вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"17" грудня 2019 р. Справа№ 927/556/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Пономаренка Є.Ю.
Кропивної Л.В.
при секретарі: Реуцька Т.О.
за участю представників сторін:
від позивача: Лихота А.В. (довіреність №7948 від 24.10.2019), Паталаха С.А. (за довіреністю №7932 від 24.10.2019)
від відповідача: Ситник С.М. (наказ №11 від 13.02.2018, директор)
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест"
на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.09.2019 року у справі № 927/556/19 (суддя Федоренко Ю.В.)
за позовом акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" акціонерного товариства "Українська залізниця"
до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест",
про стягнення 125 914,13 грн., -
У липні 2019 року позивач - акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" акціонерного товариства "Українська залізниця" звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" про стягнення 125 914,13 грн. заборгованості за поставлену електроенергію, відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання електроенергії від 25.04.2014 року.
Рішенням господарського суду Чернігівської області від 09.09.2019 року у справі №927/556/19 позов задоволено повністю: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Енергозбут" акціонерного товариства "Українська залізниця" 125 914,13 грн. боргу та 1 921,00 грн. судового збору.
Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив, що факт поставки позивачем, на виконання умов договору та додатків до нього, відповідачу електричної енергії, підтверджено звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень, лютий, березень квітень 2018 року, які підписані повноважним представником відповідача (споживача) та позивача (постачальника). На виконання п. 7.5 Договору позивачем складено акти приймання-передачі товарної продукції, якими підтверджено обсяг спожитою електричної енергії відповідачем, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказував на те, що господарський суд прийшов до безпідставного висновку, сума заборгованості за спожиту електричну енергію складає 125 914,13 грн., лише на підставі виставлених рахунків. За твердженням апелянта, ним не було підписано акт звірки взаєморозрахунків від 01.06.2019 року, а тому саме позивач мав підтвердити не тільки факт існування, але й розмір заборгованості, в той час, як матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту постачання (продажу) електричної енергії відповідачу саме в тому обсязі, з якого розрахована сума заборгованості апелянта.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №927/556/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Руденко М.А. (доповідач у справі), суддів Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2019 року призначено справу №927/556/19 до розгляду на 12.11.2019 року.
Розпорядженням Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року, враховуючи перебування у відпустці судді Дідиченко М.А., яка не є головуючим суддею, справу №927/556/19 передано на повторний автоматизований розподіл.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу справ від 12.11.2019 року, справу №927/556/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Руденко М.А., судді Кропивна Л.В., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.11.2019 року, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), Кропивної Л.В, Пономаренка Є.Ю., прийнято апеляційну скаргу до свого провадження, розгляд справи призначено на 17.12.2019 року об 11 год. 15 хв.
18.10.2019 року до Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив із запереченнями на апеляційну скаргу, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
В судовому засіданні 17.12.2019 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представники позивача вказали на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, за інформацією Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 04.02.2019 року, в ньому зареєстровано юридичну особу Акціонерне товариство «Українська залізниця» організаційно-правовою формою якого є приватне акціонерне товариство.
Згідно з Положенням про філію «Енергозбут» Акціонерного товариства «Українська залізниця» вказана Філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані Товариством функції відповідно до мети, завдань та предмету діяльності Товариства (п. 2.1 Положення). Філія має право від імені Товариства відповідно до наданих повноважень та довіреності, зокрема: вчиняти правочини, укладати цивільні та господарські договори; представляти інтереси Товариства у судах в межах своїх повноважень (п. 2.8 Положення).
25.04.2014 року між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Південно-Західна залізниця» в особі Структурного підрозділу «Енергозбут» ДТГО «Південно-Західна залізниця» (постачальник), що здійснює діяльність на підставі ліцензії №1057 від 20.02.2002 року та Товариством з обмеженою відповідальністю «РАСТ» (споживач), було укладено договір про постачання електричної енергії №ПЗ/ЕЕ-142222/6691/НЮ (далі - Договір), відповідно до умов п. 1 якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з дозволеною потужністю 154 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору. Точка продажу електричної енергії встановлюється на межі балансової належності згідно додатку №5.
01.03.2016 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору за якою правонаступником всіх зобов'язань (прав і обов'язків) виробничого підрозділу Енергосбут регіональної філії «Південно-Західна залізниця «ПАТ «Укрзалізниця» за Договором є публічне акціонерне товариство «Українська залізниця». У тексті Договору та в усіх додатках до нього повне найменування виробничого підрозділу Енергосбут регіональної філії «Південно-Західна залізниця» замінено відповідно на Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця».
05.04.2018 року між ПАТ «Українська залізниця», що здійснює діяльність на підставі ліцензії про постачання електричної енергії за регульованим тарифом від 19.02.2016 року, в особі філії «Енергозбут» та ТОВ «Чернігівінвест» укладено додаткову угоду №3 до Договору, відповідно до якої сторони дійшли згоди: п. 1 внести наступні зміни до договору; п. 2. змінити найменування TOB «РАСТ» за договором на ТОВ Чернігівінвест» у відповідних відмінках. (а.с. 61-62 т. 1)
Пунктом 2.1 договору встановлено, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
Відповідно до п. 2.2.2 Договору постачальник зобов'язується постачати споживачу електроенергію як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 цього договору (додаток "Обсяги постачання електричної енергії споживачу та субспоживачу"); згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком "Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами.
Відповідно до п. 2.3.1 Договору споживач зобов'язаний виконувати умови цього договору.
Пунктом 2.3.3 Договору передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків "Порядок розрахунків" та «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії".
Відповідно до п. 2.3.4 Договору споживач повинен здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії».
Умовами п. 7.1 Договору сторони передбачили, що облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем вимог нормативно-технічних документів щодо встановлення та експлуатації засобів обліку, їх покази не використовуються при розрахунках за спожиту електроенергію, а обсяги спожитої електроенергії визначаються постачальником шляхом розрахунку згідно з вимогами додатка "Порядок розрахунків".
Пунктом 7.5 Договору сторони передбачили, що на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка "Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії" оформлюються такі документи:
- акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції);
- акт результатів замірів електричної потужності.
За наявності вводів на різних ступенях напруги та різних системах обліку покази надаються окремо за кожною точкою обліку.
Відповідно до додатку №2А до Договору (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) (а.с. 44 т.1) сторонами узгоджено, зокрема:
1. Розрахунковий період починається з 0 год. 00 хв. 25 числа кожного місяця та закінчується о 0 год. 00 хв. числа наступного місяця.
2. Споживач знімає показання лічильників 25 числа кожного місяця згідно з додатком №2 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
3. Період між датами зняття показань засобів обліку прирівнюється до розрахункового періоду, тариф якого застосовується для розрахунків вартості електричної енергії.
4. Оплата електричної енергії здійснюється у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період.
5. Щомісяця 25 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії за адресою: м. Чернігів, вул. 2-й кн. №2д для надання звіту про використану електроенергію. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних проміжних платежів (попередньої оплати).
6. Споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу електричної енергії протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання рахунку-фактури. Кількість спожитої споживачем електричної енергії визначається як різниця між загальним обсягом споживання споживача та субспоживачів за наявності у останніх договору з постачальником електричної енергії. Постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.
7. У разі неподання споживачем звіту про використану електроенергію в зазначений термін або якщо зняття показань постачальником електричної енергії є неможливим, визначення обсягу використаної електроенергії здійснюється за середньодобовим споживанням попереднього розрахункового періоду. Період розрахунку за середньодобовим споживанням електроенергії не може перевищувати один місяць. Після цього розрахунок спожитої електроенергії здійснюється постачальником електричної енергії за величиною дозволеної потужності струмоприймачів та кількістю годин їх використання до надання споживачем показань електролічильників (або до зняття показань електролічильників постачальником електричної енергії) без подальшого перерахунку.
Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2014 року Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір може бути розірвано і в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України (п. 9.4 договору).
Договір підписаний сторонами та скріплений печатками уповноважених представників сторін без зауважень.
Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу електричну енергію, що підтверджено звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень, лютий, березень квітень 2018 року, які підписані повноважним представником відповідача (споживача) та позивача (постачальника (а.с. 63-66 т. 1), що не заперечується сторонами.
В порушення умов п. 5 додатку №2А до договору відповідач належних дій щодо складання щомісячного звіту про використану електроенергію здійснив частково, у зв'язку з чим позивачем було вчинені дії на виконання умов п. 6 додатку №2А до договору (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) щодо самостійного знімання показань електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки.
На підставі п. 7.5 Договору позивачем оформлено акти прийому-передачі товарної продукції за період з грудня 2017 по грудень 2018 року (а.с.173,174 т.1) якими визначено обсяги поставленої відповідачу електроенергії, проте вказані акти відповідачем не були підписані.
Позивачем було виставлено відповідачу рахунки №6691 від 31.01.2018 на суму 46 566,95 грн, №6691 від 28.02.2018 на суму 62 618,90 грн, №6691 від 30.04.2018 на суму 79 128,11 грн, №6691 від 31.05.2018 на суму 84 163,55 грн, №6691 від 30.06.2018 на суму 85 774,11 грн, №6691 від 31.07.2018 на суму 93005,11 грн, №6691 від 28.09.2019 на суму 117 110,26 грн, №6691 від 30.11.2018 на суму 147 253,33 грн, №6691 від 30.03.2018 на суму 67 172,23 грн, №6691 від 31.08.2018 на суму 110 000,10 грн, №6691 від 31.10.2018 на суму 132 089,99 грн, №6691 від 31.12.2018 на суму 139 058,43 грн. (а.с. 153-164 т. 1)
У підтвердження отримання відповідачем вищезазначених рахунків позивачем до матеріалів справи додані виписки по рахунку позивача, у яких у графі «призначення» вказано: за спожиту електричну енергію в листопаді згідно рахунку №6691 від 30.11.2018 року, за спожиту електричну енергію в жовтні згідно рахунку №6691 від 31.10.2018 року, за спожиту електричну енергію у вересні згідно рахунку №6691 від 30.09.2018 року, за спожиту електричну енергію в серпні згідно рахунку №6691 від 31.08.2017 року, за спожиту електричну енергію в липні згідно рахунку №6691 від 31.07.2018 року, за спожиту електричну енергію в червні згідно рахунку №6691 від 30.06.2018 року, за спожиту електричну енергію в травні згідно рахунку №6691 від 31.05.2018 року, за спожиту електричну енергію в квітні 2018 року згідно рахунку №6691 від 27.04.2018 року, за спожиту електричну енергію в березні згідно рахунку №6691 від 30.03.2018 року, за спожиту електричну енергію в лютому згідно рахунку №6691 від 28.02.2018 року, за спожиту електричну енергію в січні згідно рахунку №6691 від 31.01.2018 року.(а.с.180-190 т.1)
Рахунок №6691 від 27.04.2018 року за спожиту активну електричну енергію у квітні 2018 року на суму 79 128,11 грн, було отримано відповідачем 02.05.2018 року, про що свідчить його підпис на зазначеному рахунку. (а.с. 67 т. 1)
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов п. 5 додатку №2А до договору, а саме ненаданням протягом тривалого часу відповідачем звітів про використану електроенергію, 05.01.2019 року позивачем на адресу відповідача було направлено листом рахунок №6691/1218А від 31.12.2018 року на суму 139 058,43 грн. Докази відправлення наявні у матеріалах справи. (а.с. 69 т. 1)
Згідно з актом звірки взаєморозрахунків станом на 01.06.2019 року, сума заборгованості за спожиту електричну енергію складає 125 914,13 грн.
Вказаний Акт звірки розрахунків був направлений відповідачу, що підтверджено наявним у матеріалах справи фіскальним чеком від 05.09.2019 року та описам вкладення у цінний лист 05.09.2019 року. Акт звірки відповідачем не було підписано.
Відповідач у порушення умов договору за спожиту електричну енергію у встановлений строк не розрахувався, заборгованість склала 125 914,13 грн.
Предметом спору у даній справі є право позивача на стягнення з відповідача заборгованості за поставлену йому електричну енергію відповідно до укладеного між сторонами договору про постачання електроенергії від 25.04.2014 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що сума боргу в розмірі 125 914,13 грн., за поставлену позивачем відповідачу електроенергію підтверджується належними доказами і документально не спростована, отже позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Як унормовано відповідно до вимог ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.
Статтею 276 Господарського кодексу України передбачено, що загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про електроенергетику» від 16.10.1997 року №575/97-ВР (який був чинним у спірний період до 01.07.2019 року) постачання електроенергії для забезпечення потреб споживачів здійснюється на підставі договору на постачання електроенергії, що укладається між споживачем та електропостачальною організацією.
Частинами 6 та 7 ст. 276 Господарського кодексу України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Додатком №2А до договору передбачено щомісяця 25 числа споживач зобов'язується направляти свого представника до постачальника електричної енергії для надання звіту про використану електроенергію. На основі звіту про обсяги спожитої електроенергії споживачу виписується рахунок з урахуванням виконаних проміжних платежів (попередньої оплати).
Відповідно до п. 6 додатку №2А до договору (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача) (а.с. 33 т. 1) постачальник електричної енергії може самостійно знімати показання електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та видавати споживачу платіжні документи для оплати електроенергії.
Наявними в матеріалах справи доказами, а саме звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень, лютий, березень квітень 2018 року, які підписані повноважним представником відповідача (споживача) та позивача (постачальника), а також складеними на виконання п. 7.5 Договору актами приймання-передачі товарної продукції, підтверджено факт поставки позивачем, на виконання умов договору та додатків до нього, відповідачу електричної енергії.
Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" надано визначення первинному документу, яким є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 року.
Відповідно до приписів пунктів 2.1., 2.2., 2.4. вказаного Положення первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі первинні документи).
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів вважає, що наявні в матеріалах справи докази (звіти про використану активну (реактивну) електроенергію, акти приймання-передачі товарної продукції) містять передбачені законодавством реквізити та необхідну інформацію, що дає змогу ідентифікувати сторони господарських правовідносин, зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції та відповідальних за її здійснення і правильність оформлення; та в достатній мірі спростовують твердження апелянта про те, що сума заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію в розмірі 125 914,13 грн., підтверджується лише на підставі виставлених рахунків.
Крім того, відповідно до п. 6.36 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року N28, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 1996 року за N417/1442, які були чинними у спірний період з січня по 14.03.2018 року, у разі виникнення у споживача сумніву в правильності показів розрахункових засобів обліку або визначення суми в пред'явленому до оплати документі щодо оплати електричної енергії споживач подає про це заяву постачальнику електричної енергії (електропередавальній організації). Постачальник електричної енергії (електропередавальна організація) має протягом 5 робочих днів від дня одержання заяви перевірити рахунок на оплату, а в разі потреби протягом 20 днів провести технічну перевірку та/або експертизу розрахункових засобів обліку відповідно до встановленого цими Правилами порядку та повідомити споживача про результати.
Аналогічне положення було передбачено і пунктом 2.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 14 березня 2018 року N312, у чинній на час спірних відносин редакції, у разі виникнення у споживача сумніву у правильності показів розрахункових засобів вимірювальної техніки або визначення суми у пред'явленому до оплати документі щодо оплати за постачання або розподіл (передачу) електричної енергії споживач подає про це заяву учаснику роздрібного ринку, який надав розрахунковий документ.
Матеріалами справи також засвідчено, що мало місце неналежне виконанням відповідачем умов п. 5 додатку №2А до договору, а саме: відповідачем було складено лише 4 щомісячних звітів про використану електроенергію (за січень, лютий, березень квітень 2018 року) (а.с. 63-66 т. 1), у зв'язку з чим, позивачем, на виконання п. 6 додатку №2А до договору (Порядок розрахунків за електроенергію та зняття показань електролічильників споживача), було здійснено розрахунок електричної енергії самостійно шляхом знімання показань електролічильників як візуально, так і за допомогою комп'ютерної техніки та виставлено відповідачу рахунки для оплати спожитої електроенергії №6691 від 31.01.2018 року на суму 46 566,95 грн, №6691 від 28.02.2018 року на суму 62 618,90, №6691 від 30.04.2018 року на суму 79 128,11 грн, №6691 від 31.05.2018 року на суму 84 163,55 грн, №6691 від 30.06.2018 року на суму 85 774,11 грн, №6691 від 31.07.2018 року на суму 93 005,11 грн, №6691 від 28.09.2019 року на суму 117110,26 грн, №6691 від 30.11.2018 року на суму 147 253,33 грн, №6691 від 30.03.2018 року на суму 67 172,23 грн, №6691 від 31.08.2018 року на суму 110 000,10 грн, №6691 від 31.10.2018 на суму 132 089,99 грн, №6691 від 31.12.2018 року на суму 139058,43 грн., які були отримані відповідачем, що підтверджено вищезазначеними виписки по рахунку позивача у яких у графі «призначення» вказано: за спожиту електричну енергію в липні згідно рахунку №6691 від 30.11.2018 року, за спожиту електричну енергію в липні згідно рахунку №6691 від 31.10.2018 року, за спожиту електричну енергію у вересні згідно рахунку №6691 від 30.09.2018 року, за спожиту електричну енергію в липні згідно рахунку №6691 від 31.08.2017 року, за спожиту електричну енергію в липні згідно рахунку №6691 від 31.07.2018 року, за спожиту електричну енергію в червні згідно рахунку №6691 від 30.05.2018 року, за спожиту електричну енергію в травні згідно рахунку №6691 від 31.05.2018 року, за спожиту електричну енергію в квітні 2018 року згідно рахунку №6691 від 27.04.2018 року, за спожиту електричну енергію в березні згідно рахунку №6691 від 30.03.2018 року, за спожиту електричну енергію в лютому згідно рахунку №6691 від 28.02.2018 року, за спожиту електричну енергію в січні згідно рахунку №6691 від 31.01.2018 року.
Нормами статті 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Факт отримання рахунків відповідачем не заперечувався, при цьому матеріали справи не містять доказів того, що відповідач оплатив їх протягом 5 (п'яти) банківських днів з дня отримання, як це визначено п. 6 додатку №2А до договору, або ж звертався до позивача з заявою про неправильне визначення обсягу спожитої електроенергії в отриманих ним рахунках у відповідності до п. 6.36 Правил користування електричною енергією та п. 2.3.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що відповідачем не спростовано отримання ним електричної енергії в обсягах, зазначених в звітах про використану активну (реактивну) електроенергію за січень, лютий, березень квітень 2018 року та актах приймання-передачі товарної продукції, які складені у відповідності до умов Договору, а відтак й наявність в нього заборгованості за спожиту електроенергію в сумі 125 914,13 грн.
Що стосується посилання скаржника на не підписання ним акту звірки взаєморозрахунків від 01.06.2019 року, колегія суддів зазначає, що акт звірки сам по собі лише фіксує певну інформацію про проведені між сторонами розрахунки за відповідним правочином, в той час як розмір заборгованості відповідача позивачем доведений вищевказаними доказами.
Разом з тим, колегія суддів звертає агу на те, що належних та допустимих доказів в розумінні ст. 76, 77 ГПК України, а саме платіжних доручень, які б підтверджували розмір та перерахування зазначеної суми на рахунок позивача відповідачем надано не було.
Необґрунтованими є, також, доводи апелянта про те, що електричною енергією окрім нього користувались інші особи, оскільки договір на постачання електричної енергії був укладений саме з позивачем, також прилад обліку з якого знімались показання знаходиться у введенні відповідача.
Принцип змагальності сторін, закріплений у частині 3 статті 13 та частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
За приписами частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ruiz-Mateos проти Іспанії», від 23 червня 1993 року, заява №12952/87, п. 63).
Скаржником не було надано доказів, які спростовували б правомірність заявлених позивачем вимог, об'єктивно ставили б під сумнів факт отримання ним електричної енергії в кількості та обсягах, визначених звітами про використану активну (реактивну) електроенергію за січень, лютий, березень квітень 2018 року та актами приймання-передачі товарної продукції, та відповідно доводили відсутність заборгованості перед позивачем у розмірі 125 914,13 грн.
Враховуючи наведене, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за отриману електричну енергію у розмірі 125 914,13 грн. матеріалами справи не спростовується, а отже колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про задоволення позову.
Відповідно до ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду господарського суду Чернігівської області від 09.09.2019 року у справі №927/556/19, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Чернігівінвест" на рішення господарського суду Чернігівської області від 09.09.2019 року у справі № 927/556/19 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Чернігівської області від 09.09.2019 року у справі № 927/556/19 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
Матеріали справи № 927/556/19 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови підписано 18.12.2019
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді Є.Ю. Пономаренко
Л.В. Кропивна