м. Вінниця
10 грудня 2019 р. Справа № 120/3591/19-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дончик В.В.,
за участю:
секретаря судового засідання: Литвина Д.С.,
позивача: ОСОБА_1 ,
представника позивача: Федчук Т.М.,
представника відповідача: Балік О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
04.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
В своєму позові зазначав, що 10.04.2019 року звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про призначення пенсії та надав усі необхідні докази щодо його трудової діяльності, у тому числі запросив для надання пояснень в якості свідків осіб, з якими він працював у спірні періоди роботи на підприємствах.
Разом з тим, за результатом розгляду його заяви, 18.04.2019 року Управлінням Пенсійного фонду України в м. Вінниці прийнято рішення №023830005586 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058 - IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, визначено тривалість його страхового стажу (неповний) до 01.01.2004 року 13 років 6 місяців 23 дні.
При призначенні йому пенсії не враховано до загального трудового стажу наступні періоди:
- з 23.07.1976 року по 29.10.1976 року в Новоград-Волинському МКС;
- з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року в кооперативі "Вітязь";
- з 25.01.1995 року по 17.11.1995 року в приватній виробничо-комерційній фірмі "Комвест".
Позивач, посилаючись на "Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній", вважає, що рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №023830005586 про відмову в призначені пенсії є протиправним та підлягає скасуванню, в зв'язку з чим звернувся в суд з даним позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці №023830005586 від 18.04.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу періоди роботи до 01.01.2004 року, а саме: з 23.07.1976 року по 29.10.1976 року, в Новоград волинському МКС, з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року в кооперативі "Вітязь" та з 25.01.1995 року по 17.11.1995 року в приватній виробничо - комерційній фірмі "КОМВЕСТ";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача від 10.04.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Ухвалою суду від 11.11.2019 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.
14.11.2019 року до суду надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 19.11.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження. Розгляд справи призначено в судове засідання на 10.12.2019 року.
Цією ж ухвалою витребувано у відповідача матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 , та у позивача наявні оригінали документів, що подані з позовною заявою. Також, вирішено викликати в судове засідання для допиту в якості свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3
10.12.2019 року відповідачем подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому останній заперечує щодо задоволення позовних вимог з огляну на наступне.
Відповідно до ст.26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2019 право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу не менше 26 років.
За відсутності з 01 січня 2018 року страхового стажу передбаченого ч. 1 цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: з 01 січня 2022 по 31 грудня 2022 - від 19 років до 29 роки.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону №1058 у разі відсутності починаючи з 1 січня 2019 року страхового стажу, передбаченого ч. 1 і ч. 2 ст. 26, право на призначення пенсії за віком після досягнення 65 років мають особи за наявністю страхового стажу : з 01 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 15 років до 21 року.
Загальний страховий стаж позивача становить 13 років 6 місяців 23 дні.
У зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів про періоди роботи та відсутність необхідного страхового стажу - головне управління відмовило в призначенні пенсії за віком позивачу.
На переконання відповідача, управління діяло правомірно, в зв'язку з чим просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судовому засіданні 10.12.2019 року позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві.
Представник відповідача заперечила щодо задоволення позовних вимог з мотивів наведених у відзиві та просила відмовити у їх задоволені в повному обсязі.
В судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який вказав, що працював в кооперативі "Вітязь" та підтвердив факт роботи разом з позивачем в даному кооперативі, на підтвердження чого надав трудову книжку, в якій відображено спірні періоди роботи.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, покази свідка, дослідивши матеріали справи, письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини.
10.04.2019 року, у зв'язку із досягненням пенсійного віку, визначеного ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", позивач звернувся із заявою до Управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про призначення пенсії за віком. При цьому, для підтвердження наявного трудового стажу роботи, позивач запросив свідків для надання пояснень.
18.04.2019 року за результатом розгляду заяви позивача, пенсійним органом прийнято рішення №023830005586 про відмову в призначені пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України №1058 - IV у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, при призначенні пенсії позивачу не враховано до загального страхового стажу наступні періоди:
- з 23.07.1976 року по 29.10.1976 року в Новоград-Волинському МКС (місяць звільнення зазначено не належним чином);
- з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року в кооперативі "Вітязь"(п. 15-16 першої трудової книжки накази та дати наказів на прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом, п. 7-8 другої трудової книжки неналежним чином оформлене звільнення, а саме відсутній підпис відповідальної особи, яка завіряла звільнення);
- з 25.01.1995 року по 17.11.1995 року в приватній виробничо-комерційній фірмі "Комвест" ( дата наказу на звільнення дописана іншим чорнилом).
Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України №1058-IV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон України №1058-IV).
Згідно ч.1 ст.26 Закону України №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.
Згідно п.1 ст.24 Закону України №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Пунктом 2 статті 24 Закону України №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Стаття 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
При вирішенні спору, що виник між сторонами, суд виходить із того, що положення Порядку № 637 щодо підтвердження стажу роботи мають застосовуватися лише у чітко визначених та вичерпних випадках, а саме: за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
В свою чергу, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція №162), яка діяла в період заповнення трудової книжки позивача.
На даний час порядок ведення трудових книжок визначається наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, яким затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58).
Відповідно до п. 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців.
Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, відпрацювавших понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.
Порядок заповнення трудових книжок врегульований розділом 2 Інструкції № 162 від 20.06.1974. (чинної на момент внесення спірних записів у трудову книжку).
Відповідно до п. 2.1 Інструкції №162 заповнення трудових книжок і вкладишів до них здійснюється на мові союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташоване дане підприємство, установа, організація, і офіційною мовою СРСР.
Заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.
У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди (п.2.2 Інструкції №162).
Записи здійснюються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення.
Запис про звільнення в трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; в графі 2 - дата звільнення; в графі 3 - причина звільнення; в графі 4 вказується, на підставі чого внесено запис, - наказ (розпорядження), його дата і номер. При цьому, днем звільнення вважається останній день роботи (п. 2.26 Інструкції №162).
Пунктом 13 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" встановлено, що при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 вказаної постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
З наведеного слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність стажу позивача за спірний період.
Як вже встановлено судом, відповідачем відмовлено у зарахуванні до загального страхового стажу період роботи позивача з 23.07.1976 по 29.10.1976 в Новоград - Волинському МКС. Зокрема, матеріали справи свідчать, що у трудовій книжці позивача, місяць звільнення зазначено не належним чином "010".
Разом з тим, судом встановлено, що період роботи позивача в Новоград - Волинському МКС з 23.07.1976 по 29.10.1976 підтверджується поданою ним трудовою книжкою, записи у якій містять відомості про початок та кінець цього періоду, вказані записи посвідчені печаткою підприємства та підписом відповідальної особи. Дійсно, місяць звільнення зазначено не належним чином, однак, це свідчить лише про описку, що не слід рахувати підставою для не зарахування спірного періоду до страхового стажу.
Щодо спірного періоду роботи позивача з 18.01.1988 р. по 03.12.1992 р. в кооперативі "Вітязь" суд зазначає наступне.
Пунктом 18 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
З метою підтвердження трудового стажу позивача в кооперативі "Вітязь" судом допитий в якості свідка ОСОБА_2 , який працював у спірному періоді разом із позивачем.
Так, свідок надав пояснення, що у період з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року дійсно працювали в кооперативі "Вітязь" разом з позивачем. При цьому, даний факт підтверджується копією трудової книжки свідка, що долучена до матеріалів справи.
Крім того, абзац 3 п.п. 2.3 Інструкції №162 визначає, що записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів.
Із дослідженого в судовому засіданні оригіналу трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , копія якої міститься в матеріалах справи, вбачається, що в трудовій книжці позивача зроблено запис №7 від 18.01.1988 року відповідно до якого зазначено, що на підставі (Протоколу №2 від 19.01.1988 року) позивач прийнятий на роботу в кооператив на посаду маляр-штукатур та відповідно до запису №8 від 03.12.1992 року (Протокол №7 від 03.12.1992 року) - звільнений за власним бажанням.
Судом встановлено, що вказані записи виконані без перекреслень. При цьому, записи зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний протокол, на підставі якого внесено відповідний запис та завірені печаткою роботодавця, тобто здійснені відповідно до Інструкції.
Таким чином, суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що запис наказу та дати наказів на прийняття та звільнення дописані іншим чорнилом, оскільки судом не встановлено недостовірності або інших ознак юридичної дефектності даних записів, які б не відповідали вимогам Інструкції №162, а тому зазначене не може бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача у кооперативі "Вітязь" з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року.
Також, із дослідженого в судовому засіданні оригіналу трудової книжки, вбачається, що в трудовій книжці позивача зроблено запис №23 від 25.01.1995 року відповідно до якого зазначено, що на підставі (Протоколу №3 від 25.01.1995 року) позивач прийнятий на роботу в ЧПКФ "КОМВЕСТ" та відповідно до запису №24 від 17.11.1995 року (наказу №2 від 17.11.1995 року) - звільнений за власним бажанням.
Суд критично відноситься до тверджень відповідача, щодо запису іншим чорнилом дати наказу на звільнення, оскільки записи виконанні акуратно, колір чорнила відповідає вимогам Інструкція №58, а також запис про звільнення завірений печаткою підприємства та підписаний уповноваженою особою, відтак не може бути підставою для не зарахування періоду роботи позивача в приватній виробничо-комерційній фірмі "Комвест" з 25.01.1995 р. по 17.11.1995 р.
Отже, на переконання суду, доводи відповідача щодо не зарахування до загального трудового стажу позивача спірних періодів роботи є безпідставними, оскільки відповідальність за правильність ведення трудових книжок покладена на власника підприємства, установи чи організації або уповноважений ним орган, а не на працівника.
Більш того, суд враховує правову позицію Верховного Суду у постановах від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.
Також, Верховний Суд у постановах від 28.02.2018 року у справі №428/7863/17, від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, від 04.09.2018 року у справі №423/1881/17, від 29.03.2019 року у справі №548/2056/16-а висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Окремо слід наголосити, що Положення ст. 48 Закону України № 2262 визначають, що у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, заявнику роз'яснюється, які документи він повинен надати додатково. При наданні ним цих документів до закінчення тримісячного терміну з дня отримання роз'яснення днем звернення за призначенням пенсії вважається день подання заяви або дата відправлення документів поштою, зазначені в частині першій цієї статті.
Як вбачається із матеріалів пенсійної справи позивача, 12.04.2019 року Управлінням пенсійного фонду України у м. Вінниці надіслано документи ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області для сприяння у вирішенні питання призначення пенсії за страховий стаж, набутий на території Португалії з 2000 по 2008 рік згідно Договору між Україною та Португалією про соціальне забезпечення.
Однак, 18.04.2019 року пенсійний орган, не з'ясувавши обставин які могли підтвердити наявний страховий стаж позивача, прийняв оскаржуване рішення.
При цьому, відповідач продовжує з'ясовувати обставини які б могли підтвердити страховий стаж позивача, про що свідчить лист від 05.06.2019 року №436/11-31-2/03 до Головного управління ПФУ у Житомирській області в якому просили, допомогти витребувати уточнюючу довідку про підтвердження факту роботи позивачем з 23.07.1976 по 29.10.1976 в Новоград - Волинському МКС.
Таким чином, пенсійний орган, не з'ясувавши всіх обставин, які могли підтвердити наявний страховий стаж позивача, передчасно прийняв рішення про відмову у призначені пенсії.
Відтак, враховуючи вищекладене та покази свідка, суд дійшов висновку, що спірні періоди роботи позивача підлягають зарахуванню до його загального страхового стажу для нарахування/призначення пенсії, а тому рішення про відмову в призначенні пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.
Окрім того, в матеріалах справи міститься заява позивача про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Отже, встановлення судового контролю за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі - шляхом зобов'язання його подати у встановлений судом строк звіт про його виконання є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов'язком.
В даному ж випадку, суд не вбачає підстав для окремого встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, наголошуючи при цьому, що, відповідно до частин 2-3 статті 14 КАС України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України.
Відповідно до частин першої - другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що встановлені у справі обставини підтверджують позицію позивача, покладену в основу позовних вимог, а відтак, адміністративний позов належить задовольнити.
Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відтак, на користь позивача підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області понесені ним судові витрати зі сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці №023830005586 від 18.04.2019 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 23.07.1976 року по 29.10.1976 року, в Новоград волинському МКС, з 18.01.1988 року по 03.12.1992 року в кооперативі "Вітязь" та з 25.01.1995 року по 17.11.1995 року в приватній виробничо - комерційній фірмі "КОМВЕСТ".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.04.2019 року про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) понесені судові витрати зі сплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403) в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок).
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403).
Рішення у повному обсязі виготовлено 16.12.2019 року
Суддя Дончик Віталій Володимирович