м. Вінниця
11 грудня 2019 р. Справа № 120/3212/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування наказу
04.10.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що Наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області від 03.09.2019 року №4393 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" йому оголошено усне зауваження за неналежне виконання службових обов'язків, що проявилося у невнесенні до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, інформації щодо об'єктів нерухомості, передбаченої розділом 3 декларації, та призвело до порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" № 1700-VII.
На переконання позивача, в нього не виникло обов'язку вносити до розділу 3 Декларації за 2018 рік відомостей про об'єкт нерухомості за адресою АДРЕСА_1 оскільки відповідне помешкання на праві власності йому не належить та користується ним без укладання жодних правочинів.
Також вказав, що в оскаржуваному Наказі про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, а також у висновку службового розслідування не зазначено форми вини позивача (умислу або необережності) на вчинення дисциплінарного проступку, відтак, він не відповідає положенням ч.10 ст.14 Дисциплінарного статусу.
Крім того, позивач наголошує, що ні відповідач, ні комісія, яка проводила службове розслідування, ні ініціатор подання про проведення такого службового розслідування (УЗЕ ДЗЕ НПУ) не мають передбачених законом повноважень перевіряти декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави, зокрема декларацію позивача, та встановлювати невідповідність задекларованих відомостей.
Водночас, посилаючись на положення Закону України "Про запобігання корупції" позивач вказує на те, що лише Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює контроль та перевірку декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Також позивач зазначає, що згідно з вимогами чинного законодавства з питань запобігання та виявлення корупції обов'язковою умовою для ініціювання службового розслідування і притягнення особи до дисциплінарної відповідальності є встановлення судовим рішенням факту вчинення особою правопорушення, пов'язаного з корупцією. Однак, службове розслідування відносно нього ініційовано відповідачем, на підставі подання Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України.
Позивач, посилаючись на відсутність в його діях складу дисциплінарного проступку, відсутність у відповідача повноважень на перевірку декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а також відсутність передбачених законом підстав для ініціювання службового розслідування щодо нього, вважає даний наказ протиправним та таким що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення з цим позовом до суду, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати Наказ начальника ГУ ДФС у Вінницькій області від 03.09.2019 року №4393 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності", яким оголошено усне зауваження старшому інспектору з особливих доручень оперативно-аналітичного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Вінницькій області лейтенанту податкової міліції ОСОБА_1 за неналежне виконання службових обов'язків, що проявилося у невнесенні до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, інформації щодо об'єктів нерухомості, передбаченої розділом 3 декларації, та призвело до порушення ним вимог п.2 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції" №1700-VII від 14 жовтня 2014 року (зі змінами та доповненнями).
Ухвалою суду від 10.10.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
12.11.2019 року на адресу суду надійшло клопотання Головного управління ДПС у Вінницькій області про заміну сторони правонаступником.
Водночас, 12.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління ДПС у Вінницькій області заперечувало щодо задоволення адміністративного позову. Зокрема вказали, що на адресу ГУ ДФС у Вінницькій області надійшов лист в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції Головного управління ДФС у Вінницькій області від 22.07.2019 № 74/02-32-25, згідно якого встановлено можливе порушення позивачем вимог п.2 ч.1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції".
Також зазначили, що комісією проаналізовано щорічну декларацію позивача за 2018 рік та встановлено, що під час її заповнення позивачем у розділі 2 «Інформація про суб'єкта декларування» вказав адресу реєстрації та адресу фактичного проживання. В той час, як у розділі 3 «Об'єкти нерухомості», де декларуються всі об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві власності, знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, інформація відсутня.
Таким чином, за результатами вивчених матеріалів комісією встановлено, що у діях позивача вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що проявилося у невнесенні до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, інформації щодо об'єктів нерухомості, передбаченої розділом 3 декларації, що призвело до порушення ним вимог п.2 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції».
Ухвалою суду від 18.11.2019 року допущено заміну відповідача, Головне управління ДФС у Вінницькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Вінницькій області. Розгляд справи призначено в судове засідання з повідомленням сторін на 11.12.2019 року.
06.12.2019 року представником позивача подано до суду відповідь на відзив, в якому останній спростовує доводи відповідача, та просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.
Представники сторін в судове засідання не з'явилися, натомість подали клопотання про розгляд справи без їх участі в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.
Частиною першою статті 205 КАС України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
З огляду на викладене та беручи до уваги те, що сторони подали заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає можливим розглянути справу у письмовому провадженні.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив наступні фактичні обставини.
18.07.2019 на адресу Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшло подання Управління захисту економіки у Вінницькій області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 12.07.2019 № 3799/39/101/01-2019 "Про усунення порушень вимог Закону України "Про запобігання корупції".
Зі змісту подання вбачається, що Управлінням, як спеціально уповноваженим суб'єктом у сфері протидії корупції, з інформації, яка знаходиться у поданій позивачем 24.03.2019 року декларації виявлено, що позивач за 2018 рік, в розділі 3 "Об'єкти нерухомості" не задекларував об'єкти нерухомості (житлові приміщення) розташовані в м.Вінниці та с.Липівка, Томашпільського р-н., Вінницької області, які перебувають у його користуванні (фактично проживає та зареєстрований)
Також, у поданні ставиться питання про призначення і проведення службового розслідування щодо позивача та за наявності обґрунтованих підстав, притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
22.07.2019 на адресу Головного управління ДФС у Вінницькій області надійшов лист в.о. начальника відділу з питань запобігання та виявлення корупції ГУ ДФС у Вінницькій області від 22.07.2019 № 74/02-32-25 "Про відкриття дисциплінарного провадження" в якому зазначено, що з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного або пов'язаного з корупцією правопорушення чи невиконання вимог антикорупційного законодавства, просили призначити стосовно старшого інспектора з особливих доручень оперативно-аналітичного відділу оперативного управління ГУ ДФС у Вінницькій області лейтенанту податкової міліції ОСОБА_1 службове розслідування (перевірку) в порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.
Наказом начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області від 29.07.2019 №4057 "Про проведення службового розслідування" призначено службове розслідування відносно позивача та створено комісію для проведення службового розслідування.
За результатами проведеного службового розслідування складено висновок від 28.08.2019, яким встановлено, що під час заповнення декларації, позивач у розділі 2 "Інформація про суб'єкта декларування" вказав адресу реєстрації та адресу фактичного проживання. У розділі 3 "Об'єкти нерухомості", де декларуються всі об'єкти нерухомості, що належать суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві власності, знаходяться у них в оренді чи на іншому праві користування, незалежно від форми укладення правочину, внаслідок якого набуте таке право, інформація відсутня.
За вказаних обставин, комісія дійшла висновку, що у діях позивача вбачаються ознаки дисциплінарного проступку, що проявилося у невнесенні до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, інформації щодо об'єктів нерухомості, передбаченої розділом 3 декларації та призвело до порушення ним вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції", що свідчить про неналежне виконання службових обов'язків та є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді усного зауваження.
Наказом Головного управління ДФС у Вінницькій області № 4393 від 03.09.2019 позивачу оголошено усне зауваження за неналежне виконання службових обов'язків, що проявилося у невнесенні до щорічної декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, інформації щодо об'єктів нерухомості, передбаченої розділом 3 декларації, та призвело до порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону України "Про запобігання корупції".
Позивач, не погодившись з Наказом відповідача про притягнення його до дисциплінарної відповідальності, звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Тобто, державні органи наділені лише тими повноваженнями і компетенцією, які визначені законом і не можуть на свій розсуд привласнювати повноваження інших державних органів.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про запобігання корупції" ( далі - Закон № 1700-VІІ) визначено, що НАЗК є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону № 1700-VII до повноважень НАЗК належать здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, а також юридичні особи публічного права зобов'язані перевіряти факт подання суб'єктами декларування, які в них працюють (працювали або входять чи входили до складу утвореної в органі конкурсної комісії, до складу Громадської ради доброчесності, відповідних громадських рад, рад громадського контролю, утворених при державних органах), відповідно до цього Закону декларацій та повідомляти Національне агентство з питань запобігання корупції про випадки неподання чи несвоєчасного подання таких декларацій у визначеному ним порядку (ч. 2 ст. 49 Закону № 1700-VII).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 50 цього Закону НАЗК проводить перевірку декларації на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, із засобів масової інформації та інших джерел, про можливе відображення у декларації недостовірних відомостей. У разі встановлення за результатами повної перевірки декларації відображення у декларації недостовірних відомостей Національне агентство письмово повідомляє про це керівника відповідного державного органу, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, їх апарату, юридичної особи публічного права, в якому працює відповідний суб'єкт декларування, та спеціально уповноважені суб'єкти у сфері протидії корупції.
Наведені вище норми законодавства вказують на те, що повноваження стосовно здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, незалежно від посади, яку займає така особа, віднесені до виключної компетенції НАЗК і повинно відбуватися у порядку, визначеному Законом № 1700-VII.
Такого ж правового висновку доходить у своїх рішеннях Велика Палата Верховного Суду (постанова від 02.10.2018, справа № 800/433/17, від 30.10.2018, справа № 800/497/17) та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду (постанови від 11.04.2018 у справі № 814/886/17, від 23.01.2019 у справі № 820/1783/17).
Згідно з ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIIII Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Частиною п'ятою статті 242 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, оскільки відповідно до правового висновку Верховного Суду здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності і повноти відомостей, зазначених суб'єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції НАЗК, суд приходить до висновку, що відповідач діяв з виходом за межі власних повноважень, приймаючи оскаржений наказ від 03.09.2019 № 4393.
Водночас при вирішенні справи відповідач не довів, що НАЗК у передбаченому законом порядку надала висновок, який би свідчив про порушення позивачем вимог п. 2 ч. 1 ст. 46 Закону № 1700-VІІ та слугував би доказом його вини у вчиненні правопорушення, пов'язаного з корупцією.
Більше того, як з'ясовано судом, під час проведення службового розслідування відповідач самостійно здійснив перевірку декларації позивача за 2018 рік, навіть не маючи повного доступу до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування, та зробив власні висновки про неповноту (недостовірність) декларування позивачем певних відомостей, що не належить до повноважень відповідача.
Окремо слід наголосити на порушення порядку ініціювання та застосування відповідачем дисциплінарного стягнення.
Так, частина 10 статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України передбачає, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов'язків, рівень кваліфікації, тощо.
Таким чином, наявність підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення є встановлення його вини.
В той же час, відповідно до ч.2 ст. 65 Закону України " Про запобігання корупції" особа, яка вчинила корупційне правопорушення або правопорушення, пов'язане з корупцією, однак судом не застосовано до неї покарання або не накладено на неї стягнення у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю, пов'язаними з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або такою, що прирівнюється до цієї діяльності, підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Таким чином, аналіз положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Закону України "Про запобігання корупції" визначають можливість ініціювати та застосовувати дисциплінарне стягнення виключно у випадку встановлення судовим рішенням факту вчинення особою правопорушення пов'язаного з корупцією.
В той же час, докази існування судового рішення щодо позивача, в частині встановлення факту вчинення ним правопорушення пов'язаного з корупцією, відсутні.
За таких обставин, призначення відносно позивача службового розслідування здійснено відповідачем безпідставно, всупереч вимогам статті 65 Закону України "Про запобігання корупції".
Отже, відповідач діяв не підставах, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а відтак оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності є протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
При цьому суд не надає оцінки доводам позивача, в частині обов'язку вносити до розділу 3 Декларації відомостей про об'єкти нерухомості, оскільки така оцінка може бути надана судовим рішенням виключно після перевірки та складання висновку щодо такої декларації компетентним органом, тобто НАЗК.
Враховуючи те, що висновок про порушення позивачем вказаних вимог Закону наданий не уповноваженим суб'єктом, суд не вбачає необхідності перевіряти такі висновки по суті.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).
Частиною першою статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу приписів ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати Наказ Головного управління ДФС у Вінницькій області № 4393 від 03.09.2019 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454) в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Вінницькій області (вул.Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 43142454)
Рішення у повному обсязі виготовлено 11.12.2019 року.
Суддя Дончик Віталій Володимирович