19.12.2019 Справа №607/29253/19
Суддя Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк Василь Михайлович, за участю особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Синюка Артема Сергійовича, розглянувши матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Тернопільській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1
за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ГП № 131383 від 03 грудня 2019 року, ОСОБА_1 03.12.2019 року в місті АДРЕСА_2 вул АДРЕСА_3 Живова, 37 здійснила непокору законному розпорядженню працівника поліції, а саме намагання втекти, шарпала за форменний одяг, на неодноразові зауваження не реагувала, чим вчинила правопорушення, передбачене статтею 185 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого їй правопорушення не визнала, пояснила, що працівник поліції не повідомив їй що він хоче складати протокол про адміністративне правопорушення, не надавав їй законних вимог.
Захисник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності в судовому засіданні просив закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП, зазначає, що протокол не відповідає вимогам КУПАП, в ньому не зазначена дата вчинення адміністративного правопорушення.
Заслухавши особу, яка притягується до адміністративної відповідальності, її захисника, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 185 КУпАП передбачена відповідальність за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Об'єктивна сторона вказаного правопорушення передбачає наявність двох обов'язкових складових: 1) пред'явлення законного розпорядження або вимоги поліцейського при виконанні ним службових обов'язків; 2) злісна непокора.
При відсутності однієї з них склад правопорушення відсутній.
Вимоги та розпорядження поліцейського - акт, юридично рівнозначний наказу, що виражений у категоричній формі.
Поняття «злісної непокори» законодавчого тлумачення немає, тобто воно є оціночним поняттям. Однак у судовій практиці «злісною непокорою» прийнято вважати відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника правоохоронного органу при виконанні ним службових обов'язків... або відмову, виражену в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Так, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 не виконала законної вимоги поліцейського намагалася втекти під час оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 37 ЗУ «Про національну поліцію», поліція уповноважена затримувати особу на підставах, у порядку та на строки, визначені Конституцією України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також іншими законами України. Відлік часу утримання затриманої фізичної особи в спеціально відведених для цього приміщеннях рахується з моменту її фактичного затримання.
Із змісту статтей 260-261 КУпАП України, у випадках, прямо передбачених законами України, з метою припинення адміністративних правопорушень, коли вичерпано інші заходи впливу, встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим, забезпечення своєчасного і правильного розгляду справ та виконання постанов по справах про адміністративні правопорушення допускаються адміністративне затримання особи, особистий огляд, огляд речей і вилучення речей та документів, у тому числі посвідчення водія, тимчасове затримання транспортного засобу, відсторонення водіїв від керування транспортними засобами, річковими і маломірними суднами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, а також щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Про адміністративне затримання складається протокол, в якому зазначаються: дата і місце його складення; посада, прізвище, ім'я та по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу затриманого; час і мотиви затримання. Протокол підписується посадовою особою, яка його склала, і затриманим. У разі відмовлення затриманого від підписання протоколу в ньому робиться запис про це.
Разом з тим, як вбачається з відеозаписів з нагрудних камер працівників патрульної поліції, поліцейські повідомили ОСОБА_1 про те, що вона перейшла дорогу в недозволеному місці, а коли вона намагалася залишити місце оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, її було затримано.
Саме тоді ОСОБА_1 була фактично затримана, про це її було офіційно повідомлено, та з цього моменту вона зобов'язана була підкорятися розпорядженню працівників поліції про обмеження пересування.
До цього, до особи, яка притягується до адміністративної відповідальності не застосовувався такий поліцейський захід як затримання.
Право поліцейських застосувати такий поліцейський захід - захід забезпечення провадження в справах про адміністративні правопорушення, як затримання, передбачене статтею 260 КУпАП. При цьому таке право виникає, в тому числі і у випадку встановлення особи, складення протоколу про адміністративне правопорушення, у разі неможливості складення його на місці вчинення правопорушення, якщо складення протоколу є обов'язковим.
Однак, сам факт намагання особи залишити місце складання протоколу про адміністративне правопорушення до моменту застосування затримання особи, не може вважатися злісною непокорою працівнику поліції.
Таке намагання особи покинути місце оформлення адміністративного правопорушення, може бути підставою, в силу ст. 260 КУпАП для застосування поліцейського заходу - затримання.
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази того, що працівниками поліції ОСОБА_1 до моменту затримання було пред'явлено будь-яке законне розпорядження чи вимога, та що вона злісно ухилилася від їх виконання.
Крім того, зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та рапорту працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 шарпала за формений одяг, на неодноразові зауваження не реагувала.
Разом з тим, вищевказані дії виходять за межі складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, оскільки не свідчать про невиконання законних розпоряджень або вимог поліцейських при виконанні ними службових обов'язків, а вказують на активну фізичну протидію здійсненню відповідними працівниками своїх обов'язків та є ознакою іншого правопорушення.
Зокрема, злісна непокора виражається, як правило, в пасивному ухилянні, ігноруванні, зневазі до вимог і розпоряджень поліцейського та непов'язана з фізичним впливом на потерпілого (поліцейського) і за своїм правовим змістом, характером неправомірних дій та спрямованістю умислу, істотно відрізняється від опору, відповідальність за який, передбачена ст.342 КК України.
Згідно із п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Виходячи з положень ст.ст. 8, 62 Конституції України дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи вищевикладене, перевіривши докази у справі, проаналізувавши їх у сукупності, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 185 КУпАП не підтверджена наявними доказами, у зв'язку із чим провадження в даній справі необхідно закрити в зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 185, 247, 283, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 185 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити в зв'язку із відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення може бути оскаржена прокурором у випадках, передбачених ч.5 ст. 7 КУпАП, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим протягом десяти днів з дня винесення постанови до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.
СуддяВ. М. Позняк