79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"16" грудня 2019 р. Справа №909/352/19
Західний апеляційний господарський суд в складі:
головуючого - судді - О.Л. Мирутенко
суддів - Л.С. Данко
- Г.В. Орищин
секретаря судового засідання: К. Кострик
Розглянувши апеляційну скаргу Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області
на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019
у справі № 909/352/19
за позовом: Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області
до: Національного природного парку "Гуцульщина"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державне підприємство “Кутське лісове господарство”
про: визнання будівництва самочинним, визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету та визнання права власності на нежитлову будівлю
за участю представників:
від позивача - не з'явився.
від відповідача - Стефурак Ю.П. - керівник.
від третьої особи - не з'явився.
Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019, суддя Фанда О.М., в задоволенні позовних вимог було відмовлено.
З даним рішенням не погодилася Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області і оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст.ст. 2,5, 76-79, 236, 237 ГПК України, ст..ст. 8,9,14,19,55,129, Конституції України, ст..ст. 16,375,376 ЦК України, ст.ст. 95,125,153 Земельного кодексу України, ст.. 25 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 23,24,29,30-1 Закону України «Про планування і забудову територій».
Національний природний парк "Гуцульщина" подав відзив на апеляційну скаргу в якому просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
ДП «Кутське лісове господарство» зазначило у відповіді на ухвалу апеляційного суду від 11.09.2019, що позовні вимоги Пістинської сільської ради підтримує повністю.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 16.08.2019 справу №909/352/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Кравчук Н.М., Скрипчук О.С.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2019 апеляційну скаргу Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 у справі №909/352/19 було залишено без руху. Надано строк Пістинській сільській раді Косівського району Івано-Франківської області до 5 вересня 2019 року для усунення вказаних судом недоліків при поданні апеляційної скарги.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2019 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 у справі №909/352/19.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 було призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 04.11.2019.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 04.11.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 25.11.2019.
Розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду №1046 від 22.11.2019 у зв'язку із перебуванням у відпустці суддів-членів колегії Кравчук Н.М. та Скрипчук О.С. було призначено автоматизовану заміну складу колегії суддів для розгляду апеляційної скарги (вх. №01-05/3070/19) у справі №909/352/19.
Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2019 справу №909/352/19 було передано на розгляд колегії суддів у складі: Мирутенко О.Л. - головуючий суддя, Данко Л.С., Орищин Г.В.
Розгляд справи розпочався спочатку.
Апелянт - Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області подала клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи. Доказів направлення даного клопотання іншим сторонам у справі апелянт не надав.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019 було відкладено розгляд апеляційної скарги на 16.12.2019. Зобов'язано апелянта - Пістинську сільську раду Косівського району Івано-Франківської області направити копію клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи відповідачу і третій особі у справі та надати докази такого направлення апеляційному суду. Зобов'язано Національний природний парк "Гуцульщина" та Державне підприємство “Кутське лісове господарство” подати письмові пояснення (відношення) з приводу клопотання про призначення будівельно-технічної експертизи.
На виконання вимог ухвали апеляційного суду від 25.11.2019 року НПП «Гуцульщина» подало заперечення на клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи. Відповідач заперечував проти проведення експертизи.
ДП «Кутське лісове господарство» підтримало клопотання про проведення експертизи у своїй відповіді на ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2019.
Колегія суддів відхилила дане клопотання у зв'язку з неналежним обґрунтуванням підстав проведення експертизи.
16.12.2019 на адресу апеляційного суду від НПП «Гуцульщина» надійшло клопотання про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство енергетики та захисту довкілля.
Колегія суддів відхиляє клопотання НПП «Гуцульщина» про залучення у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача Міністерство енергетики та захисту довкілля, оскільки права міністерства вказаним судовим рішенням не порушено.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 у справі № 909/352/19 - без змін, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, Пістинська сільська рада Косівського району Івано-Франківської області звернулась до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Національного природного парку "Гуцульщина" про:
- визнання об'єкта нерухомого майна - нежитлову будівлю , яка знаходиться за адресою : Івано-Франківська область, Косівський район, с. Пістинь, вул. Українська (вул. Леніна), 1-Б, реєстраційний номер майна 25198005 самочинним будівництвом;
- визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Пістинської сільської ради від 23.07.2008 року №41 "Про оформлення права власності на об'єкт нерухомого майна, яким вирішено оформити право власності на нежитлове приміщення позначене літерою А в с. Пістинь вул. Українська (вул. Леніна), 1" та свідоцтво про право власності серія САВ №328779 на нежитлову будівлю, реєстраційний номер майна 25198005, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Пістинь, вул. Українська (вул. Леніна), 1-Б;
- визнання за Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Івано АДРЕСА_1 , с. Пістинь, вул АДРЕСА_2 Українська (вул АДРЕСА_2 Леніна), 1-Б.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем самочинно збудовано майно на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети і не була надана відповідачу, оскільки рішення органу місцевого самоврядування, у даному випадку Пістинської сільської ради про надання земельної ділянки під самочинно збудованою спорудою відповідачем - не приймалося і земельна ділянка не передавалася. Цивільно-правових угод, які б свідчили про передачу земельної ділянки у користування відповідачу, власником земельної ділянки не укладалося. Вказані дії відповідача порушують вимоги вимоги чинного законодавства.
Указом Президента України від 14.05.2002 року №456/2002 з метою збереження, відтворення та раціонального використання унікальних природних комплексів Покутських Карпат, що мають важливе природоохоронне значення, на території Косівського району Івано-Франківської області був створений Національний природний парк "Гуцульщина", на площі 32271 га, в тому числі 7606 га земель, що мають бути надані йому в постійне користування та 24665 га земель, що включаються до складу без вилучення у землекористувачів. В додатках до цього указу підтверджена належність земельних ділянок Національного природного парку "Гуцульщина".
Розпорядженням Прем'єр-міністра України від 17.05.2002 року №5200/1 надано відповідні доручення щодо забезпечення виконання зазначеного Указу Президента України.
Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 17.07.2002 року №271 затверджено Положення "Про національний природний парк "Гуцульщина" цього ж дня НПП "Гуцульщина" був зареєстрований в державному реєстрі підприємств та організацій України. Зараз Положення діє в редакції Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України від 15.05.2017 року №193.
23 серпня 2002 року на виконання вищезгаданого Указу президента України та Розпорядження Прем'єр-міністра України наказом Міністерства охорони навколишнього середовища України від 04 серпня 2002 року №315 передано лісовий фонд, майно та документацію від Кутського держлісгоспу та Косівського РП "Райагроліс" до сфери управління Міністерства охорони навколишнього природного середовища України.
У 2003 році Кутське ДЛГ на підставі спільного наказу Державного комітету лісового господарства і Міністерства екології та природних ресурсів України від 02.07.2003 року №138-ДС/18 передала відповідачу майно згідно акту приймання-передачі майна, одним із яких є контора лісництва, яка була введена в експлуатацію у 1960 році.
28 березня 2008 року виконавчий комітет Пістинської сільської ради прийняв рішення №17, яким розглянувши відношення Державного підприємства "Кутське лісове господарство" про оформлення права власності на нежитлове приміщення, що належить підприємству, а саме контору лісництва (кордон) за адресою Івано-Франківська область, Косівський район, с. Пістинь, вул. Українська (вул. Леніна), 1-Б, вирішив дати дозвіл на оформлення права власності.
23 липня 2008 року виконавчий комітет Пістинської сільської ради прийняв рішення №41, яким розглянувши звернення НПП "Гуцульщина" №196/2 від 21.05.2008 року про оформлення права власності на нежитловий будинок на підставі зібраних матеріалів: копії технічного паспорту про оформлення права власності на нежитлове приміщення позначене літерою А в с. Пістинь, Українська, 1-Б, за Державою в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища України в оперативному управлінні Національного природного парку "Гуцульщина".
27 жовтня 2008 року Коломийське міжрайонне бюро технічної інвентаризації зареєструвало право власності на нерухоме майно, про що було здійснено реєстрацію майна за номером 25198005 і видано свідоцтво про право власності серії САВ №328779 від 27.10.2008 року.
Листом №01-3/295 від 20.08.2018 року ДП "Кутське лісове господарство" повідомило позивача, що передало відповідачу Контору лісництва 1960 року побудови, яка знаходиться в с. Город, а не в с. Пістинь.
Конституційний Суд України в мотивувальній частині рішення від 25.12.1997 зазначив, що частина перша статті 55 Конституції України містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Через норму частини 1,2 статті 4 ГПК України реалізується принцип доступності правосуддя. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно ст. 14 Господарського процесуального кодексу України господарський суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 20 ГК України як спосіб захисту прав суб'єктів господарювання передбачено визнання наявності або відсутності прав.
Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, при якому воно зазнавало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок якого суб'єктивне право уповноваженої особи зазнало зменшення або ліквідації як такого. Порушення права пов'язане з позбавленням його носія можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
Невизнання це дії учасника цивільного правовідношення, який несе юридичний обов'язок перед уповноваженою особою, які спрямовані на заперечення в цілому або у певній частині суб'єктивного права іншого учасника цивільного правовідношення, внаслідок якого уповноважена особа позбавлена можливості реалізувати своє право.
Позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення його прав та інтересів, а суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і в залежності від встановлених обставин вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
При цьому, спір про право характеризується наявністю розбіжностей (суперечностей) між суб'єктами правовідносин з приводу їх прав та обов'язків та неможливістю їх здійснення без усунення перешкод в судовому порядку. Спір про право може мати місце також у випадку, коли на шляху здійснення особою права виникають перешкоди, які можуть бути усунуті за допомогою суду.
Обраний позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів в даному спорі не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення.
Позовна вимога про визнання об'єкта нерухомого майна самочинним будівництвом не є способом захисту порушеного права, а є обставиною, на яку позивач вправі посилатися у спорі про визнання права власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Пістинської сільської ради від 23.07.2008 року №41 та свідоцтва про право власності серія САВ №328779 на нежитлову будівлю, то судом першої інстанції правомірно були враховані наступні обставини.
Відповідно до рішення Конституційного суду України №7-рп/2009 від 16.04.2009 органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають акти нормативні (встановлюють, змінюють чи припиняють норми права; мають локальний характер; розраховані на широке коло осіб; застосовуються неодноразово) та ненормативні (передбачають конкретні приписи; звернені до окремого суб'єкта чи особи; застосовуються одноразово; після реєстрації вичерпали свою дію), які вичерпують свою дію фактом їх виконання.
Отже, оскаржуване рішення виконкому, яке є ненормативним актам органу місцевого самоврядування, вичерпало свою дію внаслідок його виконання (оформленням свідоцтва на право власності). У зв'язку з чим його подальше скасування не породжує жодних правових наслідків, оскільки в такої особи (відповідача) вже виникло право власності на майно й це право ґрунтується на чинних правовстановчих документах, а саме наказ Міністерства екології та природних ресурсів №375 від 14.08.2002, акт приймання - передачі майна від 31.07.2003 (арк. справи 95,99).
Позов, предметом якого є рішення органу місцевого самоврядування щодо оформлення права власності на нежитлове приміщення та зобов'язання виготовити та зареєструвати свідоцтво про право власності, тобто ненормативний акт що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу місцевого самоврядування вичерпало свою дію шляхом виконання. Рішення виконкому, само по собі не є правовстановчим документом, а лише створює юридичну підставу для реєстрації майна.
Відповідна правова позиція висловлена в постанові ВСУ від 11.11.2014 у справі № 21-405а14 та постанові ВС від 31.01.2018 у справі № 911/1563/17.
Зазвичай підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Позивач в обґрунтування вимоги про визнання рішення виконкому недійсним посилається на самочинність будівництва, а саме здійснення будівництва на земельній ділянці, що не була відведена відповідачу та без документів дозвільного характеру на здійснення будівництва чим порушено право громади на земельну ділянку під забудовою. Проте, оскаржуваним рішенням №41 від 23.07.2008, саме позивач узаконив об'єкт нерухомості, навіть якщо він і був самочинно збудованим.
Одночасно судом першої інстанції було враховано ту обставину, що позивач через десять років після оформлення права власності на спірний об'єкт за державою та відкритого володіння, користування та розпорядження ним відповідачем, не надав доказів, що підтверджують будівництво саме відповідачем спірного об'єкта, як і не надав доказів реагування позивача на такі дії відповідача протягом здійснення будівництва, якщо воно здійснювалось відповідачем. Наприклад, звернення позивача до органів архбудконтролю. Адже відповідно до статті 38 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач не будував спірний об'єкт, а отримав його у 2003 році від Кутського ДЛГ згідно акту приймання-передачі майна.
За наведеного, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги в цій частині є необгрунтованими та безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог про визнання за Пістинською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області право власності на нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: Івано-Франківська область, Косівський район, с. Пістинь, вул. Українська (вул. Леніна), 1-Б, то суд першої інстанції правомірно вважав, що у вказаній позовній вимозі слід відмовити, з огляду на те, що така вимога є похідною від двох попередніх, у яких судом відмовлено в їх задоволенні.
Щодо твердження відповідача про те, що заявлені позивачем вимоги підлягають розгляду в порядку різного судочинства, то суд першої інстанції правомірно вважав їх безпідставними, оскільки вказаний спір не є публічно-правовим, оскільки не стосується захисту прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а пов'язаний з вирішенням питання щодо речового права.
Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності вх.№9862/19 від 06.06.19) для захисту порушеного права, передбачених ст. 267 ЦК України, то судом першої інстанції зазначено наступне.
Приписами статей 256, 257, 267 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
За змістом статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваним законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необгрунтованості.
З огляду на вказане, а також враховуючи необґрунтованість та безпідставність заявлених позовних вимог у даній справі суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для застосування наслідків спливу позовної давності, передбачених ст. 267 ЦК України.
За таких обставин справи, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Виходячи з викладеного апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, твердження апелянта про те, що судом першої інстанції порушено норми ст.ст. 2,5, 76-79, 236, 237 ГПК України, ст..ст. 8,9,14,19,55,129, Конституції України, ст..ст. 16,375,376 ЦК України, ст.ст. 95,125,153 Земельного кодексу України, ст.. 25 Закону України «Про оренду землі», ст.ст. 23,24,29,30-1 Закону України «Про планування і забудову територій».
З огляду на викладене, колегія Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 по справі №909/352/19 винесене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Судові витрати покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 269,270,275,276,281,282 ГПК України Західний апеляційний господарський суд
Постановив:
Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.07.2019 року у справі №909/352/19 залишити без змін.
Апеляційну скаргу Пістинської сільської ради Косівського району Івано-Франківської області залишити без задоволення.
Постанова набуває чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена сторонами в касаційному порядку.
Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко
Судді: Л.С. Данко
Г.В. Орищин
“Повний текст постанови виготовлено 18.12.2019”