Справа № 717/1345/19
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Туржанський В.В.
Суддя-доповідач - Гонтарук В. М.
17 грудня 2019 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Гонтарука В. М.
суддів: Курка О. П. Білої Л.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чарановського Олександра Ігоровича на рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2019 року (ухвалене в м. Кельменці) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чарановського Олександра Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в жовтні позивач звернувся до Кельменецького районного суду Чернівецької області з позовом до Управління патрульної поліції в Хмельницькій області, інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чарановського Олександра Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Рішенням Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2019 року адміністративний позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, представник Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та інспектор роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чарановський Олександр Ігорович подали апеляційну скаргу, в якій просять суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову повністю.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянти вказали на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховано те, що з відеозапису наданого відповідачем вбачається наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу, які погіршують його прозорість, у зв'язку з чим позивачем порушено вимоги п.31.4.7 (в)ПДР .
Позивач своїм правом, передбаченим ст. 300, 3004 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу.
Сторони в судове засідання не з'явились, про час, день та місце розгляду справи повідомлені завчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі.
Колегія суддів зазначає, що норми ст. 286 КАС України визначають особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності. Так, згідно з ч. 5 ст. 286 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи.
Враховуючи, що розгляд справи призначено у межах десятиденного терміну з моменту надходження справи до суду апеляційної інстанції, а також те, що сторони були належним чином повідомлені про день, час та місце апеляційного розгляду справи, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, про що було винесено протокольну ухвалу від 17.12.2019 року.
За таких умов згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що постановою серії ДП18 №259488 від 12.10.2019 року ОСОБА_1 визнано винним в тому, що він 12 жовтня 2019 року, біля 11 години 25 хвилин, керував автомобілем „FIAT SCUDO” реєстраційний номер НОМЕР_1 , з тріщиною лобового скла в зоні роботи склоочисників, чим порушив п.п. 31.4.7 ПДР України, та ДСТУ 3649-2010.
Вказаною постановою на ОСОБА_1 накладено стягнення за ч. 1 ст. 121 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 гривень.
Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду для її скасування.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, колекгія суддів зазначає наступне.
Статтею 14 Закону України "Про дорожній рух" від 30.06.1993 № 3353-XII вказано, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306 (далі - ПДР) зазначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Згідно п. п. 31.4.7 «в» Правил дорожнього руху України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам: встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, і погіршують його прозорість.
В апеляційній скарзі відповідач зазначив, що наявна на лобовому склі тріщина вважається технічною несправністю автомобіля, оскільки як встановлено п.31.4.7 "в" ПДР України - забороняється експлуатація транспортних засобів, якщо встановлено на скло додаткові предмети або нанесено покриття, які обмежують оглядовість з місця водія, чим погіршують його прозорість.
Згідно зі ст. 23 Закону України від 05 червня 2014 року № 1315-VII «Про стандартизацію» національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються безпосередньо чи шляхом посилання на них в інших документах (ч. 1 ст. 23). Національні стандарти та кодекси усталеної практики застосовуються на добровільній основі, крім випадків, якщо обов'язковість їх застосування встановлена нормативно-правовими актами (ч. 2 ст.23).
ДСТУ 3649:2010. Національний стандарт України. Колісні транспортні засоби. «Вимоги щодо безпечності технічного стану та методи контролювання» поширюються на колісні транспортні засоби категорій M, MG, N, NG, O, призначені для перевезення вантажів та (або) пасажирів, а також на КТЗ, які за своєю конструкцією та обладнанням призначені для виконання спеціальних робочих функцій, або призначені для перевезення пасажирів чи вантажів певних категорій, на дорогах загального користування.
Пунктом 1 розділу «Вимоги до інших елементів конструкції» визначено, що на вітровому склі КТЗ не дозволено сколи чи тріщини в зоні роботи склоочисників.
Вимоги ГОСТ 5727-88 «Скло безпечне для наземного транспортного засобу. Загальні технічні умови», не допускають наявність тріщин завдовжки більш як 50 мм на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу. Наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників транспортного засобу погіршують його прозорість.
Колегія суддів зазначає, що посадовою особою поліції не було встановлено розмір тріщини на вітровому склі автомобіля позивача, а з наданих фотознімків неможливо встановити розмір тріщини. Зазначене свідчить про відсутність підстав у відповідача для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.
Відповідно до ст. 9 КУпАП визначає адміністративне правопорушення (проступок) як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 1 статті 121 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів. Як вбачається, диспозиція вказаної частини статті є бланкетною, тобто відсилає до відповідних правил експлуатації транспортних засобів.
Так, в вину позивача ставиться саме порушення п. 31.4.7 ПДР.
Відповідно до п. 31.3 ПДР забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством:
а) у разі їх виготовлення або переобладнання з порушенням вимог стандартів, правил і нормативів, що стосуються безпеки дорожнього руху;
б) якщо вони не пройшли обов'язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю);
в) якщо номерні знаки не відповідають вимогам відповідних стандартів;
г) у разі порушення порядку встановлення і використання спеціальних світлових і звукових сигнальних пристроїв.
Вказаний перелік технічних несправностей, не містить такої несправності, як тріщина на вітровому склі в зоні роботи склоочисників.
Отже, у розумінні Правил дорожнього руху, тріщина на склі автомобіля позивача не віднесена до технічної несправності автомобіля. Фактично наявність вказаного дефекту скла свідчить про його пошкодження, а не про технічну несправність автомобіля.
Враховуючи, що наявність тріщини на вітровому склі в зоні роботи склоочисників згідно вимог пункту 31 Правил дорожнього руху не віднесена до технічної несправності транспортного засобу, за наявності якої забороняється його експлуатація, суд вважає, що притягнення позивача до відповідальності за адміністративне правопорушення передбачене саме ч.1 ст.121 КУпАП є незаконним.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що постанова про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП є протиправною й такою, що підлягала скасуванню.
За таких обставин, судова колегія апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції в повній мірі надав оцінку усім вказаним обставинам та зібраним по справі доказам, у зв'язку із чим, ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу представника Управління патрульної поліції в Хмельницькій області та інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції в Хмельницькій області Чарановського Олександра Ігоровича залишити без задоволення, а рішення Кельменецького районного суду Чернівецької області від 04 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту підписання і не може бути оскаржена відповідно до частини 3 статті 272 КАС України.
Головуючий Гонтарук В. М.
Судді Курко О. П. Біла Л.М.