09 грудня 2019 р.м. ХерсонСправа № 540/2223/19
Херсонський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Варняка С.О.,
при секретарі: Нікітенко А.В.,
за участю:
представника відповідача - Бейліна К.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
23 жовтня 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУ ПФУ в Херсонській області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, у якому просить:
- визнати протиправними та скасувати рішення про відмову від 03 червня 2019 р. за № 382/Г-99-1 та про відмову № 645/Г-99-1 від 04 жовтня 2019 р. Головного Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року, згідно до ст. 59 п. 3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, доповненого п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ № 851 від 15.11.2017 р., на підставі рішення Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 р., та на підставі постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року, згідно до ст. 59 п. 3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ , доповненого п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ № 851 від 15.11.2017 р., на підставі рішення Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 р., та на підставі постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 року;
- зобов'язати Головне Управління Пенсійного фонду України в Херсонській області здійснити розрахунок заборгованості по виплаті пенсії ОСОБА_1 , з 01 жовтня 2017 року, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2017 року, згідно до ст. 59 п. 3 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, доповненого п. 9-1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою КМУ від 23.11.2011 року № 1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", постанови КМУ № 851 від 15.11.2017 р., на підставі рішення Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 р., та на підставі постанови КМУ № 543 від 26.06.2019 року та провести відповідну виплату зазначеної заборгованості.
Ухвалою суду від 24 жовтня 2019 року відкрито спрощене провадження в справі та призначено судове засідання на 12 листопада 2019 року о 09:00 год.
Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач зазначає, що являється учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та отримує пенсію відповідно до норм Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З 01 жовтня 2017 року Законом України № 2148 від 03.10.2017р. внесено зміни до ст. 59 Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у якій зазначено, що право на перерахунок та виплату пенсії, обчисленої з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на перше січня відповідного року, мають військовослужбовці, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, під час проходження дійсної строкової служби. Разом з цим, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 25.04.2019 року у справі №1-р(ІІ)2019 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є не конституційним) словосполучення "дійсної строкової" служби, яке міститься у положеннях частини 3 статті 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок аварії на Чорнобильській АС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої Законом на 01 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю. На підставі вищезазначеного, з метою вирішення питання перерахунку пенсії з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік, позивач двічі звертався із заявами до ГУ ПФУ у Херсонській області про перерахунок пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України №1- р(ІІ) 2019 та один раз на підставі постанови КМУ від 15 листопада 2017 року №851. ГУ ПФУ у Херсонській області листами №382/Г-99 від 03.06.2019 року та №645/Г-99-1 від 04.10.2019 року відмовило позивачу у перерахунку та виплаті пенсії. Позивач не погоджується з такими діями відповідача, в зв'язку з чим звернувся з даним позовом.
23 жовтня 2019 року позивач подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
11.11.2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечував щодо обґрунтованості позову та просив в його задоволенні відмовити повністю. Зазначивши, що Закон України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" набрав чинності 11.10.2017, відповідно до якого частину 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" викладено у новій редакції, згідно з якою особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року. Тобто, даний перерахунок, на думку відповідача, передбачено тільки особам, які отримали інвалідність під час проходження дійсної строкової служби. Натомість, позивач брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період проходження надстрокової служби, а не під час проходження дійсної строкової служби, як передбачено статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того зазначає, що Рішення Конституційного Суду України, яким визнано неконституційними положень частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 1-р(ІІ)/2019 у справі 3-14/2019(402/19, 1737/19) прийнято 25.04.2019, тому вказана норма закону втратила свою чинність з 25.04.2019. Враховуючи ту обставину, що зміни до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи набрали чинності з 01.07.2019 року, тому позивачу і було перераховано пенсію саме з 01.07.2019 року. Відтак, відповідач вважає, що діє правомірно і підстав для перерахунку пенсії позивача немає.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, посилаючись на обставини викладені в письмовому відзиві та в додаткових поясненнях.
Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази наявні в матеріалах справи встановив наступні фактичні обставини.
Позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, що підтверджується посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії серії НОМЕР_1 від 07 серпня 2019 року.
Відповідно до експертного висновку від 06.03.1990 року № 318, виданого Центральною міжвідомчою експертною радою по встановленню наслідкових зв'язків захворювань та інвалідності з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та їх професіонального характеру встановлено, що у позивача є захворювання пов'язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Позивач перебуває на обліку ГУ ПФУ у Херсонській області з 23.01.1992 року та отримує пенсію по 2 групі інвалідності, захворювання пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Управлінням державної служби охорони при управлінні МВС України в Дніпропетровській області 06.09.2002 року видано довідку №9/7-2472 про те, що позивач, по розпорядженню Прип'ятського МВ та Чорнобильського РВ у період з 03 липня 1986 року (наказ № 96 л/с від 02 липня 1986 року) по 03 жовтня 1986 року (наказ № 325 л/с від 02 жовтня 1986 року) виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження та отримав дозу опромінення 29 бер.
05 травня 2019 року та 05 вересня 2019 року позивач звернувся із заявами до відповідача про перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", починаючи з 01.10.2017 року.
Листами від 03 червня 2019 року №382/Г-99-1 та від 04 жовтня 2019 року №645/Г-99-1 відповідач відмовив у проведенні такого перерахунку у зв'язку з відсутністю порядку виконання рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2019.
Вирішуючи спір, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Положенням статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку (ст. 6 Закону № 1788-XII).
Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.
Закон України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.11.1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв'язання пов'язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв'язання пов'язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.
Відповідно до статті 54 Закону № 796-XII пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII, учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках, незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також, тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців *, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.
Згідно з приміткою "*" тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов'язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також, сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції до 01.10.2017 року:
- особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.
З 01.10.2017 р. редакція вказаної норми змінена Законом України від 03.10.2017 року №2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у наступній редакції:
- особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.
Механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статей 54, 57 і 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", згідно якого пенсії за бажанням осіб можуть призначатися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків врегульований Порядком обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. № 1210 (далі - Порядок № 1210).
Постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2017р. № 851 були внесені зміни до Порядку № 1210, а саме: доповнено Порядок пунктом 9-1 наступного змісту: "За бажанням осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби та внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року"
Як вже було встановлено судом, позивач виконував задачі по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в зоні відчуження з 03.07.1986 по 03.10.1986 року, в період проходження надстрокової служби, а не під час проходження дійсної строкової служби, як передбачено статтею 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В той же час, рішенням Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення "дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Словосполучення "дійсної строкової", що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року №796-ХП зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Отже, положення частини 3 статті 59 Закону № 796-XII щодо визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчислені пенсії виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, починаючи з 25.04.2019 року поширюються на всі категорії військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.
Отже, ГУ ПФУ у Херсонській області було протиправно відмовлено позивачу у перерахунку пенсії, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
В той же час, визначаючись щодо належного способу захисту порушеного права, суд вказує наступне.
Фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач із заявою про перерахунок пенсії звертався до відповідача 28.03.2018 року, 05.05.2019 року, 05.09.2019 року, листами якого від 03.06.2019 року та від 04.10.2019 року в задоволенні останніх двох заяв було відмовлено.
Визначаючись щодо дати з якої слід здійснити такий перерахунок пенсії позивача, суд зауважує, що з прийняттям Конституційним Судом України рішення від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019, у позивача виникло право на перерахунок пенсії відповідно до частини 3 статті 59 Закону № 796-XII.
Стосовно позиції суду направленої на зобов'язання відповідача вчинити певну дію, то вона в повній мірі узгоджується як з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятими Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді так і з численними рішеннями Європейського суду з прав людини, якими останній вимагає винесення таких рішень, які б остаточно ставили б крапку в захисті прав та інтересів заявників.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Тобто, дискреційними є повноваження суб'єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".
Натомість, у цій справі, відповідач не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд, зокрема, ухилитись від розгляду заяв позивача або ні. Безперечно, правомірним у даному випадку є лише один варіант поведінки, залежно від фактичних обставин.
Отже, повноваження відповідача у спірних правовідносинах не є дискреційними.
У разі відсутності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження.
Повноваження суду при вирішенні адміністративної справи визначені статтею 245 КАС України, відповідно до пункту 4 частини 2 якої у разі задоволення адміністративного позову суд може визнання бездіяльність суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
В даному випадку суд вважає, що належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість ОСОБА_1 , з 25 квітня 2019 р., виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, на підставі рішення Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 р.
До того ж сама Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод покладає на національний суд відповідальність за здійснення правосуддя.
У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що норма статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Конвенційний принцип "ефективний засіб правого захисту" у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.
Оцінюючи наявні докази, суд дотримується позиції, вказаної у рішенні Європейського суду з прав людини, яку він висловив у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України", відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (ч.2 ст.77 КАС України).
Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).
Позивач належними доказами підтвердив часткову правомірність своїх вимог.
Керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області, що оформлені листами від 03 червня 2019р. № 382/Г-99-1 та від 04 жовтня 2019 р. № 645/Г-99-1, щодо відмови в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (код ЄДРПОУ 21295057, вул. 28 Армії, 6, м. Херсон, 73005) здійснити перерахунок пенсії та виплатити заборгованість ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), з 25 квітня 2019 р., виходячи з п'ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня 2019 року, згідно до ч. 3 ст. 59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ, на підставі рішення Конституційного суду України № 1-р (ІІ)/2019 від 25 квітня 2019 р.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 18 грудня 2019 р.
Суддя Варняк С.О.
кат. 112010203