Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
місто Харків
17.12.2019 р. справа №520/12080/19
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Онокой ЛТД"
до ГУ ДПС у Харківській області, ДПС України
провизнання незаконним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
встановив:
Матеріали позову одержані судом 31.10.2019 р. Рішення про прийняття справи до розгляду було прийнято 1.11.2019 р. Відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України розгляд справи по суті може бути розпочатий з 02.12.2019 р.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Онокой ЛТД» (далі за текстом - заявник, платник, Товариство, ТОВ) у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання незаконним та скасування рішення комісії ГУ ДПС у Харківській області від 16.10.2019р. №1308094/41593127; 2) зобов'язання ДПС України зареєструвати податкову накладу ТОВ "Онокой ЛТД" (код ЄДРПОУ 415931127) від 17.09.2019 р. №1.
Аргументуючи ці вимоги зазначив, що відсутні підстави для відмови у реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі за текстом - Реєстр).
Відповідач, Головне управління ДПС у Харківській області (далі за текстом - контролюючий орган, владний суб'єкт, Головне управління, ГУ), з поданим позовом не погодився.
Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що на вимогу контролюючого органу платник не подав достатніх документів для реєстрації податкової накладної в Реєстрі.
Відповідач, ДПС України, правом на подання письмового відзиву не скористався.
Суд, повно виконавши процесуальний обов'язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Установлені судом обставини спору полягають у наступному.
Заявник є резидентом України - юридичною особою приватного права, набув правового статусу платника податку на додану вартість.
25.02.2019р. між заявником (у якості виконавця) та АТ "Українська залізниця" (у якості замовника) було укладено договір №П/ФСК, предметом якого є надання послуг з миття скляного фасаду (двічі на рік: навесні та восени) об"єкту за адресою: м.Харків, вул. Велика Панасівська (колишнє найменування - Котлова), 90/1 (далі за текстом - Договір №1).
На момент укладення цього правочину місцезнаходженням заявника була адреса: Харківська область, Харківський район, с.Липці, вул.Пушкінська, б.1-А, оф.2-1.
Пунктом 1.1 названого Договору №1 передбачено, що заявник повинен надавати послуги своїми засобами та силами.
Правом залучати до виконання послуг третіх сторонніх осіб замовник Договором №1 не наділявся.
Проте, за твердженням заявника у межах укладеного договору №01/04-1 від 01.04.2019р. виконання повного обсягу послуг за Договором №1 було передано - ТОВ "Старвіс Дніпро".
Як з'ясовано судом, місцезнаходженням ТОВ "Старвіс Дніпро" є адреса: Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул.Любарського, б.98.
02.05.2019р. між заявником та ТОВ "Старвіс Дніпро" було складено специфікацію, де предмет робіт позначений лише як "клінінгові послуги" без жодної конкретизації змісту, характеру послуг та місця їх надання.
31.05.2019р. між заявником та ТОВ "Старвіс Дніпро" складено акт надання послуг на 200.000,00грн. (у т.ч. і ПДВ - 33.333,33грн.).
Платіжним дорученням від 13.06.2019р. №475 сума коштів у розмірі 200.000,00грн. була перерахована заявником на користь ТОВ "Ставіс Дніпро".
17.09.2019р. між заявником (у якості виконавця) та АТ "Українська залізниця" (у якості замовника) у межах Договору №1 було складено акт надання послуг на суму 37.000,00грн. (у т.ч. і ПДВ - 6.166,67грн.).
Доказів проведення оплати вартості цієї послуги безготівковими коштами 17.09.2019р. ( тобто доказів наявності першої події у вигляд надходження коштів на рахунок заявника у банку) матеріали справи не містять.
17.09.2019 р. заявником було складено податкову накладну №1 на суму наданих послуг (миття скляного фасаду) 37000,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 6166,67 грн.; далі за текстом - спірна податкова накладна).
При цьому, за якою саме подією була складена згадана накладна, заявником достеменно не зазначено, але судом виявлено, що такою подією є саме складання акту надання послуг.
Засобами телекомунікаційного зв'язку заявник направив означену податкову накладну для реєстрації в Реєстрі, проте 27.09.2019 р. заявник одержав квитанцію, згідно з якою податкова накладна прийнята до Реєстру, але із зупиненням подальшої процедури реєстрації.
02.10.2019р. заявником до контролюючого органу було подано повідомлення №1 з поясненнями для продовження процедури реєстрації податкової накладної.
Проте, рішенням ГУ ДПС у Харківській області в особі Комісії, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову у такій реєстрації (далі за текстом - Комісія Головного управління) №1308094/41593127 від 16.10.2019 р. у реєстрації спірної податкової накладної в Реєстрі було відмовлено.
Як з'ясовано судом, фактичною підставою для вчинення відмови контролюючим органом в особі Комісії Головного управління обрані мотиви ненадання платником копій розрахункових документів.
Не погоджуючись із правомірністю таких діянь владного суб'єкта, заявник ініціював даний спір.
Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що до відносин, котрі виникли на підставі установлених обставини спору, підлягають застосуванню наступні норми права.
Згідно з п.п. "а" п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.
Відповідно до п.п.187.1 ст.187 цього ж кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
За загальним правилом п.201.10 ст.201 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України платник податку обтяжений обов'язком (а не наділений правом) як на 1) складення податкової накладної за фактом настання визначеної п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України події (а саме: за датою зарахування коштів від покупця на банківський рахунок (за датою оприбуткування коштів у касі) або за датою відвантаження товарів (надання послуг, передання робіт), так і обов'язком на 2) реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у термін (або включно до останнього дня місяця у разі виписування накладної у період з 1 по 15 календарний день звітного місяця, або включно до 15 календарного дня наступного місяця у разі виписування накладної у період з 16 і по останній день звітного місяця).
Таким чином, обов"язок із складання податкової накладної повинен бути виконаний особою виключно у межах господарської операції, котра є об'єктом справляння ПДВ, та лише за приводом - настання першої із подій виникнення податкового зобов"язання з ПДВ.
Відсутність будь-якої із наведених вище кваліфікуючих ознак (тобто відсутність об"єкту оподаткування (у тому числі і за рахунок нереальності господарської операції) або відсутність першої події) унеможливлює складання особою податкової накладної.
З цього приводу суд зазначає, що надані заявником до суду і контролюючого органу документи стосовно виконання вказаного обов'язку по складанню податкової накладної за фактом настання визначеної п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України події носять суперечливий характер.
Так, суд зауважує, що спірна податкова накладна була виписана особою у межах виконання зобов'язань за Договором №1.
Згідно з п.1.1 Договору №1 послуги мають бути надані саме заявником (без залучення третіх сторонніх осіб), а відповідно до п.5.1 Договору №1 послуги мають бути надані двічі у 2019 році (весна та осінь).
Доказів виникнення першої події за фактом надходження коштів на рахунок заявника у банку матеріали справи не містять.
Натомість, за твердженням ТОВ "Онокой ЛТД", роботи були виконані у вересні 2019р., на підтвердження чого складено акт надання послуг від 17.09.2019 р. №153, та складено спірну податкову накладну.
Як зазначає платник, для виконання зобов'язань за Договором №1 були використані послуги субпідрядника - ТОВ "Старвіс Дніпро" за договором надання клінінгових послуг від 01.04.2019 р. №01/04-01.
Про виконання послуг за вказаним договором було складено акт від 31.05.2019р. №ОУ-0531/01 на суму 200.000,00 грн. Кошти за виконані послуги сплачено 13.06.2019р. згідно із платіжним дорученням №475.
Однак, ані матеріали позову, ані додатково витребувані судом і подані заявником документи не містять доказів об"єктивної можливості передачі заявником АТ "Українській залізниці" у вересні 2019р. послуг із миття фасаду у червні 2019р.
При цьому, суд зважає на ту обставину, що відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вже станом на 18.09.2019р. місцезнаходженням заявника є адреса: Одеська область, м.Одеса, вул.Велика Арнаутська, б.76, оф.4.
Отже, випливає, що у вересні 2019р. послуги з миття скляного фасаду об"єкту за адресою: м.Харків, вул. Велика Панасівська (колишнє найменування - Котлова), 90/1 були виконані суб"єктами господарювання, котрі знаходяться або у м.Одеса (заявник), або у м.Дніпро (ТОВ "Старвіс Дніпро").
Суд вважає, що ці обставини здатні призвести до виникнення контролюючого орану обгрунтованого сумніву у реальності господарської операції.
Разом із тим, відмова у реєстрації спірної податкової накладної була вчинена Головним управлінням виключно з причини неподання розрахункових документів, що не повною мірою узгоджується із приписами п.п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, де передбачено дві події виникнення податкових зобов'язань із ПДВ, а саме: надходження коштів від покупця на рахунок у банку (оприбуткування коштів у касі продавця) або поставка товарів (робіт, послуг).
Таким чином, оскаржена відмова підлягає скасуванню, у зв"язку із недослідженням контролюючим органом реальності події поставки послуги.
Критерії законності рішення (діяння, тобто управлінського волевиявлення як такого) владного суб'єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України і обов'язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб'єкта ч.2 ст.77 КАС України.
З положень наведеної норми процесуального закону слідує, що владний суб'єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».
Оцінюючи доводи учасників справи приєднаними до справи доказами, суд відзначає, що за загальним правилом ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом із тим, суд вважає, що відсутні підстави для абсолютизації цього правила, адже суб'єктивне право приватної особи у галузі публічно-правових відносин не може виникати виключно з помилки (свідомої чи неумисної), незаконного рішення або протиправного діяння владного суб'єкта (окрім права на стягнення збитків та права на компенсацію шкоди).
Так, у силу ч. 2 ст. 79 та ч. 4 ст. 161 КАС України заявник також обтяжений обов'язком подати до суду належні, допустимі, достовірні та достатні у розумінні ст.ст.72-76 КАС України докази обґрунтованості власних аргументів.
У даній справі позивач такого обов'язку не виконав, достовірних та достатніх доказів настання у спірних правовідносинах першої події виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість до суду не подав.
За таких обставин, суд доходить до переконання, що у ході розгляду справи позивачем не доведено існування визначеної законом події для виписування спірної податкової накладної.
Водночас із цим, судом виявлено, що і владний суб'єкт поклав в основу оскарженого рішення юридично неспроможні мотиви (а саме: про ненадання платником розрахункових документів), замість об'єктивно існуючого - неподання первинних документів стосовно надання послуг.
Окрім того, суд вважає, що оскаржене рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації спірної податкової накладної не задовольняє вимозі юридичної визначеності як невід'ємної складової запровадженого ст. 8 Конституції України принципу юридичної визначеності, позаяк взагалі не конкретизує з достатньою чіткістю та поза розумним сумнівом суті та змісту претензій владного суб'єкта до платника податків.
Цей дефект у реалізації управлінської функції контролю є нездоланним і непереборним, не може бути відхилений судом за будь-яких обставин.
Згідно з п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 21 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (затверджений постановою КМУ від 21.02.2018р. №117; далі за текстом - Порядок зупинення реєстрації №117) визначено, що підставами для прийняття комісіями контролюючих органів рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту 4 пункту 13 цього Порядку; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства.
Розглядаючи справу та незважаючи на відсутність такого правила в національному податковому законодавстві України, суд вважає, що рішення контролюючого органу як з приводу зупинення реєстрації податкової накладної, так і з приводу відмови в реєстрації податкової накладної повинно відповідати критерію юридичної визначеності як невід'ємної складової проголошеного ст.8 Конституції України принципу верховенства права, задовольняти критерію недоторканності майна особи згідно з ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція), узгоджуватись із вимогами ч.2 ст.2 КАС України.
Продовжуючи розгляд справи, суд не знаходить підстав для визнання дискреційними повноважень контролюючого органу з реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, адже спосіб реалізації згаданого повноваження (шляхом прийняття рішення про реєстрацію або шляхом прийняття рішення про відмову в реєстрації) залежить не від розсуду владного суб'єкта, а від існування визначених законодавством обставин.
З огляду на приписи ст.ст. 185, 187 Податкового кодексу України, ст.ст. 207, 208 Господарського кодексу України, ст.ст. 215, 216, 228 Цивільного кодексу України такими обставинами можуть бути обґрунтовані сумніви (розумні припущення тощо) контролюючого органу відносно наявності у спірних правовідносинах об'єкта оподаткування податком на додану вартість, тобто реальний ризик виписування особою податкової накладної за відсутності визначеної кодексом першої події.
Проте, у спірних правовідносинах сумнів контролюючого органу у підставності складання особою податкової накладної обґрунтований явно та однозначно юридично і фактично неспроможними мотивами.
За таких обставин, суд змушений застосувати правило ч.2 ст.77 КАС України і з огляду на приписи ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України вважає, що оскаржене рішення владного суб'єкта підлягає скасуванню.
Разом із тим, підстав для покладення на ДПС України обов'язку зареєструвати спірну податкову накладні суд не знаходить, оскільки подані платником докази не доводять поза розумним сумнівом достовірності надання позивачем послуг замовнику.
Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС України у Харківській області №1308094/41593127 від 16.10.2019 р.
Позов у решті вимог - залишити без задоволення.
Роз'яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст. 255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п.15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).
Суддя А.В. Сліденко