Справа № 640/15009/19
н/п 2/640/2618/19
06 грудня 2019 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.,
за участю секретаря Черниш О.М.,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м.Харкові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
29.07.2019 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою до відповідача, в якій просить стягнути з останнього на свою користь матеріальний збиток в сумі 55890,07 грн., що складається з: 53659,27 грн. - вартість ремонту автомобіля відповідно до експертизи, 2230,80 грн. - вартість експертизи; моральну шкоду в розмірі 20000 грн., та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1536,80 грн. В обгрунтування зазначених вимог посилається на наступне. 02 червня 2018 року о 23.00 год. в м. Харків на вул. Шевченко в районі буд. №228, водій ОСОБА_2 керував автомобілем DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_1 іноземної реєстрації, при повороті ліворуч не надав переваги автомобілю DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 під керуванням позивача, який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо, та скоїв з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків. Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.07.2018 року відповідача було визнано винним у вказані ДТП. Автомобіль DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач та який отримав механічні пошкодження належить на праві власності іншій особі, а позивач ним керував в момент ДТП, а тому саме позивач має право на відшкодування шкоди, отриманої внаслідок ДТП. Цивільно-правова відповідальність відповідача як власника транспортного засобу застрахована не була, а тому на думку позивача, він має право на стягнення завданої шкоди саме з відповідача. Позивач звернувся до ХНДІСЕ ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса встановити величину матеріальної шкоди, яка була заподіяна внаслідок даної ДТП, відповідно до наданого висновку №19679 від 10.09.2018р.вартість ремонту автомобіля DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 складає 53659,27 грн. Сама вартість експертного дослідження складає 2230,80 грн. Також внаслідок вказаної ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яку він оцінює в 20000 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву не скористався.
Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та просив їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлявся у встановленому законом порядку, причину неявки суду не повідомив.
29.07.2019 року вказана позовна заява надійшла до Київського районного суду м. Харкова, та розподілена судді Зуб Г.А.
31.07.2019 року судом здійснено електронний запит з Реєстру територіальної громади м. Харкова для встановлення місцеперебування відповідача, відповідь на який надано 31.07.2019 року.
Ухвалою судді від 01.08.2019року прийнято до розгляду вказану позовну заяву, та відкрито провадження в ній за правилами спрощеного позовного провадження.
08.10.2019 року судом надано запит до МТСБУ щодо надання інформації про наявність договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобі щодо автомобілю, яким керував відповідач станом на дату ДТП 02.06.2018р.
Судом встановлено, що 02.06.2018р. о 23.00 год. в м. Харків на вул. Шевченко в районі будинку №228, водій ОСОБА_2 керував автомобілем DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_3 242К, при повороті ліворуч не надав переваги в русі автомобілю DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 , який рухався в зустрічному напрямку по рівнозначній дорозі прямо та скоїв з ним зіткнення, від чого автомобілі отримали механічні пошкодження, чим завдано матеріальних збитків.
За фактом вказаної ДТП було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно відповідача за ст. 124 КУпАП.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 18.07.2018 року, яка набула чинності 31.07.2018 року, ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
У зв'язку із заподіянням позивачеві матеріального збитку, спричиненого даною ДТП, позивач звернувся до суду.
Автомобіль DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 , яким керував позивач в момент ДТП належав на праві власності ОСОБА_3 . На даний час вказаний автомобіль було продано.
Відповідно до роз'яснень, викладених в Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» в п. 6 зазначено, що «особою, яка зобов'язана відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, є фізична або юридична особа, що на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, позички тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Якщо особа під час керування транспортним засобом має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, переданий їй власником або іншою особою, яка на законній підставі використовує такий транспортний засіб, то саме ця особа буде нести відповідальність за завдання шкоди ( п. 2.2. Правил дорожнього руху України)».
Автомобілі відповідача та позивача на момент ДТП не були забезпечені полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до наданого до суду висновку експертного автотоварознавчого дослідження №19679 від 10.09.2018р., виготовленого на замовлення позивача, вартість матеріального збитку, спричиненого власнику автомобіля DAEWOO Lanos н.з. НОМЕР_2 в результаті ДТП, яке мало місце 02.06.2018р., складає 32634,74 грн. За виготовлення вказаного звіту позивачем сплачено 2230,80 грн. Відповідно до зведеного розрахунку вартість ремонту автомобіля складає 53659,27 грн., які позивач просить стягнути з відповідача. Доказів, що автомобіль було відремонтовано позивачем та понесені ним на ремонт складають 53659,27 грн. матеріали справи не містять.
Позивач звертався до відповідача з письмовою вимогою про відшкодування вказаних коштів, однак вона була залишена без задоволення останнім.
Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно із частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.
Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов'язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.
Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і
вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Разом із тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності зазначений Закон у статті 3 визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст. 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом вказаного Закону (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі, якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Згідно зі статтями 1, 17 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховий поліс є єдиною формою внутрішнього договору страхування, яка посвідчує укладення такого договору, та документом суворого обліку.
Відтак, відшкодування шкоди особою, яка завдала шкоду, можливе лише за умови, що згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок, що «відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений
різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Велика Палата Верховного Суду вважає, що покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»)».
Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності особи, якою завдано шкоду, обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
Згідно з підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» МТСБУ, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Відповідно до статті 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний: поінформувати інших осіб, причетних до цієї пригоди, про себе, своє місце проживання, назву та місцезнаходження страховика та надати відомості про відповідні страхові поліси; невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов'язок, він має підтвердити це документально.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України доказів звернення до МТСБУ за виплатою страхового відшкодування та відмови останнього у виплаті страхового відшкодування позивачем надано не було, тому посилання позивача, що оскільки автомобіль відповідача є не застрахований, тому йому повинен відшкодувати завдану шкоду відповідач є необгрунтованим. Клопотань від позивача про залучення МТСБУ до участі в справі в якості відповідача до суду не надходило, та позивач лише наполягав на стягненні коштів виключно з відповідача.
Враховуючи наведене, позовні вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальних збитків заподіяних внаслідок ДТП саме з ОСОБА_2 , до вирішення питання про наявність підстав для відшкодування заподіяної шкоди за рахунок МТСБУ, є передчасними, а тому суд відмовляє в їх задоволенні.
Щодо стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.
Статтею 23, 1167 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Як роз'яснено у пунктах 3, 5постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»,
під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у порушенні права власності, у порушені нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми при настанні інших негативних наслідків. Обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправними діяннями заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).
Як зазначає позивач, внаслідок ДТП йому спричинено моральну шкоду. Під час аварії позивач отримав стрес, він змушений пересуватись на іншому транспорті, повинен був надавати пояснення в органах поліції, суді, що змінило його нормальний життєвий ритм, внаслідок чого позивач став роздратований, нервуватись постійно.
З врахуванням перелічених факторів, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в 20 000,00 гривень є значно завищеним. Суд враховує обставини по справі, та вважає , що з виниклим ДТП позивачу були спричинені моральні страждання, стресова ситуація внаслідок ДТП, що суттєво погіршує якість його життя, що безумовно змінило його нормальний життєвий ритм. Тому суд приходить до висновку, що за вказаних обставин, відшкодування моральної шкоди в сумі 5000,00 гривень є достатнім та обґрунтованим, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково (з 75889,27 грн. до 5000 грн.), а при подачі позовної заяви позивачем було сплачено 1536,80 грн. судового збору, тому підлягає стягненню розмір сплаченого судового збору на користь позивача за подачу позову у сумі 101,25 грн.
Керуючись ст.ст. 3,4, 12, 76, 306, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріального збитку та моральної шкоди, завданих в наслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , моральну шкоду в розмірі 5000 (п'ять тисяч) гривень 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судові витрати в розмірі 101 (сто одна) гривень 25 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції з дня його проголошення.
У відповідності до п.п. 15.5 п.п. 15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Позивач - ОСОБА_1 , місцеперебування: АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_4 .
Відповідач - ОСОБА_2 - відповідач, останнє відоме місцеперебування: АДРЕСА_2 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_5 .
Повний текст рішення виготовлено 16 грудня 2019 року.
СУДДЯ Г.А. ЗУБ