шляхом передачі активів і зобов'язань банку приймаючому банку, продажу банку, створення перехідного банку протягом дії тимчасової адміністрації або виплати відшкодування вкладникам у строк, встановлений цим Законом.
Гарантії Фонду не поширюються на відшкодування коштів за вкладами у випадках, передбачених цим Законом.
Частинами першою-третьою, п'ятою статті 27 Закону № 4452-VI, закріплено, що Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур'єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Частиною шостою статті 27 Закону № 4452-VI, передбачено, що уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Пунктами 2, 4, 6 розділу IV Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.08.2012 № 14, Фонд складає на підставі Переліку Загальний Реєстр вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, за формою, наведеною у додатку 11 до цього Положення.
Виконавча дирекція Фонду приймає рішення про відшкодування коштів за вкладами та затверджує Загальний Реєстр протягом шести днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
На підставі рішення виконавчої дирекції за розпорядженням директора-розпорядника Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів (здійснює перерахування гарантованої суми за Загальним Реєстром, передачу Загального Реєстру банку-агенту) не пізніше семи днів з дня прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Аналіз викладених положень дає підстави для висновку, що Уповноважена особа наділена повноваженнями на формування повного переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами банку, що ліквідується, за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до частини другої статті 26 Закону № 4452-VI, вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Вкладником, згідно з пункту 4 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, вкладом є кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Таким чином, передбачені Законом № 4452-VI, гарантії за вкладом поширюються на осіб, які мають правовий статус вкладника неплатоспроможного банку (у розумінні статті другої Закону № 4452-VI). Такий статус передбачає, з-поміж іншого, наявність у банку вкладу, залученого, зокрема, на умовах договору банківського рахунку або договору банківського вкладу (депозиту).
Відповідно до частини першої статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
Згідно статті 1068 ЦК України, банк зобов'язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом.
Колегія суддів зазначає, що законодавство не передбачає обмежень для визнання особи вкладником банку у випадках перерахування коштів на її користь іншим клієнтом. Немає таких обмежень і в укладеному позивачем договорі банківського вкладу (депозиту).
Судом попередньої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 23.09.2014 між ОСОБА_2 та Публічним акціонерним товариством «Банк Камбіо» укладено договір строкового банківського вкладу (депозиту) «Classic» № 430дф/14 в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи. Відповідно до п. 1.1 вказаного договору. Положеннями п. 1.9 договору, передбачено, що вказаний договір укладено на користь ОСОБА_1 (отримувач).
Додатковою угодою від 24.09.2014 № 1 до договору від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи, враховуючи подання отримувачем - ОСОБА_1 - письмової заяви (повідомлення) про набуття прав вкладника, визначено вважати вкладником у преамбулі договору від 23.09.2014 № 430дф/14 строкового банківського вкладу (депозиту) «CLASSIC» в іноземній валюті, зі сплатою процентів в кінці строку, без права поповнення на користь третьої особи, ОСОБА_1 . (а.с. 7-11, 33-34)
Укладення вказаних договорів та зарахування коштів на рахунок відбулось до початку віднесення ПАТ «Банк Камбіо» до категорії неплатоспроможних та запровадження тимчасової адміністрації (04.12.2014).
Наведене свідчить, що позивач є вкладником банку, на якого розповсюджуються гарантії на відшкодування вкладу за рахунок коштів Фонду у межах гарантованої суми у розмірі 200000 грн.
Аналогічна правова позиція щодо подібних правовідносин та висновків висловлена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 04.09.2019 у справі № 826/7477/15.
Отже, вклад розміщено на рахунку ПАТ «Банк Камбіо» до запровадження тимчасової адміністрації, а тому, позивач підпадає під дію гарантій відшкодування коштів за вкладом на підставі ст. 26 Закону № 4452-VI. При цьому, Уповноваженою особою Фонду не наведено правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ «Банк Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, відповідно до норм Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція у подібних відносинах, висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 802/351/16-а (провадження № 11-886апп18).
Верховний Суд раніше сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах. Зокрема, у постанові від 04 липня 2018 року (справа № 826/1476/15) вказав, що перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI, підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані комісією банку чи уповноваженою особою Фонду при вирішенні питання про віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
У цьому рішенні Суд зазначив також, що поняття «подрібнення вкладів», «розбивка вкладів», вжиті у судових рішеннях, не є правовими. Фактично, під «подрібненням» чи «розбивкою» розуміється перерахування коштів з рахунку однієї особи на рахунок іншої.
Якщо внаслідок проведених операцій Фонду, а не банку, завдані збитки (штучно збільшена сума гарантованих державною виплат), то стаття 38 Закону 4452-VI не може бути застосована, а Фонд має звертатися до суду з вимогою про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, на підставі статті 228 ЦК України. Лише за наявності рішення суду можна застосовувати до позивача будь-які наслідки недійсності нікчемного правочину за цією статтею.
Правочин є нікчемним відповідно до Закону, а не на підставі рішення уповноваженої особи Фонду. Такий правочин є нікчемним з моменту укладення в силу закону (частини другої статті 215 ЦК України та частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI), незалежно від того, чи була проведена передбачена частиною другою статті 38 цього ж Закону перевірка правочинів банку і прийняте відповідне рішення. Наслідки нікчемності правочину також настають для сторін, у силу вимог Закону. При цьому, перелік передбачених частиною третьою статті 38 Закону № 4452-VI підстав, за яких правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, є виключним. Положення статті 228 ЦК України, не можуть бути застосовані Уповноваженою особою Фонду, при вирішення питання щодо віднесення правочинів до нікчемних для розширення переліку підстав нікчемності, визначених у частині третій статті 38 Закону № 4452-VI.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 826/1476/15.
З огляду на зазначене, колегія суддів відхиляє доводи щодо нікчемності спірних правочинів, як таких, що мали на меті штучне створення умов для отримання коштів від Фонду, та додатково зазначає, що здійснення цих правочинів, сторони не знали та не могли знати про прийняття у майбутньому рішення про ліквідацію банку та введення у ньому тимчасової адміністрації. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемних, яке, окрім того, є банківською таємницею та не доводиться до відома клієнтів банку. При цьому, у даному випадку, невиконання посадовими особами банку приписів цього рішення не може бути саме по собі підставою для висновку про нікчемність спірних правочинів.
Доводи про наявність у працівників банку, позивача та третіх осіб спільного умислу на неправомірні, на думку Уповноваженої особи, дії є виключно припущенням, яке не підтверджуються належними доказами. Фонд або його уповноважена особа, за загальним правилом, не може посилатися на неправомірні або оспорювані дії працівників банку під час оформлення договірних відносин з клієнтами та виконання такими працівниками умов цих договорів для обґрунтування наявності підстав для застосування положень ч. 3 ст. 38 Закону № 4452-VI.
Такі неправомірні або оспорювані дії повинні доводитися в порядку, зокрема, кримінального провадження, рішення в якому відповідно до приписів КАС України, є обов'язковими для адміністративних судів.
Разом з тим, жодних вироків, якими б було встановлено наявність протиправних дій з боку позивача чи працівників банку під час укладення договору банківського вкладу та додаткової угоди до нього, ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції відповідачем надано не було.
Крім того, відсутній вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, який в силу приписів КАС України, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, а тому, до моменту встановлення факту зловживання службовими особами ПАТ «Банк Камбіо» своїми повноваженнями з метою одержання неправомірної вигоди для інших осіб, у суду відсутні підстави вважати такі обставини доведеними.
Колегія суддів звертає увагу, що у випадку встановлення відповідним судовим рішенням у межах кримінального провадження обставин, які свідчать про нікчемність укладеного особою з банком правочину, Уповноважена особа не позбавлена права у відповідності до положень чинного законодавства подати до Фонду додаткову інформацію про зменшення кількості вкладників, а також застосувати наслідки нікчемності такого правочину.
З приводу посилань відповідача, з якими погодився суд першої інстанції, на те, що кошти на рахунок позивача надійшли внаслідок «дроблення», колегія суддів зазначає, що приймаючи рішення про тимчасове блокування рахунку позивача, уповноважена особа не посилалась на вказані обставини, а відтак, такі доводи у відповідності до положень ч. 2 ст. 77 КАС України не беруться судом до уваги.
Норми чинного законодавства не пов'язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону № 4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім'я в межах гарантованої суми.
Отже, колегія суддів вважає, що позивач є особою, яка набула право на гарантоване державою відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і неподання інформації про позивача, як вкладника банку, до переліку протягом трьох днів з дня отримання рішення про відкликання банківської ліцензії дає підстави для визнання протиправною бездіяльності уповноваженої особи Фонду щодо не включення позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом в ПАТ «Банк Камбіо» за рахунок Фонду.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб включити позивача до Загального реєстру вкладників, які мають право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року №14 (далі Положення) уповноважена особа Фонду протягом одного робочого дня (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність», - протягом 15 робочих днів) з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує та подає до Фонду: перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду (додаток 8), із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 823 від 26 травня 2016 року внесено зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09 серпня 2012 року № 14. Пункт 5 розділу ІІ вказаного Положення викладено у новій редакції, зокрема, останнім абзацом визначено, що протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Пунктом 2 розділу ІІІ Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами Фонд складає на підставі Переліку реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення, що затверджується виконавчою дирекцією Фонду.
Таким чином, саме зобов'язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього.
Аналогічну позицію щодо належного способу захисту у спорах цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 02 серпня 2019 року у справі № 818/1747/17, від 24 жовтня 2019 року по справі № 826/25/16 та ін).
Щодо позовних вимог до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, то колегія суддів вважає їх передчасними, оскільки Фонд формує загальний реєстр вкладників на підставі переліку або додаткової інформації, які формуються уповноваженою особою Фонду. В даному випадку, Фонд не отримував ні переліку вкладників з відомостями про позивача, ні додаткової інформації про позивача, як вкладника, на кошти якого поширюються гарантії Фонду, а тому відсутні підстави для висновку про порушення Фондом прав позивача та, відповідно, підстави для задоволення позову в цій частині.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, що призвели до помилкового вирішення справи, а тому, рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.11.2015 - скасувати.
Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Камбіо» про визнання протиправним дій, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Камбіо» щодо не включення ОСОБА_1 до переліку вкладників Публічного акціонерного товариства «Банк «Камбіо», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк «Камбіо» включити інформацію про ОСОБА_1 , до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ «Банк «Камбіо» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, згідно договору банківського вкладу (депозиту) № 430дф/14 від 23.09.2014 та додаткової угоди № 1 від 24.09.2014 та направити перелік до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, у межах гарантованої суми відшкодування коштів.
У іншій частині позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді Є.О. Сорочко
О.І. Шурко