ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" грудня 2019 р. Справа № 2a-263/08/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі колегії:
головуючого судді Біньковської Н.В.,
суддів: Главача І.А., Скільського І.І.,
за участю: секретаря судового засідання Хоми О.В.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - Бороніна О.П.,
представника Івано-Франківської обласної державної адміністрації - Луцишин І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали заяви в порядку ст.383 КАС України у справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради про визнання незаконним і скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, визнання дій та рішень протиправними та зобов'язання вчинення дій, -
ОСОБА_1 (надалі також - заявник) звернулася до суду із заявою в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України про визнання протиправними дій та бездіяльності Івано-Франківської обласної державної адміністрації (надалі також - боржник) щодо невиконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 №2a-263/08/0970 та рішення Європейського суду з прав людини від 17.11.2016 у справі «Віта Володимирівна Тихонова проти України, та 382 інші заяви» (заява ОСОБА_1 №65247/14).
В обґрунтування наведених вимог заявник вказала, що боржник - Івано-Франківська обласна державна адміністрація не виконує в повному обсязі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011, порушує відновлені зазначеною постановою її права як працівника і застрахованої особи.
Івано-Франківською обласною державною адміністрацією подано заперечення на вказану заяву в якому зазначає, що боржником неодноразово надсилались листи до Міністерства фінансів України з метою виділення коштів на виконання зобов'язання щодо стягнення на користь заявника 134817,44 грн., а також заявнику надсилались листи з проханням з'явитись до облдержадміністрації з метою виконання зобов'язання щодо внесення запису у трудову книжку, однак ОСОБА_1 відмовлялась надати трудову книжку для внесення до неї запису на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.09.2014 по справі №809/2114/14.
У судовому засіданні заявник та представник заявника вимоги, наведені у поданій заяві підтримали та просили задовольнити заяву у повному обсязі. Додатково зазначили, що ОСОБА_1 неодноразово, як усно так і у письмовій формі, зверталась до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з проханням виконати постанову суду від 14.09.2011 в повному обсязі, зокрема, внести відповідні записи у трудову книжку на виконання судового рішення в частині скасування наказу №4-к від 13.02.2002, визнання ОСОБА_1 такою, що звільнена за п.1 ст.40 КЗпП України, а також проведення відрахувань загальнообов'язкових зборів і платежів із стягнутої з боржника на користь заявника заробітної плати за час вимушеного прогулу. Однак, Івано-Франківська обласна державна адміністрація відмовляється виконувати рішення суду в цій частині.
Представник боржника в судовому засіданні стосовно поданої заяви заперечила з підстав, наведених у письмовому запереченні. Додатково пояснила, що ОСОБА_1 пропонувалось внести запис у трудову книжку на виконання постанови суду від 16.09.2014 по справі №809/2114/14. Загальнообов'язкові збори і платежі із заробітної плати ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу не обчислені, не нараховані, не сплачені.
Представники Департаменту будівництва, житлово-комунального господарства, містобудування, архітектури Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Виконавчого комітету Івано-Франківської обласної державної адміністрації в судове засідання не з'явились. Про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини такої неявки суду не відомі.
Відповідно до частини 1 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення заявника, представника заявника, представника боржника, дослідивши в сукупності подану заяву та інші письмові докази наявні у матеріалах справи, колегією суддів встановлено наступне.
Наказом начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 13.02.2002 №4-к ОСОБА_1 звільнено з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службу" у зв'язку з порушенням умов реалізації права на державну службу.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у цій справі №2a-263/08/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.11.2012, позов ОСОБА_1 до Головного управління регіонального розвитку та будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Івано-Франківської обласної державної адміністрації, виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, задоволено частково. Серед іншого, визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації №м4-к від 13.02.2002 року в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службу"; стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів; визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Постанова Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 набрала законної сили 13.11.2012.
Приймаючи постанову від 14.09.2011 суд, із врахуванням того, що Управління капітального будівництва ОДА з яким у трудових відносинах перебувала ОСОБА_1 ліквідоване, враховуючи, що у відповідності до положень Закону України „Про місцеві адміністрації" його засновником (в розумінні норм КЗпП власником) є Івано-Франківська обласна державна адміністрація, зазначив, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу в сумі 134817,44 грн. підлягає стягненню з Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
При цьому судом здійснено розрахунок середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та визначено періоди, за які вона підлягає стягненню.
Так, судом зазначено, що згідно статей 23, 30 Закону України „Про державну службу" граничний вік перебування на державній службі для жінок становить 55 років і досягнення цього віку є безумовною підставою для припинення державної служби. ОСОБА_1 звільнена з роботи з 14.02.2002. 02.01.2011 ОСОБА_1 виповнилось 55 років і їй призначено пенсію за віком. За таких обставин, часом вимушеного прогулу є період з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року, який становить 2230 робочих днів. Однак, із розрахунку слід виключити 50 робочих днів у період з 16.04.2003 по 02.07.2003 та 504 робочі дні за період з 29.12.2004 по 02.01.2007. Загальна кількість робочих днів за період з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за які слід стягнути середній заробіток становить 1676 днів. Сума на відшкодування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 134817, 44 грн. (80,44 х 1676).
На виконання вказаної постанови, Івано-Франківським окружним адміністративним судом видано виконавчі листи за №2а-263/08/0970 від 11.12.2012, в тому числі про стягнення з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітної плати за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 по 02.01.2011 за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 грн. з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.
Вказаний виконавчий лист за №2а-263/08/0970 від 11.12.2012 звернуто до примусового виконання, 05.11.2013 відкрито виконавче провадження №40553439.
Зважаючи на тривале не поновлення порушених прав за постановою суду від 14.09.2011, ОСОБА_1 звернулась за захистом до Європейського суду з прав людини.
17 листопада 2016 року Європейський суд з прав людини (п'ята секція), засідаючи комітетом, розглянув заяву №4148/13 подану Вітою Володимирівною Тихоновою проти України, та 382 інші заяви (згідно переліку у таблиці в додатку під порядковим номером 355 - заява ОСОБА_1 за №65247/1). Суд взяв до уваги Декларації уряду України, згідно змісту яких, зокрема, Уряд визнає надмірну тривалість виконання рішень національних судів, зазначених у додатку до цієї декларації, готовий виконати рішення національних судів, зазначених у додатку, які ще підлягають виконанню. Держава виплатить вищезазначені кошти і виконає рішення національних судів, які ще підлягають виконанню, протягом трьох місяців з дати повідомлення про ухвалення Судом рішення відповідно до пункту 1 статті 37 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За вказаних обставин Європейський суд з прав людини вирішив об'єднати заяви, та вилучити цю частину заяв з реєстру справ відповідно до підпункту "с" пункту 1 статті 37 Конвенції.
На виконання рішення Європейського суду за прав людини від 17.11.2016, в частині заяви ОСОБА_1 , відділом примусового виконання рішень Департаменту ДВС МУЮ 29.12.2016 відкрито виконавче провадження №53217019.
08.06.2018 Державною казначейською службою України на підставі платіжного доручення Міністерства юстиції України №552 від 05.06.2018 ОСОБА_1 перераховано кошти в сумі 134817,44 грн.
30.08.2018 державним виконавцемвідділу ПВР Департаменту ДВС Міністерства юстиції України прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження №53217019.
15.11.2018 головним державним виконавцемвідділу ПВР ДепартаментуДВС Міністерства юстиції Україниприйнято постанову про закінчення виконавчого провадження №40553439.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №300/60/19 за позовом ОСОБА_1 зазначені постанови про закінчення виконавчого провадження №53217019 та №40553439 скасовані. Вказане судове рішення набрало законної сили 30.10.2019. Згідно Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень виконавче провадження №53217019 та виконавче провадження №40553439 на даний час значаться як завершені.
Із змісту рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27.06.2019 у справі №300/60/19 слідує, що підставою для скасування наведених вище постанов у виконавчих провадженнях №53217019 та №40553439 є невиконання в повному обсязі рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у цій справі, а отже і рішення ЄСПЛ від 17.11.2016, оскільки боржник, виконавши рішення, в частині стягнення, зокрема, 134871,44 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу не провів при цьому, відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.
Як зазначила в судовому засіданні ОСОБА_1 , вона неодноразово як усно, так і в письмовій формі зверталась до Івано-Франківської обласної державної адміністрації з проханням виконати постанову суду від 14.09.2011 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 134871,44 грн. із відрахуванням загальнообов'язкових зборів і платежів, а також внести на виконання цього судового рішення відповідні записи до трудової книжки, в підтвердження чого надала суду звернення від 25.03.2013, 07.09.2015, 25.09.2017.
Згідно зі статтями 129 та 129-1 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов'язковість судових рішень. Суд ухвалює рішення іменем України, яке є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Частинами 2, 3 статті 14 КАС України визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини 1 статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу (ч.6 ст.383 КАС України).
Як зазначалось судом вище, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у цій справі (№2a-263/08/0970) стягнуто з Івано-Франківської обласної державної адміністрації на користь ОСОБА_1 заробітну плату за час вимушеного прогулу з 14.02.2002 року по 02.01.2011 року за 1676 робочих днів в розмірі 134817,44 гривень з проведенням відрахувань загальнообов'язкових зборів та платежів.
Відповідно до частини 1 статті 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", чинної до 01.01.2011, страхові внески до солідарної системи для роботодавців нараховуються на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці, зокрема, підприємства, установи та організації, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.
Пунктом 1 частини 1 статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавця та найманих працівників є, зокрема, сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Єдиний внесок нараховується на суму, яка нарахована згідно з рішенням суду - середню заробітну плату за вимушений прогул, що визначається шляхом ділення заробітної плати (доходу), виплаченої за результатами роботи, на кількість місяців, за які вона нарахована (ч.2 ст.7 Закону).
Сума виплат за період вимушеного прогулу з вини роботодавця згідно статті 235 Кодексу законів про працю України, підпункту «з» пункту 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України за №100 від 08.02.1995, розраховується як середня заробітна плата. Тобто, виплати, які включаються до середньої заробітної плати при обчисленні середнього заробітку за час вимушеного прогулу є заробітною платою за час коли особа не могла її отримувати у зв'язку з незаконним своїм звільненням і відносяться до фонду оплати праці.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом. Страховий стаж це період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Страхові внески це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
На переконання суду, оскільки моментом, з якого незаконно звільненого працівника слід вважати поновленим на роботі, є день видання наказу про звільнення, що, відповідно, означає, що весь час вимушеного прогулу зараховується до трудового стажу і весь цей час на користь працівника стягується заробітна плата, то протягом усього періоду вимушеного прогулу з підстав незаконного звільнення працівник є застрахованою особою у розумінні статті 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Таким чином, протягом всього періоду вимушеного прогулу ОСОБА_1 повинні були сплачуватись страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Відтак, Івано-Франківська обласна державна адміністрація, із структурного підрозділі якої незаконно звільнено ОСОБА_1 , на виконання рішення суду як страхувальник зобов'язана нарахувати, обчислити і сплатити страхові внески на загальнообов'язкове пенсійне страхування з сум стягнутих судовим рішенням на користь ОСОБА_1 за весь вказаний період вимушеного прогулу помісячно. Як встановлено в судовому засіданні, вказані вимоги закону Івано- Франківська ОДА не виконала.
Отже, Івано-Франківська обласна державна адміністрація своєю бездіяльністю щодо не нарахування, не обчислення і не сплати помісячно страхових внесків із суми заробітної плати стягнутої судовим рішенням за весь період вимушеного прогулу, позбавила заявницю страхового стажу за період вимушеного прогулу у зв'язку з її незаконним звільненням та, як наслідок, прав передбачених Конституцією України. Відтак, несплата страхових внесків за відповідні місяці вимушеного прогулу призвела до того, що цей період не відображений в інформаційній базі персоніфікованого обліку в системі загальнообов'язкового державного Пенсійного страхування та не врахований в страховий стаж, що має негативні наслідки при нарахуванні пенсії заявнику.
Крім цього, боржником в порушення статей 7, 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», статей 19, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у редакціях, чинних на час спірних правовідносин, статей 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктів 1.15, 1.17 ст.1, ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час спірних правовідносин, ст.164 Податкового кодексу України не сплачено за період вимушеного прогулу заявниці внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами, обумовленими народженням і похованням, внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття та податок з доходів фізичних осіб.
Також, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у цій справі №2a-263/08/0970, визнано протиправним і скасовано наказ начальника Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації №м4-к від 13.02.2002 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади спеціаліста відділу обліку та звітності згідно з п.1 ст.30 Закону України „Про державну службу"; визнано ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації.
Згідно пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (надалі також - Інструкція №58).
Відповідно до пунктів 2.6, 2.8 цієї Інструкції, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Якщо підприємство, яке зробило неправильний запис або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом Києва, держархівом Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.
Як слідує із змісту мотивувальної частини постанови суду від 14.09.2011, суд, враховуючи встановлені в ході розгляду справи обставини, прийшов до переконання, що запис у трудову книжку повинна здійснити Івано-Франківська обласна державна адміністрація.
У відповідності до пункту 2.10 Інструкції №58 у розділі "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження", "Відомості про заохочення" трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається. У разі необхідності, наприклад, зміни запису відомостей про роботу після зазначення відповідного порядкового номеру, дати внесення запису в графі 3 пишеться: "Запис за N таким-то недійсний". Прийнятий за такою-то професією (посадою) і у графі 4 повторюються дата і номер наказу (розпорядження) власника або уповноваженого ним органу, запис з якого неправильно внесений до трудової книжки. У такому ж порядку визнається недійсним запис про звільнення і переведення на іншу постійну роботу у разі незаконного звільнення або переведення, установленого органом, який розглядає трудові спори, і поновлення на попередній роботі або зміни формулювання причини звільнення. Наприклад, пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним, поновлений на попередній роботі". При зміні формулювання причини звільнення пишеться: "Запис за N таким-то є недійсним" звільнений... і зазначається нове формулювання. У графі 4 в такому разі робиться посилання на наказ про поновлення на роботі або зміну формулювання причини звільнення.
Однак, в порушення вказаних правових норм, Івано-Франківська обласна державна адміністрація станом на час розгляду заяви не внесла до трудової книжки ОСОБА_1 запис про визнання недійсним запису №24 трудової книжки № НОМЕР_2 заявниці, за яким наявний запис про її звільнення з посади спеціаліста обліку та звітності згідно п.1 ст.30 Закону України «Про державну службу у зв'язку з порушенням умов реалізації права на державну службу, а також, боржником не внесено у трудову книжку ОСОБА_5 запис про визнання ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації (а.с.45-51 т.14).
При цьому, суд критично оцінює твердження представника боржника щодо надіслання повідомлень ОСОБА_1 про необхідність надати трудову книжку для внесення записів на виконання судового рішення у цій справі, оскільки, як слідує із змісту вказаних листів, вони стосуються судового рішення у справі №809/2114/14.
Таким чином, Івано-Франківська обласна державна адміністрація своєю бездіяльністю щодо не нарахування, не обчислення і не сплати помісячно страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування із суми заробітної плати стягнутої судовим рішенням за весь період вимушеного прогулу, не сплати інших обов'язкових зборів та платежів, не внесення у трудову книжку ОСОБА_1 записів про визнання недійсним запису №24, а також про визнання ОСОБА_1 такою, що звільнена з посади спеціаліста за п.1 ст.40 Кодексу законів про працю України у зв'язку з ліквідацією Управління капітального будівництва Івано-Франківської обласної державної адміністрації, допустила порушення, зокрема, ст.ст. 17, 19 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.ст. 7, 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», ст.ст. 19, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", у редакціях, чинних на час спірних правовідносин, статей 7, 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктів 1.15, 1.17 ст.1, ст.8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», чинного на час спірних правовідносин, ст.164 Податкового кодексу України, пунктів 1.1, 2.6, 2.8, 2.10 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.1993 №58, та не виконала у повному обсязі постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 14.09.2011 у справі 2а-263/08/0970, яка набрала законної сили, чим порушила статті 129, 129-1 Конституції України, частину 2 статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України.
Враховуючи зазначене вище, суд приходить висновку, що заява ОСОБА_1 від 14.11.2019, яка подана в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є обґрунтованою, а тому наявні підстави для прийняття ухвали в порядку статті 249 КАС України.
Керуючись статтями 383, 249, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Направити окрему ухвалу голові Івано-Франківської обласної державної адміністрації для вжиття невідкладних заходів, спрямованих на усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Про вжиті заходи повідомити Івано-Франківський окружний адміністративний суд не пізніше одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до суду апеляційної інстанції через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Біньковська Н.В.
суддя Главач І.А.
суддя Скільський І.І.
Ухвала складена в повному обсязі 13.12.2019.