18 грудня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2736/19
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Казанчук Г.П. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом селянського (фермерського) господарства "Дєдов" до Олександрівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
СФГ "Дєдов", через свого представника - адвоката Кривенка М.П., звернулось до суду з позовною заявою в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо неприйняття рішення за заявами СФГ "Дєдов" від 08.07.2019 р. та від 03.09.2019 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді СФГ "Дєдов" на підставі договору оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) від 26 лютого 2018 року;
- зобов'язати Олександрівську селищну раду прийняти рішення про надання дозволу СФГ "Дєдов" на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки № 0497 загальною площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді СФГ "Дєдов" на підставі договору оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) від 26 лютого 2018 року.
Додатково представник господарства просить суд зобов'язати Олександрівську селищну раду подати суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дня набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою судді від 06.11.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам встановлено порядок та строки для виконання процесуальних дій (а.с.1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з метою упорядкування земельної ділянки №0497 площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді СФГ “ДЄДОВ”, присвоєння їй кадастрового номеру та подальшого внесення до Державного земельного кадастру, належної державної реєстрації права оренди, позивач звернувся до Олександрівської селищної ради із заявами від 09.04.2019 р., 08.07.2019 р. та 02.09.2019 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на зазначену земельну частку (пай). На що відповідачем надано відповідь за №717/0116, якою останній повідомив, що дані заяви розглянуті на засіданні сорок першої сесії Олександрівської селищної ради і рішення не прийнято у зв'язку з тим, що за проект рішення проголосувало менше половини депутатів від загального складу депутатів ради. З посиланням на норми Земельного кодексу України, Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)”, Закону України “Про Державний земельний кадастр”, Закону України “Про землеустрій”, позивач вважає, що Олександрівською селищною радою допущено протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за його заявами від 08.07.2019 р. та від 03.09.2019 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 га.
Представником відповідача до суду подано відзив на позовну заяву (а.с.36-39). Згідно наданого до суду відзиву, відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зважаючи на правомірність та обґрунтованість прийнятого відповідачем рішення, оскільки відсутні будь-які порушення прав та інтересів позивача. При цьому зазначає, що 24 травня 2019 року на пленарному засіданні 37 сесії селищної ради був розглянутий проект рішення “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок (земельних часток паїв)”, в тому числі і щодо земельної ділянки №0497 площею 2,63 га. Проте, дане питання було знято з розгляду з метою його доопрацювання. На пленарному засіданні 41 сесії селищної ради, яка відбулась 18 вересня 2019 був розглянутий проект рішення “Про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельних ділянок (земельних часток паїв)”, та оскільки не набрав достатньої кількості голосів для його прийняття, рішення не прийнято. На думку відповідача, рада не вчиняла жодних дій щодо відмови позивачу у розгляді звернення щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 га.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому останній підтримав доводи викладені в позовній заяві та просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі (а.с.47-49).
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд
26.02.2018 позивачем укладено з Олександрівською районною державною адміністрацією договір оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю), на умовах якого ним прийнято в строкове платне користування невитребувану (нерозподілену) земельну частку (пай) №0497 площею 2,63 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розміщена в межах земельної ділянки, виділеної в натурі єдиним масивом відповідно до кадастрового плану та розташована на території Олександрівської селищної ради Кіровоградської області за межами населеного пункту (а.с.15-20).
Позивач звернувся до Олександрівської селищної ради із заявами від 09.04.2019, 08.07.2019 та 02.09.2019 про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на зазначену земельну частку (пай) (а.с.11-13).
Листом від 07.10.2019 відповідачем надано відповідь за №717/01-16, якою останній повідомив позивача, що дані заяви розглянуті на засіданні сорок першої сесії Олександрівської селищної ради і рішення не прийнято у зв'язку з тим, що за проект рішення проголосувало менше половини депутатів від загального складу депутатів ради (а.с.14).
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідно до статті 14 Конституції України та статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.
Статтею 3 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Так, частинами 1, 2, пункту "а" частини 3 статті 22 Земельного кодексу України визначено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.
До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі.
Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Згідно статті 13 Закону України “Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)” від 05.06.2003 року №899-IV нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю).
Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).
Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.
У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.
Така невитребувана земельна частка (пай) після формування її у земельну ділянку за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради (у разі необхідності формування) за заявою відповідної ради на підставі рішення суду передається у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, у порядку визнання майна безхазяйним.
Протягом 7 років з дня державної реєстрації права комунальної власності на земельну ділянку, сформовану з невитребуваної земельної частки (паю), забороняється передача її у приватну власність (крім передачі її власнику невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємцям).
Відповідно до статті 1 Закону України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV (далі - Закон № 858-IV) технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.
Згідно статті 5 Закону № 858-IV об'єктами землеустрою є: територія України; території адміністративно-територіальних одиниць або їх частин; території землеволодінь та землекористувань чи окремі земельні ділянки.
Відповідно до статті 19 Закону № 858-IV до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.
Землеустрій проводиться в обов'язковому порядку на землях усіх категорій незалежно від форми власності в разі організації нових і впорядкування існуючих об'єктів землеустрою (пункт ґ) частина 1 статті 20 Закону № 858-IV).
Землеустрій здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо проведення робіт із землеустрою (пункт а частина 1 статті 22 Закону № 858-IV).
Згідно частини 1, пункту к частини 2 статті 25 Закону № 858-IV документація із землеустрою розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видом такої документації є технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель
Статтею 35 Закону № 858-IV встановлено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.
Порядок проведення інвентаризації земель затверджується Кабінетом Міністрів України.
Технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель включає: а) завдання на складання технічної документації із землеустрою; б) пояснювальну записку; в) рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про інвентаризацію земель (у разі якщо інвентаризація земель проводиться щодо земель державної чи комунальної власності); в-1) рішення органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади про інвентаризацію земель (у разі проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення); г) копії документів, що містять вихідні дані, які використовувалися під час інвентаризації земель; ґ) матеріали топографо-геодезичних вишукувань; д) переліки земельних ділянок (земель) у розрізі за категоріями земель та угіддями, наданих у власність (користування) з кадастровими номерами, наданих у власність (користування) без кадастрових номерів, не наданих у власність чи користування, що використовуються без документів, які посвідчують право на них, що використовуються не за цільовим призначенням, невитребуваних земельних часток (паїв), відумерлої спадщини; е) пропозиції щодо узгодження даних, отриманих у результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, що посвідчують право на земельну ділянку, та Державному земельному кадастрі; є) робочий і зведений інвентаризаційні плани; ж) матеріали погодження технічної документації із землеустрою, встановлені статтею 186 Земельного кодексу України.
У відповідності до частини третьої статті 35 Закону України "Про землеустрій" постановою Кабінету Міністрів України від 05 червня 2019 №476 затверджено Порядок проведення інвентаризації земель (далі Порядок №476).
Вказаний Порядок визначає вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель (далі - технічна документація).
Згідно пункту 2 Порядку №476 інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення Державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
Пунктом 5 Порядку №476 передбачено, що об'єктами інвентаризації земель є територія України, територія адміністративно-територіальних одиниць або їх частин, масив земель сільськогосподарського призначення, окремі земельні ділянки.
Відповідно до пунктів 8, 9 Порядку №476 підставою для проведення інвентаризації земель є рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками технічної документації (далі - виконавці), судові рішення.
Підставою для проведення інвентаризації масиву земель сільськогосподарського призначення є: для земель державної власності - рішення органу виконавчої влади, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою; в інших випадках - рішення сільської, селищної, міської ради, на території якої розташований масив.
Замовниками технічної документації (далі - замовники) можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач, як землекористувач, наділений правом бути замовником технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель з метою формування її у земельну ділянку, упорядкування земельної ділянки, присвоєння їй кадастрового номеру та подальшого внесення до Державного земельного кадастру, належної державної реєстрації права оренди та убезпечення від одночасного передання ділянки іншій особі.
При цьому, складовою частиною документації із землеустрою для проведення інвентаризації земельної частки (паю) є відповідне рішення Олександрівської селищної ради.
Статтею 25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Відповідно до п.34 ч.1 ст.26 Закону України “Про місцеве самоврядування” вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин здійснюється виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.
Частинами 1, 5 статті 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.
Сесія ради скликається в міру необхідності, але не менше одного разу на квартал, а з питань відведення земельних ділянок та надання документів дозвільного характеру у сфері господарської діяльності - не рідше ніж один раз на місяць.
Відповідно до частин 1, 4 статті 47 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.
Постійні комісії за дорученням ради або за власною ініціативою попередньо розглядають проекти програм соціально-економічного і культурного розвитку, місцевого бюджету, звіти про виконання програм і бюджету, вивчають і готують питання про стан та розвиток відповідних галузей господарського і соціально-культурного будівництва, інші питання, які вносяться на розгляд ради, розробляють проекти рішень ради та готують висновки з цих питань, виступають на сесіях ради з доповідями і співдоповідями.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.
Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.
Рішення ради приймаються відкритим поіменним голосуванням, окрім випадків, передбачених пунктами 4 і 16 статті 26, пунктами 1, 29 і 31 статті 43 та статтями 55, 56 цього Закону, в яких рішення приймаються таємним голосуванням.
Так, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством України не передбачено конкретних підстав для відмови у наданні дозволу землекористувачу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки, а також перелік конкретних обставин, які перешкоджають інвентаризації.
При цьому, в листі від 07.10.2019 за №717/01-16 відповідачем не наведено підстав, які б перешкоджали прийняттю Олександрівською селищною радою рішення про надання позивачу дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель на зазначену земельну частку (пай).
Крім того, суд зазначає, що інвентаризація земельної ділянки відповідно до статті 35 Закону України “Про землеустрій” не змінює, не встановлює і не відновлює право власності або право користування щодо земельних ділянок, а спрямована на упорядкування відомостей про земельну ділянку, її розмір, конфігурацію, інші властивості та особливості в документах, реєстрах та на місцевості.
Розгляд заяви позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки повинно відбуватись в порядку, визначеному Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", тобто на пленарному засіданні Олександрівської селищної ради із прийняттям відповідного рішення, оскільки саме такий спосіб прийняття рішення з питань регулювання земельних відносин та надання документів дозвільного характеру передбачений законодавством.
Таким чином, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що фактично відповідачем не здійснено належного розгляду заяв позивача та не прийнято з цього питання жодного рішення. Тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність при розгляді заяв позивача про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді СФГ “Дєдов” на підставі договору оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) від 26 лютого 2018 року.
Відповідно до пунктів 2, 4, 10 частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
З'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов висновку, що з огляду на визнання протиправною бездіяльність відповідача, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявами має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача розглянути заяви та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
При цьому, суд наголошує, що при розгляді заяв позивача, відповідач повинен вирішити заяви позивача, з урахуванням встановлених судом обставин, а також правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.
Щодо зобов'язання відповідача подати до суду звіт, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Відповідно до частини 1 статті 372 КАС України у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Згідно частиною 1 статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (частина 2 стаття 382 КАС України).
Аналіз зазначених положень дає підстави для висновку про те, що встановлення судового контролю за виконанням судових рішень є заходом превентивного впливу на відповідача у справі з метою своєчасного виконання свої зобов'язань у межах відповідної справи.
Тобто, встановлення судового контролю при ухваленні судового рішення по суті позовних вимог попереджує неналежне виконання відповідачем обов'язків, що виникли внаслідок задоволення позовних вимог позивача.
Таким чином, за положеннями КАС України, встановлення судового контролю є правом, а не обов'язком суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалено судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання такого рішення. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена у додатковій постанові Верховного Суду 31 липня 2018 року по справі №235/7638/16-а.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснюється також у порядку, встановленому статтею 287 цього Кодексу.
Суд зауважує, що у разі ухилення відповідача від виконання у встановлений судом строк зобов'язання, покладеного на нього рішенням суду, це рішення підлягає примусовому виконанню у порядку, установленому Законом України "Про виконавче провадження".
У разі можливих зловживань владою з боку відповідача при виконанні рішення, позивач вправі на підставі статті 383 КАС України подати до суду заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень-відповідачем на виконання такого рішення суду або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Згідно пунктом 5 частини статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема як розподілити між сторонами судові витрати.
Частиною 1 статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підставі викладеного, суд стягує на користь позивача здійснені документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1921 грн. (а.с.3) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо стягнути з відповідача витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5350 грн., то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Як вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Представником позивача, адвокатом Кривенком М.П. не надано до суду доказів сплати позивачем йому коштів у розмірі 5350 грн. за надання ним професійної правничої допомоги, а тому суд відмовляє у задоволенні заяви про стягнення цих витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 143, 242-246, 255, 262, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву селянського (фермерського) господарства “Дєдов” до Олександрівської селищної ради про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Олександрівської селищної ради щодо неприйняття рішення за заявами Селянського (фермерського) господарства “Дєдов” від 08.07.2019 р. та від 03.09.2019 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді Селянського (фермерського) господарства “Дєдов” на підставі договору оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) від 26 лютого 2018 року.
Зобов'язати Олександрівську селищну раду не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяви Селянського (фермерського) господарства “Дєдов” від 08.07.2019 р. та від 03.09.2019 р. про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки №0497 площею 2,63 умовних кадастрових гектарів, що знаходиться на території Олександрівської селищної ради та перебуває в оренді Селянського (фермерського) господарства “Дєдов” на підставі договору оренди невитребуваної (нерозподіленої) земельної частки (паю) від 26 лютого 2018 року.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь селянського (фермерського) господарства “Дєдов” (ЄДРПОУ 20653891) судові витрати на оплату судового збору в сумі 1921 грн. (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна грн.) за рахунок бюджетних асигнувань Олександрівської селищної ради (ЄДРПОУ 04364035).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Г.П. Казанчук