ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.12.2019Справа № 910/12091/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Маринченка Я.В., за участі секретаря судового засідання Денисевича А.Ю., розглянувши матеріали справи
за позовом Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича
до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод»
про стягнення 275031,60 грн,
за участі представників:
від позивача - Дудко О.В. (уповноважений представник);
від відповідача - Хілінський А.О. (уповноважений представник).
У вересні 2019 року Фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» про стягнення 275031,60 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність правових підстав для стягнення з відповідача безпідставно отриманого доходу в розмірі 275031,60 грн. з огляду на те, що за твердженнями позивача, спірні грошові кошти є сумою орендної плати, яка була отримана відповідачем за користування комплексом нежитлових будівель, що належать позивачу на праві власності.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2019 відкрито провадження у справі №910/12091/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні.
30.09.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позов у якому останній в повному обсязі заперечив проти задоволення позовних вимог зазначивши, що у матеріалах справи відсутнє своєчасне письмове повідомлення позивачем орендодавця про зміну власника орендованого майна, починаючи з 19.12.2018, а тому, на думку товариства, вимоги про відшкодування доходів від передачі в оренду безпідставно набутого майна не можуть бути задоволені судом. Відповідач також вказав на те, що в суму грошових коштів, одержаних відповідачем у спірний період, увійшли 20% податку на додану вартість, що не є доходом у розумінні приписів статей 14 та 136 Податкового кодексу України. Окрім того, відповідач зазначив, що розгляд даної справи підлягає в порядку цивільного судочинства, оскільки договір купівлі-продажу майна, що є предметом договору оренди, позивач укладав як фізична особа, а статусу фізичної особи - підприємця позивач набув лише в липні 2019 року. Також відповідач зазначив про те, що станом на момент звернення до суду з даним позовом, питання щодо права власності позивача на спірне нерухоме майно, не є остаточно вирішеним, оскільки у провадженні Шостого апеляційного адміністративного суду перебуває справа № 640/5124/19 за позовом Арутюнова Р.О. до державного реєстратора Нікітіної Ю.В. про визнання протиправним та скасування рішення № 44904808 від 28.12.2018.
04.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва позивачем подано відповідь на відзив, в якому Фізична особа-підприємець Арутюнов Рубен Оганесович вказує, що предметом даного спору є відшкодування доходів, які отримані відповідачем від безпідставно набутого майна, а отже вимоги правових норм щодо повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні, жодним чином не встановлюють для позивача обов'язку направляти письмові повідомлення. Позивач зазначає, що норми чинного законодавства не містять заборони для позивача придбати у власність будівлі та споруди, як фізичній особі та в подальшому використовувати належне йому майно у своїй господарській діяльності. До того ж у відповіді на відзив позивач додатково зазначив, що доводи відповідача, щодо спору в частині підтвердження права власності позивача на спірне нерухоме майно, не повинні братися судом до уваги, оскільки право власності Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
10.10.2019 через загальний відділ діловодства Господарського суду міста Києва відповідачем подано письмові заперечення у яких відповідач вказав на те, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувають справи № 758/8009/17 та № 758/4241/19 за позовом Арутюнова Р.О. до ПАТ «Експериментальний механічний завод» про витребування майна з чужого незаконного володіння та станом на дату розгляду Господарським судом справи № 910/12393/19, остаточне рішення у даних справах не прийнято. Враховуючи зазначене вище, господарський суд повинен відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем не доведено, що сплачені третьою особою кошти за договором оренди №02/02-СК від 02.02.218 на користь відповідача є безпідставно набутими.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення вимог в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 19.10.2009 між Відкритим акціонерним товариством «Експериментальний механічний завод» (продавець) та Арутюновим Рубеном Оганесовичем (покупець) було укладено договір купівлі - продажу нежилих будівель, зареєстрований в реєстрі за №2322, відповідно до умов якого продавець передає, а покупець приймає у власність нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1.
Згідно з п.2.1 зазначеного договору, продаж здійснюється за ціною 3822397,98 грн, яку продавець та покупець вважають вигідною для себе, її розмір не пов'язаний із збігом якихось важких для продавця та покупця обставин і повністю задовольняє їх.
Розрахунок згідно п.2.1 цього договору може бути проведений у будь-який спосіб, визначений сторонами, який не протирічить чинному законодавству України, у будь-який день після укладання цього договору купівлі продажу, але не пізніше 19 січня 2010 року (п.2.2).
Відповідно до п.7.1 Договору, право власності на вищевказані відчужувані нежилі будівлі покупець набуває з моменту державної реєстрації відповідно до п.4 ст.334 ЦК України після повної сплати суми продажу, зазначеної в п.2 цього Договору у порядку, передбаченому п.2.2 цього Договору.
Договір купівлі-продажу нежилих будівель, зареєстровано в реєстрі за №2322, 19.10.2009, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пестич Л.В., якою особу громадян, які підписали договір, встановлено, їх дієздатність, а також правоздатність та дієздатність ВАТ «Експериментальний механічний завод», повноваження його представника і належність ВАТ «Експериментальний механічний завод» нежилих будівель, перевірено.
23.08.2016 приватним нотаріусом Скульською Т.А. внесено запис про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, від Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» до Арутюнова Р.О. (номер запису про право власності: 16050555, індексний номер рішення: 310071341).
Як зазначає позивач, тривалий час, а саме: з 16.12.2016 по 19.12.2018 нежилі будівлі літ. З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, загальною площею - 8588,9 кв. м, що знаходяться в АДРЕСА_1, без достатніх правових підстав перебували у власності відповідача, ці обставини встановлено судом у постанові Вищого адміністративного суду України у справі №826/20057/16 від 08.08.2017 та у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/2421/18 від 18.12.2018.
19.12.2018 на підставі акту приймання - передачі нерухомого майна, до договору купівлі-продажу нежилих будівель б/н від 29.07.2016; договору купівлі - продажу, серія та номер: 2322 від 19.10.2009; акту зарахування зустрічних однорідних вимог б/н від 27.07.2016; довідки про повну сплату № 45/01 від 28.07.2016 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис №29550024 про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до Арутюнова Рубена Оганесовича .
02.02.2018 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) та Скобликовим Максимом Володимировичем (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в оренду об'єкт нежилого фонду, надалі «приміщення», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, частина будівлі цеху номер 8 (літера «Т»), на першому поверсі та весь другий поверх зазначеного приміщення, загальною площею 838 кв. м, строком на 2 роки та 11 місяців (п.1.1 Договору).
Об'єктом оренди являється приміщення загальна площа якого складає 838 кв. м, з яких 630 кв. м перший поверх, 208 кв. м на другому поверсі, яке буде використовуватись у господарській діяльності орендаря, в т.ч. як склад, офіс та станція технічного обслуговування та ремонту автомобілів (п.1.2 Договору).
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що Публічне акціонерне товариство «Експериментальний механічний завод» не будучи власником нежитлових будівель в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 безпідставно отримувало орендні платежі за договором оренди нежитлових приміщень №02/02-СК від 02.02.2018.
Як стверджує позивач, зазначені обставини, є підставою для стягнення з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» грошових коштів, які відповідач отримав/міг отримати без достатньої правової підстави у період з 01.01.2019 по 31.05.2019 як орендні платежі.
Відповідно до ч.4 ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з частиною 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина 1 статті 317 Цивільного кодексу України).
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства (частина 2 статті 319 Цивільного кодексу України).
Частиною третьою статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають із моменту такої реєстрації.
Відповідно до частини дванадцятої статті 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» датою і часом державної реєстрації прав та їх обтяжень вважається дата і час реєстрації відповідної заяви.
Як встановлено судом, відповідно до договору купівлі-продажу №2322 від 19.10.2009 Арутюнов Рубен Оганесович набув право власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й , О, Л, Е, У, Ф, Т , К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
19.12.2018 до Реєстру прав власності на нерухоме майно було внесено запис про право власності Арутюнова Рубена Оганесовича на об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т , К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені відомості підтверджуються Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна від 03.12.2019 №191189887.
Разом з тим, судом встановлено, що 02.02.2018 між ПАТ «Експериментальний механічний завод» (орендодавець) та ОСОБА_6 (орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення, за яким орендодавець надає, а орендар приймає в оренду об'єкт нежилого фонду, надалі «приміщення», що розташоване за адресою: АДРЕСА_1, частина будівлі цеху номер 8 (літера «Т»), на першому поверсі та весь другий поверх зазначеного приміщення, загальною площею 838 кв. м, строком на 2 роки та 11 місяців (п.1.1 Договору).
Об'єктом оренди являється приміщення загальна площа якого складає 838 кв. м, з яких 630 кв. м перший поверх, 208 кв. м на другому поверсі, яке буде використовуватись у господарській діяльності орендаря, в т.ч. як склад, офіс та станція технічного обслуговування та ремонту автомобілів (п.1.2 Договору).
Згідно з п.1.4 Договору, об'єкт оренди належить орендодавцю на підставі рішення Подільського районного суду м. Києва від 25.06.2009 року, по справі №2-3141/09 та на підставі довідки з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до п.3.4 Договору, сторони зокрема домовились, що сума до сплати за місяць користування приміщенням складає 55000 грн.
У п.8.6 Договору сторони погодили, що договір не втрачає чинності у разі зміни реквізитів сторін, їх установчих документів, а також зміни власника або керівника, організаційно-правової форми тощо.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Нормою ч.1 ст.763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до абз.1 ч.1, ч.5 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму, при цьому плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Судом встановлено, що ОСОБА_6 за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 на виконання умов договору оренди, на підставі виставлених відповідачем рахунків, було перераховано на користь ПАТ «Експериментальний механічний завод» 275031,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду. Зазначене підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Актів наданих послуг, копіями рахунків та копіями платіжних доручень.
Разом з тим, 19.12.2018 до Державного Реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис № 29550024 про перехід права власності на об'єкт нерухомого майна - нежилі будівлі в літерах З, А, Н, М, І, И, П, Й, О, Л, Е, У, Ф, Т, К, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , до Арутюнова Рубена Оганесовича .
Частиною першою статті 770 ЦК України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.
Таким чином, позивач є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, а отже виходячи з приписів ст.317 Цивільного кодексу України, саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном, в тому числі шляхом передання його в оренду іншим особам.
При цьому, позивач спірне майно в оренду не передавав та нікого, в тому числі і відповідача, не уповноважував на передачу цього майна в оренду.
Відтак, наведене дає підстави для висновку про те, що майно, передане відповідачем в оренду третій особі, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно, що свідчить про наявність у позивача як законного власника майна підстав вимагати у відповідача відшкодування доходів, що були фактично отримані чи могли бути отримані з цього майна за заявлений позивачем період.
Частиною першою статті 1212 і пунктом 1 частини першої статті 1214 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. Із цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.
Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Виходячи зі змісту зазначеної норми можна виокремити особливості змісту та елементів кондикційного зобов'язання.
Характерною особливістю кондикційних зобов'язань є те, що підстави їх виникнення мають широкий спектр: зобов'язання можуть виникати як із дій, так і з подій, причому з дій як сторін зобов'язання, так і третіх осіб, із дій як запланованих, так і випадкових, як правомірних, так неправомірних. Крім того, у кондикційному зобов'язанні не має правового значення чи вибуло майно, з володіння власника за його волею чи всупереч його волі, чи є набувач добросовісним чи недобросовісним.
Ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред'явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, у тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов'язаний договірними правовідносинами щодо речі.
З огляду на викладене, можна дійти висновку, що кондикція - це позадоговірний зобов'язальний спосіб захисту права власності або іншого речового права, який може бути застосований самостійно. Кондикція також застосовується субсидіарно до реституції та віндикації як спосіб захисту порушеного права у тому випадку, коли певна вимога власника (титульного володільця) майна не охоплюється нормативним урегулюванням основного способу захисту права, але за характерними ознаками, умовами та суб'єктним складом підпадає під визначення зобов'язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави.
Відтак, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого статтею 1212 ЦК України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.
Таким чином, оскільки позивач з 19.12.2018 є власником майна, переданого відповідачем в оренду третій особі, то відповідно - майно, було набуте та збережене (та передане в оренду) відповідачем безпідставно. Відтак, позивач має право вимагати у відповідача відшкодування доходів від орендної плати за період з 01.01.2019 по 31.05.2019, які отримані відповідачем без достатньої правової підстави.
Розраховуючи суму позову, позивач виходив з розміру сплачених ОСОБА_6 орендних платежів за договором оренди, укладеними між ним та відповідачем.
З поданих позивачем документів вбачається, що ОСОБА_6 за період з 01.01.2019 по 31.05.2019 на виконання умов договору оренди, було перераховано на користь ПАТ «Експериментальний механічний завод» 275031,60 грн з призначенням платежу: оплата за оренду на підставі виставлених відповідачем рахунків. Зазначене підтверджується копіями Актів наданих послуг, копіями рахунків та копіями платіжних доручень.
З огляду на вищенаведене, суд вважає доведеними обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання частини нежитлового приміщення загальною площею 838 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в частині будівлі цеху номер 8 (літера «Г») у розмірі 275031,60 грн.
Суд зазначає, що приписи ст.1214 Цивільного кодексу України встановлюють правило, за якого дохід, отриманий від майна, що набуте або збережене особою без достатньої правової підстави, підлягає відшкодуванню цією особою з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави, оскільки був стороною у вказаній справі.
При цьому, аналізуючи наявну у матеріалах справи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 по справі № 826/2421/18 та довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №167687875 суд доходить висновку, що відповідач був обізнаний про володіння частиною нежитлового приміщення загальною площею 838 кв. м, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, в частині будівлі цеху номер 8 (літера «Г»), без достатньої правової підстави.
Судом також враховано доводи ПАТ «Експериментальний механічний завод» про те, що у провадженні Подільського районного суду м. Києва перебувають справи №758/8009/17 та №758/4241/19 за позовом Арутюнова Р.О. до ПАТ «Експериментальний механічний завод» про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Наведені обставини дають підстави вважати, що відповідач міг знати про те, що у спірний період (з 01.01.2019 по 31.05.2019) він зберігав майно, передане в оренду, без достатньої правової підстави, відтак, з огляду на встановлені судом обставини щодо отриманого відповідачем доходу за передання майна за адресою: АДРЕСА_1, в частині будівлі цеху номер 8 (літера «Г») у розмірі 275031,60 грн, розмір такого доходу в силу ст.1214 Цивільного кодексу України повинен бути відшкодований позивачу.
Разом з тим, доводи відповідача стосовно того, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки договір купівлі-продажу майна, яке є предметом договору оренди, позивач укладав як фізична особа, а статусу фізичної особи - підприємця позивач набув лише в липні 2019 року, господарський суд відхиляє з огляду на таке.
Згідно статті 325 ЦК України, суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи. Фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом (ч. 1 ст. 320 ЦК України).
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, нерухомого майна, має право використовувати його для здійснення підприємницької діяльності.
Відповідно до частини першої статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа - підприємець у порядку, визначеному законом.
Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Фізична особа, яка в установленому законом порядку набула статус підприємця, не втрачає свого статусу фізичної особи. Натомість згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Наявність статусу підприємця свідчить про те, що з моменту державної реєстрації фізичної особи - підприємця така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах (аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані, зокрема, у постановах від 14.03.2018 у справі N 2-7615/10, від 05.06.2018 у справі N 522/7909/16-ц).
Судом встановлено, що позивач здійснює свою підприємницьку діяльність на підставі реєстраційного запису у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань від 18.10.2016, номер запису 20710000000021495.
Отже, враховуючи викладене, суд зазначає, що позивач має законне право придбати майно, що є предметом договору оренди як фізична особа та в подальшому використовувати його у своїй господарській діяльності, а тому господарський суд вважає цей спір пов'язаним із господарською діяльністю відповідача.
Також доводи відповідача стосовно того, що в суму грошових коштів, одержану відповідачем у спірний період, увійшли 20 % податку на додану вартість, що не є доходом у розумінні приписів статей 14 та 136 Податкового кодексу України, є безпідставними, оскільки положення даних норм закону регулюють питання податкових правовідносин, що є відмінним від правовідносин цивільного характеру щодо безпідставно набутих коштів, тому такі доводи відхиляються (аналогічний висновок Верховного Суду, сформульовано у постанові Касаційного господарського суду по справі № 910/11210/16).
З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ч.2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.
Стосовно розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог у повному обсязі, судовий збір за розгляд даної справи підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, за змістом ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підтвердження понесення судових витрат позивачем надано суду накладну №0408001284672 від 03.09.2019 щодо відправлення позовної заяви із додатками на адреси відповідача. В обґрунтування реальності понесення судових витрат позивачем надано суду фіскальний чек №ПН215600426655 на суму 26 грн.
З огляду на викладене, судові витрати, пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи у розмірі 26 грн, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, ст.ст.232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Експериментальний механічний завод» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд. 69; ідентифікаційний код 00110734) на користь Фізичної особи-підприємця Арутюнова Рубена Оганесовича ( АДРЕСА_3 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) грошові кошти в розмірі 275031 (двісті сімдесят п'ять тисяч тридцять одна) грн 60 коп., а також витрати по сплаті судового збору в розмірі 4125 (чотири тисячi сто двадцять п'ять) грн 48 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 26 (двадцять шість) грн.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено: 13.12.2019
Суддя Я.В. Маринченко