справа №1.380.2019.005638
12 грудня 2019 року
11 год. 25 хв. м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Качур Р.П., за участю секретаря судового засідання Кушика Й.-Д.М., позивача ОСОБА_1 , представниці відповідача Іванейко Я.Я., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області, в якому просить:
поновити строк на звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження вимоги від 21.11.2018 №Ф-5526-52У про сплату боргу (недоїмки), сформованої Личаківським управлінням Головного управління ДФС у Львівській області, щодо позивача на суму недоїмки у розмірі 5896,00 грн.;
визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2018 №Ф-5526-52У про сплату боргу (недоїмки), сформовану Личаківським управлінням Головного управління ДФС у Львівській області, щодо позивача на суму недоїмки у розмірі 5896,00 грн.;
стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на його користь судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Ухвалою суду від 04.11.2019 позовну заяву залишено без руху для усунення її недоліків, а саме - подання до канцелярії суду чи надіслання на адресу суду: викладу обставин, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги із зазначенням доказів, що підтверджують вказані обставини; заяви, у якій вказати чи вживались заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви та перелік таких заходів, якщо вони здійснювалися; оригіналу документу про доплату судового збору у сумі 1921,00 грн. за реквізитами вказаними у мотивувальній частині ухвали суду; заяви (клопотання) про поновлення строку звернення до адміністративного суду із покликанням на докази поважності причин пропуску строку, вказані у заяві або клопотанні.
04.11.2019, вже після винесення судом ухвали про залишення позовної заяви без руху, на адресу суду за вх. № 40554 від позивача надійшла позовна заява в новій редакції, в якій виклав обставини, якими обґрунтовує свої позовні вимоги.
Зокрема, в обґрунтування заявлених позовних вимог вказав, що орган доходів і зборів, в силу ч. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» мав повноваження надсилати платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки лише у випадку, якщо відповідний платник єдиного внеску має таку недоїмку. Водночас, згідно листа відповідача від 16.10.2019 у зв'язку із некоректною роботою АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку щодо позивача були проведені помилкові квартальні нарахування на загальну суму 11595,54 грн. в період після 03.07.2017 (дата припинення діяльності та зняття з податкового обліку), в результаті чого виникла неправомірна заборгованість. Оскільки у нього до 03 липня 2017 року, тобто до дати припинення індивідуальної адвокатської діяльності та зняття з податкового обліку, не було недоїмки, то у відповідача згідно ч. 4 ст. 25, ч. 1 п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не було правових підстав для надсилання йому Вимоги № Ф-5526-52У.
Ухвалою суду від 11.11.2019 клопотання ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку на звернення з позовом до адміністративного суду задоволено. Причини пропуску позивачем строку звернення до суду з цим позовом - визнано поважними та поновлено такий строк. Прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження у судовому засіданні, з викликом сторін.
02.12.2019 за вх. № 45509 від відповідача надійшов відзив на позов, у якому він позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити. В обґрунтування своєї позиції вказує, що у зв'язку із некоректною роботою АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку ОСОБА_1 були проведені помилкові нарахування на суму 11595,54 грн. в період після 03.07.2017 (після зняття з податкового обліку), в результаті чого виникла неправомірна заборгованість. Відтак, виникла необхідність внесення коригування в інтегрованій картці платника податків в системі АІС «Податковий блок» нарахованих та сплачених сум єдиного внеску. Як вбачається з інтегрованої картки позивача за 2019 рік, 28.10.2019 контролюючим органом були проведені відповідні коригування. Внаслідок чого зменшений борг минулих років. Зокрема, зменшений борг, який був предметом вимоги від 21.11.2018 № Ф-5526-52. Станом на даний час у позивача в інтегрованій картці платника відсутній борг по сплаті єдиного внеску. Натомість обліковується переплата у розмірі 5699,54 грн.
09.12.2019 за вх. № 4079ел на електронну адресу суду та 09.12.2019 за вх. № 46822 в канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Позивач звертає увагу суду, що оскільки відповідач фактично визнає помилковість квартальних нарахувань на загальну суму 11595,54 грн. в період після 03.07.2017, то фактично у відповідача не було законних підстав надсилати позивачу оскаржувану вимогу на суму 5896 грн.
10.12.2019 за вх. № 47176 від відповідача надійшла заява про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску 10-денного строку звернення до суду, встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Ухвалою суду від 12.12.2019 у задоволенні заяви відповідача про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправною та скасування вимоги без розгляду - відмовлено.
У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав повністю, з підстав, що викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.
Представниця відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечила з підстав, наведених у відзиві на позов, просила у задоволенні позовних вимог відмовити.
Суд всебічно і повно з'ясував всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухав пояснення учасників справи, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті та встановив таке.
ОСОБА_1 перебував на податковому обліку як особа, що проводить незалежну професійну діяльність з 13.01.2009 по 03.07.2017.
Як вбачається з інтегрованої картки платника податку для фізичних осіб-підприємців, у тому числі які обрали спрощену систему оподаткування, які проводять незалежну професійну діяльність, станом на 31.10.2019 у позивача обліковувалася недоїмка у розмірі 5869 грн.
З огляду на це, 21.11.2018 Личаківським управлінням Головного управління ДФС у Львівській області сформовано вимогу № Ф-5526-52У про сплату боргу (недоїмки) на суму 5869 грн.
Позивач, вважаючи, що у відповідача не було правових підстав для надсилання йому вимоги № Ф-5526-52У, звернувся до суду із цим адміністративним позовом про її скасування.
При прийнятті рішення суд керується таким.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI). Частина перша статті 1 Закону № 2464-VI дає визначення таких термінів:
- єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 2);
- недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом (пункт 6).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закон № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI визначено, зокрема, такі обов'язки платника єдиного внеску:
- своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок;
- вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством;
- подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв'язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Частинами четвертою, п'ятою статті 8 Закону № 2464-VI визначено, що порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається цим Законом, в частині адміністрування - Податковим кодексом України, та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Відтак, облік нарахованих і сплачених сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування здійснюється контролюючим органом в інтегрованій картці платника, що відкривається за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками.
Відповідно до частини восьмої статі 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, в редакції наказу Міністерства фінансів України від 28.03.2016 № 393 (далі - Інструкція № 449).
До платників, які не виконали визначені Законом № 2464-VI обов'язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення визначені розділом VI Інструкції № 449.
У разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов'язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції у порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.
Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.
Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів (п. 2).
Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:
- дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів;
- платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;
- платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів платника на суму боргу, що перевищує 10 гривень.
Вимога про сплату боргу (недоїмки), окрім загальних реквізитів, повинна містити відомості про розмір боргу, у тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов'язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом (п.3).
З аналізу вищенаведених норм випливає, що орган доходів і зборів має повноваження надсилати платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки лише у випадку, якщо відповідний платник єдиного внеску має таку недоїмку.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, а саме листа відповідача від 16.10.2019 № 6233/ЗПІ/10/55.5-21 (а.с. 12) у зв'язку із некоректною роботою АІС «Податковий блок» в інтегрованій картці платника податку щодо позивача були проведені помилкові квартальні нарахування на загальну суму 11595,54 грн. в період після 03.07.2017 (дата припинення діяльності та зняття з податкового обліку), в результаті чого виникла неправомірна заборгованість.
Оскільки у позивача до 03 липня 2017 року, тобто до дати припинення індивідуальної адвокатської діяльності та зняття з податкового обліку, не було недоїмки, то у відповідача згідно ч. 4 ст. 25, ч. 1 п.п. 2, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» не було правових підстав для надсилання йому Вимоги № Ф-5526-52У.
Інтегровані картки платника податку за 2018 та 2019 рік, надані відповідачем в підтвердження наявності боргу позивача, суд не вважає допустимим доказом в розумінні ч. 1 ст. 74 КАС України, оскільки такі складені відповідачем щодо ОСОБА_1 як фізичної особи-підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування та яка проводить незалежну професійну діяльність, проте як встановлено судом та не заперечується сторонами, з 03.07.2017 позивач не є платником єдиного внеску та не відноситься до таких осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується прин ципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
ЄСПЛ наголошує на особливій важливості застосування принципу «належного урядування» у правовідносинах, що виникають з державними органами. Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП], заява №33202/96, п.120, ECHR 2000-1, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП], заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-ХІІ, yMegadat.com S.r.l. проти Молдови», зая ва №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі», заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик поми лок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії», заява №55555/08, п.74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії», заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», п.128, та «Беєлер проти Італії», п.119).
Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджа ти державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі», п. 73).
Суд вважає обґрунтованими покликання позивача на те, що з урахуванням принципу «належного урядування», застосованого ЄСПЛ у своїй практиці, він правомірно очікував, що відповідач, знявши його з 03.07.2017 з податкового обліку, не буде нараховувати йому єдиного внеску після цієї дати, однак відповідач, продовжував нараховувати вказаний внесок.
Доказів того, що неправомірне нарахування недоїмки відбулося саме внаслідок некоректної роботи АІС «Податковий блок» відповідачем не надано суду.
Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відтак, на підставі наявних у справі доказів, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Про зверненні до суду із цим адміністративним позовом позивачем понесено судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 768,40 грн. і такі, в силу статті 139 КАС України, підлягають стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19, 22, 25,72-77, 90, 139, 241-246, 250, пп. пп. 15.5 п. 15 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України, суд -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2018 №Ф-5526-52У про сплату боргу (недоїмки), сформовану Личаківським управлінням Головного управління ДПС у Львівській області щодо ОСОБА_1 на суму недоїмки у розмірі 5896 грн.
3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Личаківського управління Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35, ЄДРПОУ 39462700) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 (сорок) копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний 17.12.2019.
Суддя Р.П. Качур